Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Українська Біблія. Турконяк → Перевод Десницкого

Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас, [1]

Немало писателей начали составлять свои повествования о событиях, которые у нас произошли —

і як нам передали їх ті, які з самого початку були очевидцями й служителями Слова,

они опираются на рассказы тех, кто с самого начала был подле Слова и служил Ему.

то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,

Вот поэтому и я, тщательно изучив всё с самого начала, решил написать об этом тебе, досточтимый Феофил,

щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.

чтобы ты достоверно узнал о том, чему тебя научили прежде.

У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета.

Был в Иудее во дни царя Ирода один священник по имени Захария. Он принадлежал к череде Авии. Его жена по имени Елизавета тоже была из Ааронова рода.

Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.

И он, и она были праведны перед Богом и поступали по всем заповедям и повелениям Господним безупречно.

Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.

Но ребенка у них не было, Елизавета оказалась бесплодна. Так они и вошли в преклонный возраст.

Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,

Однажды, когда Захарии вместе с его чередой подошло время служить перед Богом,

за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.

выпал Захарии жребий (так водится у священников) войти в храм Господень и совершить воскурение.

А весь народ під час кадіння молився знадвору.

Весь остальной народ во время воскурения молился снаружи.

І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.

Захарии тогда явился ангел Господень, он стоял по правую руку от жертвенника для воскурений.

Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.

Захарию смутило это видение, на него напал страх.

Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.

Ангел сказал ему:— Не бойся, Захария! Твоя молитва услышана. Жена Елизавета родит тебе сына и ты назовешь его Иоанном.

І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.

Будешь радоваться о нем и ликовать, и многим его рождение подарит радость!

Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.

Он будет пред Господом велик, вина и хмельного не будет пить, Духом исполнится от чрева матери.

І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;

Многих сыновей Израиля обратит он к Господу, их Богу

і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.

и сам перед Ним пройдет в духе Илии и с силой его, обратит он сердца отцов к детям, а непокорных — к праведным мыслям, чтобы народ был готов встретить Господа!

І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.

Захария спросил ангела:— Как мне узнать, что это сбудется? Я ведь уже старик, да и жена моя состарилась.

У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.

Ангел сказал ему в ответ:— Я Гавриил, я стою перед Богом, и я был послан, чтобы говорить с тобой и возвестить тебе это.

І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!

А ты останешься немым, ты не сможешь говорить до того дня, когда всё это сбудется, за то, что не поверил моим словам. Они исполнятся в свое время.

Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі.

Народ тем временем ждал Захарию снаружи и удивлялся, что он задерживается в храме.

Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.

Когда он вышел, оказалось, что он не может им ничего сказать — так они поняли, что ему в храме было видение. Сам он объяснялся с людьми знаками и оставался немым.

І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.

Когда завершились дни служения, он вернулся к себе домой.

А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:

Вскоре после тех дней его жена Елизавета забеременела и пять месяцев скрывалась ото всех. Она говорила:

Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.

— В эти дни взглянул на меня Господь, и вот что Он сотворил, чтобы снять с меня позор перед людьми!

А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,

А на ее шестом месяце был послан от Бога ангел Гавриил в галилейский город под названием Назарет

до діви, зарученої із чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви — Марія.

к девушке, которая была обручена с мужчиной по имени Иосиф из рода царя Давида. Имя той девушки — Мария.

І, прийшовши до неї, сказав: Радій [2] , сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].

Ангел вошел и приветствовал ее:— Здравствуй! Ты благодать и радость обрела, Господь с тобой!

Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.

Она смутилась от таких слов и недоумевала, что бы такое приветствие могло означать.

Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.

Ангел продолжил:— Не бойся, Мария! От Бога ты обрела благодать.

І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.

Ты зачнешь, выносишь и родишь Сына и ты дашь Ему имя Иисус.

Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,

Он будет велик, Сыном Всевышнего Его назовут, Господь Бог Ему передаст престол Давида, праотца Его.

і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!

вовеки будет царствовать Он над домом Иакова, и царству Его не будет конца.

І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?

Мария спросила у ангела:— Как же это произойдет, ведь я еще не была с мужчиной?

У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.

Ангел сказал ей в ответ: — На тебя сойдет Святой Дух и сила Всевышнего тебя осенит, потому и родится Святое Дитя и Сыном Божьим Его назовут.

Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;

Вот и родственница твоя Елизавета вынашивает сына в преклонные года, месяц уже шестой — а ведь ее считали бесплодной!

тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!

Ни одно слово от Бога не останется бессильным.

А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.

Мария сказала:— Я раба Господня. Да будет со мной, как ты сказал.И ангел ее покинул.

Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.

В ближайшие дни Мария направилась в город в Иудейском нагорье,

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

где жил Захария. она вошла в его дом и приветствовала Елизавету.

Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом

И едва лишь Елизавета услышала приветствие Марии, зашевелился у ней во чреве младенец, а сама Елизавета исполнилась Святым Духом и

і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!

воскликнула во весь голос: — Благословенна ты среди женщин и благословен плод в твоем чреве!

І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?

За что же мне такое дано — Мать Господа моего пришла ко мне?

Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.

Едва достигли моего слуха слова приветствия твоего — зашевелился, возликовал младенец во чреве моем!

Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!

Благо той, кто поверила: сбудется, что от Господа ей возвещено.

А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

Отвечала Мария: — Душа моя Господа величает,

і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,

ликует дух мой о Боге, Спасителе моем —

бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,

взглянул Он на неприметную Свою рабу, и отныне все поколения блаженной меня назовут.

бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,

Свершил для меня великое Могучий, и свято имя Его!

і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.

Милость Его из рода в род к тем, кто боится Его.

Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,

Простерта Его мощная рука — Он рассеял гордецов и все замыслы их,

скинув сильних з престолів і підняв покірних,

могучих с престолов низверг а неприметных вознес,

голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.

кто голодал — тех насытил Он добром, кто богател — тех ни с чем отослал.

Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,

Принял Он Израиль как Свое дитя и о милости не забыл,

як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!

как обещал прежде нашим отцам, Аврааму и потомству его — навек!

Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.

Мария оставалась с Елизаветой месяца три и потом вернулась к себе домой.

А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.

Елизавете пришло время рожать, и она родила сына.

Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.

Ее соседи и вся родня узнали, какую великую милость явил ей Господь, и радовались вместе с ней.

Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією.

А на восьмой день пришли делать мальчику обрезание и хотели назвать его Захарией, как звали и его отца.

Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!

Но мать возразила:— Нет, его будут звать Иоанном.

А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.

Ей ответили:— Но ведь среди твоей родни никто не носит это имя!

Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.

Отца ребенка стали знаками спрашивать, какое имя он хочет ему дать.

Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися.

Он попросил табличку и на ней написал, ко всеобщему удивлению: «Имя ему — Иоанн».

У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.

Тотчас его уста открылись, речь вернулась и он стал благословлять Бога.

І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.

Всех, кто был рядом, охватил трепет, о случившемся подробно рассказывали по всему Иудейскому нагорью,

Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!

и все, кто слышал, крепко сохраняли это в памяти и спрашивали, что же выйдет из этого ребенка — ведь была на нем Господня рука.

Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:

А его отец Захария исполнился Святого Духа и стал пророчествовать:

Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,

— Благословен Господь, Бог Израиля! Взглянул Он на Свой народ, искупление ему даровал

Він підніс нам ріг [3] спасіння у домі Свого слуги Давида,

и из рода Давида, слуги Своего Он воздвиг Того, Кто нас спасет,

як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,

как от века возвещал через уста святых пророков Своих.

що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,

Спасет Он нас от врагов, от руки всех, кто ненавидит нас,

щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,

ради милости Своей к нашим отцам, ради памяти о завете Своем святом.

Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,

Такую клятву Аврааму Он дал, праотцу нашему,

щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху

что избавит нас от руки врагов, чтобы мы смогли безо всякого страха Ему служить

служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.

в святости и праведности перед Его лицом во все дни, пока живем.

І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;

А тебя, дитя мое, назовут пророком Всевышнего, и ты пройдешь пред Господом — Ему приготовить путь,

щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;

дать знание о спасении народу Его, путь к прощению грехов указать.

аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,

Милосерден и благ наш Бог! Потому с высоты воззрит на нас Восход

освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру!

и просветит сидящих во тьме и в тени смерти, направит нас, чтобы нам по мирной дороге ступать!

А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.

А младенец вырастал и укреплялся в Духе. Он жил в пустыне до того самого дня, как явился народу Израиля.

« 16 глава 2 глава »