Луки 2 глава

Євангелія від св. Луки
Переклад Огієнка → Под редакцией Кулаковых

І трапилося тими днями, — вийшов нака́з царя А́вгуста переписати всю землю.

В те дни император Август издал указ о переписи по всей его империи.1

Цей пе́репис перший відбувся тоді, коли вла́ду над Си́рією мав Квірі́ній.

Это была первая перепись такого рода, и проводилась она в то время, когда Квириний правил Сирией.

І всі йшли записатися, кожен у місто своє.

И на перепись каждый пошел в город свой.

Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового,

Так и Иосиф из города Назарета, что в Галилее, отправился в Иудею, в город Давида, называемый Вифлеемом, потому что был он из рода Давида, его потомком.

щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́.

Пошел он на перепись вместе с Марией, обрученной с ним. Она ожидала ребенка,

І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити.

и пока они находились в Вифлееме, пришло ей время родить.

І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді місця не стало для них.

Родила она Сына, своего Первенца, спеленала Его и положила в ясли в хлеву, потому что на постоялом дворе места для них не нашлось.

А в тій стороні були́ пастухи, які пильнували на полі, і нічно́ї пори вартували отару свою.

В окрестностях же Вифлеема были пастухи, которые жили в поле и, ночью сменяя друг друга, стерегли свое стадо.

Аж ось а́нгол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня ося́яла їх. І вони перестра́шились стра́хом великим,

И предстал перед ними ангел Господень. Сияние света Господня2 озарило их. Они очень испугались,

Та а́нгол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу́ вам радість велику, що станеться лю́дям усім.

но ангел сказал им: «Не бойтесь! Я несу вам добрую весть — весть о великой радости для всего народа:

Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.

сегодня в городе Давида родился ваш Спаситель — Христос,3 Господь!

А ось вам ознака: Дитину сповиту ви зна́йдете, що в я́слах лежатиме“.

И вот вам знак: вы найдете Ребенка спеленатого, лежащего в яслях».

І ось ра́птом з'явилася з а́нголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:

И внезапно вместе с ангелом явилось многочисленное небесное воинство, прославлявшее Бога. Ангелы пели:

„Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“

«Слава Богу в высях небесных и мир земле! Благоволит Бог людям!»4

І сталось, коли анголи́ відійшли від них в небо, пастухи зачали́ говори́ти один о́дному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що́ сталося там, про що́ сповістив нас Господь“.

Когда ангелы, оставив их, возвратились на небо, пастухи стали говорить друг другу: «Пойдемте в Вифлеем и посмотрим на то, о чем возвестил нам Господь».

І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала.

Они поспешно отправились в путь и нашли Марию, Иосифа и Младенца, лежащего в яслях.

А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено.

Увидев их, пастухи возвестили им то, что узнали они об Этом Ребенке;

І всі, хто почув, дивувались тому, що́ їм пастухи говорили.

и все, кто слышал пастухов, удивлялись их рассказу.

А Марія оці всі слова́ зберігала, розважаючи, у серці своїм.

Мария же хранила в своей памяти все эти слова, много думая о них.5

Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.

А пастухи возвратились, хваля и прославляя Бога за то, что они увидели и услышали: всё произошло так, как им было сказано.

Коли ж ви́повнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був а́нгол назвав, перше ніж Він в утро́бі зачався.

Восемь дней спустя пришло время совершить обрезание Младенца, и тогда Он был назван Иисусом — тем именем, которое еще до зачатия было дано Ему ангелом.

А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом,

Когда завершились дни их очищения по Закону Моисея,6 они принесли Младенца в Иерусалим, чтобы представить Его Господу

як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“,

(как написано в Законе Господнем: «Всякий первенец мужского пола должен быть посвящен Господу»),7

і щоб жертву скла́сти, як у Зако́ні Господньому сказано, — „пару горлича́т або двоє голубеня́т“.

а также чтобы, как предписано Законом Господним, принести жертву: пару горлиц или двух птенцов голубя.8

І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.

В то время в Иерусалиме жил человек по имени Симеон, праведный и богобоязненный человек, ожидающий спасения для Израиля;9 и Дух Святой был на нем.

І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.

И ему было открыто Духом Святым, что он не умрет, пока не увидит Христа Господня.

