Лукі 1 глава

Евангеля подле сьвятога Лукі
Пераклад Яна Станкевіча → Переклад Хоменка

Як шмат хто ўзяўся напісаць нарыс праз сталыя здарэньні памеж нас,

Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами,

Як перадалі нам тыя, што спачатку вочнікамі а слугачымі Слова былі, —

як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами Слова,

Здалося й імне добрым, дасьледаваўшы ўсе з належнага жарала, акуратна а з парадку напісаць тэ праз гэта, найпачэсьліўшы Хахілю,

вирішив і я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати за порядком, високодостойний Теофіле,

Каб ты добра ведаў пэўнасьць таго, чаго ты быў навучаны.

щоб ти знав стійкість науки, яку ти прийняв.

За дзён Гірада, караля Юдэйскага, быў адзін сьвятар, імям Захара, зь дзянное радоўкі Авінае, і жонка ягоная была з дачок Ааронавых, і імя ейнае Альжбета.

Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім'я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім'я Єлисавета.

Яны абое былі справядлівыя перад Богам, ходзячы ў вусіх расказаньнях а пастановах Спадаровых без заганы.

Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно.

Але ня мелі дзяцяці, бо Альжбета была бясплодная, і абое былі ацяжараныя гадамі.

Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі.

І сталася, як ён правіў сьвятарскі ўрад перад Богам у парадку свае радоўкі,

І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом,

Подле звычаю сьвятарскага ўраду, было яму жэрабя кадзіць, як ён увыйшоў у Дом Спадароў;

згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити.

А ўся множасьць люду малілася вонках у часе кадзеньня, —

А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору.

І зьявіўся яму ангіл Спадароў, стоячы паправе аброчніка кадзеньня.

Тоді з'явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника.

І стрывожыўся Захара, абачыўшы, і ляк абняў яго.

Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього.

Але ангіл Спадароў сказаў яму: «Не лякайся, Захара; бо просьба твая пачута, і Альжбета, жонка твая, зачнець табе сына, і назавеш імя яго: Яан.

Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Йоан.

І табе будзе радасьць а весялосьць, і шмат хто будзе цешыцца з нараджэньня яго.

І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть;

Бо ён будзе вялікі ў ваччу Спадаровым, і ня будзе піць віна ані хмельнага напітку, і напоўніцца Духам Сьвятым нават ад жывата маці свае.

бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п'янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї,

І шмат каго зь дзяцей Ізраелявых наверне да Спадара, Бога іхнага.

і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога.

І ён пойдзе перад Ім у духу а магутнасьці Ільлінае, каб зьвярнуць сэрцы бацькоў да дзяцей і няслухменых да мудрасьці справядлівых, каб выгадаваць Спадару люд прыгатаваны».

І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.”

І сказаў Захара ангілу: «З чаго я пазнаю гэта? бо я ўжо стары, і жонка мая вельма ацяжараная днямі».

Захарія ж сказав до ангела: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.”

І, адказуючы, ангіл сказаў яму: «Я Гаўрэль, каторы стаю ў прытомнасьці Божай, і я быў пасланы казаць табе, і прынесьці табе дабравесьць.

Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість.

І вось, ты будзеш бязмоўны, і ня будзеш магчы гукаць аж да дня, калі гэта станецца, бо ты не паверыў словам маім, каторыя споўняцца ўпару».

І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.”

Люд жа чакаў Захары й дзіваваўся, што ён так длякаецца ў Доме Божым.

Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині.

І, як ён вышаў, ня мог гукаць да іх; і яны пазналі, што ён відзеў відзень у Доме Божым, бо ён ківаў ім; і застаўся немы.

Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий.

І сталася, што, як скончыліся дні адправы ягонае, ён адышоў да дому свайго.

А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому.

А па тых днёх зачала Альжбета, жонка ягоная, і таілася пяць месяцаў, кажучы:

Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п'ять місяців, кажучи:

«Гэтак імне ўчыніў Спадар за дзён, калі глянуў, каб зьняць ганьбу маю памеж людзёў».

“Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.”

