Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Сучасний переклад → Еврейский Новый Завет

1-4 Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле,[1] аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда.

Дорогой Феофил, многие взялись за составление описаний событий, произошедших среди нас.

Они основаны на фактах, переданных нам теми, кто с самого начала были очевидцами и глашатаями вести.

И потому, Ваше Превосходительство, после тщательного исследования всего с самого начала, я посчитал правильным изложить для Вас всё точно и последовательно,

чтобы Вы знали прочное основание того, чему были научены.

У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія.[2] Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.

Во времена Ирода, Царя Иуды, был священник по имени Захария, входивший в смену Авия. Его жена была из рода Аарона, звали её Елисавета.

Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.

Оба они были праведны перед Богом и безукоризненно следовали всем заповедям и постановлениям Господа.

Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.

Однако у них не было детей, потому что Елисавета была бесплодна; а оба были уже в летах.

8-9 Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до Храму Господнього й покадити там.

Однажды Захария выполнял обязанности священника, когда его смена совершала служение перед Богом,

и ему выпал жребий (согласно традиции священников) войти в Храм и совершить всесожжение.

Дуже багато людей зібралося біля стін Храму молитися, коли Захарія почав кадити.

Все находились снаружи и молились, пока совершалось всесожжение,

І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.

как вдруг справа от жертвенника перед Захарией предстал ангел Господа.

Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.

Увидев его, Захария пришёл в ужас.

Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.

Но ангел сказал ему: "Не бойся, Захария, потому что молитва твоя была услышана. Жена твоя Елисавета родит тебе сына, а ты назови его Иоанн.

Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.

Он станет радостью и утешением для вас, и многие будут радоваться его рождению,

Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим.

так как он будет велик в глазах Господа. Он не будет пить вина и других крепких напитков и ещё в чреве матери будет исполнен Святого Духа.

І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.

Многих из народа Израиля обратит он к Господу, Богу их.

Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».

Он выйдет перед Господом в духе и силе Илии, чтобы возвратить сердца отцов к детям (Малахия 3:23-24(4:5-6), и непокорных — к мудрости праведных, чтобы приготовить для Господа народ".

І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».

Захария сказал ангелу: "Как я могу быть уверен в этом? Ведь я старый человек, жена моя тоже в летах".

У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.

"Я Гавриил, — ответил ему ангел, — и стою в присутствии Бога. Я был послан говорить с тобой и сообщить тебе эту радостную весть.

Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».

Теперь же, поскольку ты не поверил сказанному мной, и что оно исполнится в должное время, ты будешь молчать и не сможешь говорить до того дня, как всё это произойдёт".

Люди біля Храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.

Между тем люди ждали Захарию, удивляясь тому, что он так долго находится в Храме.

А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в Храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.

Когда же он вышел и не мог говорить, они поняли, что он видел в Храме видение. Не говоря ни слова, он объяснялся с ними жестами.

Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.

Когда время его служения в Храме подошло к концу, он вернулся домой.

Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.

Вслед за тем его жена Елисавета зачала и в течение пяти месяцев жила в уединении, говоря:

Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».

"Господь сделал это для меня; проявил ко мне благосклонность в эти дни, сняв с меня позор".

26-27 Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.

На шестой месяц ангел Гавриил был послан Богом в город в Галилеи под названием Назарет

к девушке, обручённой с человеком по имени Иосиф, из дома Давида; девушку ту звали Мария.

Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».

Приблизившись к ней, ангел сказал: "Мир вам, госпожа, снискавшая расположение! Господь с тобой!"

Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.

Она была сильно взволнована его словами и не могла понять, что это за приветствие.

І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.

Ангел сказал ей: "Не бойся, Мария, ибо ты снискала расположение у Бога.

Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.

Вот, ты зачнёшь и родишь сына, и назовёшь его Иисус.

Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.

Он будет велик, и назовётся Сыном Всевышнего. Господь, Бог, отдаст ему трон его праотца Давида;

Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».

и он будет править Домом Иакова вечно, и его Царству не будет конца".

Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»

"Как это может произойти, если я девственница?" — спросила Мария у ангела.

Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.

Ангел сказал ей в ответ: "Святой Дух сойдёт на тебя, сила Всевышнего покроет тебя. Поэтому святое дитя, рождённое тобой, будет названо Божьим Сыном.

І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!

У тебя есть родственница, Елисавета, которая уже стара, и все считают её бесплодной. Однако она зачала сына и беременна уже шесть месяцев!

Немає нічого неможливого для Бога”».

