Другапраўе 1 глава

Пятая кніга Масеява: Другапраўе
Пераклад Яна Станкевіча → Переклад Хоменка

Гэта ё словы, каторыя гукаў Масей усяму Ізраелю за Ёрданом на пустыні, на раўніне супроці Суфа, меж Парану й Тофелу а Лавану а Гацэрофу а Ды-Загаву,

Ось слова, що їх промовив Мойсей до всього Ізраїля по той бік Йордану, в пустині, в Араві, проти Суфу, між Параном і Тофелем, Ливаном, Хацеротом і Ді-Загавом;

Адзінанцаць дзён дарогі ад Горыва па дарозе ад гары Сэір да Кадэш-Барні.

одинадцять день ходи від Хорива до Кадеш-Барне, дорогою через Сеїр-гори.

І сталася саракавога году, адзінанцатага месяца, на першы дзень месяца, што гукаў Масей сыном Ізраелявым подле ўсёга, што расказаў яму СПАДАР празь іх.

В сороковому році, в одинадцятому місяці, в перший день місяця Мойсей сказав до синів Ізраїля все, що Господь заповідав йому про них;

Па забіцьцю ім Сыгона, караля Аморэйскага, што жыў у Гэшбоне, і Оґа, караля Вашанскага, каторы жыў у Ашарофе ў Едрэі,

після того, як побив Сихона, аморійського царя, що жив у Хешбоні, та Ога, башанського царя, що жив у Аштароті біля Едреї.

За Ёрданом, у зямлі Моаўскай, пачаў Масей зьясьняць права гэтае, кажучы:

По тому боці Йордану, в Моав-землі, почав Мойсей викладати цей закон, кажучи:

«СПАДАР, Бог ваш, гукаў нам у Горыве, кажучы: "Досыць вам жыць на гары гэтай;

«Господь Бог наш промовив до нас на Хориві так: Доволі довго ви побули під цією горою.

Зьвярніцеся, краніцеся, і пайдзіце на гару Аморэяў а да ўсіх суседзяў іхных, на раўніну, на гару, на нізкія месцы, на паўдня і да берагоў мора, да зямлі Канаанскае а да Лібану, аж да ракі вялікае, ракі Еўфрату.

Оберніться й рушайте: ідіть в аморійські гори й у всі сусідні краї; у степ, у гори й у долини, на південь і на берег моря, в край ханаанян і до Ливану, аж до великої ріки, ріки Ефрат.

Гля, Я даў вам зямлю гэтую, прыйдзіце й вазьміце на спадак зямлю, каторую СПАДАР із прысягаю абяцаў даць айцом вашым, Абрагаму, Ісаку а Якаву, даць ім а насеньню іхнаму просьле іх".

Оце даю вам край у ваше посідання; йдіть і займіть землю, про яку клявся Господь батькам вашим, Авраамові, Ісаакові та Яковові, що оддасть їм і потомкам їхнім.

І я сказаў вам у тым часе: "Не магу адзінюсенькі насіць вас;

Того часу промовив я до вас: Не здолаю я один узяти на себе ваші тягарі.

СПАДАР, Бог ваш, размнажыў вас, і вось, вас сядні шмат, як гвездаў нябёсных;

Господь, Бог ваш, намножив вас так, що ви оце нині численні, як зорі небесні.

СПАДАР, Бог айцоў вашых, хай дадасьць вам тысяча разоў, і хай дабраславе вас, як Ён казаў вам;

Нехай Господь, Бог батьків ваших, додасть до вас тисячу разів стільки, скільки вас є, і благословить вас, як обіцяв вам.

Як жа імне аднанаму насіць клопаты вашы, цяжары вашы а звады вашы?

Але як же міг би я один нести ваші тягарі, ваші труднощі та ваші свари?

Абярыце сабе мужоў мудрых, разумных а ўзумелых па плямёнах сваіх, і я пастанаўлю іх за галавы вашы".

Виберіть собі, отже, для ваших поколінь людей мудрих, кмітливих, досвідчених, і я поставлю їх головами над вами.

Вы адказалі імне й сказалі: "Добра гэта, што ты казаў рабіць".

І ви мені відповідаючи, сказали: Добру річ радиш зробити.

І ўзяў я галоўных із плямёнаў вашых, мужоў мудрых а ўзумелых, і ўстанавіў іх галавамі над вамі, князьмі тысячаў, і князьмі сотняў, і князьмі пяцёх дзесяткоў, і князьмі дзесяткоў і ўраднікамі па плямёнах вашых.

Отож, я й узяв головних із ваших поколінь, людей мудрих та досвідчених, і настановив їх головами над вами, тисяцькими, соцькими, п'ятдесяцькими й десяцькими та правителями ваших поколінь.

І расказаў я судзьдзям вашым у тым часе, кажучы: "Слухайце справы меж братоў сваіх і судзіце справядліва меж людзіны й брата ейнага й чужаземца.

