Лукі 1 глава

Евангелле паводле Лукі
Пераклад Чарняўскага 2017 → Сучасний переклад

Паколькі многія ўжо спрабавалі скласці аповед пра падзеі, якія ў нас адбыліся,

1-4 Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле,[1] аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда.

як пераказалі нам тыя, што ад пачатку самі бачылі і былі паслугачамі Слова,

таксама і я, старанна разгледзеўшы ўсё ад пачатку, рашыўся па парадку апісаць табе, годны Тэафіле,

каб ты ўсведаміў непарушнасць слоў, у якіх ты быў навучаны.

У дні Ірада, цара Юдэі, жыў адзін святар на імя Захарыя, з Абіявай чаргі. Ён меў жонку, з дачок Ааронавых, імя яе Лізавета.

У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія.[2] Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.

Яны абое былі справядлівымі перад Богам, беззаганна спаўняючы ўсе пастановы і прыказанні Госпадавы.

Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.

Ды не мелі дзіця, бо Лізавета была няплоднай, а абое былі ўжо на схіле дзён сваіх.

Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.

І сталася, калі ён адбываў службу святарскую перад Богам у сваёй чарзе,

8-9 Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до Храму Господнього й покадити там.

па жэрабі, як была традыцыя ў святароў, выпала яму ўвайсці ў святыню Госпадаву для каджэння,

а ўсё мноства народа ў час каджэння малілася звонку.

Дуже багато людей зібралося біля стін Храму молитися, коли Захарія почав кадити.

І з’явіўся перад ім Анёл Госпадаў, стоячы па правым баку ахвярніка каджэння,

І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.

дык Захарыя стрывожыўся, бачачы [гэта], ды [вялікі] страх ахапіў яго.

Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.

Тады Анёл прамовіў да яго: «Не бойся, Захарыя, бо пачута маленне тваё, вось жа, жонка твая Лізавета народзіць табе сына, і назавеш яго Янам.

Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.

Ды будзе табе радасць і пацеха, ды многія будуць радавацца з яго нараджэння.

Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.

Ён будзе вялікім на віду Госпада, і не будзе піць віна і сіцэры, ды яшчэ ад улоння маці сваёй будзе напоўнены Духам Святым,

Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим.

і многіх сыноў Ізраэля наверне да Госпада, Бога іх.

І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.

І пройдзе перад Ім у духу і магутнасці Іллі, каб звярнуць сэрцы бацькоў да дзяцей, а непаслухмяных — да мудрасці справядлівых, каб падгатаваць Госпаду народ падрыхтаваны».

Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».

І сказаў Захарыя Анёлу: «З чаго я магу гэта ведаць? Бо я стары, і жонка мая на схіле дзён сваіх».

І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».

І, адказваючы, сказаў яму Анёл: «Я — Габрыэль, што стаю перад Богам, і пасланы гаварыць з табою і абвясціць табе гэтую радасную вестку.

У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.

І вось, ты будзеш нямым ды не будзеш магчы гаварыць аж да дня, у які гэта здзейсніцца, таму што ты не паверыў словам маім, якія збудуцца ў свой час».

Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».

І народ чакаў Захарыю, і дзівіліся, што ён так доўга марудзіць у святыні.

Люди біля Храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.

Выйшаўшы, ён не мог да іх прамаўляць, дык пазналі, што ён бачыў з’яву ў святыні. А ён падаваў ім знакі і заставаўся нямым.

А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в Храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.

І сталася, калі скончыліся дні службы яго, ён вярнуўся ў дом свой.

Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.

А праз некалькі дзён жонка яго, Лізавета, пачала дзіця; і пяць месяцаў хавалася, кажучы:

Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.

«Гэта ўчыніў мне Госпад у дні, у якія зірнуў на мяне, каб зняць ганьбу маю сярод людзей».

Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».

А ў шосты месяц быў пасланы Богам Анёл Габрыэль у горад у Галілеі, званы Назарэт,

26-27 Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.

да Дзевы, заручанай мужу, які меў імя Язэп, з дому Давіда, а імя Дзевы — Марыя.

Увайшоўшы да Яе, Анёл прывітаў: «Радуйся, ласкі поўная, дабраславёная Ты між жанчынамі, Госпад з Табою».

Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».

А Яна стрывожылася словам яго і думала, што гэта за прывітанне такое?

Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.

І гаворыць Ёй Анёл: «Не бойся, Марыя, бо знайшла Ты ласку ў Бога.

І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.

І вось, пачнеш ва ўлонні і народзіш Сына, і дасі Яму імя Ісус.

Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.

Ён будзе вялікім і Сынам Узвышняга будзе названы, і дасць Яму Госпад Бог пасад Давіда, бацькі Яго;

Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.

і будзе Ён валадарыць над домам Якуба вечна, і валадарству Яго не будзе канца».

Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».

Марыя ж сказала Анёлу: «Як гэта можа стацца, калі Я мужа не спазнала?»

Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»

І, адказваючы, Анёл сказаў Ёй: «Дух Святы сыдзе на Цябе, і моц Узвышняга агарне Цябе. Таму, што з Цябе народзіцца, Святое, назавецца Сынам Божым.

Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.

І вось сваячка Твая, Лізавета, і яна пачала дзіця ў старасці сваёй, і ўжо шосты месяц у той, якую завуць няплоднай,

І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!