А шостага месяца пасланы быў ад Бога ангіл Гаўрэль да места Ґалілейскага, званага Назарэт,

Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім'я Назарет,

Да дзявушчае, заручанае з чалавекам, каторага імя было Язэп, з дому Давідавага, а дзявушчае імя: Марыя.

до діви, зарученої чоловікові, на ім'я Йосиф, з Давидового дому; ім'я ж діви було Марія.

І, увыйшоўшы да яе, ангіл сказаў: «Здарова, ласкаю абдараваная! Спадар із табою; дабраславёная ты памеж жанок».

Ввійшовши до неї ангел, сказав їй: “Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками.”

Яна ж, абачыўшы яго, парушылася на слова ягонае й разважала, што гэта было б за здарованьне.

Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання.

І сказаў ёй ангіл: «Ня бойся, Марыя, бо ты прыдбала ласку ў Бога.

Ангел їй сказав: “Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога.

І вось, зачнеш у жываце, і народзіш Сына, і назавеш імя Ягонае: Ісус.

Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім'я Ісус.

Ён будзе вялікі і назавецца Сынам Навышняга, і Спадар Бог дасьць Яму пасад Давідаў, айца Ягонага;

Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька,

І будзе гаспадарстваваць у доме Якававым навекі, і гаспадарству Ягонаму ня будзе канца».

і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця.”

І сказала Марыя ангілу: «Як гэта будзе, калі я мужа ня знаю?»

А Марія сказала до ангела: “Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?”

І, адказуючы, ангіл сказаў ёй: «Дух Сьвяты зыйдзе на Цябе, і моц Навышняга засьціць табе; затым і народжанае сьвятое назавецца Сынам Божым.

Ангел, відповідаючи, сказав їй: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий.

І вось, сваячка твая Альжбета, званая бясплоднай, і яна зачала сына ў старасьці сваёй, і гэты ё шосты месяц ёй, званай бясплоднай.

Ось твоя родичка Єлисавета — вона також у своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною;

Бо ў Бога нічога няма немагчымага».

нічого бо немає неможливого в Бога.”

І Марыя сказала: «Вось, служэбка Спадарова; хай будзе імне подле слова Твайго». І ангіл адышоў ад яе.

Тоді Марія сказала: “Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!” І ангел відійшов від неї.

І ўстаўшы Марыя тых дзён, з пасьпехам пайшла да гаравое краіны, да места Юдзінага.

Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди.

І ўвыйшла ў дом Захарын, і паздаровала Альжбету.

Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету.

І сталася, як пачула Альжбета здарованьне Марыіна, што скранулася дзяцянё ў жываце ейным, і Альжбета напоўнілася Духам Сьвятым,

І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом

І загукала вялікім голасам, і сказала: «Дабраславёная ты памеж жанок, і дабраславёны плод жывата твайго.

і викликнула голосом сильним: “Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого.

І скуль гэта імне, што прышла маці Спадара майго да мяне?

І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого?

Бо, гля, як толькі гук здарованьня твайго загучэў у вушшу маім, скранулася з радасьці дзецянётка ў жываце маім.

Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні.

І дабраславёная тая, што паверыла, бо зьдзеецца сказанае ёй ад Спадара».

Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа.”

І сказала Марыя: «Узьвялічае душа мая Спадара;

І мовила Марія: “Величає душа моя Господа

І ўсьцешыі’ся дух мой у Вогу, Спасу маім;

і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм,

Бо глянуў Ён на паніжэньне служэбкі Свае; вось, адгэтуль за шчасьлівую мяне будуць мець усі роды;

бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди.

Бо ўчыніў імне вялічча Дужы; і сьвятое імя Ягонае;

Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе його ім'я.

І міласэрдзе Ягонае ад роду да роду да тых, што баяцца Яго.

Милосердя його з роду в рід на тих, які страхаються його.

Зьдзеяў моц цаўём Сваім; расьцярушыў пыхатых падумкамі сэрца іхнага;

Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець.

Ськінуў дужых із пасадаў і павышыў паніжаных.

Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних;

Напоўніў прагнучых дабром, а багатых адаслаў пустых.

наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками.

Памог Ізраелю, слузе Свайму, памятуючы на міласэрдзе,

Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя,

Як казаў айцом нашым, Абрагаму а насеньню ягонаму навекі».

