Deuteronomy 1 глава

Deuteronomy
English Standard Version → Переклад Хоменка

These are the words that Moses spoke to all Israel beyond the Jordan in the wilderness, in the Arabah opposite Suph, between Paran and Tophel, Laban, Hazeroth, and Dizahab.

Ось слова, що їх промовив Мойсей до всього Ізраїля по той бік Йордану, в пустині, в Араві, проти Суфу, між Параном і Тофелем, Ливаном, Хацеротом і Ді-Загавом;

It is eleven days’ journey from Horeb by the way of Mount Seir to Kadesh-barnea.

одинадцять день ходи від Хорива до Кадеш-Барне, дорогою через Сеїр-гори.

In the fortieth year, on the first day of the eleventh month, Moses spoke to the people of Israel according to all that the Lord had given him in commandment to them,

В сороковому році, в одинадцятому місяці, в перший день місяця Мойсей сказав до синів Ізраїля все, що Господь заповідав йому про них;

after he had defeated Sihon the king of the Amorites, who lived in Heshbon, and Og the king of Bashan, who lived in Ashtaroth and in Edrei.

після того, як побив Сихона, аморійського царя, що жив у Хешбоні, та Ога, башанського царя, що жив у Аштароті біля Едреї.

Beyond the Jordan, in the land of Moab, Moses undertook to explain this law, saying,

По тому боці Йордану, в Моав-землі, почав Мойсей викладати цей закон, кажучи:

“The Lord our God said to us in Horeb, ‘You have stayed long enough at this mountain.

«Господь Бог наш промовив до нас на Хориві так: Доволі довго ви побули під цією горою.

Turn and take your journey, and go to the hill country of the Amorites and to all their neighbors in the Arabah, in the hill country and in the lowland and in the Negeb and by the seacoast, the land of the Canaanites, and Lebanon, as far as the great river, the river Euphrates.

Оберніться й рушайте: ідіть в аморійські гори й у всі сусідні краї; у степ, у гори й у долини, на південь і на берег моря, в край ханаанян і до Ливану, аж до великої ріки, ріки Ефрат.

See, I have set the land before you. Go in and take possession of the land that the Lord swore to your fathers, to Abraham, to Isaac, and to Jacob, to give to them and to their offspring after them.’

Оце даю вам край у ваше посідання; йдіть і займіть землю, про яку клявся Господь батькам вашим, Авраамові, Ісаакові та Яковові, що оддасть їм і потомкам їхнім.

“At that time I said to you, ‘I am not able to bear you by myself.

Того часу промовив я до вас: Не здолаю я один узяти на себе ваші тягарі.

The Lord your God has multiplied you, and behold, you are today as numerous as the stars of heaven.

Господь, Бог ваш, намножив вас так, що ви оце нині численні, як зорі небесні.

May the Lord, the God of your fathers, make you a thousand times as many as you are and bless you, as he has promised you!

Нехай Господь, Бог батьків ваших, додасть до вас тисячу разів стільки, скільки вас є, і благословить вас, як обіцяв вам.

How can I bear by myself the weight and burden of you and your strife?

Але як же міг би я один нести ваші тягарі, ваші труднощі та ваші свари?

Choose for your tribes wise, understanding, and experienced men, and I will appoint them as your heads.’

Виберіть собі, отже, для ваших поколінь людей мудрих, кмітливих, досвідчених, і я поставлю їх головами над вами.

And you answered me, ‘The thing that you have spoken is good for us to do.’

І ви мені відповідаючи, сказали: Добру річ радиш зробити.

So I took the heads of your tribes, wise and experienced men, and set them as heads over you, commanders of thousands, commanders of hundreds, commanders of fifties, commanders of tens, and officers, throughout your tribes.

Отож, я й узяв головних із ваших поколінь, людей мудрих та досвідчених, і настановив їх головами над вами, тисяцькими, соцькими, п'ятдесяцькими й десяцькими та правителями ваших поколінь.

