1 Будьте послїдувателями моїми, яко ж і я Христів.
2 Хвалю ж вас, браттє, що все моє памятаєте і, яко ж я передав вам, перекази держите.
3 Хочу ж, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, голова жінцї чоловік, голова ж Христу — Бог.
4 Усякий чоловік, що молить ся або пророкує, покривши голову, осоромлює голову свою.
5 Усяка ж жінка, що молить ся або пророкує, не покривши голови, осоромлює голову свою; одно ж бо воно й те саме, якби була й обголена.
6 Коли бо не покриваєть ся жінка, нехай і стрижеть ся; коли ж сором жінцї стригти ся чи голити ся, нехай покриваєть ся.
7 Чоловік бо не має покривати голови, образом і славою Божою бувши, жінка ж славою чоловічою.
8 Бо не чоловік од жінки, а жінка від чоловіка.
9 І не сотворено чоловіка ради жінки, а жінку ради чоловіка.
10 Тим і мусить жінка знак властї мати на голові ради ангелів.
11 Однако ж нї чоловік без жінки, нї жінка без чоловіка, в Господї.
12 Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку, все ж від Бога.
13 Самі між собою судїть: чи личить жінцї непокритій молитись Богу?
14 Або чи не сама ж природа навчає вас, що коли чоловік має довге волоссє, то сором йому?
15 Жінка ж, коли має довге волоссє, се слава їй; бо волоссє замість покриття їй дано.
16 Коли ж хто єсть сварливим, то ми такого звичаю не маємо, нї церкви Божі.
17 Се ж завіщаючи, не хвалю, що не на лучче, а на гірше збираєтесь.
18 Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що буває роздїленнє між вами, й почасти вірю.
19 Треба бо й єресям між вами бути, щоб вірні між вами явились.
20 Як же сходитесь до купи, то не на те, щоб Господню вечерю їсти.
21 Кожен бо свою вечерю попереду поїсть, і один голодує, другий же впиваєть ся.
22 Хиба бо домів не маєте, щоб їсти й пити? чи церквою Божою гордуєте і осоромлюєте неимущих? Що ж вам сказати? чи похвалити вас у сьому? Не похвалю.
23 Я бо прийняв од Господа, що й передав вам, що Господь Ісус тієї ночи, котрої був виданий, прийняв хлїб,
24 і, хвалу віддавши, переломив, і рече: Прийміть, їжте, се єсть тїло моє, що за вас ламлене; се робіть на мій спомин.
25 Так само й чашу по вечері глаголючи: Ся чаша єсть новий завіт у крові моїй; се робіть, скільки раз пєте, на мій спомин.
26 Скільки бо раз їсте хлїб сей і чашу сю пєте, смерть Господню звіщаєте, доки (Він) прийде.
27 Тим же, хто їсти ме хлїб сей і пити ме чашу Господню недостойно, винен буде тїла і крови Господньої.
28 Нехай же розгледить чоловік себе і так нехай хлїб їсть і чашу пє.
29 Хто бо їсть і пє недостойно, суд собі їсть і пє, нерозсуджаючи про тїло Господнє.
30 Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволї.
31 Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені.
32 Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з сьвітом не осудились.
33 Тим же, браттє моє, зійшовшись їсти, один одного дожидайте.
34 Коли ж хто голодний, дома нехай їсть, щоб на суд не сходились. Про остальне ж, як прийду, дам порядок.
31 Самоосуждение-это не столько осуждение верующим с нравственных позиций своих поступков и привычек, сколько осуждение им самого себя за то, что допускает их. Если же не «казниться» этим, относиться к этому легко, то судить будет Господь, Который накажет верующего, однако, ни в коем случае не осудит его вместе с неверующими (ст. 32; 2Цар 7:14−15; 12:13−14; 1Кор 5:5; 1Тим 1:20; Евр 12:7). См. о других судах: Ин 12:31, примеч.; 2Кор 5:10, примеч.; Мф 25:32, примеч.; Иез 20:37, примеч.; Иуд 6, примеч.; Откр 20:12, примеч.