Луки 2 глава

Євангелія від св. Луки
Українська Біблія. Турконяк → Под редакцией Кулаковых

І сталося тими днями, що вийшов указ кесаря Августа переписати всю землю.

В те дни император Август издал указ о переписи по всей его империи.1

Цей перепис уперше відбувся, як Сирією володів Кириній.

Это была первая перепись такого рода, и проводилась она в то время, когда Квириний правил Сирией.

І йшли всі записатися, кожний до свого міста.

И на перепись каждый пошел в город свой.

Пішов і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеємом, — бо був він з дому та з роду Давидового, —

Так и Иосиф из города Назарета, что в Галилее, отправился в Иудею, в город Давида, называемый Вифлеемом, потому что был он из рода Давида, его потомком.

записатися з Марією, зарученою з ним [жінкою], яка була вагітна.

Пошел он на перепись вместе с Марией, обрученной с ним. Она ожидала ребенка,

І сталося ж так, що коли вони були там, сповнилися дні, щоб їй народити.

и пока они находились в Вифлееме, пришло ей время родить.

І вона народила свого Первістка — Сина, сповила Його й поклала в яслах, оскільки в гостиниці не було для них місця.

Родила она Сына, своего Первенца, спеленала Его и положила в ясли в хлеву, потому что на постоялом дворе места для них не нашлось.

А в тій місцевості були пастухи, які вночі перебували в полі та стерегли свою отару.

В окрестностях же Вифлеема были пастухи, которые жили в поле и, ночью сменяя друг друга, стерегли свое стадо.

Аж [ось] Господній ангел став між ними, і слава Господня осяяла їх, і вони були охоплені великим страхом.

И предстал перед ними ангел Господень. Сияние света Господня2 озарило их. Они очень испугались,

Та ангел сказав їм: Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу:

но ангел сказал им: «Не бойтесь! Я несу вам добрую весть — весть о великой радости для всего народа:

для вас сьогодні в місті Давида народився Спаситель, Який є Христос Господь.

сегодня в городе Давида родился ваш Спаситель — Христос,3 Господь!

А ось вам ознака: знайдете сповите Немовля, Яке лежить у яслах.

И вот вам знак: вы найдете Ребенка спеленатого, лежащего в яслях».

І раптом з’явилася біля ангела сила-силенна небесного війська; вони хвалили Бога і проголошували:

И внезапно вместе с ангелом явилось многочисленное небесное воинство, прославлявшее Бога. Ангелы пели:

Слава Богові на висоті, а на землі — мир у людях доброї волі!

«Слава Богу в высях небесных и мир земле! Благоволит Бог людям!»4

І сталося, що коли ангели відійшли від них на небо, пастухи почали говорити один одному: Ходімо у Вифлеєм і погляньмо, що там сталося, про що Господь сповістив нам!

Когда ангелы, оставив их, возвратились на небо, пастухи стали говорить друг другу: «Пойдемте в Вифлеем и посмотрим на то, о чем возвестил нам Господь».

Поспішаючи, вони прийшли та знайшли Марію, Йосифа й Немовля, Яке лежало в яслах.

Они поспешно отправились в путь и нашли Марию, Иосифа и Младенца, лежащего в яслях.

Побачивши, вони розповіли про те, що було сказано їм про цю Дитину.

Увидев их, пастухи возвестили им то, что узнали они об Этом Ребенке;

І всі ті, які чули, здивувалися зі сказаного їм пастухами.

и все, кто слышал пастухов, удивлялись их рассказу.

Марія ж зберігала всі ці слова, беручи до свого серця.

Мария же хранила в своей памяти все эти слова, много думая о них.5

А пастухи повернулися, славлячи й вихваляючи Бога за все, що чули та бачили, як їм було сказано.

А пастухи возвратились, хваля и прославляя Бога за то, что они увидели и услышали: всё произошло так, как им было сказано.

