Лукі 1 глава

Паводле Лукі Сьвятое Эвангельле
Пераклад Л. Дзекуць-Малея → Перевод Десницкого

 
 

Як ужо многія браліся напісаць аповесьць аб зусім добра вядомых сярод вас здарэньнях,
 
Немало писателей начали составлять свои повествования о событиях, которые у нас произошли —

як пераказалі нам тое быўшыя з са́мага пачатку вачавідцамі і слугамі Слова,
 
они опираются на рассказы тех, кто с самого начала был подле Слова и служил Ему.

то прыйшло на думку і мне́, пільна разьве́даўшы аб усім ад пачатку, як сьле́д апісаць табе́, высокапаважаны Феафіле,
 
Вот поэтому и я, тщательно изучив всё с самого начала, решил написать об этом тебе, досточтимый Феофил,

каб ты даве́даўся праўду аб тых словах, якіх цябе́ навучылі.
 
чтобы ты достоверно узнал о том, чему тебя научили прежде.

Быў у дні Ірада, цара Юдэйскага, сьвяшчэньнік з Авіявае чаргі, на імя Захарыя, і жонка яго з дачок Ааронавых; і было імя яе́ Альжбе́та.
 
Был в Иудее во дни царя Ирода один священник по имени Захария. Он принадлежал к череде Авии. Его жена по имени Елизавета тоже была из Ааронова рода.

Былі-ж яны абое праведныя перад Богам, паступаючы паводле прыказаньняў і законаў Госпада беззаганна.
 
И он, и она были праведны перед Богом и поступали по всем заповедям и повелениям Господним безупречно.

І ня было ў іх дзіцяці, бо Альжбе́та была няплодная, і абое яны былі паджылыя ў гадох сваіх.
 
Но ребенка у них не было, Елизавета оказалась бесплодна. Так они и вошли в преклонный возраст.

І ста́лася, калі ў парадку свае́ чаргі служыў ён перад Богам,
 
Однажды, когда Захарии вместе с его чередой подошло время служить перед Богом,

выпала яму паводле звычаю сьвяшчэньнікаў увайсьці ў царкву Гасподнюю кадзíць;
 
выпал Захарии жребий (так водится у священников) войти в храм Господень и совершить воскурение.

а ўся маса народу вонках малілася ў час каджэньня.
 
Весь остальной народ во время воскурения молился снаружи.

І зьявіўся яму Ангел Гасподні, стоячы справа ля кадзільнага ахвярніку.
 
Захарии тогда явился ангел Господень, он стоял по правую руку от жертвенника для воскурений.

І спалохаўся Захарыя, убачыўшы яго, і зьняў яго страх.
 
Захарию смутило это видение, на него напал страх.

Ангел жа сказаў яму: ня бойся, Захарыя; бо вы́слухана малітва твая, і жонка твая Альжбе́та ўродзіць табе́ сына, і дасі яму імя — Іоан.
 
Ангел сказал ему:— Не бойся, Захария! Твоя молитва услышана. Жена Елизавета родит тебе сына и ты назовешь его Иоанном.

І будзе табе́ радасьць і ўце́ха, і многія ўзрадуюцца з нараджэньня яго.
 
Будешь радоваться о нем и ликовать, и многим его рождение подарит радость!

Бо ён будзе вялікі перад Госпадам; і ня будзе піць віна і сікеру, і Духам Сьвятым напоўніцца яшчэ ў чэраве маткі свае́.
 
Он будет пред Господом велик, вина и хмельного не будет пить, Духом исполнится от чрева матери.

І многіх з сыноў Ізраілявых наве́рне да Госпада Бога іх.
 
Многих сыновей Израиля обратит он к Господу, их Богу

І пройдзе перад Ім у духу і сіле Ільлі, каб вярнуць сэрцы бацькоў дзе́цям, і непаслухмя́ных да мудрасьці праведных, каб прыгатаваць Госпаду народ падгатоўлены.
 
и сам перед Ним пройдет в духе Илии и с силой его, обратит он сердца отцов к детям, а непокорных — к праведным мыслям, чтобы народ был готов встретить Господа!

І сказаў Захарыя Ангелу: Па чым пазна́ю я гэтае? То-ж я стары́, і жонка мая ў гадо́х пажылых.
 
Захария спросил ангела:— Как мне узнать, что это сбудется? Я ведь уже старик, да и жена моя состарилась.

