Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Переклад Огієнка → Перевод Еп. Кассиана

Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,

Так как уже многие взялись за составление повествования о совершившихся среди нас событиях,

як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,

как передали нам те, кому от начала довелось быть очевидцами и служителями слова,

тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,

решил и я, тщательно исследовав все с самого начала, последовательно написать для тебя, превосходнейший Феофил,

щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.

чтобы ты познал достоверность того учения, в котором был наставлен.

За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.

Был в дни Ирода, царя Иудейского, некий священник по имени Захария, из чреды Авиевой, и жена у него из дочерей Аароновых, имя ее Елисавета.

І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.

Были же праведны они оба пред Богом, поступая по всем заповедям и уставам Господним безукоризненно.

А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.

И были они бездетны, ибо Елисавета была неплодна, и оба достигли преклонного возраста.

І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,

Было же: когда священнодействовал он в порядке чреды своей пред Богом, по обычаю священного служения,

за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.

выпал ему жребий воскурить фимиам, войдя в храм Господень;

Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.

а все множество народа молилось вне во время каждения,

І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.

Явился же ему ангел Господень, став по правую сторону жертвенника кадильного.

І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.

И смущен был Захария этим видением, и страх напал на него.

А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.

Сказал же ему ангел: не бойся, Захария, ибо услышана молитва твоя, и жена твоя Елисавета родит тебе сына, и наречешь имя ему: Иоанн.

І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.

И будет радость тебе и ликование, и многие о рождении его возрадуются;

Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.

ибо он будет велик пред Господом, и вина и хмельного не будет пить, и Духа Святого исполнится еще от чрева матери своей,

І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.

и многих из сынов Израилевых обратит к Господу Богу их.

І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.

он будет идти перед Ним в духе и силе Илии, чтобы возвратить сердца отцов детям и непокорным образ мыслей праведных, представить Господу народ приготовленный.

І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.

И сказал Захария ангелу: по какому знаку узнаю я это? Я ведь стар, и жена моя достигла преклонного возраста.

А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.

И ответил ему ангел: я Гавриил, предстоящий пред Богом, и послан говорить тебе и благовествовать тебе это.

І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“

И вот, ты будешь молчать и не сможешь говорить до того дня, когда сбудется это, за то, что ты не поверил словам моим, которые исполнятся в свое время.

А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.

И ожидал народ Захарию и удивлялся промедлению его в храме.

Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.

А выйдя, он не мог с ними говорить, и поняли они, что он имел видение в храме; и сам он делал им знаки и оставался нем.

І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.

И было: когда окончились дни служения его, ушел он в дом свой.

А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:

После же этих дней зачала Елисавета, жена его, и пять месяцев скрывала себя от всех, говоря:

„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“

так мне сотворил Господь в дни, когда Ему угодно было снять с меня поношение среди людей.

А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,

В шестой же месяц послан был ангел Гавриил от Бога в город Галилейский, по имени Назарет,

до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.

к деве, обрученной мужу по имени Иосиф, из дома Давидова; и имя девы — Мариам.

І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“

И войдя к Ней, ангел сказал: радуйся, Благодатная! Господь с Тобою!

Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.

Она же была смущена этой речью и размышляла: что же это за приветствие?

А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!

И сказал Ей ангел: не бойся, Мариам, ибо Ты обрела благодать у Бога.

І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.

И вот. Ты зачнешь во чреве и родишь Сына и наречешь имя Ему: Иисус.

Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.

Он будет велик, и Сыном Всевышнего будет назван, и даст Ему Господь Бог престол Давида, отца Его,

І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.

и будет царствовать над домом Иакова вовеки, и Царству Его не будет конца.

А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“

Сказала же Мариам ангелу: как же будет это, раз Я мужа не знаю?

І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!

И ответил Ей ангел: Дух Святой найдет на Тебя, и сила Всевышнего осенит Тебя; потому и рождаемое Святое названо будет Сыном Божиим.