Потому что у Бога нет ничего невозможного".

Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.

Мария сказала: "Я слуга Господа, пусть со мной всё будет так, как ты сказал".

Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського.

Тотчас же Мария отправилась в дорогу и поспешила в город, находившийся в горах Иудеи,

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

где жил Захария, вошла в его дом и поздоровалась с Елисаветой.

І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа.

Когда Елисавета услышала приветствие Марии, ребёнок в её чреве зашевелился. Елисавета наполнилась Святым Духом

Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш.

и громко сказала: "Благословенна ты среди женщин! И благословен ребёнок в твоём чреве!

Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?

Но кто я такая, чтобы мать моего Господа пришла ко мне?

Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.

Ведь как только звук твоего приветствия достиг моих ушей, ребёнок в моём чреве заиграл от радости!

Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».

В самом деле, благословенна ты, потому что поверила, что обещанное тебе Господом, исполнится".

І мовила Марія:

Тогда Мария сказала: "Душа моя превозносит Господа,

«Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,

и дух мой радуется в Боге, Спасителе моём,

бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,

который заметил свою рабу в смирении её. (1 Царств 2:1, 1:11) Ибо впредь — подумать только! — все поколения будут называть меня благословенной!

бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе.

Могущественный сделал для меня великое! Да, свято Его имя;

Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.

и в каждом поколении Он проявляет милость к боящимся Его . (Псалом 110:9, 102:17)

Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.

Он сотворил великие дела Своей рукой, обратил в бегство гордых сердцем,

Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.

свергнул с тронов правителей, возвысил смиренных,

Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.

дал блага голодным, а богатых отпустил ни с чем.

Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,

Он стал на сторону Своего слуги Израиля, помня о милости,

як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди».

которую обещал нашим отцам, Аврааму и его семени навеки".

Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.

Мария оставалась у Елисаветы около трёх месяцев, и затем вернулась домой.

Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.

Елисавете настало время рожать, и она родила сына.

Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.

Её соседи и родственники узнали о том, как добр был к ней Господь, и радовались вместе с ней.

І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.

На восьмой день они пришли сделать ребёнку ритуал обрезания. Они уже собирались назвать его Захарией, в честь отца,

Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».

но мать его громко сказала: "Нет, нужно назвать его Иоанном".

Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».

Они сказали ей: "У вас в роду никого так не звали",

Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.

и спрашивали у отца жестами, как бы он хотел его назвать.

Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.

Тот подал знак, чтобы ему принесли дощечку, и ко всеобщему удивлению написал на ней: "Его имя — Иоанн".

Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.

И в этот момент к нему вернулся дар речи, и первыми его словами было благословение Богу.

І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.

Все соседи были охвачены благоговейным страхом; и по всей горной области Иудеи люди говорили о том, что произошло.

Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.

Все, кто слышали об этом, задавались вопросом: "Кем же будет этот ребёнок?" Так как несомненно рука Господа была с ним.

А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:

Отец ребёнка, Захария, наполнился Святым Духом и произнёс пророчество:

«Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.

"Да будет возвеличен Господь, Бог Израиля", (Псалом 40:14, 71:18, 105:48) потому что Он посетил Свой народ и сотворил для него искупление

І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,

воздвигнув для нас могущественного Спасителя, потомка слуги Его Давида.

як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину.

Как говорил устами пророков от самого начала —

Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,

что мы будем освобождены от врагов и от власти всех ненавидящих нас.

аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт, [3]

Это случилось для того, чтобы Он мог проявить милость, обещанную нашим отцам, вспомнить Свой святой договор,

про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:

клятву, которой клялся отцу нашему Аврааму —

визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,

дать нам, по избавлении от наших врагов, служить Ему без страха;

а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.

в святости и праведности перед Ним все дни нашей жизни.

Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому

Ты, дитя, назовёшься пророком Всевышнего, Ты выйдешь перед Господом, чтобы приготовить Ему путь, (Малахия 3:1, Исайя 40:3)

і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.

возвещая среди Его народа о том, что спасение — в прощении грехов

Через велике милосердя нашого Бога новий день [4] засяє на нас з висоти,

по любви и милосердию Бога, благодаря которым Утренняя Заря посетит нас с Небес,

щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».

чтобы осветить находящихся во тьме, живущих в тени смертной (Исайя 9:1(2) и направить наши стопы на путь мира".

Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.

Ребёнок рос и становился сильным в духе, и жил в пустыне до тех пор, пока не пришло время появиться открыто перед Израилем.

« 16 глава 2 глава »