Луки 2 глава

Євангелія від св. Луки
Сучасний переклад → Под редакцией Кулаковых

На той час вийшов наказ Августа цезаря провести перепис населення по всій Римській імперії.

В те дни император Август издал указ о переписи по всей его империи.1

То був найперший перепис, й проводився він, коли Кириній був губернатором Сирії.

Это была первая перепись такого рода, и проводилась она в то время, когда Квириний правил Сирией.

Усі люди пійшли реєструватися, і кожен пішов до свого рідного міста.

И на перепись каждый пошел в город свой.

Тож Йосип також вирушив з Назарета Ґалилейського, де він жив, до Юдеї, до Давидового міста, яке зветься Віфлеємом, оскільки він походив з родини Давидових нащадків.

Так и Иосиф из города Назарета, что в Галилее, отправился в Иудею, в город Давида, называемый Вифлеемом, потому что был он из рода Давида, его потомком.

Він узяв з собою Марію, тому що був заручений з нею; у тий час вона вже чекала дитину.

Пошел он на перепись вместе с Марией, обрученной с ним. Она ожидала ребенка,

6-7 Так сталося, що поки вони були там, настав строк Марії стати матір’ю, і вона народила свого першого Сина. Сповивши Дитину у полотно, Марія поклала Його в ясла, оскільки в заїжджому дворі вільних місць не було.

и пока они находились в Вифлееме, пришло ей время родить.

Родила она Сына, своего Первенца, спеленала Его и положила в ясли в хлеву, потому что на постоялом дворе места для них не нашлось.

Кілька пастухів тієї місцевості лишилися на ніч у чистім полі стерегти свої отари.

В окрестностях же Вифлеема были пастухи, которые жили в поле и, ночью сменяя друг друга, стерегли свое стадо.

І з’явився їм Ангел Господній, і сяйво Слави Господньої пролилося на них. Страх охопив пастухів.

И предстал перед ними ангел Господень. Сияние света Господня2 озарило их. Они очень испугались,

Та Ангел сказав їм: «Не бійтеся, я приніс вам добру звістку, яка дасть велику радість людям.

но ангел сказал им: «Не бойтесь! Я несу вам добрую весть — весть о великой радости для всего народа:

Тому що сьогодні в місті Давидовім народився для вас Спаситель — Христос Господь.

сегодня в городе Давида родился ваш Спаситель — Христос,3 Господь!

І знак вам буде такий: ви знайдете в яслах Дитину, загорнуту у полотно».

И вот вам знак: вы найдете Ребенка спеленатого, лежащего в яслях».

Раптом до Ангела приєдналася сила-силенна інших Ангелів, які славили Бога зі словами:

И внезапно вместе с ангелом явилось многочисленное небесное воинство, прославлявшее Бога. Ангелы пели:

«Слава Господу на Небесах, і хай мир панує на землі між людьми, які Богу милі».

«Слава Богу в высях небесных и мир земле! Благоволит Бог людям!»4

Коли Ангели залишили пастухів і повернулися на Небо, пастухи заговорили між собою: «Ходімо до Віфлеєма й подивимося на те, що там сталось, про що Господь дав нам знати».

Когда ангелы, оставив их, возвратились на небо, пастухи стали говорить друг другу: «Пойдемте в Вифлеем и посмотрим на то, о чем возвестил нам Господь».

Тож вони поспішили й знайшли Марію з Йосипом і Дитиною, Яка лежала в яслах.

Они поспешно отправились в путь и нашли Марию, Иосифа и Младенца, лежащего в яслях.

Побачивши Немовля, пастухи всім розповіли про звістку, яку вони одержали про цю Дитину.

Увидев их, пастухи возвестили им то, что узнали они об Этом Ребенке;

І розказана ними історія дивувала всіх, хто чув її.

и все, кто слышал пастухов, удивлялись их рассказу.

Марія ж, мов скарб, збирала все це й складала в своєму серці. [5]

Мария же хранила в своей памяти все эти слова, много думая о них.5

А пастухи повернулися додому, хвалячи й прославляючи Бога за все те, що вони почули й побачили — точнісінько так, як було їм сказано.

А пастухи возвратились, хваля и прославляя Бога за то, что они увидели и услышали: всё произошло так, как им было сказано.

