Второзаконие 1 глава

Второзаконие, Пятикнижие Моисея
Новый русский перевод → Українська Біблія. Турконяк

Вот слова, которые Моисей сказал всему Израилю в пустыне, что к востоку от Иордана — то есть в Иорданской долине — напротив Суфа, между Параном и Тофелом, Лаваном, Хацеротом и Ди-Загавом.

Ось слова, які Мойсей промовив до всього Ізраїлю за Йорданом, у пустелі, на заході, поблизу Червоного моря, між Фараном, Тофолом, Ловоном, Авлоном та Катахризеєм.

(На расстоянии одиннадцати дней от Хорива по дороге от горы Сеир к Кадеш-Барнеа.)

З Хориву до гори Сиїр, до Кадис-Варни подорож триває одинадцять днів.

В сороковой год после выхода из Египта, в первый день одиннадцатого месяца Моисей объявил израильтянам всё, что повелел ему о них Господь.

І сталося, — сорокового року, одинадцятого місяця, першого дня місяця, Мойсей промовив до всіх ізраїльських синів, переказуючи все, що Господь заповів йому щодо них.

Это было после того, как он разбил Сигона, царя аморреев, который правил в Хешбоне, а в Эдреи разбил Ога, царя Башана, который правил в Аштароте[1].

Після розгрому Сеона, царя аморейців, який жив у Есевоні, та Оґа, царя Васану, який жив в Астароті й у Едраїні,

К востоку от Иордана на земле Моава Моисей начал разъяснять этот Закон, говоря:

в землі Моав, за Йорданом, Мойсей почав роз’яснювати цей закон, кажучи:

— Господь, наш Бог, говорил нам на Хориве: «Довольно вам жить у этой горы.

Господь, наш Бог, промовив до нас на Хориві, кажучи: Досить вам жити на цій горі!

Сверните лагерь и идите в аморрейские нагорья и ко всем соседним народам, живущим в Иорданской долине, в горах, в западных предгорьях, в Негеве и вдоль побережья, идите в землю хананеев и на Ливан, даже до великой реки Евфрат.

Розвертайтеся, рушайте і йдіть на гору аморейців та в усі околиці Арави: на гору і на рівнину, на південь і на узбережжя, у землю ханаанців та в Антиливан, аж до великої ріки Євфрат.

Смотрите, Я дал вам эту землю. Войдите и овладейте землей, которую Господь клялся отдать вашим отцам Аврааму, Исааку и Иакову — и их семени».

Ось Я віддав вам цю землю. Увійдіть у неї й заволодійте землею, яку Я поклявся вашим батькам, Авраамові, Ісаакові та Якову, дати їм та їхнім нащадкам після них.

В то время я сказал вам: «Вы — слишком тяжелое бремя для меня одного.

Того часу я звернувся до вас, кажучи: Я не в змозі носити вас сам.

Господь, ваш Бог, умножил ваше число, и сегодня вы многочисленны, как звезды на небе.

Господь, ваш Бог, розмножив вас так, що кількісно вас сьогодні — як небесних зірок!

Пусть Господь, Бог ваших отцов, умножит ваше число в тысячу раз больше и благословит вас, как обещал!

Нехай Господь, Бог ваших батьків, додасть до вас в тисячу разів більше, ніж вас є зараз, і нехай поблагословить вас, як Він і сказав вам, —

Но как я могу нести тяжелое бремя ваших споров один?

та як я зможу сам нести ваші клопоти, ваш характер та ваші суперечки?

Изберите мудрых, понимающих и уважаемых людей от каждого вашего рода, а я поставлю их над вами».

Візьміть собі мудрих, досвідчених та розсудливих мужів у ваших племенах, і я поставлю їх провідниками над вами.

Вы отвечали мне: «То, что ты предлагаешь, — хорошо».

А ви відповіли мені й мовили: Річ, що ти сказав учинити, — добра!

Я выбрал из ваших родов мудрых и уважаемых людей и поставил их вождями над вами: начальниками над тысячами, сотнями, полусотнями и десятками и старейшинами в родах.

Тож я взяв з-поміж вас мудрих, досвідчених і розсудливих мужів і поставив їх тисяцькими, соцькими, п’ятдесяцькими, десяцькими та писарями для ваших суддів, щоб вони провадили вас.

Я повелел в то время вашим судьям: выслушивайте споры между вашими братьями и судите справедливо, будет ли тяжба между израильтянами или между израильтянином и чужеземцем.