And I charged your judges at that time, ‘Hear the cases between your brothers, and judge righteously between a man and his brother or the alien who is with him.

Того ж самого часу я дав і суддям вашим такий наказ: Вислуховуйте справи ваших братів і судіть справедливо між будь-ким і його братом та чужинцем.

You shall not be partial in judgment. You shall hear the small and the great alike. You shall not be intimidated by anyone, for the judgment is God’s. And the case that is too hard for you, you shall bring to me, and I will hear it.’

Коли судите, не зважайте на лице; вислухайте так малого, як і великого; нікого не страхайтеся, бо суд — Божий. А коли справа для вас занадто тяжка, передайте її мені, я її вислухаю.

And I commanded you at that time all the things that you should do.

І заповідав я вам того часу все, що ви мали чинити.

“Then we set out from Horeb and went through all that great and terrifying wilderness that you saw, on the way to the hill country of the Amorites, as the Lord our God commanded us. And we came to Kadesh-barnea.

Ми рушили від Хориву і перейшли всю оту, що ви бачили, велику й страшну пустиню, по дорозі до аморійських гір, та й прибули, як заповідав нам Господь, Бог наш, аж до Кадеш-Барне.

And I said to you, ‘You have come to the hill country of the Amorites, which the Lord our God is giving us.

І промовив я до вас: Дійшли ви аж до гір аморійських, що їх Господь, Бог наш, хоче нам дати.

See, the Lord your God has set the land before you. Go up, take possession, as the Lord, the God of your fathers, has told you. Do not fear or be dismayed.’

Глянь, Господь, Бог твій, дає тобі в посідання цю землю; іди, займи її, як обіцяв тобі Господь, Бог батьків твоїх; не бійся, не падай духом.

Then all of you came near me and said, ‘Let us send men before us, that they may explore the land for us and bring us word again of the way by which we must go up and the cities into which we shall come.’

Та ви всі приступили до мене і сказали: Пошлемо поперед себе людей, щоб вони розгледіли нам ту землю та й дали знати, якою дорогою нам підійматись і на які міста йти нам.

The thing seemed good to me, and I took twelve men from you, one man from each tribe.

Подобалася мені ваша рада; і я вибрав з-поміж вас дванадцять чоловік, по чоловіку від покоління.

And they turned and went up into the hill country, and came to the Valley of Eshcol and spied it out.

Пустились вони в дорогу й зійшли в гори та й дійшли до Ешкол-долини й розвідали її.

And they took in their hands some of the fruit of the land and brought it down to us, and brought us word again and said, ‘It is a good land that the Lord our God is giving us.’

Вони, набравши з собою плодів землі, принесли їх до нас і дали нам таку вістку: Добра земля, що її Господь, Бог наш, хоче нам дати.

“Yet you would not go up, but rebelled against the command of the Lord your God.

Та ви не схотіли йти і противилися слову Господа, Бога вашого;

And you murmured in your tents and said, ‘Because the Lord hated us he has brought us out of the land of Egypt, to give us into the hand of the Amorites, to destroy us.

і стали нарікати по ваших наметах та й промовляти: З ненависти до нас вивів нас Господь із Єгипетської землі, щоб віддати нас у руки аморіям та й вигубити нас.

Where are we going up? Our brothers have made our hearts melt, saying, “The people are greater and taller than we. The cities are great and fortified up to heaven. And besides, we have seen the sons of the Anakim there.”’

І куди ж ото ми йдемо? Наші брати відняли в нас відвагу, коли сказали: люд, мовляв, там численніший та дебеліший за нас, міста великі й укріплені під небо, ба — навіть синів Анака ми бачили там!

Then I said to you, ‘Do not be in dread or afraid of them.

А тоді я промовив до вас: Не лякайтесь і не бійтесь їх!

