Луки 2 глава

Євангелія від св. Луки
Сучасний переклад → Еврейский Новый Завет

На той час вийшов наказ Августа цезаря провести перепис населення по всій Римській імперії.

В это же время император Август издал постановление о проведении переписи по всей империи.

То був найперший перепис, й проводився він, коли Кириній був губернатором Сирії.

Эта перепись, первая в своём роде, была произведена при правлении Квириния Сирией.

Усі люди пійшли реєструватися, і кожен пішов до свого рідного міста.

Каждый человек должен был записаться в своём городе.

Тож Йосип також вирушив з Назарета Ґалилейського, де він жив, до Юдеї, до Давидового міста, яке зветься Віфлеємом, оскільки він походив з родини Давидових нащадків.

Итак, Иосиф, поскольку был потомком Давида, из Назарета в Галилее направился в город Вифлеем в Иудее,

Він узяв з собою Марію, тому що був заручений з нею; у тий час вона вже чекала дитину.

чтобы записаться вместе с Марией, обручённой ему женой, которая была беременна.

6-7 Так сталося, що поки вони були там, настав строк Марії стати матір’ю, і вона народила свого першого Сина. Сповивши Дитину у полотно, Марія поклала Його в ясла, оскільки в заїжджому дворі вільних місць не було.

Пока они находились в Вифлееме, ей подошло время рожать

и она родила своего первенца, сына. Она спеленала его и положила в кормушку для скота, так как для них не нашлось места в жилых комнатах.

Кілька пастухів тієї місцевості лишилися на ніч у чистім полі стерегти свої отари.

Неподалёку за городом находились пастухи, которые ночевали в поле, охраняя свои стада.

І з’явився їм Ангел Господній, і сяйво Слави Господньої пролилося на них. Страх охопив пастухів.

Внезапно перед ними предстал ангел Господа, и слава Господа озарила их. Они сильно испугались;

Та Ангел сказав їм: «Не бійтеся, я приніс вам добру звістку, яка дасть велику радість людям.

но ангел сказал им: "Не бойтесь, я здесь для того, чтобы сообщить вам Добрую Весть, которая принесёт великую радость всем людям.

Тому що сьогодні в місті Давидовім народився для вас Спаситель — Христос Господь.

В этот самый день, в городе Давида, для вас родился Освободитель — Мессия, Господь.

І знак вам буде такий: ви знайдете в яслах Дитину, загорнуту у полотно».

Вот как вы узнаете это: вы найдёте младенца, завёрнутого в пелёнки, лежащего в кормушке для скота".

Раптом до Ангела приєдналася сила-силенна інших Ангелів, які славили Бога зі словами:

Внезапно вместе с ангелом появилось многочисленное небесное войско, превозносящее Бога:

«Слава Господу на Небесах, і хай мир панує на землі між людьми, які Богу милі».

"Слава Богу в вышних небесах! И на земле мир среди людей доброй воли!"

Коли Ангели залишили пастухів і повернулися на Небо, пастухи заговорили між собою: «Ходімо до Віфлеєма й подивимося на те, що там сталось, про що Господь дав нам знати».

Как только ангелы оставили их и вернулись на небеса, пастухи сказали друг другу: "Давайте пойдём в Вифлеем и посмотрим, что там произошло, о чём сообщил нам Господь".

Тож вони поспішили й знайшли Марію з Йосипом і Дитиною, Яка лежала в яслах.

Поспешно отправившись в путь, они пришли и обнаружили Марию, Иосифа, и ребёнка, лежащего в кормушке для скота.

Побачивши Немовля, пастухи всім розповіли про звістку, яку вони одержали про цю Дитину.

Увидев это, они сообщили о том, что им было сказано об этом младенце;

І розказана ними історія дивувала всіх, хто чув її.

и все слышавшие поразились тому, что рассказали им пастухи.

Марія ж, мов скарб, збирала все це й складала в своєму серці. [5]

Мария сберегла эти слова в своём сердце и постоянно размышляла над ними.

