Повторення 1 глава

П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону
Українська Біблія. Турконяк → Переклад Хоменка

Ось слова, які Мойсей промовив до всього Ізраїлю за Йорданом, у пустелі, на заході, поблизу Червоного моря, між Фараном, Тофолом, Ловоном, Авлоном та Катахризеєм.

Ось слова, що їх промовив Мойсей до всього Ізраїля по той бік Йордану, в пустині, в Араві, проти Суфу, між Параном і Тофелем, Ливаном, Хацеротом і Ді-Загавом;

З Хориву до гори Сиїр, до Кадис-Варни подорож триває одинадцять днів.

одинадцять день ходи від Хорива до Кадеш-Барне, дорогою через Сеїр-гори.

І сталося, — сорокового року, одинадцятого місяця, першого дня місяця, Мойсей промовив до всіх ізраїльських синів, переказуючи все, що Господь заповів йому щодо них.

В сороковому році, в одинадцятому місяці, в перший день місяця Мойсей сказав до синів Ізраїля все, що Господь заповідав йому про них;

Після розгрому Сеона, царя аморейців, який жив у Есевоні, та Оґа, царя Васану, який жив в Астароті й у Едраїні,

після того, як побив Сихона, аморійського царя, що жив у Хешбоні, та Ога, башанського царя, що жив у Аштароті біля Едреї.

в землі Моав, за Йорданом, Мойсей почав роз’яснювати цей закон, кажучи:

По тому боці Йордану, в Моав-землі, почав Мойсей викладати цей закон, кажучи:

Господь, наш Бог, промовив до нас на Хориві, кажучи: Досить вам жити на цій горі!

«Господь Бог наш промовив до нас на Хориві так: Доволі довго ви побули під цією горою.

Розвертайтеся, рушайте і йдіть на гору аморейців та в усі околиці Арави: на гору і на рівнину, на південь і на узбережжя, у землю ханаанців та в Антиливан, аж до великої ріки Євфрат.

Оберніться й рушайте: ідіть в аморійські гори й у всі сусідні краї; у степ, у гори й у долини, на південь і на берег моря, в край ханаанян і до Ливану, аж до великої ріки, ріки Ефрат.

Ось Я віддав вам цю землю. Увійдіть у неї й заволодійте землею, яку Я поклявся вашим батькам, Авраамові, Ісаакові та Якову, дати їм та їхнім нащадкам після них.

Оце даю вам край у ваше посідання; йдіть і займіть землю, про яку клявся Господь батькам вашим, Авраамові, Ісаакові та Яковові, що оддасть їм і потомкам їхнім.

Того часу я звернувся до вас, кажучи: Я не в змозі носити вас сам.

Того часу промовив я до вас: Не здолаю я один узяти на себе ваші тягарі.

Господь, ваш Бог, розмножив вас так, що кількісно вас сьогодні — як небесних зірок!

Господь, Бог ваш, намножив вас так, що ви оце нині численні, як зорі небесні.

Нехай Господь, Бог ваших батьків, додасть до вас в тисячу разів більше, ніж вас є зараз, і нехай поблагословить вас, як Він і сказав вам, —

Нехай Господь, Бог батьків ваших, додасть до вас тисячу разів стільки, скільки вас є, і благословить вас, як обіцяв вам.

та як я зможу сам нести ваші клопоти, ваш характер та ваші суперечки?

Але як же міг би я один нести ваші тягарі, ваші труднощі та ваші свари?

Візьміть собі мудрих, досвідчених та розсудливих мужів у ваших племенах, і я поставлю їх провідниками над вами.

Виберіть собі, отже, для ваших поколінь людей мудрих, кмітливих, досвідчених, і я поставлю їх головами над вами.

А ви відповіли мені й мовили: Річ, що ти сказав учинити, — добра!

І ви мені відповідаючи, сказали: Добру річ радиш зробити.

Тож я взяв з-поміж вас мудрих, досвідчених і розсудливих мужів і поставив їх тисяцькими, соцькими, п’ятдесяцькими, десяцькими та писарями для ваших суддів, щоб вони провадили вас.

Отож, я й узяв головних із ваших поколінь, людей мудрих та досвідчених, і настановив їх головами над вами, тисяцькими, соцькими, п'ятдесяцькими й десяцькими та правителями ваших поколінь.

Того часу я звелів вашим суддям, кажучи: Вислуховуйте суперечки між вашими братами і справедливо розсуджуйте справи між будь-яким чоловіком та його братом чи захожим.

