Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Сучасний переклад → Перевод Еп. Кассиана

1-4 Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле,[1] аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда.

Так как уже многие взялись за составление повествования о совершившихся среди нас событиях,

как передали нам те, кому от начала довелось быть очевидцами и служителями слова,

решил и я, тщательно исследовав все с самого начала, последовательно написать для тебя, превосходнейший Феофил,

чтобы ты познал достоверность того учения, в котором был наставлен.

У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія.[2] Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.

Был в дни Ирода, царя Иудейского, некий священник по имени Захария, из чреды Авиевой, и жена у него из дочерей Аароновых, имя ее Елисавета.

Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.

Были же праведны они оба пред Богом, поступая по всем заповедям и уставам Господним безукоризненно.

Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.

И были они бездетны, ибо Елисавета была неплодна, и оба достигли преклонного возраста.

8-9 Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до Храму Господнього й покадити там.

Было же: когда священнодействовал он в порядке чреды своей пред Богом, по обычаю священного служения,

выпал ему жребий воскурить фимиам, войдя в храм Господень;

Дуже багато людей зібралося біля стін Храму молитися, коли Захарія почав кадити.

а все множество народа молилось вне во время каждения,

І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.

Явился же ему ангел Господень, став по правую сторону жертвенника кадильного.

Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.

И смущен был Захария этим видением, и страх напал на него.

Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.

Сказал же ему ангел: не бойся, Захария, ибо услышана молитва твоя, и жена твоя Елисавета родит тебе сына, и наречешь имя ему: Иоанн.

Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.

И будет радость тебе и ликование, и многие о рождении его возрадуются;

Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим.

ибо он будет велик пред Господом, и вина и хмельного не будет пить, и Духа Святого исполнится еще от чрева матери своей,

І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.

и многих из сынов Израилевых обратит к Господу Богу их.

Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».

он будет идти перед Ним в духе и силе Илии, чтобы возвратить сердца отцов детям и непокорным образ мыслей праведных, представить Господу народ приготовленный.

І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».

И сказал Захария ангелу: по какому знаку узнаю я это? Я ведь стар, и жена моя достигла преклонного возраста.

У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.

И ответил ему ангел: я Гавриил, предстоящий пред Богом, и послан говорить тебе и благовествовать тебе это.

Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».

И вот, ты будешь молчать и не сможешь говорить до того дня, когда сбудется это, за то, что ты не поверил словам моим, которые исполнятся в свое время.

Люди біля Храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.

И ожидал народ Захарию и удивлялся промедлению его в храме.

А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в Храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.

А выйдя, он не мог с ними говорить, и поняли они, что он имел видение в храме; и сам он делал им знаки и оставался нем.

Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.

И было: когда окончились дни служения его, ушел он в дом свой.

Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.

После же этих дней зачала Елисавета, жена его, и пять месяцев скрывала себя от всех, говоря:

Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».

так мне сотворил Господь в дни, когда Ему угодно было снять с меня поношение среди людей.

26-27 Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.

В шестой же месяц послан был ангел Гавриил от Бога в город Галилейский, по имени Назарет,

к деве, обрученной мужу по имени Иосиф, из дома Давидова; и имя девы — Мариам.

Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».

И войдя к Ней, ангел сказал: радуйся, Благодатная! Господь с Тобою!

Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.

Она же была смущена этой речью и размышляла: что же это за приветствие?

І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.

И сказал Ей ангел: не бойся, Мариам, ибо Ты обрела благодать у Бога.

Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.

И вот. Ты зачнешь во чреве и родишь Сына и наречешь имя Ему: Иисус.

Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.

Он будет велик, и Сыном Всевышнего будет назван, и даст Ему Господь Бог престол Давида, отца Его,

Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».

и будет царствовать над домом Иакова вовеки, и Царству Его не будет конца.

Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»

Сказала же Мариам ангелу: как же будет это, раз Я мужа не знаю?

Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.

И ответил Ей ангел: Дух Святой найдет на Тебя, и сила Всевышнего осенит Тебя; потому и рождаемое Святое названо будет Сыном Божиим.

І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!

