Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Українська Біблія. Турконяк → Сучасний переклад

Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас, [1]

1-4 Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле,[1] аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда.

і як нам передали їх ті, які з самого початку були очевидцями й служителями Слова,

то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,

щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.

У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета.

У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія.[2] Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.

Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.

Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.

Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.

Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.

Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,

8-9 Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до Храму Господнього й покадити там.

за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.

А весь народ під час кадіння молився знадвору.

Дуже багато людей зібралося біля стін Храму молитися, коли Захарія почав кадити.

І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.

І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.

Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.

Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.

Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.

Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.

І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.

Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.

Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.

Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим.

І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;

І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.

і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.

Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».

І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.

І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».

У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.

У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.

І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!

Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».

Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі.

Люди біля Храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.

Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.

А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в Храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.

І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.

Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.

А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:

Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.

Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.

Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».

А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,

26-27 Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.

до діви, зарученої із чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви — Марія.

І, прийшовши до неї, сказав: Радій [2] , сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].

Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».

Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.

Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.

Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.

І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.

І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.

Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.

Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,

Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.

і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!

Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».

І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?

Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»

У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.

Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.

Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;

І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!

тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!

Немає нічого неможливого для Бога”».

А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.

Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.

Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.

Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського.

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом

І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа.

і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!

Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш.

І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?

Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?

Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.

Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.

Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!

Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».

А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

І мовила Марія:

і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,

«Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,

бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,

бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,

бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,

бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе.

і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.

Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.

Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,

Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.

скинув сильних з престолів і підняв покірних,

Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.

голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.

Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.

Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,

Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,

як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!

як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди».

Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.

Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.

А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.

Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.

Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.

Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.

Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією.

І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.

Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!

Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».

А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.

Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».

Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.

Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.

Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися.

Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.

У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.

Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.

І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.

І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.

Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!

Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.

Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:

А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:

Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,

«Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.

Він підніс нам ріг [3] спасіння у домі Свого слуги Давида,

І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,

як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,

як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину.

що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,

Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,

щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,

аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт, [3]

Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,

про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:

щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху

визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,

служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.

а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.

І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;

Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому

щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;

і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.

аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,

Через велике милосердя нашого Бога новий день [4] засяє на нас з висоти,

освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру!

щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».

А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.

Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.

« 16 глава 2 глава »