Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Українська Біблія. Турконяк → Пераклад Антонія Бокуна

Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас, [1]

Як ужо многія намагаліся напісаць аповесьць пра падзеі, якія ў нас адбыліся,

і як нам передали їх ті, які з самого початку були очевидцями й служителями Слова,

як пераказалі нам тыя, што былі ад пачатку відавочцамі і сталіся паслугачамі Слова,

то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,

надумаў і я, прайшоўшы ўсё нанова, дакладна па парадку апісаць табе, вяльможны Тэафілю,

щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.

каб ты пазнаў надзейнасьць словаў, у якіх быў навучаны.

У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета.

Сталася ў дні Ірада, валадара Юдэйскага, [быў] сьвятар з Абіявае чаргі, на імя Захарыя, і жонка ягоная з дачок Аарона, і імя яе — Альжбета.

Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.

Былі яны абое праведныя перад Богам, ходзячы паводле прыказаньняў і пастановаў Госпада беззаганна.

Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.

І не было ў іх дзіцяці, таму што Альжбета была няплодная, і абое яны былі пажылыя ў гадах сваіх.

Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,

І сталася, калі ў парадку чаргі сваёй ён спаўняў абавязак сьвятарскі перад Богам,

за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.

выпала яму паводле звычаю сьвятароў кадзіць, увайшоўшы ў бажніцу Госпадаву.

А весь народ під час кадіння молився знадвору.

І ўсё мноства народу звонку малілася ў час каджэньня.

І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.

І зьявіўся яму анёл Госпада, які стаў з правага боку кадзільнага ахвярніку.

Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.

І ўстрывожыўся Захарыя, убачыўшы яго, і ахапіў яго страх.

Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.

Анёл жа сказаў яму: «Ня бойся, Захарыя! Бо пачутая просьба твая, і жонка твая Альжбета народзіць табе сына, і дасі яму імя Ян.

І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.

І будзе табе радасьць і вясёласьць, і многія ўзрадуюцца нараджэньню ягонаму.

Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.

Бо ён будзе вялікі перад Госпадам, і ня будзе піць віно і сікеру, і Духам Сьвятым напоўніцца яшчэ ва ўлоньні маці сваёй.

І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;

І многіх з сыноў Ізраіля зьверне да Госпада, Бога іхняга.

і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.

І будзе ісьці перад Ім у духу і сіле Ільлі, каб вярнуць сэрцы бацькоў дзецям, і непаслухмяным — лад думак праведнікаў, каб падрыхтаваць Госпаду народ падрыхтаваны».

І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.

І сказаў Захарыя анёлу: «З чаго даведаюся я гэтае? Бо я — стары, і жонка мая ў гадах пажылых».

У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.

І, адказваючы, сказаў яму анёл: «Я — Габрыэль, які стаю перад Богам, і я пасланы гаварыць з табою і дабравесьціць табе гэтае.

І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!

І вось, будзеш ты маўчаць, і ня зможаш гаварыць да дня, калі гэта станецца, за тое, што не паверыў словам маім, якія споўняцца ў свой час».

Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі.

І чакаў народ Захарыю, і дзівіўся, што ён марудзіць у бажніцы.

Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.

А ён, выйшаўшы, ня мог гаварыць да іх; і зразумелі, што бачыў відзеж у бажніцы; і ён ківаў ім, і застаўся немы.

І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.

І сталася, калі скончыліся дні службы ягонай, ён вярнуўся ў дом свой.

А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:

Пасьля гэтых дзён зачала Альжбета, жонка ягоная, і хавала гэта пяць месяцаў, кажучы:

Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.

«Гэтак учыніў мне Госпад у дні, калі глянуў на мяне, каб зьняць з мяне ганьбу між людзьмі».

А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,

А ў шосты месяц быў пасланы анёл Габрыэль ад Бога ў горад Галілейскі, называны Назарэт,

до діви, зарученої із чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви — Марія.

да дзяўчыны, заручанай з мужам на імя Язэп, з дому Давіда; а імя дзяўчыны — Марыя.

І, прийшовши до неї, сказав: Радій [2] , сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].

І, увайшоўшы да яе, анёл сказаў: «Радуйся, дабрадатная! Госпад з табою; дабраслаўлёная ты між жанчынамі».

Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.

Яна ж, убачыўшы яго, устрывожылася ад словаў ягоных і разважала, што гэта было за прывітаньне.

Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.

І сказаў ёй анёл: «Ня бойся, Марыя! Бо ты знайшла ласку ў Бога.

І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.

І вось, ты зачнеш ва ўлоньні і народзіш Сына, і дасі Яму імя Ісус.

Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,

Ён будзе вялікі і Сынам Найвышэйшага назавецца, і дасьць Яму Госпад Бог пасад Давіда, бацькі Ягонага.

і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!

І Ён будзе валадарыць над домам Якуба на вякі, і Валадарству Ягонаму ня будзе канца».

І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?

А Марыя сказала анёлу: «Як гэта будзе, калі я не спазнала мужа?»

У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.

І, адказваючы, анёл сказаў ёй: «Дух Сьвяты зыйдзе на цябе, і сіла Найвышэйшага ахіне цябе. І дзеля гэтага тое, што народзіцца Сьвятое, Сынам Божым назавецца.

Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;

Вось і Альжбета, сваячка твая, і яна зачала сына ў старасьці сваёй, і вось ужо шосты месяц у яе, якую называюць няплоднай.

тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!

