Лукаша 18 глава

Паводля Лукаша Сьвятое Эвангельле
Пераклад Сабілы і Малахава → Еврейский Новый Завет

 
 

Казаў жа ім і прыповесьць пра тое, што трэба заўсёды маліцца і ня ўпадаць у роспач,
 
Затем Иисус рассказал ученикам притчу, чтобы убедить их, что следует постоянно молиться и не падать духом.

кажучы: у адным месту быў нейкі судзьдзя, які Бога ня баяўся і чалавека ня сароміўся.
 
"В одном городе был судья, который не боялся Бога и не уважал людей.

І была ў тым месту адна ўдава, і (яна) прыходзіла да яго, кажучы: абарані мяне ад праціўніка майго,
 
Жила в том городе вдова, которая постоянно приходила к нему и говорила: "Защити меня от человека, который хочет меня разорить".

але (ён) нейкі час ня хацеў. Пасьля ж гэтага (ён) сказаў сам сабе: хаця (я) і Бога ня баюся, і чалавека ня саромлюся,
 
Долгое время он отказывался; но спустя какое-то время сказал себе: "Бога я не боюсь, людей не уважаю;

але як гэтая ўдава ня дае мне спакою, абараню яе, каб (яна) ня прыходзіла бясконца і мучыла мяне.
 
но из-за того, что эта женщина такая зануда, сделаю так, чтобы с ней поступили справедливо — иначе она будет всё время приходить и докучать мне, пока моё терпение не истощится!'"

І сказаў Госпад: чуеце, што кажа судзьдзя няправедны?
 
Тогда Господь добавил: "Обратите внимание, что говорит неправедный судья.

Ці ж Бог ня абароніць выбраных Сваіх, лямантуючых да Яго дзень і ноч, і будзе марудзіць з дапамогай ім?
 
Так неужели Бог не вступится за свой избранный народ, который взывает к нему день и ночь? Медлит ли он?

Кажу вам, што (Ён) хутка дапаможа ім. Тым ня менш Сын Чалавечы, прыйшоўшы, ці знойдзе веру на зямлі?
 
Говорю вам, что он поспешит встать на их защиту! Но когда придёт Сын Человеческий, найдёт ли он такую веру на земле?"

Сказаў жа гэткую прыповесьць да нікаторых, што былі ўпэўненыя аб сабе, што яны праведныя, а другіх паніжалі:
 
И для тех людей, которые убеждены в своей праведности и свысока смотрят на окружающих, он рассказал следующую притчу:

два чалавекі ўвайшлі ў Сьвятыню памаліцца: адзін хварысэй, а другі мытнік.
 
"Два человека, фарисей и сборщик налогов, пошли в Храм помолиться.

Хварысэй, устаўшы, маліўся пра сябе так: Божа! дзякую Табе, што я ня такі, як іншыя людзі: рабаўнікі, няправедныя, пералюбцы, або і як гэты мытнік:
 
Фарисей стоял и молился самому себе: "Боже! Благодарю тебя, что я не похож на всех остальных людей — скупых, бесчестных, безнравственных, как этот сборщик налогов!

пашчу два разы на тыдзень, даю дзясяцíну з усяго, што набываю.
 
Я пощусь дважды в неделю, отдаю десятину со всего дохода..."

Мытнік жа, стоячы воддаль, ня адважаўся нават вачэй да неба падняць, але біў сябе ў грудзі, кажучы: Божа! будзь міласьцівы нада мною грэшным.
 
А сборщик налогов, стоя вдалеке, не осмеливался даже взглянуть в небеса, но бил себя в грудь и говорил: "Боже! Смилуйся надо мной, грешным!"

Кажу вам: гэты пайшоў у дом свой (больш) апраўданы, чымся той: бо ўсякі, хто сам сябе вывышае, паніжаны будзе; а хто паніжае сябе, узвышаны будзе.
 
Говорю вам, что именно он пошёл домой оправданный Богом. Ибо всякий, кто возвышает себя, будет унижен, а тот, кто унижает себя, возвысится".

Прыносілі ж да Яго і дзяцей, каб (Ён) дакрануўся да іх. Але вучні, убачыўшы (гэтае), забаранілі ім.
 
Люди приводили к нему детей, чтобы он прикоснулся к ним, но ученики, видя это, не пускали их.

Ісус жа, паклікаўшы іх, сказаў: пусьціце дзяцей прыходзіць да Мяне і ня забараняйце ім, бо гэткіх ёсьць Гаспадарства Бога.
 
Однако Иисус подозвал к себе детей и сказал: "Пусть дети приходят ко мне, не препятствуйте им, потому что Божье Царство принадлежит таким, как они.

Сапраўды кажу вам: калі хто ня прыйме Гаспадарства Бога, як дзіця, ня ўвойдзе ў яго.
 
Да! Говорю вам, что тот, кто не примет Божье Царство, подобно маленькому ребёнку, не войдёт в него!"

І спытаўся ў Яго нейкі начальнік, кажучы: Настаўнік добры! што мне рабіць, каб унасьледаваць жыцьцё вечнае?
 
Один начальник спросил у него: "Добрый раби, что мне делать, чтобы приобрести вечную жизнь?"

Сказаў жа яму Ісус: чаму называеш Мяне добрым? Ніхто ня добры, толькі адзін Бог.
 
Иисус сказал ему: "Почему ты называешь меня добрым? Нет никого доброго, кроме Бога!

Ведаеш прыказаньні: ня чужалож, ня забівай, ня крадзі, ня сьведчы крыва; шануй бацьку твайго і матку тваю.
 