як обіцяв був батькам нашим — Авраамові і його потомству повіки.”

І заставалася Марыя зь ёй каля трох месяцаў, і зьвярнулася да дому свайго.

Марія перебула в Єлисавети місяців зо три; потім повернулася до дому свого.

Альжбеце ж выпаўніўся час радзіць, і яна нарадзіла сына.

Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина.

І пачулі суседзі а сваякі ейныя, як Спадар узьвялічыў міласэрдзе над ёй, і цешыліся зь ёю.

Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею.

І сталася, што на восьмы дзень прышлі абразаць дзецянё і звалі яго, подле імені айца ягонага, Захара.

Восьмого дня прийшли обрізати хлоп'я і хотіли назвати його ім'ям його батька — Захарія;

Але маці ягоная, адказуючы, сказала: «Не, але названы будзе Яанам».

його ж мати заговорила, кажучи: “Ні, він зватись буде Йоан.”

І сказалі ёй: «Нікога няма ў родзе тваім, каб быў названы гэтым імям».

Кажуть до неї: “Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім'ям.”

І паказавалі знакамі айцу ягонаму, як бы яго хацеў назваць.

І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався.

А ён, папрасіўшы дошчачкі, напісаў, кажучы: «Яан імя ягонае». І дзіваваліся ўсі.

І попросивши табличку, він написав: “Йоан — його ім'я.” Всі тому дивувались.

І якга адчыніліся вусны ягоныя а язык ягоны, і ён гукаў, хвалячы Бога.

Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв'язався, і він почав говорити та благословити Бога.

І напаў страх на ўеіх, што жылі навокал іх, і па ўсёй гаравой краіне Юдэі гукалі ўсі гэтыя словы.

І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили.

І ўсі, што чулі, складалі ў сэрцах сваіх, кажучы: «Што за дзецянё гэта будзе!» І запраўды рука Спадарова была зь ім.

Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: “Що воно з того хлоп'яти буде?” І справді рука Господня була з ним.

І Захара, айцец ягоны, напоўніўся Духам Сьвятым і праракаў, кажучы:

А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати:

«Дабраславёны Спадар, Бог Ізраеляў, што даведаўся й зьдзеяў адкупленьне люду Свайму;

“Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій

І ўзьняў рог спасеньня нам у доме Давіда, слугі Свайго;

і що підняв нам спасенну потугу в домі Давида, слуги свого;

Як казаў вуснамі сьвятых прарокаў Сваіх, што былі ад веку,

як то він сповістив був устами святих своїх від віку пророків,

Праз спасеньне нас ад варагоў нашых і ад рукі ўсіх ненавідзячых нас;

що нас спасе від наших ворогів та з рук всіх тих, що нас ненавидять,

Што зьдзее міласэрдзе айцом нашым і ўспомне сьвятую ўмову Сваю,

що вчинить милосердя з нашими батьками, що згадає на святий союз свій;

Прысягу, што Ён прысягнуў Абрагаму, айцу нашаму, даць нам,

клятву, якою він був поклявся Авраамові, нашому батькові,

Каб бяз страху, з рукі непрыяцеляў сваіх вывальненыя, служылі Яму

що дасть нам, звільненим з рук ворогів, служити йому безстрашно

Ў сьвятасьці а справядлівасьці перад Ім усі дні жыцьця свайго.

у святості та справедливості, перед ним увесь вік наш.

І ты, дзецянё, назавешся прарокам Навышняга, бо пойдзеш перад відам Спадаровым, гатаваць дарогі Ягоныя,

А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу,

Даць пазнаньне спасеньня люду Ягонаму ў дараваньню грахоў іхных,

дати його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх,

Пераз чульлівае міласэрдзе Бога нашага, як із вышыні Золак даведаўся да нас,

завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти,

Даць сьвятло седзячым у цямноце а ў сьценю сьмерці, кіраваць ногі нашыя на дарогу супакою».

щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру.”

А дзяцё расло а дужэла духам, і было на пустынях аж да дня паказаньня свайго Ізраелю.

Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до дня свого об'явлення Ізраїлеві.

« 16 глава 2 глава »