Того часу я звелів вашим суддям, кажучи: Вислуховуйте суперечки між вашими братами і справедливо розсуджуйте справи між будь-яким чоловіком та його братом чи захожим.

Когда будете судить, не будьте пристрастны. Выслушивайте как великого, так и малого. Никого не бойтесь, потому что суд принадлежит Богу. Приносите мне всякое дело, которое слишком трудно для вас, и я выслушаю его.

На суді не зважай на особу, суди так малого, як і великого, не поступайся перед особою жодного чоловіка, бо суд — Божий. А якщо якась справа буде для вас заважка, то приносьте її до мене, — і я її вислуховуватиму.

В то время я сказал вам всё, что вы должны были делать.

І того часу я дав вам усі настанови, які ви маєте виконувати.

Затем мы тронулись в путь, как повелел нам Господь, наш Бог. Вышли из Хорива и пошли к аморрейским нагорьям через всю огромную и ужасную пустыню, которую вы видели, и достигли Кадеш-Барнеа.

Вирушивши з Хориву, ми пішли через усю ту велику і страшну пустелю, яку ви бачили, до аморейської гори, як Господь, наш Бог, звелів нам, і прибули до Кадис-Варни.

Тогда я сказал вам: «Вы достигли аморрейских нагорий, которые Господь, наш Бог, отдает нам.

І я сказав вам: Ідіть до аморейської гори, яку Господь, ваш Бог, дає вам.

Смотри, Господь, твой Бог, отдал тебе землю. Поднимись и завладей ею, как сказал тебе Господь, Бог твоих отцов. Не бойся; не будь малодушным».

Ось Господь, ваш Бог, віддав вам перед вашим обличчям цю землю. Підіймайтеся, заволодійте нею, як Господь, Бог ваших батьків, сказав вам. Не бійтеся і не будьте полохливі.

Тогда вы все пришли ко мне и сказали: «Пошлем вперед людей, пусть они разведают нам эту землю и расскажут о дороге, по которой нам идти, и о городах, куда мы вступим».

Тоді ви всі прийшли до мене і сказали: Пошлімо попереду себе чоловіків, нехай вони оглянуть для нас ту землю й нехай сповістять нам відомості про дорогу, якою ми підійматимемося, та про міста, в які ввійдемо.

Мне понравилось это предложение, и я выбрал из вас двенадцать человек, по одному из каждого рода.

Сподобалось мені те слово, тож я взяв з-поміж вас дванадцять чоловіків, — по одному чоловіку на плем’я.

Они пошли, поднялись в нагорья, пришли в долину Эшкол и исследовали её.

Розвернувшись, вони піднялися на гору, пішли до Долини Виноградного Грона та обстежили її.

Взяв с собой плоды с той земли, они принесли их вниз к нам и доложили: «Хорошую землю дает нам Господь, наш Бог».

Відтак взяли у свої руки плодів тієї землі, принесли до нас та казали: Добра та земля, яку Господь, наш Бог, дає нам!

Но вы не захотели подниматься; вы взбунтовались против повеления Господа, вашего Бога.

Та ви не захотіли йти і не послухалися веління Господа, вашого Бога.

Вы роптали у себя в шатрах и говорили: «Господь ненавидит нас. Поэтому Он вывел нас из Египта, чтобы отдать в руки аморреев и погубить.

Ви нарікали по своїх наметах і казали: Господь вивів нас з Єгипетської землі з ненависті до нас, — щоб видати нас в руки аморейців, аби вигубити нас.

Куда нам идти? Наши братья лишили нас смелости.[2] Они говорят: „Тот народ сильнее и выше ростом; города там большие, со стенами до небес. Мы даже видели там потомков Анака“».

Куди ж ми йдемо? Ваші брати відняли ваше серце, кажучи: Це великий, численний, сильніший від нас народ та великі, укріплені мурами до небес міста! Навіть синів велетнів ми там бачили.

Тогда я сказал вам: «Не страшитесь, не бойтесь их.

Тоді я сказав вам: Не лякайтеся, не бійтеся їх!

Господь, ваш Бог, идет впереди, чтобы сражаться за вас, как Он сделал в Египте у вас на глазах

Господь, ваш Бог, Який іде попереду, перед вашим обличчям, — це Він воюватиме разом з вами проти них — саме так, як Він учинив із вами в Єгипетській землі

и в пустыне, где вы видели, как Господь, ваш Бог, носил вас, словно отец своего сына, на всем вашем пути вплоть до этого места».

