Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Сучасний переклад → Открытый перевод

1-4 Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле,[1] аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда.

Поскольку уже многие брались описывать свершившееся у нас,

в соответствии с тем, что поведано нам очевидцами и служителями Слова,

решил и я, тщательно всё исследовав, по порядку изложить это тебе, почтенный Феофил,

чтобы ты убедился в правдивости учения, в которое тебя посвятили.

У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія.[2] Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.

Жил в Иудее при царе Ироде священник Захария, из смены потомков Авии, с женой своей Елизаветой, чей род тоже восходил к Аарону.

Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.

Они были праведны пред Богом, безукоризненно соблюдали все предписания и заповеди Господа.

Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.

Детей у них не было; Елизавета была бесплодна, и оба уже состарились.

8-9 Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до Храму Господнього й покадити там.

Однажды, когда службу пред Богом несла смена Захарии,

выпал ему, как священнику, жребий воскурить фимиам в Храме Господа,

Дуже багато людей зібралося біля стін Храму молитися, коли Захарія почав кадити.

а толпа молящихся, как и полагалось в час воскурений, стояла вне храма.

І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.

И вот справа от алтаря воскурений явился ему ангел Господа.

Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.

Ужаснулся Захария, страх охватил его,

Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.

но ангел сказал: — Не бойся, Захария. Твоя молитва услышана; жена Елизавета родит тебе сына, и ты назовёшь его Иоанн.

Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.

Он принесет тебе ликование и радость, многие возрадуются его рождению,

Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим.

ибо он будет велик пред Господом. Он не будет касаться вина и браги, он исполнится Святым Духом ещё в материнском чреве.

І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.

Многих израильтян он обратит к Господу, Богу их.

Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».

Он проложит Господу путь, как предтеча, духом и силой равный Илии, примиряя отцов с детьми, обращая мятежных на праведный путь, готовя народ к приходу Господа.

І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».

Захария сказал: — Как я в это поверю? Ведь я уже стар, да и жена моя в возрасте.

У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.

Ангел ответил: — Я Гавриил, предстоящий пред Богом, я послан к тебе с этой доброй вестью.

Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».

А теперь ты лишишься дара речи и, пока все это не исполнится, не сможешь говорить — за то что не поверил моим словам, которые подтвердятся в срок.

Люди біля Храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.

Народ меж тем ждал Захарию, удивляясь, что он всё ещё в Храме.

А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в Храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.

А он, выйдя, не мог говорить, и они догадались, что в Храме ему было видение. Он объяснялся знаками и оставался нем.

Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.

Когда же кончились дни его служения, он вернулся домой.

Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.

Вскоре его жена Елизавета зачала. Пять месяцев она не выходила из дому, повторяя:

Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».

«Наконец Господь сжалился надо мной и снял с меня позор пред людьми».

26-27 Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.

А на шестой месяц Бог послал ангела Гавриила в галилейский город Назарет,

к девушке по имени Мария, обрученной с Иосифом, потомком Давида.

Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».

Ангел вошел к ней и сказал: — Здравствуй, отмеченная милостью! Господь — с тобою!

Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.

Та испугалась, не понимая этого приветствия.

І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.

Но ангел сказал: — Не бойся, Мария, ты угодна Богу!

Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.

Ты зачнёшь и родишь сына, и назовёшь Его Иисус.

Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.

Он станет велик и наречётся Сыном Всевышнего. Он получит от Господа Бога престол Своего предка Давида

Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».

и будет царствовать над народом Иакова вовек, Его царствованию не будет конца.

Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»

Мария спросила: — Как это может быть? Ведь я ещё девушка.

Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.

Ангел ответил: — Святой Дух снизойдет на тебя, сила Всевышнего тебя осенит — рожденное от тебя будет свято и наречётся Сыном Божьим.

І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!

И родственница твоя Елизавета зачала сына, хотя она и стара. Её называли бесплодной, а она уже шестой месяц беременна,

Немає нічого неможливого для Бога”».