Ты знаешь заповеди — 'Не прелюбодействуй, не убивай, не кради, не давай ложных показаний, почитай своего отца и мать…'" (Исход 20:12-13 (12-16), Второзаконие 5:16-20)

Ён жа сказаў: усё гэта (я) выканаў ад юнацтва майго.
 
Тот ответил: "Всё это я соблюдал с самого детства".

Пачуўшы ж гэта, Ісус сказаў яму: яшчэ аднаго табе ня хапае: усё, што маеш, прадай і раздай убогім, і будзеш мець скарб на Небе; і прыходзь, ідзі за Мною.
 
Услышав это, Иисус сказал ему: "Тогда тебе недостаёт одного: продай всё, что имеешь, раздай вырученные деньги нищим, и получишь богатства на небесах. Потом приходи и следуй за мной!"

Ён жа, пачуўшы гэта, моцна зажурыўся, бо (ён) быў вельмі багаты.
 
Однако, когда тот человек услышал это, он сильно расстроился, так как был очень богат.

Ісус, убачыўшы яго, што ён вельмі зажурыўся, сказаў: як цяжка маючым багацьце ўвайсьці ў Гаспадарства Бога!
 
Иисус взглянул на него и сказал: "Очень трудно богатому войти в Божье Царство!

Бо лягчэй вярблюду прайсьці праз голчына вушка, чымся багатаму ўвайсьці ў Гаспадарства Бога.
 
Легче верблюду пройти сквозь игольное ушко, чем богатому войти в Божье Царство!"

Пачуўшыя ж (гэтае) сказалі: хто тады можа быць збаўленым?
 
Слышавшие его спросили: "Тогда кто же может спастись?"

Ён жа сказаў: нямагчымае людзям, магчыма Богу.
 
Он ответил: "Что невозможно людям, возможно Богу".

Сказаў жа Пётра: вось мы ўсё пакінулі і пайшлі ўсьлед за Табою.
 
Петр сказал: "Смотри, мы покинули свои дома и пошли за тобой".

Ён жа сказаў ім: Праўду кажу вам: няма нікога, хто пакінуў дом, ці бацькоў, ці братоў, (ці сёстраў), ці жонку, ці дзяцей дзеля Гаспадарства Бога,
 
Иисус ответил им: "Да! Говорю вам, что каждый, кто оставил дом, жену, братьев, родителей или детей ради Божьего Царства,

каторы ня атрымаў бы ў шмат разоў больш у час гэты, а ў веку будучым — жыцьця вечнага.
 
получит во много раз больше в мире этом и в грядущем веке вечной жизни".

І, адазваўшы дванаццаць, сказаў ім: вось (мы) узыходзім у Ярузалім, і збудзецца ўсё напісанае праз Прарокаў пра Сына Чалавечага,
 
Затем, отозвав Двенадцать, Иисус сказал им: "Сейчас мы восходим в Иерусалим, где сбудется всё написанное пророками о Сыне Человеческом.

бо выдадуць Яго паганам і назьдзекуюцца над Ім, і будзе зьняважаны і апляваны;
 
Ибо его отдадут язычникам, и те будут глумиться над ним, оскорблять и плевать в него.

і, зьбічаваўшы, заб’юць Яго, і на трэйці дзень уваскрэсьне.
 
Затем, избив, они его убьют. Но на третий день он воскреснет".

Але яны нічога з гэтага ня зразуме́лі, і было слова гэтае закрыта для іх, і (яны) ня разуме́лі, што (Ён) гаворыць.
 
Однако они ничего не поняли из сказанного — смысл этого был сокрыт от них, и они не догадывались, о чём он говорил.

І сталася, пры набліжэньні Яго да Ярыхону, нейкі сьляпы сядзеў ля дарогі жабруючы;
 
Когда Иисус подходил к Иерихону, у дороги сидел один слепой и просил милостыню.

і, пачуўшы, што міма праходзіць натоўп, пытаўся: што гэта такое?
 
Услышав, что мимо него проходит много людей, он поинтересовался, в чём дело;

А яму сказалі, што Ісус Назарэй ідзе.
 
И они сказали ему: "Иисус из Назарета идёт".

Тады (ён) закрычаў, кажучы: Ісус, Сын Давідаў, зьлітуйся нада мною!
 
Он закричал: "Иисус! Сын Давида! Смилуйся надо мной!"

А пярэднія крычалі на яго, каб (ён) змоўк. Ён жа яшчэ мацней крычаў: Сын Давідаў, зьлітуйся нада мною!
 

І, спыніўшыся, Ісус загадаў прывесьці яго да Сябе. І калі (той) падыйшоў да Яго, (Ён) яго спытаў,
 
Иисус остановился и велел привести к нему этого человека. Когда тот подошёл, Иисус спросил у него:

кажучы: што ты хочаш, каб (Я) зрабіў (табе)? Ён жа сказаў: Госпадзе! каб мне празерыць.
 
"Что ты хочешь, чтобы я для тебя сделал?" Слепой сказал: "Господин, сделай так, чтобы я прозрел."

Тады Ісус сказаў яму: празер! вера твая ўратавала цябе.
 
Иисус сказал ему: "Прозри! Твоя вера исцелила тебя!"

І ён той жа час стаў бачыць і пайшоў за Ім, славячы Бога. І ўвесь народ, убачыўшы (гэтае), аддаў хвалу Богу.
 
В тот же миг к нему вернулось зрение, и он пошёл за ним, прославляя Бога; и весь народ, увидев это, стал превозносить Бога.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.