та в цій пустелі, де ви бачили, як Господь, твій Бог, вигодовував тебе, немов би хтось з людей вигодовував свого сина, упродовж усієї дороги, яку ви пройшли, поки дійшли до цього місця.

Но вы не доверились Господу, вашему Богу,

Та в цьому слові ви не повірили Господу, вашому Богові,

Который шёл перед вами во время путешествия ночью в огне, а днем в облаке, чтобы найти вам места для остановки и показать путь, которым вы должны идти.

Який іде попереду вас під час подорожі, щоб вибирати для вас місце, ведучи вас вночі — у вогні, показуючи вам дорогу, якою вам іти, а вдень — у хмарі.

Когда Господь услышал ваши речи, Он разгневался и поклялся:

Господь почув ваші слова і, розгнівавшись, поклявся, кажучи:

«Ни один человек из этого злого поколения не увидит благодатной земли, которую Я клялся отдать вашим отцам,

Ніхто із цих чоловіків не побачить тієї доброї землі, яку Я поклявся дати їхнім батькам, —

кроме Халева, сына Иефоннии. Он увидит её, и Я дам ему и его потомкам землю, через которую он проходил, потому что он от всего сердца последовал Господу».

за винятком Халева, сина Єфонії: він побачить її, і йому та його синам Я дам землю, по якій він ходив, бо він тримався того, що Господнє.

Из-за вас Господь разгневался и на меня и сказал: «Ты тоже не войдешь туда.

Через вас Господь розгнівався і на мене, кажучи: Ти також туди не ввійдеш!

Но твой помощник Иисус, сын Навин, войдет в эту землю. Ободряй его, потому что он поведет Израиль, чтобы унаследовать её.

Ісус, Навина син, який стоїть поруч з тобою, — він туди ввійде! Підбадьор його, бо це він передасть її у спадщину Ізраїлю.

А дети, о которых вы говорили, что они попадут в плен, — ваши дети, которые ещё не отличают хорошее от плохого, войдут в землю. Я отдам её им, и они овладеют ею.

І всі малі діти, які сьогодні ще не знають добра і зла, — вони туди ввійдуть, їм Я її віддам, і вони заволодіють нею.

А вы повернитесь и отправляйтесь в пустыню, что на пути к Красному морю».

Повернувши назад, ви пішли отаборитися в пустелю, у напрямку до Червоного моря.

Тогда вы отвечали: «Мы согрешили против Господа. Мы поднимемся и сразимся, как повелел нам Господь, наш Бог». Вы взяли оружие, думая, что подняться в нагорья легко.

Тоді ви відповіли мені й сказали: Згрішили ми перед Господом, нашим Богом. Ми піднімемось на гору і воюватимемо — саме так, як Господь, наш Бог, велів нам. Кожний з вас узяв своє військове знаряддя, і, зібравшись, ви піднялися на гору.

Но Господь сказал мне: «Скажи им: „Не поднимайтесь и не сражайтесь, потому что Меня не будет с вами. Ваши враги разобьют вас“».

Та Господь сказав мені: Скажи їм: Не підіймайтеся і не воюйте, бо Мене немає з вами, — щоб ви не були розгромлені перед вашими ворогами!

Я сказал вам, но вы не послушали. Вы взбунтовались против повеления Господа и в своей гордыне поднялись в нагорья.

І я говорив вам це, та ви мене не послухали; ви переступили Господнє веління і, упершись, таки піднялися на гору.

Аморреи, жившие в тех нагорьях, вышли против вас. Они преследовали вас, как пчелиный рой, и били вас от Сеира до самого города Хормы.

Та назустріч вам вийшов амореєць, який жив на тій горі, і вони погнали вас, як це роблять бджоли, і громили вас від Сиїру аж до Ерми.

Вы вернулись и плакали перед Господом, но Он не внял вашему плачу и отказался услышать вас.

Тоді, сівши, ви плакали перед Господом, та Господь не слухав вашого голосу і не зважав на вас.

И много дней вы оставались в Кадеше — всё то время, которое вы там провели.

І ви сиділи [1] в Кадисі багато часу — стільки часу, скільки ви тоді сиділи.

Примечания:

Новый русский перевод

4 [1] — Букв.: царя Башана, который правил в Аштароте в Эдреи.

28 [2] — Букв.: размягчили наше сердце.

« 36 глава 2 глава »