Луки 18 глава

Євангелія від св. Луки
Сучасний переклад → Еврейский Новый Завет

Ісус розповів їм притчу, щоб навчити їх, що треба постійно молитися й не втрачати надії.

Затем Иисус рассказал ученикам притчу, чтобы убедить их, что следует постоянно молиться и не падать духом.

Він сказав: «В одному місті був собі суддя, який Бога не боявся та й людей не поважав.

"В одном городе был судья, который не боялся Бога и не уважал людей.

У той час була там собі вдова. Вона все ходила до судді й просила: „Захисти мене від мого супротивника!”

Жила в том городе вдова, которая постоянно приходила к нему и говорила: "Защити меня от человека, который хочет меня разорить".

4-5 І тривалий час він не хотів її захищати. Та якось сказав собі: „Навіть опріч те, що я не боюся Бога й не поважаю людей, все ж через те, що ця вдова набридає мені, я допоможу їй, щоб не ходила й не докучала більше”».

Долгое время он отказывался; но спустя какое-то время сказал себе: "Бога я не боюсь, людей не уважаю;

но из-за того, что эта женщина такая зануда, сделаю так, чтобы с ней поступили справедливо — иначе она будет всё время приходить и докучать мне, пока моё терпение не истощится!'"

І запитав тоді Господь: «Чули, що сказав той неправедний суддя?

Тогда Господь добавил: "Обратите внимание, что говорит неправедный судья.

То чи ж не візьме Бог під захист цих обраних, що день і ніч кличуть Його? Чи ж баритиметься Він з допомогою їм?

Так неужели Бог не вступится за свой избранный народ, который взывает к нему день и ночь? Медлит ли он?

Повірте, Він швидко візьме їх під Свій захист. Однак, коли прийде Син Людський, то чи знайде Він віруючих в Господа на землі?»

Говорю вам, что он поспешит встать на их защиту! Но когда придёт Сын Человеческий, найдёт ли он такую веру на земле?"

Для тих, хто був переконаний у своїй праведності й на інших дивився зверхньо, Ісус розповів таку притчу:

И для тех людей, которые убеждены в своей праведности и свысока смотрят на окружающих, он рассказал следующую притчу:

«Двоє чоловіків прийшли до Храму помолитися. Один був фарисеєм, другий — збирачем податків.

"Два человека, фарисей и сборщик налогов, пошли в Храм помолиться.

Фарисей стояв один і так молився: „О Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші — розбійники, шахраї та розпусники або навіть, як отой збирач податків.

Фарисей стоял и молился самому себе: "Боже! Благодарю тебя, что я не похож на всех остальных людей — скупых, бесчестных, безнравственных, как этот сборщик налогов!

Я пощуся двічі на тиждень, сплачую десятину з усіх своїх прибутків”.

Я пощусь дважды в неделю, отдаю десятину со всего дохода..."

А збирач податків стояв віддалік і, навіть не підводячи очей до неба, він покірливо промовляв: „О Боже, змилуйся наді мною, грішником!”

А сборщик налогов, стоя вдалеке, не осмеливался даже взглянуть в небеса, но бил себя в грудь и говорил: "Боже! Смилуйся надо мной, грешным!"

Повірте, цей чоловік, а не той перший, пішов додому з прощеними гріхами. Бо кожен, хто намагається піднестися, буде принижений, а кожен принижений буде піднесений».

Говорю вам, что именно он пошёл домой оправданный Богом. Ибо всякий, кто возвышает себя, будет унижен, а тот, кто унижает себя, возвысится".

Деякі люди привели до Ісуса малих дітей, аби Він, поклавши на них руки, благословив їх. Коли Його учні побачили це, вони почали дорікати їм.

Люди приводили к нему детей, чтобы он прикоснулся к ним, но ученики, видя это, не пускали их.

Але Ісус сказав: «Пустіть дітей до Мене і не зупиняйте їх, бо Царство Боже належить таким, як вони.

Однако Иисус подозвал к себе детей и сказал: "Пусть дети приходят ко мне, не препятствуйте им, потому что Божье Царство принадлежит таким, как они.

Істинно кажу вам: хто не приймає Царство Боже так же щиро, як мала дитина, той ніколи в нього не ввійде».

Да! Говорю вам, что тот, кто не примет Божье Царство, подобно маленькому ребёнку, не войдёт в него!"

Один із лідерів юдейських запитав Ісуса: «Вчителю Добрий, що мушу я робити, аби успадкувати вічне життя?»

Один начальник спросил у него: "Добрый раби, что мне делать, чтобы приобрести вечную жизнь?"

Ісус відповів: «Чому ти називаєш Мене Добрим? Ніхто не є добрим, крім Самого Бога.

Иисус сказал ему: "Почему ты называешь меня добрым? Нет никого доброго, кроме Бога!

Тобі відомі заповіді: „Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не бреши про інших, шануй батька й матір своїх”.

