Второзаконие 1 глава

Второзаконие, Пятикнижие Моисея
Новый русский перевод → Переклад Хоменка

Вот слова, которые Моисей сказал всему Израилю в пустыне, что к востоку от Иордана — то есть в Иорданской долине — напротив Суфа, между Параном и Тофелом, Лаваном, Хацеротом и Ди-Загавом.

Ось слова, що їх промовив Мойсей до всього Ізраїля по той бік Йордану, в пустині, в Араві, проти Суфу, між Параном і Тофелем, Ливаном, Хацеротом і Ді-Загавом;

(На расстоянии одиннадцати дней от Хорива по дороге от горы Сеир к Кадеш-Барнеа.)

одинадцять день ходи від Хорива до Кадеш-Барне, дорогою через Сеїр-гори.

В сороковой год после выхода из Египта, в первый день одиннадцатого месяца Моисей объявил израильтянам всё, что повелел ему о них Господь.

В сороковому році, в одинадцятому місяці, в перший день місяця Мойсей сказав до синів Ізраїля все, що Господь заповідав йому про них;

Это было после того, как он разбил Сигона, царя аморреев, который правил в Хешбоне, а в Эдреи разбил Ога, царя Башана, который правил в Аштароте[1].

після того, як побив Сихона, аморійського царя, що жив у Хешбоні, та Ога, башанського царя, що жив у Аштароті біля Едреї.

К востоку от Иордана на земле Моава Моисей начал разъяснять этот Закон, говоря:

По тому боці Йордану, в Моав-землі, почав Мойсей викладати цей закон, кажучи:

— Господь, наш Бог, говорил нам на Хориве: «Довольно вам жить у этой горы.

«Господь Бог наш промовив до нас на Хориві так: Доволі довго ви побули під цією горою.

Сверните лагерь и идите в аморрейские нагорья и ко всем соседним народам, живущим в Иорданской долине, в горах, в западных предгорьях, в Негеве и вдоль побережья, идите в землю хананеев и на Ливан, даже до великой реки Евфрат.

Оберніться й рушайте: ідіть в аморійські гори й у всі сусідні краї; у степ, у гори й у долини, на південь і на берег моря, в край ханаанян і до Ливану, аж до великої ріки, ріки Ефрат.

Смотрите, Я дал вам эту землю. Войдите и овладейте землей, которую Господь клялся отдать вашим отцам Аврааму, Исааку и Иакову — и их семени».

Оце даю вам край у ваше посідання; йдіть і займіть землю, про яку клявся Господь батькам вашим, Авраамові, Ісаакові та Яковові, що оддасть їм і потомкам їхнім.

В то время я сказал вам: «Вы — слишком тяжелое бремя для меня одного.

Того часу промовив я до вас: Не здолаю я один узяти на себе ваші тягарі.

Господь, ваш Бог, умножил ваше число, и сегодня вы многочисленны, как звезды на небе.

Господь, Бог ваш, намножив вас так, що ви оце нині численні, як зорі небесні.

Пусть Господь, Бог ваших отцов, умножит ваше число в тысячу раз больше и благословит вас, как обещал!

Нехай Господь, Бог батьків ваших, додасть до вас тисячу разів стільки, скільки вас є, і благословить вас, як обіцяв вам.

Но как я могу нести тяжелое бремя ваших споров один?

Але як же міг би я один нести ваші тягарі, ваші труднощі та ваші свари?

Изберите мудрых, понимающих и уважаемых людей от каждого вашего рода, а я поставлю их над вами».

Виберіть собі, отже, для ваших поколінь людей мудрих, кмітливих, досвідчених, і я поставлю їх головами над вами.

Вы отвечали мне: «То, что ты предлагаешь, — хорошо».

І ви мені відповідаючи, сказали: Добру річ радиш зробити.

Я выбрал из ваших родов мудрых и уважаемых людей и поставил их вождями над вами: начальниками над тысячами, сотнями, полусотнями и десятками и старейшинами в родах.

Отож, я й узяв головних із ваших поколінь, людей мудрих та досвідчених, і настановив їх головами над вами, тисяцькими, соцькими, п'ятдесяцькими й десяцькими та правителями ваших поколінь.

Я повелел в то время вашим судьям: выслушивайте споры между вашими братьями и судите справедливо, будет ли тяжба между израильтянами или между израильтянином и чужеземцем.

