1 Гаспадарстваў 1 глава

Першая кніга Гаспадарстваў
Пераклад Яна Станкевіча → Переклад Хоменка

І кароль Давід застараўся, уйшоў у гады, дык пакрывалі яго адзецьцямі, але ня мог ён угрэцца.

Цар Давид постарівся, став ветхий деньми, і хоч як його загортали покривалами, не міг зігрітися.

І сказалі яму слугі ягоныя: «Хай пашукаюць спадару нашаму, каралю, дзеўку дзявушчую, каб яна стала да караля, і будзе яму пелегавачкаю, і каб ляжала на ўлоньню тваім, — і будзе цёпла спадару нашаму, каралю».

І кажуть йому його слуги: «Нехай би пошукали нашому добродієві цареві молоду дівчину, нехай би вона царя доглядала й слугувала йому й лежала б при його грудях в ложі, і буде тепло нашому добродієві цареві.»

І шукалі харошае дзеўкі ў вусіх граніцах Ізраельскіх, і знайшлі Авішаґу Шунамлянку, і прывялі яе да караля.

От і шукали по всіх околицях Ізраїля гарну дівчину та й знайшли Авішагу, шунамійку, та й привели її до царя.

Дзеўка была надта харошал, і была пелегавачкаю каралю, і паслугавала яму; але кароль не пазнаў яе.

Дівчина ж була гарна-прегарна; вона доглядала за царем і служила йому, але цар не спізнав її.

Адоня, сын Гаґіфін, вяльмуваўся, кажучы: «Я буду караляваць». І прыдбаў сабе цялежкі а коньнікаў а пяцьдзясят чалавекаў бегаць перад ім.

Аж ось Адонія, син Хаггіти, запишавшися, почав говорити: «Я буду царювати!» Завів він собі колісниці, коні і п'ятдесят чоловіка, що бігли поперед ним.

Ацец жа ніколі ня смуціў яго, кажучы: «Чаму ты гэтак зрабіў?» І ён быў таксама вельмі пазорны, і радзіўся яму просьле Аўсалома.

Батько ж його поки жив, ніколи не картав його, запитувавши: «Навіщо ти так чиниш?» А був він також дуже гарний з виду. Мати породила його після Авесалома.

І змаўляўся ён ізь Ёавам Царуёнкам а з Авафаром сьвятаром, і яны памагалі Адоні.

І був він у змові з Йоавом, сином Церуї, та з священиком Евіятаром, і тягли вони за Адоніею.

Але сьвятар Садок а Веная Егоядзёнак а прарока Нафан а Шымэй а Рэі а дужыя Давідавы ня былі з Адоням.

Та священик Цадок, Беная, син Єгояди, і пророк Натан, і Семей, і Реї, і Давидові хоробрі не були за Адоніею.

І зарэзаў Адоня драбнога, і буйнога статку, і кормнага статку ля каменя Зогелеф, каторы ля жарала Роґель, і пазваў усіх братоў сваіх, сыноў каралёвых, і ўсіх Юдэян, слугаў каралёвых.

Раз якось нарізав Адонія овець, волів і годованих телят коло Слизького Каміння, що біля джерела Рогел, і закликав своїх братів, синів царських, і всіх мужів юдейських, що служили в царя.

Прароку ж Нафана а Венаю а тых дужых а Салямона, брата свайго, не пазваў.

Пророка ж Натана, Бенаю, хоробрих і Соломона, брата свого, не закликав.

Тады Нафан сказаў Бат-Шэве, маці Салямонавай, кажучы: «Ці чула ты, што Адоня, сын Гаґіфін, каралюе, а Давід, наш спадар, ня ведае?

Тоді Натан сказав до Ветсавії, матері Соломона: «Чи ти чула, що Адонія, син Хаггіти, став царем, а Давид, наш пан, навіть про те й не знає?

Дык цяпер хадзі, параджу табе раду, і ўратуеш душу сваю й душу сына свайго Салямона.

Оце ж раджу тобі: Рятуй твоє життя і життя твого сина Соломона.

Ідзі і ўвыйдзі да караля Давіда, і скажы яму: "Ці не прысягаў ты, спадару мой, каролю, служэбцы сваёй, кажучы: ’Сын твой Салямон будзе каралём просьле мяне, і ён сядзе на пасадзе маім’? Дык чаму ж каралюе Адоня?"