І сказаў яму Ангел у адказ: я — Гаўрыіл, што перад Богам стаю, і пасла́ны гаварыць з табою і абвясьціць табе́ гэтае.
 
Ангел сказал ему в ответ:— Я Гавриил, я стою перед Богом, и я был послан, чтобы говорить с тобой и возвестить тебе это.

І вось, будзеш ты маўчаць, і ня здолееш гаварыць да дня, калі гэтае станецца: за тое, што не паве́рыў словам маім, якія збудуцца ў свой час.
 
А ты останешься немым, ты не сможешь говорить до того дня, когда всё это сбудется, за то, что не поверил моим словам. Они исполнятся в свое время.

І ждаў народ Захарыю і дзівіўся, што ён марудзіць у царкве́.
 
Народ тем временем ждал Захарию снаружи и удивлялся, что он задерживается в храме.

Выйшаўшы-ж, ён ня мог гаварыць да іх: і пазналі, што бачыў зья́ву ў царкве́; і ён ківаў і астаўся не́мы.
 
Когда он вышел, оказалось, что он не может им ничего сказать — так они поняли, что ему в храме было видение. Сам он объяснялся с людьми знаками и оставался немым.

І сталася, як скончыліся дні службы яго, вярнуўся ён у дом свой.
 
Когда завершились дни служения, он вернулся к себе домой.

Пасьля гэтых дзён зачала Альжбе́та, жонка яго, і таілася пяць ме́сяцаў, ды гаварыла:
 
Вскоре после тех дней его жена Елизавета забеременела и пять месяцев скрывалась ото всех. Она говорила:

так учыніў мне́ Госпад у дні гэтыя, як глянуў на мяне́, каб зьняць з мяне́ ганьбу між людзьмі.
 
— В эти дни взглянул на меня Господь, и вот что Он сотворил, чтобы снять с меня позор перед людьми!

У шосты-ж ме́сяц пасланы быў Ангел Гаўрыіл ад Бога ў места Галіле́йскае, называнае Назарэт,
 
А на ее шестом месяце был послан от Бога ангел Гавриил в галилейский город под названием Назарет

да дзе́вы, зару́чанай з мужам іме́ньнем Язэп, з дому Давідавага; імя-ж дзе́вы — Марыя.
 
к девушке, которая была обручена с мужчиной по имени Иосиф из рода царя Давида. Имя той девушки — Мария.

Ангел, увайшоўшы да яе́, сказаў: радуйся, дабрадатная! Госпад з табою; багасла́ўлена ты між жанок.
 
Ангел вошел и приветствовал ее:— Здравствуй! Ты благодать и радость обрела, Господь с тобой!

Яна-ж, убачыўшы яго, спалохалася ад слоў яго і разважала, што-б гэта было за прывітаньне такое?
 
Она смутилась от таких слов и недоумевала, что бы такое приветствие могло означать.

І сказаў ёй Ангел: ня бойся, Марыя; бо ты знайшла ласку ў Бога.
 
Ангел продолжил:— Не бойся, Мария! От Бога ты обрела благодать.

І вось зачне́ш у чэраве і народзіш Сына, і дасі Яму імя: Ісус.
 
Ты зачнешь, выносишь и родишь Сына и ты дашь Ему имя Иисус.

Ён будзе вялікі і Сынам Найвышэйшага назаве́цца, і дасьць Яму Госпад Бог пасад Давіда, бацькі Яго,
 
Он будет велик, Сыном Всевышнего Его назовут, Господь Бог Ему передаст престол Давида, праотца Его.

і цары́ць будзе над домам Якава даве́ку, і царству Яго ня будзе канца.
 
вовеки будет царствовать Он над домом Иакова, и царству Его не будет конца.

Марыя-ж сказала Ангелу: як гэта будзе, калі я ня знаю мужа?
 
Мария спросила у ангела:— Как же это произойдет, ведь я еще не была с мужчиной?

І ў адказ сказаў ей: Дух Сьвяты найдзе́ на цябе́, і сіла Найвышэйшага ахіне́ цябе́: вось чаму й тое, што народзіцца сьвятое, Сынам Божым назаве́цца.
 
Ангел сказал ей в ответ: — На тебя сойдет Святой Дух и сила Всевышнего тебя осенит, потому и родится Святое Дитя и Сыном Божьим Его назовут.

Вось і Альжбе́та, сваячка твая, і яна зачала сына ў ста́расьці сваёй, і гэта ўжо шосты ме́сяц у яе́, хоць і называнай няплоднай.
 