Того ж самого часу я дав і суддям вашим такий наказ: Вислуховуйте справи ваших братів і судіть справедливо між будь-ким і його братом та чужинцем.

Когда будете судить, не будьте пристрастны. Выслушивайте как великого, так и малого. Никого не бойтесь, потому что суд принадлежит Богу. Приносите мне всякое дело, которое слишком трудно для вас, и я выслушаю его.

Коли судите, не зважайте на лице; вислухайте так малого, як і великого; нікого не страхайтеся, бо суд — Божий. А коли справа для вас занадто тяжка, передайте її мені, я її вислухаю.

В то время я сказал вам всё, что вы должны были делать.

І заповідав я вам того часу все, що ви мали чинити.

Затем мы тронулись в путь, как повелел нам Господь, наш Бог. Вышли из Хорива и пошли к аморрейским нагорьям через всю огромную и ужасную пустыню, которую вы видели, и достигли Кадеш-Барнеа.

Ми рушили від Хориву і перейшли всю оту, що ви бачили, велику й страшну пустиню, по дорозі до аморійських гір, та й прибули, як заповідав нам Господь, Бог наш, аж до Кадеш-Барне.

Тогда я сказал вам: «Вы достигли аморрейских нагорий, которые Господь, наш Бог, отдает нам.

І промовив я до вас: Дійшли ви аж до гір аморійських, що їх Господь, Бог наш, хоче нам дати.

Смотри, Господь, твой Бог, отдал тебе землю. Поднимись и завладей ею, как сказал тебе Господь, Бог твоих отцов. Не бойся; не будь малодушным».

Глянь, Господь, Бог твій, дає тобі в посідання цю землю; іди, займи її, як обіцяв тобі Господь, Бог батьків твоїх; не бійся, не падай духом.

Тогда вы все пришли ко мне и сказали: «Пошлем вперед людей, пусть они разведают нам эту землю и расскажут о дороге, по которой нам идти, и о городах, куда мы вступим».

Та ви всі приступили до мене і сказали: Пошлемо поперед себе людей, щоб вони розгледіли нам ту землю та й дали знати, якою дорогою нам підійматись і на які міста йти нам.

Мне понравилось это предложение, и я выбрал из вас двенадцать человек, по одному из каждого рода.

Подобалася мені ваша рада; і я вибрав з-поміж вас дванадцять чоловік, по чоловіку від покоління.

Они пошли, поднялись в нагорья, пришли в долину Эшкол и исследовали её.

Пустились вони в дорогу й зійшли в гори та й дійшли до Ешкол-долини й розвідали її.

Взяв с собой плоды с той земли, они принесли их вниз к нам и доложили: «Хорошую землю дает нам Господь, наш Бог».

Вони, набравши з собою плодів землі, принесли їх до нас і дали нам таку вістку: Добра земля, що її Господь, Бог наш, хоче нам дати.

Но вы не захотели подниматься; вы взбунтовались против повеления Господа, вашего Бога.

Та ви не схотіли йти і противилися слову Господа, Бога вашого;

Вы роптали у себя в шатрах и говорили: «Господь ненавидит нас. Поэтому Он вывел нас из Египта, чтобы отдать в руки аморреев и погубить.

і стали нарікати по ваших наметах та й промовляти: З ненависти до нас вивів нас Господь із Єгипетської землі, щоб віддати нас у руки аморіям та й вигубити нас.

Куда нам идти? Наши братья лишили нас смелости.[2] Они говорят: „Тот народ сильнее и выше ростом; города там большие, со стенами до небес. Мы даже видели там потомков Анака“».

І куди ж ото ми йдемо? Наші брати відняли в нас відвагу, коли сказали: люд, мовляв, там численніший та дебеліший за нас, міста великі й укріплені під небо, ба — навіть синів Анака ми бачили там!

Тогда я сказал вам: «Не страшитесь, не бойтесь их.

А тоді я промовив до вас: Не лякайтесь і не бійтесь їх!

Господь, ваш Бог, идет впереди, чтобы сражаться за вас, как Он сделал в Египте у вас на глазах

Господь, Бог ваш, що йде поперед вами, він сам воюватиметься за вас, цілковито, як це він учинив був з вами в Єгипетській землі перед вашими очима;

и в пустыне, где вы видели, как Господь, ваш Бог, носил вас, словно отец своего сына, на всем вашем пути вплоть до этого места».

