1 Самуїла 1 глава

Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
Переклад Огієнка → Под редакцией Кулаковых

I був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з Єфремових гір, а ім'я́ йому Елкана, син Єрохама, сина Ілі́я, сина Тоху, сина Цуфа, єфре́млянин.

Жил в Раматаим-Цофиме, что на Ефремовом нагорье, человек по имени Элкана, сын Ерохама, внук Элиху, правнук Тоху, праправнук Цуфа из рода Эфрати.1

А він мав дві жінки, — ім'я́ одній Анна, а ім'я другій Пеніна. І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було́.

У него было две жены: одну звали Анна, другую — Пенинна. У Пенинны были дети, а у Анны их не было.

А той чоловік рік-у-рік ходив із свого міста до Шіло́, щоб вклонятися та прино́сити жертви Господу Савао́ту. А там два Ілі́єві сини, — Гофні та Пінхас, були священиками для Господа.

Каждый год тот человек ходил из своего города в Силом на поклонение ГОСПОДУ Воинств, чтобы совершить жертвоприношения; священниками ГОСПОДНИМИ там были Хофни и Финеес, сыновья Илия.

І як бував той день, і Елкана приносив жертви, то він давав своїй жінці Пеніні й усім синам її та до́чкам її частини,

В день жертвоприношения Элкана давал жене своей Пенинне, ее сыновьям и дочерям жертвенное мясо,2

а Анні давав частину подвійну, бо любив її. Та Господь замкнув її утро́бу.

а Анне выделял двойную долю, потому что любил Анну, хотя ГОСПОДЬ и не дал ей детей.3

А її супе́рниця розпалювала їй гнів, щоб докучати їй, бо Господь замкнув її утро́бу.

Соперница же унижала Анну и поносила4 из-за того, что ГОСПОДЬ не дал ей детей.

І так робив він рік-у-рік, коли вона вхо́дила до Господнього дому, а та так гніви́ла її. І вона плакала й не їла.

Так повторялось из года в год: всякий раз, когда приходили они в Храм ГОСПОДЕНЬ, одна унижала другую, а та плакала и отказывалась есть.

І сказав їй чоловік її Елкана: „Анно, чого ти плачеш і чому́ не їси? І чого сумне́ твоє серце? Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів?“

Элкана, муж Анны, спрашивал ее: «Почему ты всё плачешь и не ешь? Что за печаль у тебя на сердце? Разве я для тебя не дороже десяти сыновей?»

І встала Анна по їді та по питті в Шіло́, а священик Ілі́й сидів на стільці при бічно́му одві́рку Господнього храму.

Однажды после жертвенного пира в Силоме, когда у входа в Святилище Храма ГОСПОДНЯ восседал священник Илий, Анна поднялась

А вона була ско́рбна духом, і молилася до Господа та плакала гірко.

и, тяжело страдая в душе и горько плача, обратилась с молитвой к ГОСПОДУ.

І склала вона обі́тницю, та й сказала: „Господи Савао́те, якщо дійсно спогля́неш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці наща́дка чоловічої статі, то я дам його Господе́ві на всі дні життя його, а бритва не торкнетья його голови“.

Дала она Ему такой обет: «О ГОСПОДИ Воинств, если Ты видишь, как страдает раба Твоя, и вспомнишь обо мне, если не забудешь Свою рабу и дашь ей родить мальчика, то я отдам его ГОСПОДУ на всю его жизнь, и бритва не коснется его головы».

І сталося, коли вона довго молилася перед Господнім лицем, то Ілі́й пильнував за її устами.

Долго молилась она ГОСПОДУ, а священник Илий смотрел на ее губы:

А Анна — вона говорила в серці своїм: тільки гу́би її порушувалися, а голос її не був чутий. І вважав її Ілій за п'я́ну.

Анна молилась безмолвно,5 только губы ее шевелились, а голоса не было слышно, и Илий принял ее за пьяную.

І сказав до неї Ілі́й: „Аж доки ти будеш п'я́ною? Ви́тверезись зо свого вина!“

Илий сказал ей: «Долго еще ты будешь здесь стоять пьяной? Ступай протрезвись!»

А Анна відповіла та й сказала: „Ні, пане мій, — я жінка скорбна духом, а вина та п'янко́го напо́ю не пила́ я. І я вилила душу свою перед Господнім лицем.

Но Анна отвечала ему: «Нет, господин мой, перед тобой6 женщина, удрученная горем, ни вина, ни хмельного напитка я не пила — я душу изливаю пред ГОСПОДОМ.

Не вважай своєї невільниці за негідницю, бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги́ своєї“.

Не думай, что раба твоя — никчемная женщина, нет, я говорила много оттого, что велика моя беда, моя обида!»