Піди до царя Давида й скажи йому: Чи ж не сам ти, мій пане-царю, заприсяг був твоїй слугині, казавши: Син твій Соломон буде царем після мене і він сяде на моєму престолі. Чому ж то Адонія став царем?

І вось, як ты яшчэ будзеш гутарыць там із каралём, увыйду й я за табою й дапоўню словы твае».

І оце, як ти ще розмовлятимеш із царем, я ввійду за тобою та й потверджу твої слова.»

Бат-Шэва прышла да караля да пакою; кароль быў вельма стары, і Авішаґа Шунамлянка паслугавала каралю;

Ввійшла Ветсавія до царя до покою — цар же був старезний, а Авішага, шунамійка, вслугувала цареві, —

І нахінулася Бат-Шэва, і пакланілася каралю; і сказаў кароль: «Чаго табе?»

припала (Ветсавія) на коліна і вклонилась цареві; цар запитав: «Чого бажаєш?»

Яна сказала яму: «Спадару мой! ты прысягаў служэбцы сваёй СПАДАРОМ, Богам сваім, што: "Сын твой Салямон будзе караляваць просьле мяне і ён сядзе на пасадзе маім".

Відказала йому: «Пане мій! Ти заприсяг був твоїй слугині Господом, твоїм Богом: Син твій Соломон буде царем після мене і сяде на моїм престолі.

А цяпер, вось, Адоня закараляваў, і ты, спадар мой, кароль, ня ведаеш.

А ось Адонія став царем, а ти, добродію мій, царю, про це й не знаєш.

І зарэзаў ён множасьць валоў а кормных а драбнога статку, і пазваў усіх сыноў каралеўскіх а сьвятара Авафара а вайводцу Ёава; Салямона ж, слугу твайго, не пазваў.

Він нарізав багато волів, годованих телят і овець та й закликав усіх синів царських, священика Евіятара, та Йоава, начальника військ; Соломона ж, твого раба, не закликав.

Але ты, спадару мой, — кароль, і вочы ўсіх Ізраялян на табе, каб ты наказаў ім, хто сядзе на пасадзе спадара майго караля просьле яго.

А на тобі, добродію мій, царю, очі всього Ізраїля, щоб ти об'явив їм, хто сяде на престолі добродія мого, царя, після нього.

І будзе, як спадар мой, кароль, супачыне з айцамі сваімі, мяне а майго сына Салямона будуць мець за грэшнікаў».

А то як тільки спочине мій добродій цар із своїми батьками я з моїм сином будемо злочинцями.»

І вось, яшчэ яна гутара з каралём, Нафан прарока прышоў.

Коли вона ще розмовляла з царем, увійшов пророк Натан.

І азнаймілі каралю, кажучы: «Во Нафан прарока». І уйшоў ён да караля, і пакланіўся каралю відам да зямлі.

І сказали цареві: «Ось пророк Натан.» Увійшов він до царя і вклонився цареві обличчям до землі.

І сказаў Нафан: «Спадару мой каролю! ты сказаў: "Адоня будзе караляваць просьле мяне і ён сядзе на пасадзе маім"?

Мовив Натан: «Добродію мій, царю! Чи це ти розпорядив: Адонія стане царем після мене і сяде на моїм престолі?

Бо ён цяпер зышоў, і зарэзаў множасьць валоў, кормных а драбнога статку, і пазваў усіх сыноў каралеўскіх а вайводцаў а сьвятара Авафара, і вось, яны ядуць і п’юць у яго, і кажуць: "Хай жывець кароль Адоня!"

Бо сьогодні він зійшов у долину, нарізав багато волів, годованих телят і овець та й закликав усіх царських синів і військову старшину, й священика Евіятара; он вони їдять і п'ють перед ним, викликуючи: Нехай живе цар Адонія!

А мяне, мяне, слугу твайго, а сьвятара Садока а Венаю Ёгоядзёнка а твайго слугу Салямона не пазваў.

Мене ж, твого слугу, священика Цадока, Бенаю, сина Єгояди і твого раба Соломона не закликав.

Ці не ад спадара майго, караля, сталася гэта, і ты не наказаў слузе свайму, хто сядзе на пасадзе спадара майго, караля, просьле яго?»

Невже ж сталось це за наказом мого добродія царя, і ти не сповістив раба твого, хто, після тебе, сидітиме на престолі добродія мого, царя?»

