Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Переклад Огієнка → Перевод Десницкого

Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,

Немало писателей начали составлять свои повествования о событиях, которые у нас произошли —

як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,

они опираются на рассказы тех, кто с самого начала был подле Слова и служил Ему.

тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,

Вот поэтому и я, тщательно изучив всё с самого начала, решил написать об этом тебе, досточтимый Феофил,

щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.

чтобы ты достоверно узнал о том, чему тебя научили прежде.

За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.

Был в Иудее во дни царя Ирода один священник по имени Захария. Он принадлежал к череде Авии. Его жена по имени Елизавета тоже была из Ааронова рода.

І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.

И он, и она были праведны перед Богом и поступали по всем заповедям и повелениям Господним безупречно.

А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.

Но ребенка у них не было, Елизавета оказалась бесплодна. Так они и вошли в преклонный возраст.

І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,

Однажды, когда Захарии вместе с его чередой подошло время служить перед Богом,

за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.

выпал Захарии жребий (так водится у священников) войти в храм Господень и совершить воскурение.

Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.

Весь остальной народ во время воскурения молился снаружи.

І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.

Захарии тогда явился ангел Господень, он стоял по правую руку от жертвенника для воскурений.

І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.

Захарию смутило это видение, на него напал страх.

А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.

Ангел сказал ему:— Не бойся, Захария! Твоя молитва услышана. Жена Елизавета родит тебе сына и ты назовешь его Иоанном.

І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.

Будешь радоваться о нем и ликовать, и многим его рождение подарит радость!

Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.

Он будет пред Господом велик, вина и хмельного не будет пить, Духом исполнится от чрева матери.

І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.

Многих сыновей Израиля обратит он к Господу, их Богу

І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.

и сам перед Ним пройдет в духе Илии и с силой его, обратит он сердца отцов к детям, а непокорных — к праведным мыслям, чтобы народ был готов встретить Господа!

І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.

Захария спросил ангела:— Как мне узнать, что это сбудется? Я ведь уже старик, да и жена моя состарилась.

А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.

Ангел сказал ему в ответ:— Я Гавриил, я стою перед Богом, и я был послан, чтобы говорить с тобой и возвестить тебе это.

І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“

А ты останешься немым, ты не сможешь говорить до того дня, когда всё это сбудется, за то, что не поверил моим словам. Они исполнятся в свое время.

А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.

Народ тем временем ждал Захарию снаружи и удивлялся, что он задерживается в храме.

Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.

Когда он вышел, оказалось, что он не может им ничего сказать — так они поняли, что ему в храме было видение. Сам он объяснялся с людьми знаками и оставался немым.

І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.

Когда завершились дни служения, он вернулся к себе домой.

А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:

Вскоре после тех дней его жена Елизавета забеременела и пять месяцев скрывалась ото всех. Она говорила:

„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“

— В эти дни взглянул на меня Господь, и вот что Он сотворил, чтобы снять с меня позор перед людьми!

А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,

А на ее шестом месяце был послан от Бога ангел Гавриил в галилейский город под названием Назарет

до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.

к девушке, которая была обручена с мужчиной по имени Иосиф из рода царя Давида. Имя той девушки — Мария.

І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“

Ангел вошел и приветствовал ее:— Здравствуй! Ты благодать и радость обрела, Господь с тобой!

Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.

Она смутилась от таких слов и недоумевала, что бы такое приветствие могло означать.

А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!

Ангел продолжил:— Не бойся, Мария! От Бога ты обрела благодать.

І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.

Ты зачнешь, выносишь и родишь Сына и ты дашь Ему имя Иисус.

Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.

Он будет велик, Сыном Всевышнего Его назовут, Господь Бог Ему передаст престол Давида, праотца Его.

І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.

вовеки будет царствовать Он над домом Иакова, и царству Его не будет конца.

А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“

Мария спросила у ангела:— Как же это произойдет, ведь я еще не была с мужчиной?

І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!

Ангел сказал ей в ответ: — На тебя сойдет Святой Дух и сила Всевышнего тебя осенит, потому и родится Святое Дитя и Сыном Божьим Его назовут.