Вот и родственница твоя Елизавета вынашивает сына в преклонные года, месяц уже шестой — а ведь ее считали бесплодной!

Бо-ж у Бога ніводнае слова ня будзе немагчымым.
 
Ни одно слово от Бога не останется бессильным.

І сказала Марыя: вось я — слуга Госпада; няхай ста́нецца мне́ па слову твайму. І адыйшоў ад яе́ Ангел.
 
Мария сказала:— Я раба Господня. Да будет со мной, как ты сказал.И ангел ее покинул.

Устаўшы-ж Марыя ў тыя дні борзда пайшла ў горную краіну, у ме́ста Юдзіна.
 
В ближайшие дни Мария направилась в город в Иудейском нагорье,

І ўвайшла ў дом Захарыі і прывітала Альжбе́ту.
 
где жил Захария. она вошла в его дом и приветствовала Елизавету.

І ста́лася, як Альжбе́та ўчула прывітаньне Марыі, узварухну́лася дзіцятка ў чэраве яе́, і Альжбе́та напоўнілася Духам Сьвятым.
 
И едва лишь Елизавета услышала приветствие Марии, зашевелился у ней во чреве младенец, а сама Елизавета исполнилась Святым Духом и

І загаласіла моцным голасам і сказала: багасла́ўлена ты між жанок, і багасла́ўлены плод чэ́рава твайго.
 
воскликнула во весь голос: — Благословенна ты среди женщин и благословен плод в твоем чреве!

І адкуль гэтае мне́, што прыйшла маці Госпада майго да мяне́?
 
За что же мне такое дано — Мать Господа моего пришла ко мне?

Бо вось, як голас вітаньня твайго дайшоў да вушэй маіх, узварухнулася вясёла дзіцятка ў чэраве маім.
 
Едва достигли моего слуха слова приветствия твоего — зашевелился, возликовал младенец во чреве моем!

І шчасьлíва паве́рыўшая: бо збудзецца сказанае ёй ад Госпада.
 
Благо той, кто поверила: сбудется, что от Господа ей возвещено.

І сказала Марыя: вяліча́е душа мая́ Госпада;
 
Отвечала Мария: — Душа моя Господа величает,

і ўзрадаваўся дух мой у Богу Спасіцелю маім,
 
ликует дух мой о Боге, Спасителе моем —

што глянуў Ён на пакорнасьць рабы свае́, бо адгэтуль шчасьліваю называцімуць мяне́ ўсе́ роды,
 
взглянул Он на неприметную Свою рабу, и отныне все поколения блаженной меня назовут.

бо вялікае ўчыніў мне́ Дужы́; і сьвятое імя Яго;
 
Свершил для меня великое Могучий, и свято имя Его!

і міласьць Яго ў роды радоў для тых, што баяцца Яго.
 
Милость Его из рода в род к тем, кто боится Его.

Учыніў сілу рукой сваёй; рассе́яў гордых думкамі сэрца іх;
 
Простерта Его мощная рука — Он рассеял гордецов и все замыслы их,

адабраў у моцных пасады, узьвялічыў пакорных,
 
могучих с престолов низверг а неприметных вознес,

галодных здаволіў дабром, а багатыроў адпусьціў ні з чым.
 
кто голодал — тех насытил Он добром, кто богател — тех ни с чем отослал.

Прыняў Ізраіля, слугу свайго, успомніў міласьць,
 
Принял Он Израиль как Свое дитя и о милости не забыл,

як гаварыў да айцоў нашых, да Аўраама і насе́ньня яго даве́ку.
 
как обещал прежде нашим отцам, Аврааму и потомству его — навек!

Прабыла-ж Марыя з ёю каля трох ме́сяцаў і вярнулася ў дом свой.
 
Мария оставалась с Елизаветой месяца три и потом вернулась к себе домой.

Альжбе́це-ж настаў час радзіць, і яна ўрадзіла сына.
 
Елизавете пришло время рожать, и она родила сына.

І пачулі сусе́дзі ды сваякі яе́, што ўзьвялічыў Госпад міласьць сваю над ёю, і це́шыліся з ёю.
 
Ее соседи и вся родня узнали, какую великую милость явил ей Господь, и радовались вместе с ней.

У восмы дзе́нь прыйшлі абрэзаць дзіцятка і хаце́лі назваць яго па іме́ньню бацькі яго Захарыям.
 
А на восьмой день пришли делать мальчику обрезание и хотели назвать его Захарией, как звали и его отца.