И вот Елисавета, родственница Твоя, и та зачала сына в старости своей, и этот месяц уже шестой для нее, которую называют неплодной,

Немає нічого неможливого для Бога”».

ибо у Бога не останется бессильным никакое слово.

Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.

Сказала же Мариам: вот — раба Господня; да будет Мне по слову твоему. И отошел от Нее ангел.

Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського.

В эти дни Мариам, отправившись в путь, пошла с поспешностью в горную страну, в город Иудин,

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

и вошла в дом Захарии и приветствовала Елисавету.

І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа.

И было: когда услышала Елисавета приветствие Марии, вострепетал младенец во чреве ее; и Елисавета исполнилась Духа Святого,

Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш.

и воскликнула громким голосом и сказала: благословенна Ты в женах, и благословен плод чрева Твоего!

Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?

И откуда это мне, что Мать Господа моего пришла ко мне?

Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.

Ибо когда прозвучал голос приветствия Твоего в ушах моих, вострепетал в ликовании младенец во чреве моем,

Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».

и блаженна Поверившая, что совершится сказанное Ей от Господа.

І мовила Марія:

И сказала Мариам: Величает душа Моя Господа,

«Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,

и возликовал дух Мой о Боге, Спасителе Моем,

бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,

что призрел Он на малость рабы Своей; ибо отныне будут называть Меня блаженной все роды;

бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе.

что сотворил Мне великое Сильный, и свято имя Его,

Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.

и милость Его в роды и роды боящимся Его;

Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.

соделал Он сильное рукою Своею, рассеял гордых в помышлениях сердца их;

Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.

низложил властителей с престолов и возвысил смиренных;

Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.

алчущих преисполнил благ; и богатых отослал ни с чем;

Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,

поддержал Израиля, отрока Своего, в память о милости —

як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди».

как Он сказал отцам нашим, — милости к Аврааму и семени его вовек.

Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.

Пробыла же Мариам с ней около трех месяцев и возвратилась в дом Свой.

Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.

Елисавете же настало время родить, и она родила сына,

Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.

и услышали соседи и родственники ее, что умножил Господь милость Свою к ней, и радовались с нею.

І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.

И было: в день восьмой пришли обрезать дитя, и хотели назвать его, по имени отца его, Захарией.

Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».

И мать его ответила: нет, но будет он назван Иоанном.

Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».

И сказали ей: никого нет из родни твоей, кто назывался бы этим именем;

Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.

и начали знаками задавать отцу его вопрос, как хотел бы он, чтобы называли его.

Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.

И попросив дощечку, он написал так: Иоанн — имя ему. И удивились все.

Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.

И тотчас открылись уста его и язык, и он говорил, благословляя Бога.

І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.

И был страх у всех живущих вокруг них, и по всей горной стране Иудейской шла молва о всём этом.

Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.

И все слышавшие положили это на сердце свое и говорили: что же будет дитя это? Ибо рука Господня была с ним.

А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:

И Захария, отец его, исполнился Духа Святого и пророчествовал, говоря:

«Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.

Благословен Господь Бог Израилев, что посетил и сотворил искупление народу Своему,

І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,

и воздвиг нам рог спасения в доме Давида, отрока Своего, —

як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину.

как Он сказал устами святых древних пророков Своих, —

Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,

спасение от врагов наших и от руки всех ненавидящих нас:

аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт, [3]

сотворить милость отцам нашим и вспомнить завет Свой святой,

про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:

клятву, которою Он клялся Аврааму, отцу нашему,

визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,

чтобы безбоязненно, избавившись от руки врагов,

а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.

служили мы Ему в святости и праведности, все дни наши пред Ним.

Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому

И ты, дитя, пророком Всевышнего будешь названо, ибо ты будешь идти пред Ним, чтобы приготовить пути Ему,

і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.

дать народу Его познать спасение в отпущении грехов их,

Через велике милосердя нашого Бога новий день [4] засяє на нас з висоти,

по глубине милосердия Бога нашего, которым с высоты посетит нас Восходящее Светило,

щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».

воссиять сидящим во тьме и тени смерти, направить ноги наши на путь мира.

Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.

Дитя же возрастало и укреплялось духом. И был он в пустынях до дня явления его пред Израилем.

« 16 глава 2 глава »