Лукі 1 глава

Евангелле паводле Лукі
Пераклад Чарняўскага 2017 → Переклад Огієнка

Паколькі многія ўжо спрабавалі скласці аповед пра падзеі, якія ў нас адбыліся,

Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,

як пераказалі нам тыя, што ад пачатку самі бачылі і былі паслугачамі Слова,

як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,

таксама і я, старанна разгледзеўшы ўсё ад пачатку, рашыўся па парадку апісаць табе, годны Тэафіле,

тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,

каб ты ўсведаміў непарушнасць слоў, у якіх ты быў навучаны.

щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.

У дні Ірада, цара Юдэі, жыў адзін святар на імя Захарыя, з Абіявай чаргі. Ён меў жонку, з дачок Ааронавых, імя яе Лізавета.

За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.

Яны абое былі справядлівымі перад Богам, беззаганна спаўняючы ўсе пастановы і прыказанні Госпадавы.

І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.

Ды не мелі дзіця, бо Лізавета была няплоднай, а абое былі ўжо на схіле дзён сваіх.

А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.

І сталася, калі ён адбываў службу святарскую перад Богам у сваёй чарзе,

І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,

па жэрабі, як была традыцыя ў святароў, выпала яму ўвайсці ў святыню Госпадаву для каджэння,

за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.

а ўсё мноства народа ў час каджэння малілася звонку.

Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.

І з’явіўся перад ім Анёл Госпадаў, стоячы па правым баку ахвярніка каджэння,

І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.

дык Захарыя стрывожыўся, бачачы [гэта], ды [вялікі] страх ахапіў яго.

І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.

Тады Анёл прамовіў да яго: «Не бойся, Захарыя, бо пачута маленне тваё, вось жа, жонка твая Лізавета народзіць табе сына, і назавеш яго Янам.

А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.

Ды будзе табе радасць і пацеха, ды многія будуць радавацца з яго нараджэння.

І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.

Ён будзе вялікім на віду Госпада, і не будзе піць віна і сіцэры, ды яшчэ ад улоння маці сваёй будзе напоўнены Духам Святым,

Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.

і многіх сыноў Ізраэля наверне да Госпада, Бога іх.

І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.

І пройдзе перад Ім у духу і магутнасці Іллі, каб звярнуць сэрцы бацькоў да дзяцей, а непаслухмяных — да мудрасці справядлівых, каб падгатаваць Госпаду народ падрыхтаваны».

І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.

І сказаў Захарыя Анёлу: «З чаго я магу гэта ведаць? Бо я стары, і жонка мая на схіле дзён сваіх».

І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.

І, адказваючы, сказаў яму Анёл: «Я — Габрыэль, што стаю перад Богам, і пасланы гаварыць з табою і абвясціць табе гэтую радасную вестку.

А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.

І вось, ты будзеш нямым ды не будзеш магчы гаварыць аж да дня, у які гэта здзейсніцца, таму што ты не паверыў словам маім, якія збудуцца ў свой час».

І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“

І народ чакаў Захарыю, і дзівіліся, што ён так доўга марудзіць у святыні.

А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.

Выйшаўшы, ён не мог да іх прамаўляць, дык пазналі, што ён бачыў з’яву ў святыні. А ён падаваў ім знакі і заставаўся нямым.

Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.

І сталася, калі скончыліся дні службы яго, ён вярнуўся ў дом свой.

І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.

А праз некалькі дзён жонка яго, Лізавета, пачала дзіця; і пяць месяцаў хавалася, кажучы:

А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:

«Гэта ўчыніў мне Госпад у дні, у якія зірнуў на мяне, каб зняць ганьбу маю сярод людзей».

„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“

А ў шосты месяц быў пасланы Богам Анёл Габрыэль у горад у Галілеі, званы Назарэт,

А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,

да Дзевы, заручанай мужу, які меў імя Язэп, з дому Давіда, а імя Дзевы — Марыя.

до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.

Увайшоўшы да Яе, Анёл прывітаў: «Радуйся, ласкі поўная, дабраславёная Ты між жанчынамі, Госпад з Табою».

І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“

А Яна стрывожылася словам яго і думала, што гэта за прывітанне такое?

Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.

І гаворыць Ёй Анёл: «Не бойся, Марыя, бо знайшла Ты ласку ў Бога.

А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!

І вось, пачнеш ва ўлонні і народзіш Сына, і дасі Яму імя Ісус.

І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.

Ён будзе вялікім і Сынам Узвышняга будзе названы, і дасць Яму Госпад Бог пасад Давіда, бацькі Яго;

Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.

і будзе Ён валадарыць над домам Якуба вечна, і валадарству Яго не будзе канца».

І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.

Марыя ж сказала Анёлу: «Як гэта можа стацца, калі Я мужа не спазнала?»

А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“

І, адказваючы, Анёл сказаў Ёй: «Дух Святы сыдзе на Цябе, і моц Узвышняга агарне Цябе. Таму, што з Цябе народзіцца, Святое, назавецца Сынам Божым.

І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!

І вось сваячка Твая, Лізавета, і яна пачала дзіця ў старасці сваёй, і ўжо шосты месяц у той, якую завуць няплоднай,

А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

бо ў Бога не бывае немагчымым ніводнае слова».

Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“

Марыя ж сказала: «Вось жа, Я — служка Госпадава, хай Мне станецца паводле твайго слова». І Анёл адышоў ад Яе.

А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.

У тыя дні Марыя, устаўшы, пайшла паспешліва ў горы, у горад Юды.

Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.

І ўвайшла ў дом Захарыі, і прывітала Лізавету.

І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.

І, калі Лізавета пачула прывітанне Марыі, зварухнулася дзіцятка ва ўлонні яе, і Дух Святы напоўніў Лізавету,

Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,

і ўсклікнула яна моцным голасам, кажучы: «Дабраславёная Ты між жанчынамі, і дабраславёны Плод улоння Твайго.

і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!

А скуль жа мне гэта, што Маці Госпада майго прыйшла да мяне?

І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

Вось, як толькі загучаў голас прывітання Твайго ў вушах маіх, зварухнулася з радасцю дзіцятка ў маім улонні.

Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!

І шчасная Тая, што ўверыла, бо споўніцца сказанае Ёй ад Госпада».

Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“

І сказала Марыя: «Узвялічвае душа Мая Госпада,

А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,

і ўзрадаваўся дух Мой у Богу, Збаўцы Маім,

і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

бо зірнуў Ён на пакорлівасць служкі Сваёй. Вось, адгэтуль шчаснай называць Мяне будуць усе роды,

що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,

бо зрабіў Мне вялікае Магутны, і святое імя Яго,

бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,

і міласэрнасць Яго з пакалення ў пакаленне тым, што баяцца Яго.

і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!

Выявіў магутнасць рукі Сваёй, разагнаў пыхлівых у намеры сэрца свайго,

Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!

спіхнуў моцных з пасадаў і ўзвысіў пакорлівых;

Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,

галодных насыціў даброццем, а багацеяў адправіў ні з чым.

удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!

Прытуліў Ізраэля, слугу Свайго, памятаючы на міласэрнасць,

Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,

як прадказаў бацькам нашым, Абрагаму і нашчадкам яго навечна».

як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“

Ды заставалася з ёю Марыя каля трох месяцаў, і вярнулася ў Свой дом.

І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.

А Лізавеце настаў час нарадзіць, і яна нарадзіла сына.

А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.

Яе суседзі і сваякі, пачуўшы, што ўзвялічыў Госпад у ёй Сваю міласэрнасць, радаваліся разам з ёю.

І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.

І сталася: у восьмы дзень сабраліся яны абрэзаць хлопчыка ды назваць яго імем бацькі яго, Захарыем.

І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.

І, адказваючы, маці яго сказала: «Ніякім чынам, але будзе названы Ян».

І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“

І сказалі ёй: «У родзе тваім няма нікога, хто б называўся гэтым імем».

А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“

Дык пыталі на мігі ў бацькі яго, як ён хацеў бы назваць яго.

І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?

А той запатрабаваў дошчачку і напісаў словамі: «Ян імя яго». Дык здзівіліся ўсе.

Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.

А ў гэты момант раскрыліся вусны яго ды развязаўся язык яго і стаў гаварыць, дабраслаўляючы Бога.

І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!

Дык ахапіў страх усіх іх суседзяў, і па ўсіх гарах Юдэі разнесліся словы пра ўсё гэта.

І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.

А ўсе, што пра гэта пачулі, разважалі ў сэрцы сваім, кажучы: «Кім жа будзе гэта дзіця?» Бо рука Госпадава была з ім.

А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.

І Захарыя, бацька яго, напоўнены Духам Святым, праракаваў кажучы:

Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

«Дабраславёны Госпад, Бог Ізраэля, бо наведаў і адкупіў народ Свой,

„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

і падняў рог збаўлення нашага ў доме Давіда, паслугача Свайго,

Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,

як прадказаў вуснамі святых прарокаў Сваіх, якія жылі ад пачатку вякоў,

як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,

збаўленне ад ворагаў нашых ды з рук тых, што ненавідзяць нас;

що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

каб учыніць міласэрнасць бацькам нашым і ўспомніць святы запавет Свой,

що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

і прысягу, якую даў Абрагаму, бацьку нашаму, даць нам,

що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,

каб без страху, свабодныя ад рук ворагаў нашых, служылі Яму

щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

ў святасці і справядлівасці перад Ім ва ўсе дні жыцця нашага.

у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

І ты, дзіця, названы будзеш прарокам Узвышняга, бо пойдзеш перад абліччам Госпада, рыхтаваць дарогі Яму,

Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,

каб даць народу Яго навуку збаўлення ў адпушчэнні грахоў іх

щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,

праз міласэрнасць бязмежную Бога нашага, у якой Усход наведаў нас, сыходзячы з вышыняў,

через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,

каб асвяціць тых, што сядзяць у поцемках і ў засені смерці, каб накіраваць ногі нашы на шлях супакою».

щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“

А дзіця расло і ўзмацоўвалася духам, і заставалася ў пустыні аж да дня свайго з’яўлення перад Ізраэлем.

А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.

« 16 глава 2 глава »