Того ж самого часу я дав і суддям вашим такий наказ: Вислуховуйте справи ваших братів і судіть справедливо між будь-ким і його братом та чужинцем.

Не зважайце на асобы на судзе, як малога, так вялікага выслухайце: ня бойцеся віду людзкога; бо суд справа Божая; а справу, каторая вам цяжкая, перадавайце імне, І Я выслухаю яго".

Коли судите, не зважайте на лице; вислухайте так малого, як і великого; нікого не страхайтеся, бо суд — Божий. А коли справа для вас занадто тяжка, передайте її мені, я її вислухаю.

І расказаў вам у тым часе ўсе, што належа вам рабіць.

І заповідав я вам того часу все, що ви мали чинити.

І падарожжавалі вы ад Горыва, і йшлі па ўсёй тэй вялікай а страшнай пустыні, каторую вы бачылі, па дарозе да гары Аморэйскае, як расказаў СПАДАР, Бог наш, і прышлі да Кадэш-Барні.

Ми рушили від Хориву і перейшли всю оту, що ви бачили, велику й страшну пустиню, по дорозі до аморійських гір, та й прибули, як заповідав нам Господь, Бог наш, аж до Кадеш-Барне.

І сказаў я вам: "Вы прышлі аж да гары Аморэйскае, каторую СПАДАР, Бог наш, даець нам.

І промовив я до вас: Дійшли ви аж до гір аморійських, що їх Господь, Бог наш, хоче нам дати.

Гля, СПАДАР, Бог твой, даў табе зямлю гэтую, узыйдзі, вазьмі яе ў дзяржаньне, як казаў табе СПАДАР, Бог айцоў тваіх, ня бойся а не палохайся".

Глянь, Господь, Бог твій, дає тобі в посідання цю землю; іди, займи її, як обіцяв тобі Господь, Бог батьків твоїх; не бійся, не падай духом.

Вы ўсі дабліжыліся да мяне й сказалі: "Пашлем перад сабою людзёў, каб яны прасачылі нам зямлю й зьвярцуліся да нас ізь ведамкаю праз дарогу, па каторай нам узыходзіць, і празь месты, да каторых нам ісьці".

Та ви всі приступили до мене і сказали: Пошлемо поперед себе людей, щоб вони розгледіли нам ту землю та й дали знати, якою дорогою нам підійматись і на які міста йти нам.

І ўпадабаў я слова гэтае, і я ўзяў з вас двананцацёх чалавекаў, па адным чалавеку ад плямені.

Подобалася мені ваша рада; і я вибрав з-поміж вас дванадцять чоловік, по чоловіку від покоління.

І яны павярнуліся, узышлі на гару й дайшлі аж да даліны Ешкол, і вышпегавалі яе.

Пустились вони в дорогу й зійшли в гори та й дійшли до Ешкол-долини й розвідали її.

І ўзялі ў рукі свае з пладоў зямлі, і зышлі да нас, і зьвярнуліся зь ведамкаю, і сказалі: "Добрая зямля, каторую СПАДАР, Бог наш, даець нам".

Вони, набравши з собою плодів землі, принесли їх до нас і дали нам таку вістку: Добра земля, що її Господь, Бог наш, хоче нам дати.

Але вы не захацелі ўзыходзіць, і спрацівіліся слову СПАДАРА, Бога вашага,

Та ви не схотіли йти і противилися слову Господа, Бога вашого;

І наракалі ў буданох сваіх, і казалі: "Ненавідзячы СПАДАР нас вывеў ізь зямлі Ягіпецкае, каб аддаць нас у рукі Аморэям выгубіць нас;

і стали нарікати по ваших наметах та й промовляти: З ненависти до нас вивів нас Господь із Єгипетської землі, щоб віддати нас у руки аморіям та й вигубити нас.

Куды мы ўзыйдзем? Браты нашыя раскволілі сэрца нашае, кажучы: "Люд тый большы а вышшы за нас, месты вялікія а ўмацаваныя аж да нябёсаў, дый Еначонкаў бачылі мы там".

І куди ж ото ми йдемо? Наші брати відняли в нас відвагу, коли сказали: люд, мовляв, там численніший та дебеліший за нас, міста великі й укріплені під небо, ба — навіть синів Анака ми бачили там!

І я сказаў вам: "Не палохайцеся а ня бойцеся іх;

А тоді я промовив до вас: Не лякайтесь і не бійтесь їх!

СПАДАР, Бог ваш, Каторы йдзець перад вамі, Ён будзе ваяваць за вас, як Ён рабіў із вамі ў Ягіпце перад ачыма вашымі,

Господь, Бог ваш, що йде поперед вами, він сам воюватиметься за вас, цілковито, як це він учинив був з вами в Єгипетській землі перед вашими очима;

І на пустыні гэтай, ідзе, як ты бачыў, што насіў цябе СПАДАР, Бог твой, як чалавек носе сына свайго, на ўсёй дарозе, каторай вы праходзілі, аж да прыходу вашага на гэтае месца.