Як виповнилося вісім днів, — коли мали обрізати Його, — то дали Йому Ім’я Ісус, як проголосив ангел ще перед Його зачаттям в утробі.

Восемь дней спустя пришло время совершить обрезание Младенца, и тогда Он был назван Иисусом — тем именем, которое еще до зачатия было дано Ему ангелом.

І коли, згідно із Законом Мойсея, минули дні очищення, то принесли Його до Єрусалима, щоби поставити перед Господом,

Когда завершились дни их очищения по Закону Моисея,6 они принесли Младенца в Иерусалим, чтобы представить Его Господу

як то записано в Господньому Законі: кожне немовля чоловічої статі, яке є первородним, назветься святим для Господа.

(как написано в Законе Господнем: «Всякий первенец мужского пола должен быть посвящен Господу»),7

І щоб скласти жертву, згідно зі сказаним у Законі Господнім, — дві горлиці або два молодих голуби.

а также чтобы, как предписано Законом Господним, принести жертву: пару горлиц или двух птенцов голубя.8

В Єрусалимі був один чоловік на ім’я Симеон, людина праведна й побожна, який очікував утіхи Ізраїля, і Святий Дух був на ньому.

В то время в Иерусалиме жил человек по имени Симеон, праведный и богобоязненный человек, ожидающий спасения для Израиля;9 и Дух Святой был на нем.

І було йому обіцяно Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього.

И ему было открыто Духом Святым, что он не умрет, пока не увидит Христа Господня.

І привів його Дух до храму. Коли батьки внесли Немовля Ісуса, щоби зробити з Ним за законним звичаєм,

Побуждаемый Духом, пришел он в Храм, и, когда родители принесли туда Младенца Иисуса, чтобы там сделать для Него всё, что предписывает Закон,

він узяв Його на руки, віддав хвалу Богові, та й сказав:

Симеон взял Его на руки, восхвалил Бога и сказал:

Нині відпускаєш Свого раба, Владико, згідно зі Своїм словом, у мирі,

«Ныне с миром отпускаешь Ты раба Своего, Владыка, по слову Твоему,

бо мої очі побачили Твоє Спасіння,

ибо увидели очи мои дарованное Тобой Спасение,

яке Ти приготовив перед обличчям усіх народів:

которое приготовил Ты перед лицом всех народов:

Світло відкриття для язичників і славу Твого народу Ізраїля!

Свет, несущий откровение язычникам, и Славу Израиля, народа Твоего!»

І Його батько та мати дивувалися тим, що говорилося про Нього.

Отец и мать Иисуса очень удивились, услышав эти слова о Нем,

А Симеон поблагословив їх і сказав Марії, Його матері: Ось, Цей поставлений на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі, як ознака суперечок;

а Симеон благословил их и сказал Марии, матери Иисуса: «Дитя это Богом предназначено многих в Израиле привести к тому, что они либо падут, либо поднимутся. Он — знамение Божие, знамение, которое окажется отвергнутым,10

і тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися думки багатьох сердець!

так что откроются помыслы многих сердец. И тебе самой меч пронзит душу».

І була тут Анна — пророчиця, дочка Фануїла з роду Асира; вона дожила до глибокої старості, а з чоловіком прожила сім років від дівоцтва свого;

И была там пророчица Анна, дочь Фануила из колена11 Асира, женщина весьма преклонного возраста. Прожив с мужем семь лет, будучи еще молодой,

вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, служачи вдень і вночі постом та молитвами.

она осталась вдовой и жила так до восьмидесяти четырех лет. Анна не покидала Храма и служила Богу день и ночь, пребывая в постах и молитвах.

Прийшовши в той час, вона прославляла Господа і говорила про Нього всім, хто чекав на викуплення Єрусалима.

Подойдя к ним в это же самое время, она благодарила Бога и говорила о Младенце всем, кто ожидал избавления для Иерусалима.

А як виконали все за Законом Господнім, вони повернулися до Галилеї, до свого міста Назарета.