Ты знаешь заповеди — 'Не прелюбодействуй, не убивай, не кради, не давай ложных показаний, почитай своего отца и мать…'" (Исход 20:12-13 (12-16), Второзаконие 5:16-20)

А той каже: „З юності я дотримуюся цих заповідей”.

Тот ответил: "Всё это я соблюдал с самого детства".

Коли Ісус почув ці слова, Він відповів: „Тобі бракує одного: продай усе, що маєш, а що вторгуєш, роздай бідним. І ти будеш мати багатство на Небі. Тоді приходь і слідуй за Мною”».

Услышав это, Иисус сказал ему: "Тогда тебе недостаёт одного: продай всё, что имеешь, раздай вырученные деньги нищим, и получишь богатства на небесах. Потом приходи и следуй за мной!"

Вислухавши Ісуса, той чоловік глибоко засмутився, бо був він дуже багатий.

Однако, когда тот человек услышал это, он сильно расстроился, так как был очень богат.

Ісус, побачивши, що він засумував, сказав: «Тяжко буде багатим ввійти в Царство Боже!

Иисус взглянул на него и сказал: "Очень трудно богатому войти в Божье Царство!

Легше верблюдові пройти крізь голчане вушко, ніж багатому ввійти в Царство Боже».

Легче верблюду пройти сквозь игольное ушко, чем богатому войти в Божье Царство!"

Почувши це, люди запитали Ісуса: «То хто ж тоді може бути спасенний?»

Слышавшие его спросили: "Тогда кто же может спастись?"

Ісус відповів: «Неможливе для людей — можливе для Бога».

Он ответил: "Что невозможно людям, возможно Богу".

Тоді Петро промовив: «Поглянь! Ми залишили все й пішли за Тобою!»

Петр сказал: "Смотри, мы покинули свои дома и пошли за тобой".

29-30 Тоді Ісус сказав їм: «Правду кажу вам: кожний, хто залишив хату свою, дружину, братів, сестер, матір, батька або дітей своїх заради Царства Божого, ще в цьому житті отримає в безліч разів більше, а також нагороду вічного життя в прийдешні часи».

Иисус ответил им: "Да! Говорю вам, что каждый, кто оставил дом, жену, братьев, родителей или детей ради Божьего Царства,

получит во много раз больше в мире этом и в грядущем веке вечной жизни".

Ісус, відвівши вбік дванадцятьох апостолів, сказав їм: «Послухайте! Ми йдемо до Єрусалиму, і все, що було написано пророками про Сина Людського, здійсниться.

Затем, отозвав Двенадцать, Иисус сказал им: "Сейчас мы восходим в Иерусалим, где сбудется всё написанное пророками о Сыне Человеческом.

Його народ піде проти Нього, і віддасть Його до рук поган. Ті збиткуватимуться з Нього, знущатимуться, плюватимуть на Нього.

Ибо его отдадут язычникам, и те будут глумиться над ним, оскорблять и плевать в него.

Його битимуть батогами, а потім вб’ють, але на третій день Він воскресне з мертвих».

Затем, избив, они его убьют. Но на третий день он воскреснет".

Та учні Ісуса всього цього не розуміли. Зміст сказаного був прихований від них, і вони не знали, про що Він говорить.

Однако они ничего не поняли из сказанного — смысл этого был сокрыт от них, и они не догадывались, о чём он говорил.

Коли Ісус наближався до Єрихону, при дорозі сидів сліпий жебрак.

Когда Иисус подходил к Иерихону, у дороги сидел один слепой и просил милостыню.

Почувши, що повз нього проходить натовп, жебрак запитав людей, що трапилося.

Услышав, что мимо него проходит много людей, он поинтересовался, в чём дело;

І йому відповіли, що це пройшов Ісус із Назарета.

И они сказали ему: "Иисус из Назарета идёт".

І тоді сліпий голосно вигукнув: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!»

Он закричал: "Иисус! Сын Давида! Смилуйся надо мной!"

Ті з натовпу, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він замовк. Але він гукав ще голосніше: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!»

—

Тоді Ісус зупинився й сказав: «Підведіть його до Мене!» Коли той підійшов, Ісус запитав його:

Иисус остановился и велел привести к нему этого человека. Когда тот подошёл, Иисус спросил у него:

«Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе?» Жебрак сказав: «Господи, я знову хочу бачити».

"Что ты хочешь, чтобы я для тебя сделал?" Слепой сказал: "Господин, сделай так, чтобы я прозрел."

Тоді Він промовив: «Твій зір негайно повернеться. Віра твоя врятувала [63] тебе».

Иисус сказал ему: "Прозри! Твоя вера исцелила тебя!"

І тієї ж миті жебрак прозрів. Він подався вслід за Ісусом, славлячи Бога, та всі, хто бачили це, почали славити Бога.

В тот же миг к нему вернулось зрение, и он пошёл за ним, прославляя Бога; и весь народ, увидев это, стал превозносить Бога.

« 17 глава 19 глава »