Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Українська Біблія. Турконяк → Переклад Хоменка

Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас, [1]

Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами,

і як нам передали їх ті, які з самого початку були очевидцями й служителями Слова,

як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами Слова,

то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,

вирішив і я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати за порядком, високодостойний Теофіле,

щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.

щоб ти знав стійкість науки, яку ти прийняв.

У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета.

Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім'я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім'я Єлисавета.

Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.

Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно.

Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.

Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі.

Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,

І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом,

за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.

згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити.

А весь народ під час кадіння молився знадвору.

А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору.

І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.

Тоді з'явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника.

Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.

Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього.

Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.

Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Йоан.

І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.

І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть;

Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.

бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п'янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї,

І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;

і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога.

і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.

І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.”

І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.

Захарія ж сказав до ангела: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.”

У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.

Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість.

І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!

І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.”

Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі.

Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині.

Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.

Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий.

І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.

А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому.

А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:

Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п'ять місяців, кажучи:

Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.

“Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.”

А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,

Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім'я Назарет,

до діви, зарученої із чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви — Марія.

до діви, зарученої чоловікові, на ім'я Йосиф, з Давидового дому; ім'я ж діви було Марія.

І, прийшовши до неї, сказав: Радій [2] , сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].

Ввійшовши до неї ангел, сказав їй: “Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками.”

Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.

Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання.

Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.

Ангел їй сказав: “Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога.

І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.

Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім'я Ісус.

Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,

Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька,

і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!

і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця.”

І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?

А Марія сказала до ангела: “Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?”

У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.

Ангел, відповідаючи, сказав їй: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий.

Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;

Ось твоя родичка Єлисавета — вона також у своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною;

тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!

нічого бо немає неможливого в Бога.”

А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.

Тоді Марія сказала: “Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!” І ангел відійшов від неї.

Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.

Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди.

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету.

Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом

І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом

і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!

і викликнула голосом сильним: “Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого.

І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?

І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого?

Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.

Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні.

Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!

Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа.”

А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

І мовила Марія: “Величає душа моя Господа

і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,

і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм,

бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,

бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди.

бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,

Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе його ім'я.

і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.

Милосердя його з роду в рід на тих, які страхаються його.

Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,

Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець.

скинув сильних з престолів і підняв покірних,

Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних;

голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.

наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками.

Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,

Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя,

як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!

як обіцяв був батькам нашим — Авраамові і його потомству повіки.”

Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.

Марія перебула в Єлисавети місяців зо три; потім повернулася до дому свого.

А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.

Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина.

Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.

Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею.

Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією.

Восьмого дня прийшли обрізати хлоп'я і хотіли назвати його ім'ям його батька — Захарія;

Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!

його ж мати заговорила, кажучи: “Ні, він зватись буде Йоан.”

А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.

Кажуть до неї: “Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім'ям.”

Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.

І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався.

Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися.

І попросивши табличку, він написав: “Йоан — його ім'я.” Всі тому дивувались.

У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.

Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв'язався, і він почав говорити та благословити Бога.

І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.

І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили.

Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!

Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: “Що воно з того хлоп'яти буде?” І справді рука Господня була з ним.

Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:

А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати:

Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,

“Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій

Він підніс нам ріг [3] спасіння у домі Свого слуги Давида,

і що підняв нам спасенну потугу в домі Давида, слуги свого;

як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,

як то він сповістив був устами святих своїх від віку пророків,

що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,

що нас спасе від наших ворогів та з рук всіх тих, що нас ненавидять,

щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,

що вчинить милосердя з нашими батьками, що згадає на святий союз свій;

Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,

клятву, якою він був поклявся Авраамові, нашому батькові,

щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху

що дасть нам, звільненим з рук ворогів, служити йому безстрашно

служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.

у святості та справедливості, перед ним увесь вік наш.

І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;

А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу,

щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;

дати його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх,

аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,

завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти,

освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру!

щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру.”

А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.

Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до дня свого об'явлення Ізраїлеві.

« 16 глава 2 глава »