А пастухи повернулися додому, хвалячи й прославляючи Бога за все те, що вони почули й побачили — точнісінько так, як було їм сказано.

Тем временем пастухи возвратились, прославляя и восхваляя Бога за все то, что они видели и слышали: все было именно так, как им было сказано.

Коли сповнилося вісім днів і настав час робити Хлопчику обрізання, Його нарекли Ісусом. Це було ім’я, яке дав Йому Ангел ще до Його зачаття в материній утробі.

На восьмой день, когда пришло время совершить ему ритуал обрезания, ему дали имя Иисус, как назвал его ангел, прежде чем он был зачат.

22-24 А як настав час їхнього очищення, згідно з Мойсеєвим Законом, батьки взяли Ісуса до Єрусалиму, щоб явити Його перед Господом, як то написано у Законі Господнім: «кожен хлопчик-первісток мусить бути посвячений Господові»,[6] й покласти жертву, як того вимагає Закон Господній: «принести в пожертву пару горлиць або голуб’ят».

Когда подошло время для их очищения в соответствии с Пятикнижием Моисея, они взяли младенца в Иерусалим, чтобы представить его перед Господом,

(как написано в Законе Господа: "Каждый первородный сын должен быть посвящён Господу") (Исход 13:2, 12, 15)

а также чтобы принести в жертву двух горлиц или двух птенцов голубя, (Левит 12:8) как предписано Законом Господа.

Мешкав тоді в Єрусалимі чоловік на ймення Симеон. Був він людиною праведною й побожною. Він чекав, коли Господь прийде, та порятує Ізраїль, і Святий Дух був з ним.

В Иерусалиме был человек по имени Симеон. Он был праведником, благочестивым человеком который с нетерпением ждал, когда Бог утешит Израиль, и Святой Дух был на нём.

То Дух Святий відкрив йому, що він не спізнає смерті, доки не побачить на власні очі Господнього Христа.

Святой Дух открыл ему, что он не умрёт до тех пор, пока не увидит Мессию Господа.

27-28 Осяяний Духом, прийшов Симеон у Храм, і коли батьки внесли малого Ісуса, щоб зробити все для Нього згідно з традицією Закону, Симеон узяв Дитину на руки, й благословив Бога мовивши:

Под воздействием Духа, он вошёл во двор Храма; и когда родители внесли младенца Иисуса, чтобы совершить предписанное Законом,

Симеон взял его на руки, произнёс благословение Богу и сказал:

29-32 «Тепер, Господи, відпусти слугу Свого з миром, як обіцяв Ти, оскільки очі мої бачили Твоє Спасіння,[7] Яке Ти приготував перед усіма народами. Він — Світло для прозріння поганам і на славу Твоєму народу ізраїльському».

"Теперь, Господь, согласно Твоему слову, Ты отпускаешь своего слугу с миром;

ибо я видел своими глазами Твоё Спасение,

которое Ты приготовил перед лицом всех народов —

свет, который принесёт откровение народам и славу Твоему народу Израилю".

Батько й мати були вражені тим, що було сказане про їхнього Сина.

Отец и мать Иисуса удивлялись всему тому, что Симеон говорил о нём.

34-35 Симеон благословив їх сказавши Марії, Ісусовій матері: «Він призначений багатьох в Ізраїлі піднести або скинути додолу, Він покликаний бути знаменням, яке люди відкинуть, і потаємні думки багатьох людей відкриються, та це буде так боляче тобі, неначе меч пронизає серце твоє».

Симеон благословил их и сказал матери ребёнка, Марии: "Этот ребёнок станет причиной тому, что многие в Израиле упадут и поднимутся, он будет знамением, которому люди будут противиться;

более того, меч пронзит и твоё сердце. Всё это случится для того, чтобы сделать явными сокровенные мысли многих людей".