Того ж самого часу я дав і суддям вашим такий наказ: Вислуховуйте справи ваших братів і судіть справедливо між будь-ким і його братом та чужинцем.

На суді не зважай на особу, суди так малого, як і великого, не поступайся перед особою жодного чоловіка, бо суд — Божий. А якщо якась справа буде для вас заважка, то приносьте її до мене, — і я її вислуховуватиму.

Коли судите, не зважайте на лице; вислухайте так малого, як і великого; нікого не страхайтеся, бо суд — Божий. А коли справа для вас занадто тяжка, передайте її мені, я її вислухаю.

І того часу я дав вам усі настанови, які ви маєте виконувати.

І заповідав я вам того часу все, що ви мали чинити.

Вирушивши з Хориву, ми пішли через усю ту велику і страшну пустелю, яку ви бачили, до аморейської гори, як Господь, наш Бог, звелів нам, і прибули до Кадис-Варни.

Ми рушили від Хориву і перейшли всю оту, що ви бачили, велику й страшну пустиню, по дорозі до аморійських гір, та й прибули, як заповідав нам Господь, Бог наш, аж до Кадеш-Барне.

І я сказав вам: Ідіть до аморейської гори, яку Господь, ваш Бог, дає вам.

І промовив я до вас: Дійшли ви аж до гір аморійських, що їх Господь, Бог наш, хоче нам дати.

Ось Господь, ваш Бог, віддав вам перед вашим обличчям цю землю. Підіймайтеся, заволодійте нею, як Господь, Бог ваших батьків, сказав вам. Не бійтеся і не будьте полохливі.

Глянь, Господь, Бог твій, дає тобі в посідання цю землю; іди, займи її, як обіцяв тобі Господь, Бог батьків твоїх; не бійся, не падай духом.

Тоді ви всі прийшли до мене і сказали: Пошлімо попереду себе чоловіків, нехай вони оглянуть для нас ту землю й нехай сповістять нам відомості про дорогу, якою ми підійматимемося, та про міста, в які ввійдемо.

Та ви всі приступили до мене і сказали: Пошлемо поперед себе людей, щоб вони розгледіли нам ту землю та й дали знати, якою дорогою нам підійматись і на які міста йти нам.

Сподобалось мені те слово, тож я взяв з-поміж вас дванадцять чоловіків, — по одному чоловіку на плем’я.

Подобалася мені ваша рада; і я вибрав з-поміж вас дванадцять чоловік, по чоловіку від покоління.

Розвернувшись, вони піднялися на гору, пішли до Долини Виноградного Грона та обстежили її.

Пустились вони в дорогу й зійшли в гори та й дійшли до Ешкол-долини й розвідали її.

Відтак взяли у свої руки плодів тієї землі, принесли до нас та казали: Добра та земля, яку Господь, наш Бог, дає нам!

Вони, набравши з собою плодів землі, принесли їх до нас і дали нам таку вістку: Добра земля, що її Господь, Бог наш, хоче нам дати.

Та ви не захотіли йти і не послухалися веління Господа, вашого Бога.

Та ви не схотіли йти і противилися слову Господа, Бога вашого;

Ви нарікали по своїх наметах і казали: Господь вивів нас з Єгипетської землі з ненависті до нас, — щоб видати нас в руки аморейців, аби вигубити нас.

і стали нарікати по ваших наметах та й промовляти: З ненависти до нас вивів нас Господь із Єгипетської землі, щоб віддати нас у руки аморіям та й вигубити нас.

Куди ж ми йдемо? Ваші брати відняли ваше серце, кажучи: Це великий, численний, сильніший від нас народ та великі, укріплені мурами до небес міста! Навіть синів велетнів ми там бачили.

І куди ж ото ми йдемо? Наші брати відняли в нас відвагу, коли сказали: люд, мовляв, там численніший та дебеліший за нас, міста великі й укріплені під небо, ба — навіть синів Анака ми бачили там!

Тоді я сказав вам: Не лякайтеся, не бійтеся їх!

А тоді я промовив до вас: Не лякайтесь і не бійтесь їх!

Господь, ваш Бог, Який іде попереду, перед вашим обличчям, — це Він воюватиме разом з вами проти них — саме так, як Він учинив із вами в Єгипетській землі

Господь, Бог ваш, що йде поперед вами, він сам воюватиметься за вас, цілковито, як це він учинив був з вами в Єгипетській землі перед вашими очима;

та в цій пустелі, де ви бачили, як Господь, твій Бог, вигодовував тебе, немов би хтось з людей вигодовував свого сина, упродовж усієї дороги, яку ви пройшли, поки дійшли до цього місця.

