Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Українська Біблія. Турконяк → Пераклад Яна Станкевіча

Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас, [1]

Як шмат хто ўзяўся напісаць нарыс праз сталыя здарэньні памеж нас,

і як нам передали їх ті, які з самого початку були очевидцями й служителями Слова,

Як перадалі нам тыя, што спачатку вочнікамі а слугачымі Слова былі, —

то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,

Здалося й імне добрым, дасьледаваўшы ўсе з належнага жарала, акуратна а з парадку напісаць тэ праз гэта, найпачэсьліўшы Хахілю,

щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.

Каб ты добра ведаў пэўнасьць таго, чаго ты быў навучаны.

У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета.

За дзён Гірада, караля Юдэйскага, быў адзін сьвятар, імям Захара, зь дзянное радоўкі Авінае, і жонка ягоная была з дачок Ааронавых, і імя ейнае Альжбета.

Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.

Яны абое былі справядлівыя перад Богам, ходзячы ў вусіх расказаньнях а пастановах Спадаровых без заганы.

Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.

Але ня мелі дзяцяці, бо Альжбета была бясплодная, і абое былі ацяжараныя гадамі.

Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,

І сталася, як ён правіў сьвятарскі ўрад перад Богам у парадку свае радоўкі,

за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.

Подле звычаю сьвятарскага ўраду, было яму жэрабя кадзіць, як ён увыйшоў у Дом Спадароў;

А весь народ під час кадіння молився знадвору.

А ўся множасьць люду малілася вонках у часе кадзеньня, —

І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.

І зьявіўся яму ангіл Спадароў, стоячы паправе аброчніка кадзеньня.

Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.

І стрывожыўся Захара, абачыўшы, і ляк абняў яго.

Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.

Але ангіл Спадароў сказаў яму: «Не лякайся, Захара; бо просьба твая пачута, і Альжбета, жонка твая, зачнець табе сына, і назавеш імя яго: Яан.

І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.

І табе будзе радасьць а весялосьць, і шмат хто будзе цешыцца з нараджэньня яго.

Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.

Бо ён будзе вялікі ў ваччу Спадаровым, і ня будзе піць віна ані хмельнага напітку, і напоўніцца Духам Сьвятым нават ад жывата маці свае.

І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;

І шмат каго зь дзяцей Ізраелявых наверне да Спадара, Бога іхнага.

і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.

І ён пойдзе перад Ім у духу а магутнасьці Ільлінае, каб зьвярнуць сэрцы бацькоў да дзяцей і няслухменых да мудрасьці справядлівых, каб выгадаваць Спадару люд прыгатаваны».

І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.

І сказаў Захара ангілу: «З чаго я пазнаю гэта? бо я ўжо стары, і жонка мая вельма ацяжараная днямі».

У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.

І, адказуючы, ангіл сказаў яму: «Я Гаўрэль, каторы стаю ў прытомнасьці Божай, і я быў пасланы казаць табе, і прынесьці табе дабравесьць.

І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!

І вось, ты будзеш бязмоўны, і ня будзеш магчы гукаць аж да дня, калі гэта станецца, бо ты не паверыў словам маім, каторыя споўняцца ўпару».

Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі.

Люд жа чакаў Захары й дзіваваўся, што ён так длякаецца ў Доме Божым.

Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.

І, як ён вышаў, ня мог гукаць да іх; і яны пазналі, што ён відзеў відзень у Доме Божым, бо ён ківаў ім; і застаўся немы.

І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.

І сталася, што, як скончыліся дні адправы ягонае, ён адышоў да дому свайго.

А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:

А па тых днёх зачала Альжбета, жонка ягоная, і таілася пяць месяцаў, кажучы:

Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.

«Гэтак імне ўчыніў Спадар за дзён, калі глянуў, каб зьняць ганьбу маю памеж людзёў».

А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,

А шостага месяца пасланы быў ад Бога ангіл Гаўрэль да места Ґалілейскага, званага Назарэт,

до діви, зарученої із чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви — Марія.

Да дзявушчае, заручанае з чалавекам, каторага імя было Язэп, з дому Давідавага, а дзявушчае імя: Марыя.

І, прийшовши до неї, сказав: Радій [2] , сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].

І, увыйшоўшы да яе, ангіл сказаў: «Здарова, ласкаю абдараваная! Спадар із табою; дабраславёная ты памеж жанок».

Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.

Яна ж, абачыўшы яго, парушылася на слова ягонае й разважала, што гэта было б за здарованьне.

Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.

І сказаў ёй ангіл: «Ня бойся, Марыя, бо ты прыдбала ласку ў Бога.

І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.

І вось, зачнеш у жываце, і народзіш Сына, і назавеш імя Ягонае: Ісус.

Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,

Ён будзе вялікі і назавецца Сынам Навышняга, і Спадар Бог дасьць Яму пасад Давідаў, айца Ягонага;

і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!

І будзе гаспадарстваваць у доме Якававым навекі, і гаспадарству Ягонаму ня будзе канца».

І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?

І сказала Марыя ангілу: «Як гэта будзе, калі я мужа ня знаю?»

У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.

І, адказуючы, ангіл сказаў ёй: «Дух Сьвяты зыйдзе на Цябе, і моц Навышняга засьціць табе; затым і народжанае сьвятое назавецца Сынам Божым.

Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;

І вось, сваячка твая Альжбета, званая бясплоднай, і яна зачала сына ў старасьці сваёй, і гэты ё шосты месяц ёй, званай бясплоднай.

тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!

Бо ў Бога нічога няма немагчымага».

А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.

І Марыя сказала: «Вось, служэбка Спадарова; хай будзе імне подле слова Твайго». І ангіл адышоў ад яе.

Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.

І ўстаўшы Марыя тых дзён, з пасьпехам пайшла да гаравое краіны, да места Юдзінага.

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

І ўвыйшла ў дом Захарын, і паздаровала Альжбету.

Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом

І сталася, як пачула Альжбета здарованьне Марыіна, што скранулася дзяцянё ў жываце ейным, і Альжбета напоўнілася Духам Сьвятым,

і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!

І загукала вялікім голасам, і сказала: «Дабраславёная ты памеж жанок, і дабраславёны плод жывата твайго.

І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?

І скуль гэта імне, што прышла маці Спадара майго да мяне?

Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.

Бо, гля, як толькі гук здарованьня твайго загучэў у вушшу маім, скранулася з радасьці дзецянётка ў жываце маім.

Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!

І дабраславёная тая, што паверыла, бо зьдзеецца сказанае ёй ад Спадара».

А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

І сказала Марыя: «Узьвялічае душа мая Спадара;

і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,

І ўсьцешыі’ся дух мой у Вогу, Спасу маім;

бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,

Бо глянуў Ён на паніжэньне служэбкі Свае; вось, адгэтуль за шчасьлівую мяне будуць мець усі роды;

бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,

Бо ўчыніў імне вялічча Дужы; і сьвятое імя Ягонае;

і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.

І міласэрдзе Ягонае ад роду да роду да тых, што баяцца Яго.

Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,

Зьдзеяў моц цаўём Сваім; расьцярушыў пыхатых падумкамі сэрца іхнага;

скинув сильних з престолів і підняв покірних,

Ськінуў дужых із пасадаў і павышыў паніжаных.

голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.

Напоўніў прагнучых дабром, а багатых адаслаў пустых.

Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,

Памог Ізраелю, слузе Свайму, памятуючы на міласэрдзе,

як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!

Як казаў айцом нашым, Абрагаму а насеньню ягонаму навекі».

Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.

І заставалася Марыя зь ёй каля трох месяцаў, і зьвярнулася да дому свайго.

А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.

Альжбеце ж выпаўніўся час радзіць, і яна нарадзіла сына.

Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.

І пачулі суседзі а сваякі ейныя, як Спадар узьвялічыў міласэрдзе над ёй, і цешыліся зь ёю.

Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією.

І сталася, што на восьмы дзень прышлі абразаць дзецянё і звалі яго, подле імені айца ягонага, Захара.

Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!

Але маці ягоная, адказуючы, сказала: «Не, але названы будзе Яанам».

А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.

І сказалі ёй: «Нікога няма ў родзе тваім, каб быў названы гэтым імям».

Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.

І паказавалі знакамі айцу ягонаму, як бы яго хацеў назваць.

Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися.

А ён, папрасіўшы дошчачкі, напісаў, кажучы: «Яан імя ягонае». І дзіваваліся ўсі.

У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.

І якга адчыніліся вусны ягоныя а язык ягоны, і ён гукаў, хвалячы Бога.

І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.

І напаў страх на ўеіх, што жылі навокал іх, і па ўсёй гаравой краіне Юдэі гукалі ўсі гэтыя словы.

Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!

І ўсі, што чулі, складалі ў сэрцах сваіх, кажучы: «Што за дзецянё гэта будзе!» І запраўды рука Спадарова была зь ім.

Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:

І Захара, айцец ягоны, напоўніўся Духам Сьвятым і праракаў, кажучы:

Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,

«Дабраславёны Спадар, Бог Ізраеляў, што даведаўся й зьдзеяў адкупленьне люду Свайму;

Він підніс нам ріг [3] спасіння у домі Свого слуги Давида,

І ўзьняў рог спасеньня нам у доме Давіда, слугі Свайго;

як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,

Як казаў вуснамі сьвятых прарокаў Сваіх, што былі ад веку,

що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,

Праз спасеньне нас ад варагоў нашых і ад рукі ўсіх ненавідзячых нас;

щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,

Што зьдзее міласэрдзе айцом нашым і ўспомне сьвятую ўмову Сваю,

Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,

Прысягу, што Ён прысягнуў Абрагаму, айцу нашаму, даць нам,

щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху

Каб бяз страху, з рукі непрыяцеляў сваіх вывальненыя, служылі Яму

служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.

Ў сьвятасьці а справядлівасьці перад Ім усі дні жыцьця свайго.

І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;

І ты, дзецянё, назавешся прарокам Навышняга, бо пойдзеш перад відам Спадаровым, гатаваць дарогі Ягоныя,

щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;

Даць пазнаньне спасеньня люду Ягонаму ў дараваньню грахоў іхных,

аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,

Пераз чульлівае міласэрдзе Бога нашага, як із вышыні Золак даведаўся да нас,

освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру!

Даць сьвятло седзячым у цямноце а ў сьценю сьмерці, кіраваць ногі нашыя на дарогу супакою».

А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.

А дзяцё расло а дужэла духам, і было на пустынях аж да дня паказаньня свайго Ізраелю.

« 16 глава 2 глава »