Да Жыдоў 1 глава

Ліст сьвятога Паўлы апостала да Жыдоў
Пераклад Яна Станкевіча → Переклад Хоменка

Бог, што шмат разоў і ўсялякімі спосабамі гукаў здаўна айцом прарокамі,

Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків.

Апошнімі гэтымі днямі Сынам, Каторага ўстанавіў спадкаемцам усяго, пераз Каторага запраўды й вякі ўчыніў,

За останніх же оцих днів він говорив до нас через Сина, якого зробив спадкоємцем усього і яким створив віки.

Каторы, будучы зьзяньням славы Ягонае і дакладным выразам істасьці Ягонае і дзержачы ўсе словам магутнасьці Свае, учыніў Сабою ачышчэньне грахоў, сеў па правіцы Вялікасьці на вышынях,

Він — відблиск його слави, образ його істоти, — підтримуючи все своїм могутнім словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині,

Стаўшы толькі пераходзячым ангілаў, колькі вышшае за іх спала Яму імя.

ставши від ангелів стільки вищим, оскільки успадкував визначніше від них ім'я.

Бо катораму з ангілаў сказаў калі: «Ты Сын Мой, гэтага дня Я нарадзіў Цябе»? і ўзноў: «Я буду Яму Айцом, а Ён будзе Імне Сынам»?

Кому бо з ангелів він коли мовив: «Син мій єси, я сьогодні породив тебе?» І ще: «Я буду йому за Отця, а він буде мені за Сина?»

І, як узноў уводзе Першароднага на зямлю, кажа: «І няхай паклоняцца Яму ўсі ангілы Божыя».

Коли ж знов уводив Первородного у світ, то каже: «Нехай поклоняться йому всі ангели Божі.»

А ўзглядам ангілаў кажа: «Каторы чыне ангілаў Сваіх духамі і слугачых Сваіх палаючым агнём».

А щодо ангелів мовить: «Той, хто вітри своїми вісниками вчиняє, а полум'я вогненне — слугами своїми.»

Але ўзглядам Сына: «Пасад Твой, Божа, на векі вякоў, і ськіпэтра справядлівасьці ё ськіпэтра гаспадарства Твайго.

А до Сина: «Престол твій, Боже, віковічний, і берло правоти — берло твого царства.

Ты ўлюбіў справядлівасьць і зьненавідзіў бяспраўе; затым памазаў Цябе, Божа, Бог Твой алеям весялосьці над сяброў Тваіх».

Ти полюбив справедливість і зненавидів беззаконність, тому помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости понад твоїх співучасників.»

І: «На пачатку Ты, Спадару, заклаў зямлю, і работа рук Тваіх нябёсы.

І: «Ти, Господи, напочатку заснував землю і небеса — діло рук твоїх.

Яны загінуць, але Ты застаешся; і ўсі, як адзецьце, застарэюць,

Вони загинуть, ти ж перебуваєш; усі, мов одежа, постаріються.

І, як ахілім, скруціш іх, і, як адзецьце, зьменяцца; але Ты тый самы, і гады Твае ня скончацца».

Ти їх, неначе одежину, згорнеш і, немов одежа, вони зміняться. Ти ж — той самий, і літа твої не скінчаться.»

А ўзглядам каторага з ангілаў сказаў калі: «Сядзі паправе Мяне, пакуль пакладу непрыяцеляў Тваіх казулькаю пад ногі Твае»?

До кого з ангелів він коли мовив: «Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів підніжком під твої ноги?»

Ці ня ўсі яны паслугуючыя духі, пасыланыя на паслугу тым, каторым спадзець спасеньне?

Хіба ж не всі вони служебні духи, що їх посилають до послуг тим, які мають успадкувати спасіння?

« 1 глава 2 глава »