та й у пустині, де ти бачив, як Господь, Бог твій, ніс тебе, як чоловік носить свого сина, на всьому шляху, що ви його пройшли, заки дійшли до цього місця.

Та в цьому слові ви не повірили Господу, вашому Богові,

Та ви, не зважаючи на те, не хотіли вірити Господеві, Богові вашому,

Який іде попереду вас під час подорожі, щоб вибирати для вас місце, ведучи вас вночі — у вогні, показуючи вам дорогу, якою вам іти, а вдень — у хмарі.

який ішов поперед вами в дорозі, щоб піднайти вам місце, де можна вам отаборитись: уночі в полум'ї, щоб показати вам дорогу, якою мали йти, а вдень у хмарі.

Господь почув ваші слова і, розгнівавшись, поклявся, кажучи:

Коли Господь почув голос ваших розмов, розгнівався й поклявся словами:

Ніхто із цих чоловіків не побачить тієї доброї землі, яку Я поклявся дати їхнім батькам, —

Ніхто з цих людей, із цього злого роду не побачить тієї доброї землі, що її я поклявся дати вашим батькам,

за винятком Халева, сина Єфонії: він побачить її, і йому та його синам Я дам землю, по якій він ходив, бо він тримався того, що Господнє.

крім Калева, сина Єфунне; він її побачить, і йому дам землю, що по ній ступав він, і його синам, бо він вірно йшов слідами за Господом.

Через вас Господь розгнівався і на мене, кажучи: Ти також туди не ввійдеш!

Та й на мене через вас розгнівався Господь і сказав: І ти туди не ввійдеш!

Ісус, Навина син, який стоїть поруч з тобою, — він туди ввійде! Підбадьор його, бо це він передасть її у спадщину Ізраїлю.

Ісус Навин, твій слуга, — той увійде туди; йому додай відваги, бо він саме віддасть її у насліддя Ізраїлеві.

І всі малі діти, які сьогодні ще не знають добра і зла, — вони туди ввійдуть, їм Я її віддам, і вони заволодіють нею.

А ваші немовлятка, про яких ви казали, що стануть здобиччю, і діти ваші, що не вміють ще відрізнити добра від зла, — вони увійдуть туди, їм я дам її, і вони заволодіють нею.

Повернувши назад, ви пішли отаборитися в пустелю, у напрямку до Червоного моря.

Ви ж поверніться й рушайте в пустиню, дорогою до Червоного моря.

Тоді ви відповіли мені й сказали: Згрішили ми перед Господом, нашим Богом. Ми піднімемось на гору і воюватимемо — саме так, як Господь, наш Бог, велів нам. Кожний з вас узяв своє військове знаряддя, і, зібравшись, ви піднялися на гору.

А ви відказали мені та й промовили до мене: Згрішили ми проти Господа, ми підемо в гори й битимемся, так, як заповідав нам Господь, Бог наш. І підперезав кожен із вас свою зброю, і вам захотілось необдумано пуститися в гори.

Та Господь сказав мені: Скажи їм: Не підіймайтеся і не воюйте, бо Мене немає з вами, — щоб ви не були розгромлені перед вашими ворогами!

Але Господь сказав до мене: Промов до них: не йдіть і не бийтесь, бо не буде мене серед вас; то щоб не побили вас вороги ваші!

І я говорив вам це, та ви мене не послухали; ви переступили Господнє веління і, упершись, таки піднялися на гору.

Говорив я до вас, а ви не послухали; ви спротивились Господньому слову і, впершись, пустилися в гори.

Та назустріч вам вийшов амореєць, який жив на тій горі, і вони погнали вас, як це роблять бджоли, і громили вас від Сиїру аж до Ерми.

От і вийшли проти вас аморії, що живуть у тих горах, і гналися за вами роєм та й сікли вас від Сеїру до Хорми.

Тоді, сівши, ви плакали перед Господом, та Господь не слухав вашого голосу і не зважав на вас.

Повернувшися, заходилися ви плакати перед Господом, але Господь не слухав вашого голосу й не зважав на вас.

І ви сиділи [1] в Кадисі багато часу — стільки часу, скільки ви тоді сиділи.

І пробули ви, живучи в Кадеші, довгий час.»

« 36 глава 2 глава »