бо ў Бога не бывае немагчымым ніводнае слова».

Немає нічого неможливого для Бога”».

Марыя ж сказала: «Вось жа, Я — служка Госпадава, хай Мне станецца паводле твайго слова». І Анёл адышоў ад Яе.

Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.

У тыя дні Марыя, устаўшы, пайшла паспешліва ў горы, у горад Юды.

Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського.

І ўвайшла ў дом Захарыі, і прывітала Лізавету.

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

І, калі Лізавета пачула прывітанне Марыі, зварухнулася дзіцятка ва ўлонні яе, і Дух Святы напоўніў Лізавету,

І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа.

і ўсклікнула яна моцным голасам, кажучы: «Дабраславёная Ты між жанчынамі, і дабраславёны Плод улоння Твайго.

Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш.

А скуль жа мне гэта, што Маці Госпада майго прыйшла да мяне?

Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?

Вось, як толькі загучаў голас прывітання Твайго ў вушах маіх, зварухнулася з радасцю дзіцятка ў маім улонні.

Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.

І шчасная Тая, што ўверыла, бо споўніцца сказанае Ёй ад Госпада».

Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».

І сказала Марыя: «Узвялічвае душа Мая Госпада,

І мовила Марія:

і ўзрадаваўся дух Мой у Богу, Збаўцы Маім,

«Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,

бо зірнуў Ён на пакорлівасць служкі Сваёй. Вось, адгэтуль шчаснай называць Мяне будуць усе роды,

бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,

бо зрабіў Мне вялікае Магутны, і святое імя Яго,

бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе.

і міласэрнасць Яго з пакалення ў пакаленне тым, што баяцца Яго.

Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.

Выявіў магутнасць рукі Сваёй, разагнаў пыхлівых у намеры сэрца свайго,

Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.

спіхнуў моцных з пасадаў і ўзвысіў пакорлівых;

Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.

галодных насыціў даброццем, а багацеяў адправіў ні з чым.

Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.

Прытуліў Ізраэля, слугу Свайго, памятаючы на міласэрнасць,

Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,

як прадказаў бацькам нашым, Абрагаму і нашчадкам яго навечна».

як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди».

Ды заставалася з ёю Марыя каля трох месяцаў, і вярнулася ў Свой дом.

Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.

А Лізавеце настаў час нарадзіць, і яна нарадзіла сына.

Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.

Яе суседзі і сваякі, пачуўшы, што ўзвялічыў Госпад у ёй Сваю міласэрнасць, радаваліся разам з ёю.

Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.

І сталася: у восьмы дзень сабраліся яны абрэзаць хлопчыка ды назваць яго імем бацькі яго, Захарыем.

І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.

І, адказваючы, маці яго сказала: «Ніякім чынам, але будзе названы Ян».

Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».

І сказалі ёй: «У родзе тваім няма нікога, хто б называўся гэтым імем».

Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».

Дык пыталі на мігі ў бацькі яго, як ён хацеў бы назваць яго.

Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.

А той запатрабаваў дошчачку і напісаў словамі: «Ян імя яго». Дык здзівіліся ўсе.

Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.

А ў гэты момант раскрыліся вусны яго ды развязаўся язык яго і стаў гаварыць, дабраслаўляючы Бога.

Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.

Дык ахапіў страх усіх іх суседзяў, і па ўсіх гарах Юдэі разнесліся словы пра ўсё гэта.

І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.

А ўсе, што пра гэта пачулі, разважалі ў сэрцы сваім, кажучы: «Кім жа будзе гэта дзіця?» Бо рука Госпадава была з ім.

Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.

І Захарыя, бацька яго, напоўнены Духам Святым, праракаваў кажучы:

А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:

«Дабраславёны Госпад, Бог Ізраэля, бо наведаў і адкупіў народ Свой,

«Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.

і падняў рог збаўлення нашага ў доме Давіда, паслугача Свайго,

І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,

як прадказаў вуснамі святых прарокаў Сваіх, якія жылі ад пачатку вякоў,

як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину.

збаўленне ад ворагаў нашых ды з рук тых, што ненавідзяць нас;

Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,

каб учыніць міласэрнасць бацькам нашым і ўспомніць святы запавет Свой,

аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт, [3]

і прысягу, якую даў Абрагаму, бацьку нашаму, даць нам,

про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:

каб без страху, свабодныя ад рук ворагаў нашых, служылі Яму

визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,

ў святасці і справядлівасці перад Ім ва ўсе дні жыцця нашага.

а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.

І ты, дзіця, названы будзеш прарокам Узвышняга, бо пойдзеш перад абліччам Госпада, рыхтаваць дарогі Яму,

Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому

каб даць народу Яго навуку збаўлення ў адпушчэнні грахоў іх

і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.

праз міласэрнасць бязмежную Бога нашага, у якой Усход наведаў нас, сыходзячы з вышыняў,

Через велике милосердя нашого Бога новий день [4] засяє на нас з висоти,

каб асвяціць тых, што сядзяць у поцемках і ў засені смерці, каб накіраваць ногі нашы на шлях супакою».

щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».

А дзіця расло і ўзмацоўвалася духам, і заставалася ў пустыні аж да дня свайго з’яўлення перад Ізраэлем.

Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.

« 16 глава 2 глава »