та й у пустині, де ти бачив, як Господь, Бог твій, ніс тебе, як чоловік носить свого сина, на всьому шляху, що ви його пройшли, заки дійшли до цього місця.

Но вы не доверились Господу, вашему Богу,

Та ви, не зважаючи на те, не хотіли вірити Господеві, Богові вашому,

Который шёл перед вами во время путешествия ночью в огне, а днем в облаке, чтобы найти вам места для остановки и показать путь, которым вы должны идти.

який ішов поперед вами в дорозі, щоб піднайти вам місце, де можна вам отаборитись: уночі в полум'ї, щоб показати вам дорогу, якою мали йти, а вдень у хмарі.

Когда Господь услышал ваши речи, Он разгневался и поклялся:

Коли Господь почув голос ваших розмов, розгнівався й поклявся словами:

«Ни один человек из этого злого поколения не увидит благодатной земли, которую Я клялся отдать вашим отцам,

Ніхто з цих людей, із цього злого роду не побачить тієї доброї землі, що її я поклявся дати вашим батькам,

кроме Халева, сына Иефоннии. Он увидит её, и Я дам ему и его потомкам землю, через которую он проходил, потому что он от всего сердца последовал Господу».

крім Калева, сина Єфунне; він її побачить, і йому дам землю, що по ній ступав він, і його синам, бо він вірно йшов слідами за Господом.

Из-за вас Господь разгневался и на меня и сказал: «Ты тоже не войдешь туда.

Та й на мене через вас розгнівався Господь і сказав: І ти туди не ввійдеш!

Но твой помощник Иисус, сын Навин, войдет в эту землю. Ободряй его, потому что он поведет Израиль, чтобы унаследовать её.

Ісус Навин, твій слуга, — той увійде туди; йому додай відваги, бо він саме віддасть її у насліддя Ізраїлеві.

А дети, о которых вы говорили, что они попадут в плен, — ваши дети, которые ещё не отличают хорошее от плохого, войдут в землю. Я отдам её им, и они овладеют ею.

А ваші немовлятка, про яких ви казали, що стануть здобиччю, і діти ваші, що не вміють ще відрізнити добра від зла, — вони увійдуть туди, їм я дам її, і вони заволодіють нею.

А вы повернитесь и отправляйтесь в пустыню, что на пути к Красному морю».

Ви ж поверніться й рушайте в пустиню, дорогою до Червоного моря.

Тогда вы отвечали: «Мы согрешили против Господа. Мы поднимемся и сразимся, как повелел нам Господь, наш Бог». Вы взяли оружие, думая, что подняться в нагорья легко.

А ви відказали мені та й промовили до мене: Згрішили ми проти Господа, ми підемо в гори й битимемся, так, як заповідав нам Господь, Бог наш. І підперезав кожен із вас свою зброю, і вам захотілось необдумано пуститися в гори.

Но Господь сказал мне: «Скажи им: „Не поднимайтесь и не сражайтесь, потому что Меня не будет с вами. Ваши враги разобьют вас“».

Але Господь сказав до мене: Промов до них: не йдіть і не бийтесь, бо не буде мене серед вас; то щоб не побили вас вороги ваші!

Я сказал вам, но вы не послушали. Вы взбунтовались против повеления Господа и в своей гордыне поднялись в нагорья.

Говорив я до вас, а ви не послухали; ви спротивились Господньому слову і, впершись, пустилися в гори.

Аморреи, жившие в тех нагорьях, вышли против вас. Они преследовали вас, как пчелиный рой, и били вас от Сеира до самого города Хормы.

От і вийшли проти вас аморії, що живуть у тих горах, і гналися за вами роєм та й сікли вас від Сеїру до Хорми.

Вы вернулись и плакали перед Господом, но Он не внял вашему плачу и отказался услышать вас.

Повернувшися, заходилися ви плакати перед Господом, але Господь не слухав вашого голосу й не зважав на вас.

И много дней вы оставались в Кадеше — всё то время, которое вы там провели.

І пробули ви, живучи в Кадеші, довгий час.»

Примечания:

Новый русский перевод

4 [1] — Букв.: царя Башана, который правил в Аштароте в Эдреи.

28 [2] — Букв.: размягчили наше сердце.

« 36 глава 2 глава »