А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

И вот Елисавета, родственница Твоя, и та зачала сына в старости своей, и этот месяц уже шестой для нее, которую называют неплодной,

Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“

ибо у Бога не останется бессильным никакое слово.

А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.

Сказала же Мариам: вот — раба Господня; да будет Мне по слову твоему. И отошел от Нее ангел.

Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.

В эти дни Мариам, отправившись в путь, пошла с поспешностью в горную страну, в город Иудин,

І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.

и вошла в дом Захарии и приветствовала Елисавету.

Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,

И было: когда услышала Елисавета приветствие Марии, вострепетал младенец во чреве ее; и Елисавета исполнилась Духа Святого,

і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!

и воскликнула громким голосом и сказала: благословенна Ты в женах, и благословен плод чрева Твоего!

І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

И откуда это мне, что Мать Господа моего пришла ко мне?

Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!

Ибо когда прозвучал голос приветствия Твоего в ушах моих, вострепетал в ликовании младенец во чреве моем,

Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“

и блаженна Поверившая, что совершится сказанное Ей от Господа.

А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,

И сказала Мариам: Величает душа Моя Господа,

і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

и возликовал дух Мой о Боге, Спасителе Моем,

що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,

что призрел Он на малость рабы Своей; ибо отныне будут называть Меня блаженной все роды;

бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,

что сотворил Мне великое Сильный, и свято имя Его,

і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!

и милость Его в роды и роды боящимся Его;

Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!

соделал Он сильное рукою Своею, рассеял гордых в помышлениях сердца их;

Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,

низложил властителей с престолов и возвысил смиренных;

удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!

алчущих преисполнил благ; и богатых отослал ни с чем;

Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,

поддержал Израиля, отрока Своего, в память о милости —

як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“

как Он сказал отцам нашим, — милости к Аврааму и семени его вовек.

І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.

Пробыла же Мариам с ней около трех месяцев и возвратилась в дом Свой.

А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.

Елисавете же настало время родить, и она родила сына,

І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.

и услышали соседи и родственники ее, что умножил Господь милость Свою к ней, и радовались с нею.

І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.

И было: в день восьмой пришли обрезать дитя, и хотели назвать его, по имени отца его, Захарией.

І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“

И мать его ответила: нет, но будет он назван Иоанном.

А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“

И сказали ей: никого нет из родни твоей, кто назывался бы этим именем;

І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?

и начали знаками задавать отцу его вопрос, как хотел бы он, чтобы называли его.

Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.

И попросив дощечку, он написал так: Иоанн — имя ему. И удивились все.

І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!

И тотчас открылись уста его и язык, и он говорил, благословляя Бога.

І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.

И был страх у всех живущих вокруг них, и по всей горной стране Иудейской шла молва о всём этом.

А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.

И все слышавшие положили это на сердце свое и говорили: что же будет дитя это? Ибо рука Господня была с ним.

Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

И Захария, отец его, исполнился Духа Святого и пророчествовал, говоря:

„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

Благословен Господь Бог Израилев, что посетил и сотворил искупление народу Своему,

Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,

и воздвиг нам рог спасения в доме Давида, отрока Своего, —

як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,

как Он сказал устами святых древних пророков Своих, —

що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

спасение от врагов наших и от руки всех ненавидящих нас:

що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

сотворить милость отцам нашим и вспомнить завет Свой святой,

що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,

клятву, которою Он клялся Аврааму, отцу нашему,

щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

чтобы безбоязненно, избавившись от руки врагов,

у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

служили мы Ему в святости и праведности, все дни наши пред Ним.

Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,

И ты, дитя, пророком Всевышнего будешь названо, ибо ты будешь идти пред Ним, чтобы приготовить пути Ему,

щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,

дать народу Его познать спасение в отпущении грехов их,

через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,

по глубине милосердия Бога нашего, которым с высоты посетит нас Восходящее Светило,

щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“

воссиять сидящим во тьме и тени смерти, направить ноги наши на путь мира.

А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.

Дитя же возрастало и укреплялось духом. И был он в пустынях до дня явления его пред Израилем.

« 16 глава 2 глава »