І адказаў кароль Давід, і сказаў: «Гукніце імне Бат-Шэву». І ўвыйшла яна да караля, і стала перад каралём.

І відповів цар Давид і сказав: «Покличте мені Ветсавію!» Увійшла вона до царя й стала перед ним.

І прысяг кароль, і сказаў: «Жыў СПАДАР, каторы вывальняў душу маю з усялякае немарасьці!

Цар поклявся і сказав їй: «Так певно, як живе Господь, що визволив мене з усякої біди:

Бо як я прысягнуў табе СПАДАРОМ, Богам Ізраелявым, кажучы, што Салямон, сын твой, будзе караляваць просьле мяне, і ён сядзе на пасадзе маім замест мяне, так я й зраблю гэта сядні».

як заприсяг я тобі Господом, Богом Ізраїля, що син твій Соломон після мене буде царем і що він сидітиме на моєму престолі замість мене, так і зроблю сьогодні.»

І нахінулася Бат-Шэва відам да зямлі, і пакланілася каралю, і сказала: «Хай жывець спадар мой, кароль Давід, на векі!»

Припала Ветсавія на коліна обличчям до землі й уклонилася цареві та й каже: «Нехай добродій мій, цар Давид, живе повіки!»

І сказаў кароль Давід: «Пагукайце да мяне сьвятара Садока а прароку Нафана а Венаю Ёгоядзёнка». І ўвыйшлі яны да караля.

І повелів цар Давид: «Покличте мені священика Цадока, пророка Натана, і Бенаю, сина Єгояди.» Як же вони ввійшли до царя,

І сказаў ім кароль: «Вазьміце із сабою слугаў спадара свайго, і пасадзіце Салямона, сына майго, на мула майго, і зьвязіце яго да Ґігону.

сказав їм цар: «Візьміть із собою слуг вашого пана, посадіть Соломона, мого сина, на мого мула, й завезіть його в Гіхон.

І хай памажа яго там Садок сьвятар а Нафан прарока за караля над Ізраелям, і затрубіце ў трубу, і гукніце: "Хай жывець кароль Салямон!"

Там нехай помаже його царем над Ізраїлем священик Цадок із пророком Натаном. Тоді сурміть та й викрикуйте: нехай жиде цар Соломон!

І вы ўзыйдзіце за ім, і ён прыйдзе, і сядзе на пасадзе маім; ён будзе караляваць замест мяне; яму я расказаў быць правадыром над Ізраелям а Юдаю».

Потім ви вийдете слідом за ним, і він увійде й сяде на моїм престолі й буде царювати над вами замість мене; бо я призначив його князем над Ізраїлем і над Юдою.»

І адказаў Веная Ёгоядзёнак каралю, і сказаў: «Амін! — хай скажа так СПАДАР, Бог спадара майго караля!

Беная ж, син Єгояди, відповів цареві і сказав: «Амінь! Так нехай скаже і Господь, Бог пана мого, царя.

Як быў СПАДАР Бог із спадаром маім каралём, так хай будзе Ён із Салямонам, і хай узьвяліча пасад ягоны болей за пасад спадара майго, караля Давіда!»

Як був Господь з моїм паном і царем, так нехай буде і з Соломоном, і нехай звеличить його престіл понад престіл мого пана, царя Давида.»

І пайшлі Садок сьвятар а Нафан прарока а Веная Ёгоядзёнак а Херэфеі а Пелефеі, і пасадзілі Салямона на мула караля Давіда, і павялі яго да Ґігону.

Тоді священик Цадок, пророк Натан, Беная, син Єгояди, вкупі з керетіями й пелетіями, посадивши Соломона на мула царя Давида, спустились і повезли його в Гіхон.

І ўзяў Садок сьвятар рог алейны з будану, і памазаў Салямона. І затрубілі ў трубу, і ўвесь люд гукнуў: «Хай жывець кароль Салямон!»

Священик Цадок узяв рога з миром із намету та й помазав Соломона. І засурмили, і ввесь народ кликав: «Нехай живе цар Соломон!»

І ўзышоў увесь люд за ім, і дудзеў люд у дудкі, і радаваліся радасьцяй вялікай, ажно зямля ськяпалася ад гуку іхнага.

Тоді народ піднявся позад нього, і грали люди на сопілках, і раділи так славно, що аж земля розпадалась від їхнього крику.

І пачуў Адоня а ўсі пазваныя, што зь ім, а яны канчалі есьці; а Ёаў пачуў гук трубы і сказаў: «Што гэта за гоман месцкі равучы?»