На гэтае маці яго сказала: не́, а назваць яго Іоанам.
 
Но мать возразила:— Нет, его будут звать Иоанном.

І сказалі ёй: нікога няма ў родзе тваім, хто зваўся-б гэтым іме́ньнем.
 
Ей ответили:— Но ведь среди твоей родни никто не носит это имя!

І пыталіся на міга́х у бацькі, як бы ён хаце́ў назваць яго.
 
Отца ребенка стали знаками спрашивать, какое имя он хочет ему дать.

Ён зажадаў дошчачку і напісаў: Іоан імя яму. І ўсе́ дзівіліся.
 
Он попросил табличку и на ней написал, ко всеобщему удивлению: «Имя ему — Иоанн».

І ў той жа час расчыніліся вусны яго і язык яго, і ён стаў гаварыць, багасла́ўлючы Бога.
 
Тотчас его уста открылись, речь вернулась и он стал благословлять Бога.

І страх узьняўся сярод сусе́дзяў іх; і расказвалі пра ўсё гэтае па ўсёй нагорнай старане́ Юдэйскай.
 
Всех, кто был рядом, охватил трепет, о случившемся подробно рассказывали по всему Иудейскому нагорью,

І ўсе́ чуўшыя ўзялі гэтае да сэрца свайго і гаварылі: што-ж гэта будзе за дзіця? І рука Госпадава была з ім.
 
и все, кто слышал, крепко сохраняли это в памяти и спрашивали, что же выйдет из этого ребенка — ведь была на нем Господня рука.

І Захарыя, бацька яго, напоўніўся Сьвятым Духам і прарочыў, кажучы:
 
А его отец Захария исполнился Святого Духа и стал пророчествовать:

Багасла́ўлены Госпад Бог Ізраіляў, што адве́даў народ свой і даў выбаўле́ньне яму;
 
— Благословен Господь, Бог Израиля! Взглянул Он на Свой народ, искупление ему даровал

і падняў рог спасе́ньня нашага ў доме Давіда, слугі Свайго,
 
и из рода Давида, слуги Своего Он воздвиг Того, Кто нас спасет,

(як апавясьцíў вуснамі быўшых ад ве́ку сьвятых прарокаў Сваіх),
 
как от века возвещал через уста святых пророков Своих.

спасе́ нас ад ворагаў нашых і ад рукі ўсіх ненавíдзячых нас;
 
Спасет Он нас от врагов, от руки всех, кто ненавидит нас,

і ўчы́ніць ла́ску бацьком нашым і спамяне́ сьвяты тастамант свой,
 
ради милости Своей к нашим отцам, ради памяти о завете Своем святом.

прысягу, што кляўся Аўрааму, бацьцы нашаму, даць нам,
 
Такую клятву Аврааму Он дал, праотцу нашему,

не з баязьні, па выбаўле́ньні з рукі ворагаў нашых
 
что избавит нас от руки врагов, чтобы мы смогли безо всякого страха Ему служить

служыць Яму ў сьвятасьці і праўдзе перад ім у-ва ўсе́ дні жыцьця нашага.
 
в святости и праведности перед Его лицом во все дни, пока живем.

І ты, дзіцятка, назавешся прарокам Усявышняга, бо пройдзеш напе́рад прад абліччам Госпада — прыгатаваць шляхі Яму,
 
А тебя, дитя мое, назовут пророком Всевышнего, и ты пройдешь пред Господом — Ему приготовить путь,

даць народу пазнаць спасе́ньне ў адпушчэньні грахоў яго,
 
дать знание о спасении народу Его, путь к прощению грехов указать.

па ўну́транаму міласэрдзю Бога нашага, якім адве́даў нас Усход з вышыні,
 
Милосерден и благ наш Бог! Потому с высоты воззрит на нас Восход

прасьвяціць тых, што ў це́мры і ў цяню́ сьмяротным, пакіраваць ногі нашыя, на дарогу міра.
 
и просветит сидящих во тьме и в тени смерти, направит нас, чтобы нам по мирной дороге ступать!

Дзіця-ж узрастала і ўмацоўвалася духам, і было ў пустынях да дня зьяўле́ньня свайго Ізраілю.
 
А младенец вырастал и укреплялся в Духе. Он жил в пустыне до того самого дня, как явился народу Израиля.

Примечания:

 
Пераклад Л. Дзекуць-Малея
9 + вершы 21, 22 — царква = храм.
 
 


2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.