Бо ў Бога ніводнае слова ня будзе бяз сілы».

А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.

І сказала Марыя: «Вось я — служка Госпада; няхай станецца мне паводле слова твайго». І адыйшоў ад яе анёл.

Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.

Устаўшы, Марыя ў тыя дні шпарка пайшла ў горную краіну, у горад Юды,

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

і ўвайшла ў дом Захарыі, і прывітала Альжбету.

Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом

І сталася, калі Альжбета пачула прывітаньне Марыі, узварухнулася дзіцятка ва ўлоньні яе, і Альжбета напоўнілася Духам Сьвятым.

і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!

І ўсклікнула яна моцным голасам, і сказала: «Дабраслаўлёная ты між жанчынамі, і дабраслаўлёны плод улоньня твайго.

І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?

І адкуль гэта мне, што прыйшла маці Госпада майго да мяне?

Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.

Бо вось, як голас вітаньня твайго дайшоў да вушэй маіх, узварухнулася вясёла дзіцятка ва ўлоньні маім.

Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!

І шчасьлівая тая, якая паверыла, бо зьдзейсьніцца сказанае ёй ад Госпада».

А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

І сказала Марыя: «Узьвялічвае душа мая Госпада,

і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,

і ўзрадаваўся дух мой у Богу, Збаўцы маім,

бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,

бо Ён глянуў на паніжэньне служкі Сваёй. Бо вось, адгэтуль шчасьліваю будуць называць мяне ўсе пакаленьні,

бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,

бо вялікае ўчыніў мне Магутны, і сьвятое імя Яго,

і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.

і міласэрнасьць Ягоная з пакаленьня ў пакаленьне для тых, якія баяцца Яго.

Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,

Ён зьявіў уладу рамяном Сваім, расьсеяў ганарыстых думкамі сэрца іхняга;

скинув сильних з престолів і підняв покірних,

скінуў моцных з пасадаў і ўзьвялічыў пакорных;

голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.

галодных насыціў дабром, а багатых адпусьціў ні з чым.

Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,

Падтрымаў Ізраіля, юнака Свайго, успомніў пра міласэрнасьць,

як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!

як гаварыў адносна бацькоў нашых, адносна Абрагама і насеньня ягонага на вякі».

Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.

Прабыла ж Марыя з ёю каля трох месяцаў і вярнулася ў дом свой.

А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.

А Альжбеце настаў час нараджаць, і яна нарадзіла сына.

Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.

І пачулі суседзі і сваякі ейныя, што ўзьвялічыў Госпад міласэрнасьць Сваю над ёю, і цешыліся з ёю.

Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією.

І сталася, у восьмы дзень прыйшлі абрэзаць дзіцятка і хацелі назваць яго паводле імя бацькі ягонага Захарыям.

Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!

І, адказваючы, маці ягоная сказала: «Не, але ён будзе называцца Янам».

А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.

І сказалі ёй: «Нікога няма ў родзічаў тваіх, хто называецца гэтым імем».

Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.

І пыталіся на мігах у бацькі ягонага, як бы ён хацеў назваць яго.

Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися.

І, папрасіўшы дошчачку, ён напісаў, кажучы: «Ян імя яму». І ўсе зьдзівіліся.

У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.

І адразу расчыніліся вусны ягоныя і язык ягоны, і ён стаў гаварыць, дабраслаўляючы Бога.

І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.

І стаўся страх на ўсіх, што жылі побач, і гаварылі адзін аднаму словы гэтыя па ўсёй горнай краіне Юдэйскай.

Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!

І ўсе, якія чулі, складалі [гэта] ў сэрцы сваім, кажучы: «Што ж гэта будзе за дзіця?» І рука Госпада была з ім.

Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:

І Захарыя, бацька ягоны, напоўніўся Духам Сьвятым, і прарочыў, кажучы:

Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,

«Дабраслаўлёны Госпад, Бог Ізраіля, што адведаў народ Свой і даў выбаўленьне [яму],

Він підніс нам ріг [3] спасіння у домі Свого слуги Давида,

і падняў рог збаўленьня нашага ў доме Давіда, слугі Свайго,

як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,

як абвясьціў вуснамі сьвятых прарокаў Сваіх, што былі адвеку,

що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,

збавіць [нас] ад ворагаў нашых і ад рукі ўсіх, якія ненавідзяць нас,

щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,

учыніць міласэрнасьць бацькам нашым і ўзгадаць сьвяты запавет Свой,

Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,

прысягу, якой кляўся Абрагаму, бацьку нашаму, даць нам

щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху

бяз страху, выбавіўшы нас з рукі ворагаў нашых,

служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.

служыць Яму ў сьвятасьці і праведнасьці перад Ім у-ва ўсе дні жыцьця нашага.

І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;

І ты, дзіцятка, будзеш названы прарокам Найвышэйшага, бо будзеш ісьці наперадзе перад абліччам Госпада падрыхтаваць шляхі Яму,

щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;

даць народу пазнаць збаўленьне ў адпушчэньні грахоў іхніх,

аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,

праз унутраную міласэрнасьць Бога нашага, у якой адведаў нас Усход з вышыні,

освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру!

зьявіць [сьвятло] тым, што сядзяць у цемры і ў ценю сьмяротным, накіраваць ногі нашыя на шлях супакою».

А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.

А дзіцятка ўзрастала і ўмацоўвалася духам, і было ў пустыні да дня зьяўленьня свайго Ізраілю.

« 16 глава 2 глава »