36-37 У той самий час пророчиця Анна, дочка Фануїлова з роду Ашера, знаходилася у Храмі. Вона була дуже стара. Сім років прожила вона з чоловіком після одруження, а потім вдовувала аж до вісімдесятичотирирічного віку. Не відлучаючись із Храму, день і ніч вона постом і молитвами служила Господу.

Там также находилась пророчица по имени Хана Бат-Пнуэль из колена Ашера. Это была пожилая женщина — она жила с мужем семь лет, после того, как вышла замуж,

и с тех пор оставалась вдовой; теперь ей было восемьдесят четыре года. Она никогда не покидала территорию Храма, но служила там [Богу] день и ночь, постясь и молясь.

Анна підійшла до Ісусових батьків саме тоді, коли вони розмовляли з Симеоном. Вона подякувала Богові й розповіла про Ісуса всім, хто чекав визволення Єрусалиму.

В тот момент она подошла и начала благодарить Бога и говорить об этом младенце всем тем, кто ожидал освобождения Иерусалима.

Коли Йосип та Марія виконали все, що вимагалося Законом Господнім, вони повернулися до Ґалилеї, у своє рідне місто Назарет.

Когда Иосиф и Мария совершили всё, что было предписано Законом Господа, они вернулись в Галилею, в свой город Назарет.

А Дитя росло, наливалося силою, мудрістю, і Божа благодать була на Ньому.

Ребёнок их рос и стал сильным и исполненным мудрости — Божье благоволение было на нём.

Щороку батьки Його вирушали до Єрусалиму на свято Пасхи.

Каждый год родители Иисуса ходили в Иерусалим на праздник Песах.

Подалися вони, як завжди, й того року, коли Ісусові сповнилося дванадцять.

Когда ему было двенадцать лет, они отправились на праздник, как требовал того обычай.

Як скінчилося свято, батьки верталися додому, а Хлопчик Ісус лишився в Єрусалимі, хоч батьки не знали про те.

Однако после того, как праздник завершился, и родители возвращались, Иисус остался в Иерусалиме. Они не заметили этого,

Цілий день вони йшли, вважаючи, що Він десь тут, у гурті. Потім почали шукати Його серед своїх родичів та друзів.

полагая, что он идёт с караваном, и только через день пути начали искать его среди родственников и друзей.

І, не знайшовши, повернулися до Єрусалиму, сподіваючись знайти Його там.

Не обнаружив его, они вернулись в Иерусалим, чтобы разыскать его там.

І так сталося, що знайшли вони Його аж через три дні у Храмі. Ісус сидів серед учителів, слухав їхню науку й ставив їм запитання.

На третий день они его нашли — он сидел во дворе Храма среди раввинов, не только слушая их, но и задавая вопросы о том, о чём шла речь;

І всі, хто чули Його, були здивовані Його розумінням та відповідями.

и все слышавшие его изумлялись его ответам и тому, насколько глубоко он всё понимает.

Побачивши Його, батьки були вражені, а Його мати звернулася до Нього: «Дитино, чому Ти зробив з нами таке? Твій батько і я страшенно переживали, розшукуючи Тебе».

Когда родители увидели его, они были поражены. И мать сказала ему: "Сын! Почему ты с нами так поступил? Мы с твоим отцом очень беспокоились и искали тебя!"

А Він відповів: «Чому ви шукали Мене? Чи ви не знали, що Я мушу бути у домі Батька Мого [8]?»

Он ответил им: "Зачем вам нужно было искать меня? Разве вы не знали, что мне необходимо заниматься делами моего Отца?"

Та вони не зрозуміли цієї відповіді.

Ho они не поняли, о чём он говорит.

Тоді Ісус повернувся із ними до Назарета, і Він слухався їх. Та Його мати зберігала все це в своїм серці.

Итак, он пошёл с ними в Назарет и был им послушен. Однако мать его сберегла всё это в своём сердце.

Тож Ісус зростав мудрістю, статурою та ласкою Божою і людською.

А Иисус рос и возрастал в мудрости, и заслужил расположение как у людей, так и у Бога.

« 1 глава 3 глава »