ибо всякое слово Бога сбудется.

Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.

Мария сказала: — Я во власти Господа, и пусть всё будет, как ты сказал. И ангел ушёл от неё.

Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського.

Мария собралась и поспешила в город на Иудейском нагорье;

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

она вошла в дом Захарии и поздоровалась с Елизаветой.

І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа.

Как только та услышала слова Марии, младенец шевельнулся у неё в утробе. Елизавета, исполнившись Святым Духом,

Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш.

воскликнула: — Благословенна ты среди женщин, и благословен Тот, Кого ты родишь!

Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?

И за что мне только такая честь, что мать Господа моего навестила меня?!

Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.

Как только ты поздоровалась со мной, младенец во мне запрыгал от радости.

Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».

Благословенна поверившая обещанию Господа!

І мовила Марія:

И сказала Мария: — Прославляет Господа моя душа,

«Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,

радуется дух мой Богу, Спасителю моему,

бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,

ибо вспомнил Он неприметную служанку Свою. Отныне все поколенья будут меня звать благословенной,

бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе.

ибо великое дело сотворил для меня Могучий, Тот, Чьё имя свято,

Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.

Чья милость — ко всем чтущим Его, на многие поколенья.

Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.

Показал Он силу Своей десницы, рассеял возомнивших о себе гордецов,

Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.

низверг владык, неприметных — возвысил,

Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.

нуждающихся обогатил, а богачей отослал ни с чем.

Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,

Он помог Израилю, рабу Своему, вспомнив о милости,

як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди».

обещанной навек нашим предкам, Аврааму и потомству его.

Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.

Пробыв у неё месяца три, Мария вернулась домой.

Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.

А Елизавета, когда подошел срок, родила сына.

Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.

Соседи и родичи, узнав, что Господь оказал ей такую великую милость, поздравляли её.

І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.

На восьмой день пришли обрезать младенца, и хотели назвать его Захарией, как отца.

Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».

Но мать воспротивилась: «Нет! Назовем его Иоанном».

Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».

Ей возразили: «В твоём роду никто не носит такого имени».

Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.

И стали делать знаки отцу, чтобы он дал знать, как он хочет назвать ребёнка.

Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.

Тот попросил дощечку и, к общему удивлению, написал: «Имя ему — Иоанн».

Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.

И тотчас к нему вернулась речь, и он заговорил, восхваляя Бога.

І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.

Все соседи были испуганы; слух разнесся по всему Иудейскому нагорью.

Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.

Услышав эту весть, все с удивлением спрашивали: «Кем станет этот ребёнок?» Ибо ясно было, что с ним рука Господа.

А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:

Захария же, отец его, исполнившись Святым Духом, изрек пророчество:

«Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.

— Благословен Господь, Бог Израиля! Вспомнил Он свой народ и принес ему избавление,

І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,

Послал Он нам могучего спасителя, потомка раба Господнего Давида

як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину.

(как и обещал Он издревле через святых пророков Своих),

Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,

избавил Он нас от врагов, от всех, кто нас ненавидит.

аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт, [3]

Обещал Он милость праотцам нашим, и помнит Он о святом Договоре,

про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:

о клятве, которую дал Он нашему праотцу Аврааму:

визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,

избавить нас от вражеских рук, чтобы мы служили Ему без страха,

а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.

благочестиво и праведно, во все дни нашей жизни.

Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому

А тебя, дитя, назовут пророком Всевышнего, и пойдешь ты, пролагая Господу путь,

і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.

возвестишь Его народу спасенье и прощенье грехов.

Через велике милосердя нашого Бога новий день [4] засяє на нас з висоти,

По милосердию нашего Бога с небес воссияет нам солнце,

щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».

светя живущим во мраке, под сенью смерти, являя им дорогу мира.

Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.

Ребенок вырос и укрепился духом. Он оставался в пустыне, пока не явился Израилю.

« 16 глава 2 глава »