The Lord your God who goes before you will himself fight for you, just as he did for you in Egypt before your eyes,

Господь, Бог ваш, що йде поперед вами, він сам воюватиметься за вас, цілковито, як це він учинив був з вами в Єгипетській землі перед вашими очима;

and in the wilderness, where you have seen how the Lord your God carried you, as a man carries his son, all the way that you went until you came to this place.’

та й у пустині, де ти бачив, як Господь, Бог твій, ніс тебе, як чоловік носить свого сина, на всьому шляху, що ви його пройшли, заки дійшли до цього місця.

Yet in spite of this word you did not believe the Lord your God,

Та ви, не зважаючи на те, не хотіли вірити Господеві, Богові вашому,

who went before you in the way to seek you out a place to pitch your tents, in fire by night and in the cloud by day, to show you by what way you should go.

який ішов поперед вами в дорозі, щоб піднайти вам місце, де можна вам отаборитись: уночі в полум'ї, щоб показати вам дорогу, якою мали йти, а вдень у хмарі.

“And the Lord heard your words and was angered, and he swore,

Коли Господь почув голос ваших розмов, розгнівався й поклявся словами:

‘Not one of these men of this evil generation shall see the good land that I swore to give to your fathers,

Ніхто з цих людей, із цього злого роду не побачить тієї доброї землі, що її я поклявся дати вашим батькам,

except Caleb the son of Jephunneh. He shall see it, and to him and to his children I will give the land on which he has trodden, because he has wholly followed the Lord!’

крім Калева, сина Єфунне; він її побачить, і йому дам землю, що по ній ступав він, і його синам, бо він вірно йшов слідами за Господом.

Even with me the Lord was angry on your account and said, ‘You also shall not go in there.

Та й на мене через вас розгнівався Господь і сказав: І ти туди не ввійдеш!

Joshua the son of Nun, who stands before you, he shall enter. Encourage him, for he shall cause Israel to inherit it.

Ісус Навин, твій слуга, — той увійде туди; йому додай відваги, бо він саме віддасть її у насліддя Ізраїлеві.

And as for your little ones, who you said would become a prey, and your children, who today have no knowledge of good or evil, they shall go in there. And to them I will give it, and they shall possess it.

А ваші немовлятка, про яких ви казали, що стануть здобиччю, і діти ваші, що не вміють ще відрізнити добра від зла, — вони увійдуть туди, їм я дам її, і вони заволодіють нею.

But as for you, turn, and journey into the wilderness in the direction of the Red Sea.’

Ви ж поверніться й рушайте в пустиню, дорогою до Червоного моря.

“Then you answered me, ‘We have sinned against the Lord. We ourselves will go up and fight, just as the Lord our God commanded us.’ And every one of you fastened on his weapons of war and thought it easy to go up into the hill country.

А ви відказали мені та й промовили до мене: Згрішили ми проти Господа, ми підемо в гори й битимемся, так, як заповідав нам Господь, Бог наш. І підперезав кожен із вас свою зброю, і вам захотілось необдумано пуститися в гори.

And the Lord said to me, ‘Say to them, Do not go up or fight, for I am not in your midst, lest you be defeated before your enemies.’

Але Господь сказав до мене: Промов до них: не йдіть і не бийтесь, бо не буде мене серед вас; то щоб не побили вас вороги ваші!

So I spoke to you, and you would not listen; but you rebelled against the command of the Lord and presumptuously went up into the hill country.

Говорив я до вас, а ви не послухали; ви спротивились Господньому слову і, впершись, пустилися в гори.

Then the Amorites who lived in that hill country came out against you and chased you as bees do and beat you down in Seir as far as Hormah.

От і вийшли проти вас аморії, що живуть у тих горах, і гналися за вами роєм та й сікли вас від Сеїру до Хорми.

And you returned and wept before the Lord, but the Lord did not listen to your voice or give ear to you.

Повернувшися, заходилися ви плакати перед Господом, але Господь не слухав вашого голосу й не зважав на вас.

So you remained at Kadesh many days, the days that you remained there.

І пробули ви, живучи в Кадеші, довгий час.»

« 36 глава 2 глава »