та й у пустині, де ти бачив, як Господь, Бог твій, ніс тебе, як чоловік носить свого сина, на всьому шляху, що ви його пройшли, заки дійшли до цього місця.

Але й у гэтай справе вы ня верыце СПАДАРУ, Богу свайму,

Та ви, не зважаючи на те, не хотіли вірити Господеві, Богові вашому,

Каторы хадзіў перад вамі дарогаю выглядаць вам месца, ідзе разьлегчыся табарам, ночы ў вагню, каб паказаваць вам дарогу, якой вам ісьці ёю, а ўдзень у булаку.

який ішов поперед вами в дорозі, щоб піднайти вам місце, де можна вам отаборитись: уночі в полум'ї, щоб показати вам дорогу, якою мали йти, а вдень у хмарі.

І СПАДАР пачуў голас словаў вашых, і ўгневаўся, і прысягнуў, кажучы:

Коли Господь почув голос ваших розмов, розгнівався й поклявся словами:

"Не абача ні водзін чалавек ізь людзёў гэтых, з гэтага ліхога роду, добрае зямлі, каторую Я прысягаў даць айцом вашым;

Ніхто з цих людей, із цього злого роду не побачить тієї доброї землі, що її я поклявся дати вашим батькам,

Апрача Калева Ефунёнка, ён абача яе; яму Я дам зямлю, па каторай ён праходзіў, і сыном ягоным, за тое, што супоўна йшоў за СПАДАРОМ".

крім Калева, сина Єфунне; він її побачить, і йому дам землю, що по ній ступав він, і його синам, бо він вірно йшов слідами за Господом.

Таксама на мяне загневаўся СПАДАР за вас, кажучы: І ты ня ўвыйдзеш туды.

Та й на мене через вас розгнівався Господь і сказав: І ти туди не ввійдеш!

Ігошуа Нунянок, каторы стаіць перад табою, ён увыйдзе туды; яго ўмацуй, бо ён умагчыме Ізраелю адзяржаць яе на спадак.

Ісус Навин, твій слуга, — той увійде туди; йому додай відваги, бо він саме віддасть її у насліддя Ізраїлеві.

Дзецяняты вашыя, праз каторыя вы казалі, што яны стануць здабыткам, і сынове вашыя, каторыя ня знаюць цяпер ані дабра, ані ліха, яны ўвыйдуць туды, ім дам яе, і яны возьмуць яе ў дзяржаву.

А ваші немовлятка, про яких ви казали, що стануть здобиччю, і діти ваші, що не вміють ще відрізнити добра від зла, — вони увійдуть туди, їм я дам її, і вони заволодіють нею.

А вы завярніцеся й краніцеся на пустыню дарогаю Чырвонага мора".

Ви ж поверніться й рушайте в пустиню, дорогою до Червоного моря.

І вы адказалі й сказалі Імне: "Зграшылі мы перад СПАДАРОМ, мы ўзыйдзем і будзем ваяваць, подле ўсёга, як расказаў нам СПАДАР, Бог наш". І паперазаліся вы кажны ваеннаю зброяю сваёю, і былі гатовыя ўзыйсьці на гару.

А ви відказали мені та й промовили до мене: Згрішили ми проти Господа, ми підемо в гори й битимемся, так, як заповідав нам Господь, Бог наш. І підперезав кожен із вас свою зброю, і вам захотілось необдумано пуститися в гори.

І сказаў СПАДАР імне: "Скажы ім: ня ўзыходзьце а не ваюйце, бо Я не сярод вас, і каб ня былі пабіты варагамі сваімі".

Але Господь сказав до мене: Промов до них: не йдіть і не бийтесь, бо не буде мене серед вас; то щоб не побили вас вороги ваші!

І я казаў вам, але вы не паслухалі й спрацівіліся слову СПАДАРОВАМУ, але рабілі самадумам і ўзышлі на гару.

Говорив я до вас, а ви не послухали; ви спротивились Господньому слову і, впершись, пустилися в гори.

І выступіў супроці вас Аморэй, што жыў на гары тэй, і гналі вас так, як робяць пшчолы, і білі вас на Сэіру аж да Гормы.

От і вийшли проти вас аморії, що живуть у тих горах, і гналися за вами роєм та й сікли вас від Сеїру до Хорми.

І зьвярнуліся вы, і плакалі перад СПАДАРОМ; але СПАДАР не пачуў голасу вашага ані нахінуў вушшу сваіх да вас.

Повернувшися, заходилися ви плакати перед Господом, але Господь не слухав вашого голосу й не зважав на вас.

І прабылі вы ў Кадэшу шмат часу, колькі часу вы былі.

І пробули ви, живучи в Кадеші, довгий час.»

« 36 глава 2 глава »