Коли сповнилося вісім днів і настав час робити Хлопчику обрізання, Його нарекли Ісусом. Це було ім’я, яке дав Йому Ангел ще до Його зачаття в материній утробі.

Восемь дней спустя пришло время совершить обрезание Младенца, и тогда Он был назван Иисусом — тем именем, которое еще до зачатия было дано Ему ангелом.

22-24 А як настав час їхнього очищення, згідно з Мойсеєвим Законом, батьки взяли Ісуса до Єрусалиму, щоб явити Його перед Господом, як то написано у Законі Господнім: «кожен хлопчик-первісток мусить бути посвячений Господові»,[6] й покласти жертву, як того вимагає Закон Господній: «принести в пожертву пару горлиць або голуб’ят».

Когда завершились дни их очищения по Закону Моисея,6 они принесли Младенца в Иерусалим, чтобы представить Его Господу

(как написано в Законе Господнем: «Всякий первенец мужского пола должен быть посвящен Господу»),7

а также чтобы, как предписано Законом Господним, принести жертву: пару горлиц или двух птенцов голубя.8

Мешкав тоді в Єрусалимі чоловік на ймення Симеон. Був він людиною праведною й побожною. Він чекав, коли Господь прийде, та порятує Ізраїль, і Святий Дух був з ним.

В то время в Иерусалиме жил человек по имени Симеон, праведный и богобоязненный человек, ожидающий спасения для Израиля;9 и Дух Святой был на нем.

То Дух Святий відкрив йому, що він не спізнає смерті, доки не побачить на власні очі Господнього Христа.

И ему было открыто Духом Святым, что он не умрет, пока не увидит Христа Господня.

27-28 Осяяний Духом, прийшов Симеон у Храм, і коли батьки внесли малого Ісуса, щоб зробити все для Нього згідно з традицією Закону, Симеон узяв Дитину на руки, й благословив Бога мовивши:

Побуждаемый Духом, пришел он в Храм, и, когда родители принесли туда Младенца Иисуса, чтобы там сделать для Него всё, что предписывает Закон,

Симеон взял Его на руки, восхвалил Бога и сказал:

29-32 «Тепер, Господи, відпусти слугу Свого з миром, як обіцяв Ти, оскільки очі мої бачили Твоє Спасіння,[7] Яке Ти приготував перед усіма народами. Він — Світло для прозріння поганам і на славу Твоєму народу ізраїльському».

«Ныне с миром отпускаешь Ты раба Своего, Владыка, по слову Твоему,

ибо увидели очи мои дарованное Тобой Спасение,

которое приготовил Ты перед лицом всех народов:

Свет, несущий откровение язычникам, и Славу Израиля, народа Твоего!»

Батько й мати були вражені тим, що було сказане про їхнього Сина.

Отец и мать Иисуса очень удивились, услышав эти слова о Нем,

34-35 Симеон благословив їх сказавши Марії, Ісусовій матері: «Він призначений багатьох в Ізраїлі піднести або скинути додолу, Він покликаний бути знаменням, яке люди відкинуть, і потаємні думки багатьох людей відкриються, та це буде так боляче тобі, неначе меч пронизає серце твоє».

а Симеон благословил их и сказал Марии, матери Иисуса: «Дитя это Богом предназначено многих в Израиле привести к тому, что они либо падут, либо поднимутся. Он — знамение Божие, знамение, которое окажется отвергнутым,10

так что откроются помыслы многих сердец. И тебе самой меч пронзит душу».

36-37 У той самий час пророчиця Анна, дочка Фануїлова з роду Ашера, знаходилася у Храмі. Вона була дуже стара. Сім років прожила вона з чоловіком після одруження, а потім вдовувала аж до вісімдесятичотирирічного віку. Не відлучаючись із Храму, день і ніч вона постом і молитвами служила Господу.

И была там пророчица Анна, дочь Фануила из колена11 Асира, женщина весьма преклонного возраста. Прожив с мужем семь лет, будучи еще молодой,

она осталась вдовой и жила так до восьмидесяти четырех лет. Анна не покидала Храма и служила Богу день и ночь, пребывая в постах и молитвах.

Анна підійшла до Ісусових батьків саме тоді, коли вони розмовляли з Симеоном. Вона подякувала Богові й розповіла про Ісуса всім, хто чекав визволення Єрусалиму.