Когда Иосиф и Мария исполнили всё, положенное по Закону Господню, они возвратились в Галилею, в свой город Назарет.

Дитина ж росла й міцніла, сповнюючись мудрості, і благодать Божа була на Ній.

Ребенок рос, креп,12 исполняясь мудрости, и благословение Божие было на Нем.

Його батьки щороку ходили в Єрусалим на свято Пасхи.

Родители Иисуса каждый год ходили в Иерусалим на праздник Пасхи.

І коли виповнилося Йому дванадцять років, вони за звичаєм пішли на свято [в Єрусалим].

Когда Ему исполнилось двенадцать лет, они, по обычаю, пошли на праздник.

А як закінчилися дні свята, вони поверталися, а Хлопець Ісус залишився в Єрусалимі; та не знали того Його батьки, [Йосиф і мати].

По окончании праздничных дней они отправились домой, не зная, что Мальчик Иисус остался в Иерусалиме.

Вони думали, що Він десь у натовпі. Пройшли день дороги і стали шукати Його поміж родичами та знайомими;

Они думали, что Он с идущими вместе с ними родными, и лишь после дня пути стали искать Его среди родственников и знакомых.

і, не знайшовши, вони повернулися до Єрусалима й там шукали Його.

Не найдя Иисуса, они в поисках Его возвратились в Иерусалим.

І сталося, що через три дні знайшли Його в храмі; Він сидів серед учителів, слухав їх та розпитував.

Через три дня Его нашли в Храме, где Он сидел среди учителей, слушая их и задавая им вопросы.

Усі, які слухали, дивувалися з Його розуму та відповідей.

Все, кто слышал Его, удивлялись Его разуму и ответам.

Побачивши Його, вони здивувалися; і мати Його сказала Йому: Дитино, чому Ти нам таке вчинив? Ось Твій батько і я, страждаючи, шукали Тебе.

Увидев Его, родители были поражены, и мать сказала Ему: «Сын мой, почему Ты так с нами поступил? Мы13 так извелись, пока искали Тебя».

А Він відповів їм: Чому ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що Мені треба бути при справах Мого Отця?

«Зачем же вы искали Меня? — сказал им Иисус. — Разве вы не знали, что Я должен быть в Доме Отца Моего?»14

Та вони не зрозуміли тих слів, які Він їм сказав.

Но они не поняли того, что Он им сказал.

І пішов Він з ними, і прибув у Назарет, і слухався їх. А Його мати зберігала всі ті слова у своєму серці.

И Он пошел с родителями и возвратился в Назарет с ними и всегда был им послушен. А мать Его все эти слова хранила в своем сердце.

А Ісус набував мудрості, віку та благодаті — у Бога і в людей.

Иисус же, подрастая, преуспевал в мудрости и любви у Бога и людей.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Букв.: по всей обитаемой земле.

9 [2] — Букв.: слава Господня.

11 [3] — Или: Мессия.

14 [4] — По принятому современной текстологией варианту греч. текста возможны следующие переводы: на земле мир среди людей, которым Он благоволит/которыми Он доволен/для людей доброй воли. TR: и на земле мир, в людях благоволение.

19 [5] — Букв.: слова, слагая их в сердце своем.

22 [6] — Лев 12:2−4. См. в Словаре Закон и Моисей.

23 [7] — Букв.: назван святым, (принадлежащим) Господу. Исх 13:2,12,15.

24 [8] — Лев 12:8.

25 [9] — Букв.: утешения Израиля. См. Ис 40:1; Ис 61:2.

34 [10] — Букв.: знамение оспариваемое.

36 [11] — См. в Словаре Колена Израиля.

40 [12] — Некот. рукописи добавляют: духом.

48 [13] — Букв.: вот отец Твой и я.

49 [14] — Друг. возм. пер.: заниматься делами Отца Своего.

« 1 глава 3 глава »