А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

Вот и родственница твоя Елизавета вынашивает сына в преклонные года, месяц уже шестой — а ведь ее считали бесплодной!

Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“

Ни одно слово от Бога не останется бессильным.

А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.

Мария сказала:— Я раба Господня. Да будет со мной, как ты сказал.И ангел ее покинул.

Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.

В ближайшие дни Мария направилась в город в Иудейском нагорье,

І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.

где жил Захария. она вошла в его дом и приветствовала Елизавету.

Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,

И едва лишь Елизавета услышала приветствие Марии, зашевелился у ней во чреве младенец, а сама Елизавета исполнилась Святым Духом и

і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!

воскликнула во весь голос: — Благословенна ты среди женщин и благословен плод в твоем чреве!

І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

За что же мне такое дано — Мать Господа моего пришла ко мне?

Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!

Едва достигли моего слуха слова приветствия твоего — зашевелился, возликовал младенец во чреве моем!

Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“

Благо той, кто поверила: сбудется, что от Господа ей возвещено.

А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,

Отвечала Мария: — Душа моя Господа величает,

і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

ликует дух мой о Боге, Спасителе моем —

що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,

взглянул Он на неприметную Свою рабу, и отныне все поколения блаженной меня назовут.

бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,

Свершил для меня великое Могучий, и свято имя Его!

і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!

Милость Его из рода в род к тем, кто боится Его.

Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!

Простерта Его мощная рука — Он рассеял гордецов и все замыслы их,

Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,

могучих с престолов низверг а неприметных вознес,

удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!

кто голодал — тех насытил Он добром, кто богател — тех ни с чем отослал.

Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,

Принял Он Израиль как Свое дитя и о милости не забыл,

як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“

как обещал прежде нашим отцам, Аврааму и потомству его — навек!

І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.

Мария оставалась с Елизаветой месяца три и потом вернулась к себе домой.

А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.

Елизавете пришло время рожать, и она родила сына.

І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.

Ее соседи и вся родня узнали, какую великую милость явил ей Господь, и радовались вместе с ней.

І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.

А на восьмой день пришли делать мальчику обрезание и хотели назвать его Захарией, как звали и его отца.

І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“

Но мать возразила:— Нет, его будут звать Иоанном.

А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“

Ей ответили:— Но ведь среди твоей родни никто не носит это имя!

І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?

Отца ребенка стали знаками спрашивать, какое имя он хочет ему дать.

Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.

Он попросил табличку и на ней написал, ко всеобщему удивлению: «Имя ему — Иоанн».

І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!

Тотчас его уста открылись, речь вернулась и он стал благословлять Бога.

І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.

Всех, кто был рядом, охватил трепет, о случившемся подробно рассказывали по всему Иудейскому нагорью,

А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.

и все, кто слышал, крепко сохраняли это в памяти и спрашивали, что же выйдет из этого ребенка — ведь была на нем Господня рука.

Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

А его отец Захария исполнился Святого Духа и стал пророчествовать:

„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

— Благословен Господь, Бог Израиля! Взглянул Он на Свой народ, искупление ему даровал

Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,

и из рода Давида, слуги Своего Он воздвиг Того, Кто нас спасет,

як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,

как от века возвещал через уста святых пророков Своих.

що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

Спасет Он нас от врагов, от руки всех, кто ненавидит нас,

що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

ради милости Своей к нашим отцам, ради памяти о завете Своем святом.

що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,

Такую клятву Аврааму Он дал, праотцу нашему,

щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

что избавит нас от руки врагов, чтобы мы смогли безо всякого страха Ему служить

у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

в святости и праведности перед Его лицом во все дни, пока живем.

Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,

А тебя, дитя мое, назовут пророком Всевышнего, и ты пройдешь пред Господом — Ему приготовить путь,

щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,

дать знание о спасении народу Его, путь к прощению грехов указать.

через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,

Милосерден и благ наш Бог! Потому с высоты воззрит на нас Восход

щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“

и просветит сидящих во тьме и в тени смерти, направит нас, чтобы нам по мирной дороге ступать!

А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.

А младенец вырастал и укреплялся в Духе. Он жил в пустыне до того самого дня, как явился народу Израиля.

« 16 глава 2 глава »