От Луки 1 глава

От Луки, святое благовествование
Cовременный перевод WBTC → Сучасний переклад

Многие уже пытались описать события, происшедшие среди нас,

1-4 Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле,[1] аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда.

рассказанные нам очевидцами, от начала видевшими происходившее и служившими Богу, провозглашая слово Его.

Тщательно изучив всё от начала и до конца, я решил записать для тебя, достопочтенный Феофил, последовательное изложение всех событий,

чтобы ты был уверен в достоверности того, чему учили тебя.

Во времена, когда Ирод был правителем Иудеи, жил священник по имени Захария, который принадлежал к роду священника Авии. Его жена была из рода Аарона. Её звали Елисавета.

У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія.[2] Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.

Оба они были праведны перед Богом, и беспрекословно повиновались всем заповедям и уставам Господним.

Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.

Но у них не было детей, потому что Елисавета была бесплодна, и они оба были уже в преклонных годах.

Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.

Однажды, когда пришло время его роду служить в храме и Захария должен был служить, как священник, перед Богом,

8-9 Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до Храму Господнього й покадити там.

по обычаю священнослужителей ему выпало войти в храм Господний и кадить.

В то время, как он кадил, множество народа стояло снаружи и молилось.

Дуже багато людей зібралося біля стін Храму молитися, коли Захарія почав кадити.

Тогда явился Захарии ангел Господний. Он стоял справа от алтаря, на котором курился ладан.

І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.

Увидев ангела, Захария растерялся и очень испугался.

Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.

Ангел же сказал ему: "Не бойся, Захария! Твоя молитва услышана: твоя жена Елисавета родит тебе сына, и ты назовёшь его Иоанном.

Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.

Он принесёт тебе радость и счастье. Многие будут рады его рождению,

Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.

ибо Иоанн будет велик перед Господом. Он не будет пить вина и крепких напитков и с рождения своего будет исполнен Святого Духа.

Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим.

Иоанн вернёт многих иудеев Господу Богу.

І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.

Исполненный такой же мощи и силы духа, как и Илия, он будет предвестником Господа, примиряя отцов с детьми, обращая на путь истинный тех, кто не повинуется велениям Божьим, чтобы подготовить народ к приходу Господа".

Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».

Тогда Захария сказал ангелу: "Как я узнаю, что это правда? Ведь я стар, и жена моя стара".

І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».

В ответ ангел сказал ему: "Я — Гавриил, предстоящий перед Богом. Я послан говорить с тобой и сообщить тебе эту добрую весть.

У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.

Но знай, ты будешь нем и не сможешь говорить до того самого дня, пока не свершится это, ибо ты не поверил моим словам, которые исполнятся в назначенное время".

Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».

Народ снаружи ждал появления Захария и удивлялся, почему он так долго не выходит из храма.

Люди біля Храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.

А выйдя, он не смог говорить с ними, и они поняли, что в храме ему было видение. Захария объяснялся знаками и оставался нем.

А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в Храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.

Дни его службы подошли к концу, и Захария вернулся домой.

Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.

Спустя некоторое время жена его, Елисавета, зачала и скрывалась ото всех пять месяцев, говоря:

Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.

"Наконец Господь смилостивился надо мной, сняв с меня позор перед людьми".

Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».

Когда Елисавета была на шестом месяце, Ангел Гавриил был послан Богом в город Назарет в Галилее

26-27 Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.

к девственнице, обручённой с человеком по имени Иосиф. Иосиф был из рода Давида, имя же девственницы было Мария.

Гавриил пришёл к ней и сказал: "Приветствую Тебя! Господь с Тобою! Будь благословенна".

Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».

Но она была смущена этими словами и думала, что бы это приветствие могло значить.

Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.

И ангел сказал ей: "Не бойся, Мария, ибо Ты обрела милость Божью.

І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.

Слушай! Ты зачнёшь и родишь Сына, и назовёшь Его Иисусом.

Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.

Он будет велик, и Его будут называть Сыном Всевышнего. Господь Бог даст Ему престол Давида, Отца Его.

Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.

Он вовеки будет править народом Иакова, и Его царству не будет конца".

Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».

Мария спросила у ангела: "Как же будет это, если я не замужем?"

Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»

Ангел ответил ей: "Святой Дух снизойдёт на Тебя, и власть Всевышнего осенит Тебя. Поэтому Дитя, которое родится, будет носить имя Сына Божьего.

Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.

Твоя родственница Елисавета в старости своей тоже зачала сына. Все считали её бесплодной, но вот уже шесть месяцев, как она беременна.

І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!

Для Бога нет ничего невозможного".

Немає нічого неможливого для Бога”».

Мария сказала: "Я слуга Господа. Пусть сбудется со Мною, что ты сказал." И ангел удалился.

Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.

Тогда Мария собралась и с поспешностью пошла в город, находившийся в горах Иудеи.

Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського.

Войдя в дом Захарии, она приветствовала Елисавету.

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

Когда Елисавета услышала голос Марии, случилось так, что ребёнок в ней забился, и она исполнилась Святого Духа.

І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа.

Елисавета воскликнула: "Благословенная из благословенных! Благословен ребёнок, которого Ты носишь!

Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш.

Мать Господа моего пришла ко мне! За что мне выпало такое счастье?!

Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?

Ибо, когда я услышала Твой голос, ребёнок забился во мне, ликуя.

Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.

Благословенна поверившая, что свершится сказанное Ей Господом".

Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».

Мария сказала:

І мовила Марія:

"Хвалу воздаёт Господу душа Моя, и ликует дух Мой о Боге, Спасителе Моём,

«Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,

ибо обратил Он взгляд на ничтожную слугу Свою. Отныне благословенной будут называть Меня люди,

бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,

ибо Всемогущий — да святится Имя Его — сотворил для Меня великое.

бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе.

Из поколения в поколение Он милует тех, кто почитает Его.

Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.

Он показал силу руки Своей и рассеял гордых в помышлениях их сердец,

Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.

низложил властителей и возвысил смиренных,

Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.

алчущих исполнил благ, богатых отослал ни с чем.

Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.

Бог помог Своему народу, что служит Ему, и послал ему милость Свою.

Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,

Он исполнил обещанное нашим предкам, Аврааму и детям его, во веки веков".

як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди».

Пробыв с Елисаветой около трёх месяцев, Мария вернулась домой.

Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.

Елисавете пришло время родить, и она родила сына.

Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.

Её соседи и родственники услышали, что Господь был милостив к ней, и радовались с нею.

Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.

На восьмой день пришли делать обрезание ребёнку и хотели назвать его Захарией, по имени отца. Но Елисавета сказала:

І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.

"Нет, назовём его Иоанном".

Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».

Собравшиеся сказали ей: "Никого из твоих родственников так не зовут".

Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».

И стали знаками спрашивать отца, каким именем он хотел бы назвать ребёнка.

Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.

Захария попросил дощечку для письма и написал: "Имя ему — Иоанн". И все удивились.

Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.

Дар речи тотчас же вернулся к Захария, и он начал говорить и восхвалять Бога.

Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.

Тут всех объял страх, и по всей горной стране Иудейской люди говорили обо всём, что произошло,

І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.

и каждый, кто слышал об этом, размышлял: "Кто же будет этот ребёнок? Ибо воистину сила Господня с ним".

Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.

Отец Иоанна Захария исполнился Святого Духа и стал возвещать людям о том, что свершится:

А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:

"Благословен будь Господь, Бог Израиля, ибо Он пришёл помочь народу Своему и освободил его.

«Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.

Он дал нам могущественного Спасителя из рода слуги Своего Давида,

І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,

как и обещал Он много лет назад через святых пророков.

як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину.

Бог обещал спасти нас от врагов и ненавистников.

Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,

Бог обещал даровать милость Свою отцам нашим и всегда помнить о Своём священном договоре с ними.

аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт, [3]

Этот договор был клятвой, которую Он дал Аврааму, праотцу нашему,

про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:

что избавит нас от врагов, чтобы могли мы безбоязненно служить Ему

визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,

свято и праведно всю нашу жизнь.

а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.

А ты, дитя моё, будешь называться пророком Всевышнего, ибо ты будешь идти впереди Господа, возвещая людям Его приход.

Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому

Ты возвестишь людям о спасении, ибо отпустятся им грехи их.

і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.

По великой милости Божьей воссияет нам новый день с небес,

Через велике милосердя нашого Бога новий день [4] засяє на нас з висоти,

и Бог поможет тем, кто живёт во тьме и в вечном страхе перед смертью, и укажет нам путь к вечному миру".

щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».

Ребёнок рос, креп духом и жил в пустыне до дня своего появления перед народом Израиля.

Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.

« 16 глава 2 глава »