І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним,

Побуждаемый Духом, пришел он в Храм, и, когда родители принесли туда Младенца Иисуса, чтобы там сделать для Него всё, что предписывает Закон,

тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:

Симеон взял Его на руки, восхвалил Бога и сказал:

„Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,

«Ныне с миром отпускаешь Ты раба Своего, Владыка, по слову Твоему,

бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє,

ибо увидели очи мои дарованное Тобой Спасение,

яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами,

которое приготовил Ты перед лицом всех народов:

Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“

Свет, несущий откровение язычникам, и Славу Израиля, народа Твоего!»

І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене.

Отец и мать Иисуса очень удивились, услышав эти слова о Нем,

А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, —

а Симеон благословил их и сказал Марии, матери Иисуса: «Дитя это Богом предназначено многих в Израиле привести к тому, что они либо падут, либо поднимутся. Он — знамение Божие, знамение, которое окажется отвергнутым,10

і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“

так что откроются помыслы многих сердец. И тебе самой меч пронзит душу».

Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння,

И была там пророчица Анна, дочь Фануила из колена11 Асира, женщина весьма преклонного возраста. Прожив с мужем семь лет, будучи еще молодой,

удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами.

она осталась вдовой и жила так до восьмидесяти четырех лет. Анна не покидала Храма и служила Богу день и ночь, пребывая в постах и молитвах.

І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав.

Подойдя к ним в это же самое время, она благодарила Бога и говорила о Младенце всем, кто ожидал избавления для Иерусалима.

А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.

Когда Иосиф и Мария исполнили всё, положенное по Закону Господню, они возвратились в Галилею, в свой город Назарет.

А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла.

Ребенок рос, креп,12 исполняясь мудрости, и благословение Божие было на Нем.

А батьки́ Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.

Родители Иисуса каждый год ходили в Иерусалим на праздник Пасхи.

І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли.

Когда Ему исполнилось двенадцать лет, они, по обычаю, пошли на праздник.

Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того.

По окончании праздничных дней они отправились домой, не зная, что Мальчик Иисус остался в Иерусалиме.

Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими.

Они думали, что Он с идущими вместе с ними родными, и лишь после дня пути стали искать Его среди родственников и знакомых.

Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.

Не найдя Иисуса, они в поисках Его возвратились в Иерусалим.

І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх.

Через три дня Его нашли в Храме, где Он сидел среди учителей, слушая их и задавая им вопросы.

Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.

Все, кто слышал Его, удивлялись Его разуму и ответам.

І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“.

Увидев Его, родители были поражены, и мать сказала Ему: «Сын мой, почему Ты так с нами поступил? Мы13 так извелись, пока искали Тебя».

А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“

«Зачем же вы искали Меня? — сказал им Иисус. — Разве вы не знали, что Я должен быть в Доме Отца Моего?»14

Та не зрозуміли вони того сло́ва, що Він їм говорив.

Но они не поняли того, что Он им сказал.

І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́ в своїм серці.

И Он пошел с родителями и возвратился в Назарет с ними и всегда был им послушен. А мать Его все эти слова хранила в своем сердце.

А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.

Иисус же, подрастая, преуспевал в мудрости и любви у Бога и людей.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Букв.: по всей обитаемой земле.

9 [2] — Букв.: слава Господня.

11 [3] — Или: Мессия.

14 [4] — По принятому современной текстологией варианту греч. текста возможны следующие переводы: на земле мир среди людей, которым Он благоволит/которыми Он доволен/для людей доброй воли. TR: и на земле мир, в людях благоволение.

19 [5] — Букв.: слова, слагая их в сердце своем.

22 [6] — Лев 12:2−4. См. в Словаре Закон и Моисей.

23 [7] — Букв.: назван святым, (принадлежащим) Господу. Исх 13:2,12,15.

24 [8] — Лев 12:8.

25 [9] — Букв.: утешения Израиля. См. Ис 40:1; Ис 61:2.

34 [10] — Букв.: знамение оспариваемое.

36 [11] — См. в Словаре Колена Израиля.

40 [12] — Некот. рукописи добавляют: духом.

48 [13] — Букв.: вот отец Твой и я.

49 [14] — Друг. возм. пер.: заниматься делами Отца Своего.

« 1 глава 3 глава »