Подойдя к ним в это же самое время, она благодарила Бога и говорила о Младенце всем, кто ожидал избавления для Иерусалима.

Коли Йосип та Марія виконали все, що вимагалося Законом Господнім, вони повернулися до Ґалилеї, у своє рідне місто Назарет.

Когда Иосиф и Мария исполнили всё, положенное по Закону Господню, они возвратились в Галилею, в свой город Назарет.

А Дитя росло, наливалося силою, мудрістю, і Божа благодать була на Ньому.

Ребенок рос, креп,12 исполняясь мудрости, и благословение Божие было на Нем.

Щороку батьки Його вирушали до Єрусалиму на свято Пасхи.

Родители Иисуса каждый год ходили в Иерусалим на праздник Пасхи.

Подалися вони, як завжди, й того року, коли Ісусові сповнилося дванадцять.

Когда Ему исполнилось двенадцать лет, они, по обычаю, пошли на праздник.

Як скінчилося свято, батьки верталися додому, а Хлопчик Ісус лишився в Єрусалимі, хоч батьки не знали про те.

По окончании праздничных дней они отправились домой, не зная, что Мальчик Иисус остался в Иерусалиме.

Цілий день вони йшли, вважаючи, що Він десь тут, у гурті. Потім почали шукати Його серед своїх родичів та друзів.

Они думали, что Он с идущими вместе с ними родными, и лишь после дня пути стали искать Его среди родственников и знакомых.

І, не знайшовши, повернулися до Єрусалиму, сподіваючись знайти Його там.

Не найдя Иисуса, они в поисках Его возвратились в Иерусалим.

І так сталося, що знайшли вони Його аж через три дні у Храмі. Ісус сидів серед учителів, слухав їхню науку й ставив їм запитання.

Через три дня Его нашли в Храме, где Он сидел среди учителей, слушая их и задавая им вопросы.

І всі, хто чули Його, були здивовані Його розумінням та відповідями.

Все, кто слышал Его, удивлялись Его разуму и ответам.

Побачивши Його, батьки були вражені, а Його мати звернулася до Нього: «Дитино, чому Ти зробив з нами таке? Твій батько і я страшенно переживали, розшукуючи Тебе».

Увидев Его, родители были поражены, и мать сказала Ему: «Сын мой, почему Ты так с нами поступил? Мы13 так извелись, пока искали Тебя».

А Він відповів: «Чому ви шукали Мене? Чи ви не знали, що Я мушу бути у домі Батька Мого [8]?»

«Зачем же вы искали Меня? — сказал им Иисус. — Разве вы не знали, что Я должен быть в Доме Отца Моего?»14

Та вони не зрозуміли цієї відповіді.

Но они не поняли того, что Он им сказал.

Тоді Ісус повернувся із ними до Назарета, і Він слухався їх. Та Його мати зберігала все це в своїм серці.

И Он пошел с родителями и возвратился в Назарет с ними и всегда был им послушен. А мать Его все эти слова хранила в своем сердце.

Тож Ісус зростав мудрістю, статурою та ласкою Божою і людською.

Иисус же, подрастая, преуспевал в мудрости и любви у Бога и людей.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Букв.: по всей обитаемой земле.

9 [2] — Букв.: слава Господня.

11 [3] — Или: Мессия.

14 [4] — По принятому современной текстологией варианту греч. текста возможны следующие переводы: на земле мир среди людей, которым Он благоволит/которыми Он доволен/для людей доброй воли. TR: и на земле мир, в людях благоволение.

19 [5] — Букв.: слова, слагая их в сердце своем.

22 [6] — Лев 12:2−4. См. в Словаре Закон и Моисей.

23 [7] — Букв.: назван святым, (принадлежащим) Господу. Исх 13:2,12,15.

24 [8] — Лев 12:8.

25 [9] — Букв.: утешения Израиля. См. Ис 40:1; Ис 61:2.

34 [10] — Букв.: знамение оспариваемое.

36 [11] — См. в Словаре Колена Израиля.

40 [12] — Некот. рукописи добавляют: духом.

48 [13] — Букв.: вот отец Твой и я.

49 [14] — Друг. возм. пер.: заниматься делами Отца Своего.

« 1 глава 3 глава »