Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Українська Біблія. Турконяк → Пераклад Сабілы і Малахава

Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас, [1]

Паколькі (ужо) многія ўзяліся складаць апавяданьне адносна добра вядомых між намі падзей,

і як нам передали їх ті, які з самого початку були очевидцями й служителями Слова,

як перадалі нам тыя, што ад пачатку былі вачавідцы і служыцелі Слова,

то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,

прыйшло на думку і мне, дасьледаваўшы наноў усё вельмі пільна, апісаць табе па парадку, высокашаноўны Тэахвіле,

щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.

каб (ты) даведаўся адносна таго, (у) чым быў настаўлены: у верагоднасьці (гэных) слоў.

У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета.

Быў (жа) у дні Гірада, валадара жыдоўскага, нікаторы сьвятар імем Захар з Авіявай чаргі і жонка ягоная з дачок Агаронавых; і імя ейнае — Альжбета.

Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.

Былі ж (яны) абое праведныя перад Богам, жывучы па ўсіх прыказаньнях і пастановах Госпадавых бяззаганна.

Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.

І ня было ў іх дзіцяці, бо Альжбета была няплодная, і абое (яны) былі састарэлымі ў днях сваіх.

Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,

Выпала ж яму служыць у парадку чаргі сваёй перад (Абліччам) Бога.

за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.

Згодна звычаю сьвятароў атрымаў (ён) жэрабя кадзіць, увайшоўшы ў Сьвятыню Госпада;

А весь народ під час кадіння молився знадвору.

і ўсё мноства народу ў час каджэньня малілася вонках.

І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.

І зьявіўся яму Ангел Госпада, стоячы справа ад кадзільнага ахвярніка.

Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.

І сумеўся Захар, убачыўшы, і страх напаў на яго;

Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.

але Ангел сказаў яму: ня бойся, Захар, бо пачута малітва твая, і жонка твая Альжбета народзіць табе сына, і дасі яму імя Яан.

І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.

І будзе табе радасьць і весялосьць, і многія ўзрадуюцца з нараджэньня ягонага;

Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.

бо (ён) будзе вялікі перад Госпадам; і ня будзе піць віна і сікеру, і Духам Сьвятым напоўніцца яшчэ ў чэраве маткі сваёй;

І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;

і многіх сыноў Ізраэлявых наверне да Госпада Бога іхнага;

і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.

і ён будзе ісьці перад Ім у Духу і сіле Ільлі, каб вярнуць сэрцы ба́цькаў да дзяцей, і няпаслухмяных да мудрасьці праведных, каб падрыхтаваць Госпаду народ гатовы.

І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.

І сказаў Захар Ангелу: па чым пазнаю я гэтае? бо я стары, і жонка мая састарэлая ў днях сваіх.

У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.

І, адказваючы, Ангел сказаў яму: я Гаўрыіл, што перад Вачамі Бога стаю, і пасланы гаварыць з табою і дабравесьціць табе гэтае.

І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!

І вось, будзеш (ты) маўчаць, і ня здолееш гаварыць да таго дня, калі гэтае збудзецца, за тое, што (ты) ня паверыў словам маім, якія споўняцца ў свой час.

Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі.

І чакаў народ Захара і дзівіўся, што ён марудзіць у Сьвятыні.

Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.

Выйшаўшы ж, ён ня мог гаварыць да іх, і (яны) пазналі, што (ён) бачыў у Сьвятыні зьяву; і ён даваў знакі ім і заставаўся нямым.

І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.

І сталася, як скончыліся дні служэньня ягонага, прыйшоў (ён) у дом свой.

А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:

Пасьля ж гэтых дзён зачала́ Альжбета, жонка ягоная, і таілася пяць месяцаў, ка́жучы:

Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.

так учыніў мне Госпад у дні, у якія Ён глянуў (на мяне, каб) зьняць зь мяне ганьбу між людзьмі.

А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,

У шосты ж месяц пасланы быў Ангел Гаўрыіл ад Бога ў места Галілейскае, якога назва Назарэт,

до діви, зарученої із чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви — Марія.

да дзевы, заручанай з мужам, імя якому Язэп, з дому Давідавага; а імя дзевы — Марыля.

І, прийшовши до неї, сказав: Радій [2] , сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].

І, увайшоўшы да яе, Ангел сказаў: радуйся, ласкай (Божай) абдараваная! Госпад з табою; багаслаўлена ты між жанок.

Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.

Яна ж, убачыўшы (яго), была зьбянтэжана ад слова ягонага і разважала, што гэта (за) прывітаньне магло бы быць?

Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.

І сказаў ёй Ангел: ня бойся, Марыля; бо (ты) знайшла Багадаць у Бога.

І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.

І вось зачнеш у чэраве і народзіш Сына і дасі Яму Імя: Ісус.

Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,

Ён будзе вялікі і Сынам Найвышэйшага будзе названы, і дасьць Яму Госпад Бог пасад Давіда, бацькі Ягонага,

і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!

і будзе гаспадарыць над домам Якубавым давеку, і Гаспадарству Ягонаму ня будзе канца.

І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?

Марыля ж сказала Ангелу: як гэта будзе, калі (я) ня ведаю мужа?

У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.

І, адказваючы, Ангел сказаў ёй: Дух Сьвяты найдзе́ на цябе, і сіла Найвышэйшага ахіне цябе: вось чаму і нараджаемы Сьвяты будзе названы Сынам Бога.

Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;

І вось, Альжбета, сваячка твая, і яна зачала́ сына ў старасьці сваёй, і гэта (ужо) ёй ёсьць шосты месяц, той, (якую) называюць няплоднай.

тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!

Бо ў Бога ніводнае слова ня застанецца бяссільным.

А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.

І сказала Марыля: вось (я) — слуга Госпада; няхай станецца мне па слову твайму. І адыйшоў ад яе Ангел.

Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.

Устаўшы ж Марыля ў тыя дні борзда пайшла ў горную краіну, у места Юдзіна,

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

і ўвайшла ў дом Захара і прывітала Альжбету.

Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом

І сталася, як Альжбета ўчула прывітаньне Марылі, устрапянулася дзіцятка ў чэраве яе, і напоўнілася Альжбета Духам Сьвятым,

і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!

і закрычала моцным голасам і сказала: багасла́ўлена ты між жанок, і багасла́ўлены Плод чэрава твайго.

І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?

І адкуль гэта мне, што прыйшла маці Госпада майго да мяне?

Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.

Бо вось, як голас вітаньня твайго дайшоў да вушэй маіх, устрапянулася вясёла дзіцятка ў чэраве маім.

Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!

І шчасьліва паверыўшая, бо збудзецца сказанае ёй ад Госпада.

А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

І сказала Марыля: вяліча́е душа мая Госпада;

і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,

і ўзрадаваўся дух мой у Богу Збавіцелю маім,

бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,

што глянуў (Ён) на пакорлівасьць рабыні Ягонай, бо вось адгэтуль шчасьліваю называць будуць мяне ўсе роды,

бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,

бо вялікае ўчыніў мне Ду́жы; і сьвятое Імя Ягонае;

і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.

і міласэрнасьць Ягоная ў роды радоў для тых, што баяцца Яго.

Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,

(Ён) учыніў сілу Рукою Сваёю; расьсеяў напышаных думкай сэрца іхнага;

скинув сильних з престолів і підняв покірних,

скінуў моцных з пасадаў і ўзьнёс пакорлівых,

голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.

галодных насыціў дабром, а багатыроў адправіў ні з чым;

Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,

падтрымаў Ізраэля, служку Ягонага, успомніў пра літасьць,

як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!

як сказаў да ба́цькаў нашых, да Абрагама і насеньня ягонага давеку.

Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.

Прабыла-ж Марыля зь ёю каля трох месяцаў і вярнулася ў дом свой.

А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.

А Альжбеце настаў час нарадзіць, і яна нарадзіла сына.

Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.

І пачулі суседзі ды сваякі ейныя, што Госпад явіў вялікую літасьць Ягоную над ёй і радаваліся зь ёю.

Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією.

І сталася: у восьмы дзень прыйшлі абрэзаць дзіця, і хацелі назваць яго па імені бацькі ягонага, Захарам.

Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!

І, адказаўшы, маці ягоная сказала: не, але названы будзе Яанам.

А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.

І сказалі ёй: нікога няма ў радні тваёй, хто завецца імем гэтым.

Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.

І пыталіся знакамі ў бацькі ягонага, як бы (ён) хацеў назваць яго.

Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися.

І, папрасіўшы дошчачку, (ён) напісаў, загадваючы: Яан ёсьць імя ягонае. І зьдзівіліся ўсе.

У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.

У той жа час расчыніліся вусны ягоныя і язык ягоны, і (ён) стаў гаварыць, багаслаўляючы Бога.

І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.

І напаў страх на ўсіх жыву́чых вакол іх; і па ўсёй горнай краіне Юдэйскай расказавалі (пра) усе гэтыя падзеі.

Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!

І ўсе, хто пачуў, склалі (гэта) у сэрцы сваім, кажучы: «Кім жа будзе дзіця гэтае?» І Рука Госпада была зь ім.

Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:

І Захар, бацька ягоны, быў напоўнены Духам Сьвятым і прарочыў, кажучы:

Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,

«Багаславен Госпад Бог Ізраэляў таму, што наведаў і ўчыніў збаўленьне народу Ягонаму.

Він підніс нам ріг [3] спасіння у домі Свого слуги Давида,

І ўзьняў Рог збаўленьня нам у доме Давідавым, слугі Ягонага,

як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,

як абвясьціў праз вусны былых ад веку сьвятых прарокаў Сваіх,

що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,

збаўленьне ад ворагаў нашых і ад рукі ўсіх нянавідзячых нас;

щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,

учыніць літасьць ба́цькам нашым і ўспомніць Запавет Свой сьвяты,

Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,

прысягу, якой прысягаўся Абрагаму, ба́цьку нашаму:

щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху

даць нам бяз страху, збавіўшы ад рукі ворагаў нашых, служыць Яму

служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.

у сьвятасьці і праведнасьці перад Ім усе дні жыцьця нашага.

І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;

І ты, дзіця, прарокам Найвышэйшага названы будзеш; бо (ты) будзеш ісьці перад Абліччам Госпада, (каб) падрыхтаваць шляхі Яму;

щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;

даць веданьне збаўленьня народу Ягонаму ў дараваньні грахоў іхных

аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,

па прычыне сардэчнай літасьці Бога нашага, у каторай адведаў нас Усход з вышынí,

освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру!

(каб) прасьвяціць тых, што сядзяць у цемры і цяню сьмяротным, накіраваць ногі нашыя на дарогу міру».

А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.

А дзіця даро́сьлела і ўмацоўвалася духам, і было ў пустэльнях аж да дня зьяўленьня свайго Ізраэлю.

« 16 глава 2 глава »