І відповів Ілі́й та й сказав: „Іди з миром! А Бог Ізраїлів дасть тобі бажа́ння твоє, яке ти від Нього жадала“.

На это Илий сказал: «Ступай с миром, и да исполнит Бог Израиля твою просьбу, дарует тебе, что ты просила у Него».

А вона сказала: „Нехай невільниця твоя зна́йде милість в оча́х твоїх!“ І пішла та жінка своєю дорогою, та й їла, а обличчя її не було вже сумне.

Сказала женщина: «Да обретет раба твоя милость твою!» — и отправилась к себе, стала есть и пить, и не было более печали на ее лице.

І встала вона рано вранці, і вклонилася перед Господнім лицем. І вернулися вони, і ввійшли до свого дому до Рами. І Елкана пізнав свою жінку Анну, а Господь згадав про неї.

Встали они рано поутру, поклонились ГОСПОДУ и отправились домой, в Раму. Элкана познал жену свою Анну, и вспомнил о ней ГОСПОДЬ.

І сталося по році, і завагітніла Анна, та й сина породила. І назвала вона ім'я йому: Самуїл, бо від Господа жадала його.

В должный срок Анна родила сына и дала ему имя Самуил, говоря: «Я вымолила его у ГОСПОДА».7

І пішов той чоловік Елкана та ввесь дім його вчинити для Господа річну́ жертву та обі́тниці свої.

Когда муж ее Элкана отправился со всем семейством принести ежегодную жертву ГОСПОДУ и исполнить свой обет,

А Анна не пішла, бо сказала до чоловіка свого: „Аж коли буде відлу́чений цей хлопчик, то відведу́ його, — і він з'я́виться перед Господнім лицем, і наза́вжди позоста́неться там!“

Анна не пошла, сказав мужу: «Когда мальчик будет отнят от груди, тогда я отведу его туда, чтобы он предстал пред ГОСПОДОМ и остался там навсегда».

І сказав ій чоловік її Елкана: „Роби те, що добре в оча́х твоїх! Залишайся, аж поки відлу́чиш його, тільки нехай виконає Господь Своє слово“. І залишалась та жінка, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його.

Муж ее Элкана ответил: «Поступай, как считаешь нужным, оставайся дома, пока не отнимешь его от груди, — только бы ГОСПОДЬ исполнил слово Свое».8 И женщина осталась; она кормила грудью сына, пока он не был отнят от груди.

А коли відлучила, то повела його з собою та з трьома́ бичками й одною ефо́ю муки, і бурдюко́м вина, і привела́ його до Господнього дому до Шіло́. А той хлопчик був ще мали́й.

Вскормив его, она взяла с собой трехлетнего тельца,9 одну эфу муки, мех вина и отвела сына в Святилище10 ГОСПОДНЕ в Силоме. Мальчик был еще маленьким.

І зарізали бичка, і привели́ того хлопчика до Ілі́я.

Тельца закололи, мальчика подвели к священнику Илию.

І вона сказала: „О, пане мій, як жива душа твоя, мій пане, — я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господе́ві.

Анна сказала: «О господин мой, жива душа твоя, господин мой! Я та самая женщина, что стояла пред тобой здесь, молясь ГОСПОДУ.

Я молилася за дитину цю, — і Господь дав мені жада́ння моє, що я просила від Нього.

Вот этого мальчика я вымаливала тогда; исполнил ГОСПОДЬ мою просьбу — даровал, что я просила у Него.

А тепер я віддаю́ його Господе́ві на всі дні, скільки він жада́ний для Господа“. І вклонилася там Господе́ві.

И я отдаю его ГОСПОДУ: навсегда отдан он ГОСПОДУ». И оставила она его там для ГОСПОДА.11

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Или: в Раматаиме один человек из рода цуфитов… ефремлянин.

4 [2] — Или: наделял долями (жертвенного мяса).

5 [3] — Букв.: затворил ее чрево; то же в ст. 6.

6 [4] — Или: раздражала, чтобы обидеть; то же в ст. 7.

13 [5] — Букв.: в сердце своем.

15 [6] — Букв.: я.

20 [7] — Имя Самуил (евр. Шемуэль) созвучно выражению «испросила у Бога», но может означать: «услышал Бог» или «имя Божье».

23 [8] — В некоторых рукописях: слово, вышедшее из уст твоих; или: слово твое.

24 [9] — Так в некот. рукописях и переводах, в других: трех тельцов; или: трехлетнего тельца и хлебы.

24 [10] — Букв.: дом.

28 [11] — Так в LXX и некот. рукописях; масоретский текст: и поклонились они там Господу.

« 4 глава 2 глава »