Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Сучасний переклад → Переклад Огієнка

1-4 Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле,[1] аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда.

Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,

як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,

тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,

щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.

У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія.[2] Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.

За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.

Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.

І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.

Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.

А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.

8-9 Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до Храму Господнього й покадити там.

І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,

за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.

Дуже багато людей зібралося біля стін Храму молитися, коли Захарія почав кадити.

Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.

І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.

І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.

Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.

І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.

Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.

А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.

Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.

І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.

Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим.

Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.

І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.

І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.

Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».

І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.

І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».

І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.

У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.

А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.

Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».

І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“

Люди біля Храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.

А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.

А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в Храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.

Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.

Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.

І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.

Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.

А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:

Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».

„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“

26-27 Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.

А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,

до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.

Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».

І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“

Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.

Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.

І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.

А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!

Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.

І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.

Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.

Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.

Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».

І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.

Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»

А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“

Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.

І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!

І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!

А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

Немає нічого неможливого для Бога”».

Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“

Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.

А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.

Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського.

Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.

І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа.

Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,

Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш.

і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!

Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?

І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.

Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!

Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».

Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“

І мовила Марія:

А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,

«Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,

і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,

що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,

бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе.

бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,

Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.

і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!

Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.

Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!

Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.

Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,

Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.

удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!

Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,

Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,

як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди».

як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“

Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.

І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.

Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.

А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.

Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.

І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.

І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.

І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.

Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».

І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“

Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».

А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“

Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.

І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?

Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.

Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.

Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.

І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!

І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.

І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.

Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.

А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.

А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:

Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

«Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.

„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,

Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,

як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину.

як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,

Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,

що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт, [3]

що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:

що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,

визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,

щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.

у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому

Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,

і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.

щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,

Через велике милосердя нашого Бога новий день [4] засяє на нас з висоти,

через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,

щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».

щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“

Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.

А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.

« 16 глава 2 глава »