Почув це Адонія вкупі з запрошеними, саме коли скінчили бенкетувати. Почув також Йоав звук трубний та й каже: «Що це за шум розбурханого міста?»

Яшчэ ён гукаў, як прышоў Ёнафан Авафаронак, сын сьвятароў. І сказаў Адоня: «Уйдзі; ты — чалавек дабрародны і нясеш добрую навіну».

Коли він говорив, надійшов Йонатан, син священика Евіятара. Адонія сказав: «Ходи сюди, ти — чоловік порядний, несеш напевно добру вістку.»

І адказаў Ёнафан, і сказаў Адоні: «Але, спадар наш, кароль Давід, устанавіў Салямона за караля.

Відповів Йонатан і сказав До Адонії: «Зовсім ні! Наш пан, цар Давид, зробив Соломона царем.

І паслаў кароль ізь ім Садока сьвятара а Нафана прароку а Венаю Ёгоядзёнка а Херэфеяў а Пелефеяў, і яны пасадзілі яго на мула каралеўскага.

Цар послав з ним священика Цадока, пророка Натана, Бенаю, сина Єгояди, керетіїв та пелетіїв, і вони посадили його на царського мула,

І памазаў яго Садок сьвятар а Нафан прарока за караля ў Ґігоне, і ўзышлі стуль з радасьцяй, і загудзела места. Вось прычына гуку, каторы вы чулі.

а священик Цадок і пророк Натан помазали його в Гіхоні на царя, і звідти пішли назад з веселим криком, і зворушилось усе місто. Ось звідки галас, що ви чули.

І таксама ўжо сеў Салямон на каралеўскім пасадзе.

Соломон сів уже на царському престолі,

І таксама прышлі служцы каралёвы дабраславідь спадара нашага, караля Давіда, кажучы: "Хай учыне Бог лепшым імя Салямона за твае імя, і хай узьвяліча пасад ягоны болей за твой пасад". І пакланіўся кароль на ложку сваім.

і царські слуги приходили поздоровляти нашого добродія, царя Давида, і промовляли: Нехай твій Бог зробить ім'я Соломона славнішим ніж твоє, і нехай возвеличить його престіл над престіл твій! І вклонився сам цар на своєму ліжку.

І таксама гэтак сказаў кароль: "Дабраславёны СПАДАР, Бог Ізраеляў, Каторы сядні даў седзячага на пасадзе маім, і вочы мае бачаць яго"».

Потім додав: Благословен Господь, Бог Ізраїля, що вчинив мені сьогодні так, що один з моїх сидить на моєму престолі, й очі мої це бачать.»

Задрыжэлі і ўсталі ўсі пазваныя, што былі ўв Адоні, і пайшлі кажны сваёю дарогаю.

Тоді всі, що їх закликав був Адонія, вжахнулись, повставали й порозходились, кожен у свій бік.

Адоня, баючыся Салямона, устаў а пайшоў а ўхапіўся за рогі аброчніка.

Адонію ж обняв страх перед Соломоном; він устав і пішов, щоб ухопитися за роги жертовника.

І наказалі Салямону, кажучы: «Вось, Адоня баіцца караля Салямона, і вось, ён ухапіўся за рогі аброчніка, кажучы: "Хай прысягне імне сядні кароль Салямон, што ён ня зробе сьмерці слузе свайму мячом"».

І переказано Соломонові: «Он, Адонія, зо страху перед царем Соломоном, ухопив за роги жертовника та й каже: Нехай цар Соломон попереду мені заприсягне, що не стратить свого раба мечем.»

І сказаў Салямон: «Калі ён будзе чалавекам дабрародным, то ня зваліцца ні адзін із валасоў ягоных на зямлю; калі ж знойдзецца ў ім ліха, то памрэць».

А Соломон на те: «Якщо покаже себе чесним чоловіком, то й волосинка з нього не впаде на землю. Як же знайдеться на ньому якась провина, мусить умерти.»

І паслаў Салямон, і зьвялі яго ад аброчніка. І ён прышоў, і пакланіўся каралю Салямону. І сказаў яму Салямон: «Ідзі да дому свайго».

І послав цар Соломон, щоб його взяли від жертовника; і він прийшов і вклонився перед царем Соломоном, а Соломон сказав йому: «Іди до свого дому.»

« 24 глава 2 глава »