2 Царств 1 глава

Вторая книга Царств
Новый русский перевод → Українська Біблія. Турконяк

После смерти Саула Давид вернулся, победив амаликитян, и пробыл в Циклаге два дня.

І сталося, після того, як помер Саул, Давид повернувся. Розгромивши Амалика, Давид перебував у Секелаку два дні.

На третий день из лагеря Саула пришёл человек в разорванной одежде, с пылью на голове. Придя к Давиду, он поклонился ему до земли.

І сталося третього дня, що ось прийшов чоловік з табору, з людей Саула, його одяг роздертий, а на його голові — земля. І сталося, коли він підходив до Давида, то впав на землю і поклонився йому.

— Откуда ты пришёл? — спросил его Давид. — Я спасся из лагеря израильтян — ответил он.

А Давид його запитав: Звідки ти прийшов? А він відповів йому: Я врятувався з табору Ізраїля.

— Что случилось? — спросил Давид. — Расскажи мне. Человек сказал: — Народ бежал с поля боя. Многие пали и умерли. Саул и его сын Ионафан мертвы.

І сказав йому Давид: Яке це слово, сповісти мені? Той відповів: Народ утік з бою, полягло багато народу і загинуло. Загинув також і Саул, і його син Йонатан загинув.

Давид сказал юноше, который принес ему это известие: — Откуда ты знаешь, что Саул и его сын Ионафан мертвы?

Тоді Давид сказав слузі, який йому сповіщав: Як ти довідався, що загинув Саул і його син Йонатан?

— Я случайно оказался на горе Гильбоа, — сказал юноша, — и там был Саул, который опирался на свое копье, а колесницы и всадники приближались к нему.

А слуга, який про це сповіщав йому, відповів: Випадково потрапив я на гору в Ґелвуї, і ось Саул опирався на свій спис, а колісниці й вельможі на нього напирали.

Обернувшись назад и увидев меня, он позвал меня, и я сказал: «Что мне сделать?»

Він озирнувся позаду себе, побачив мене і покликав мене, а я сказав: Ось я!

Он спросил меня: «Кто ты?» — «Амаликитянин», — ответил я.

Він же сказав мені: Хто ти? Я сказав: Я — амаликієць.

Тогда он сказал мне: «Подойди и убей меня! У меня агония, но я ещё жив».

Стань же наді мною і вбий мене, — сказав він мені, — бо мене огорнула страшна темрява, і вся моя душа в мені!

Я подошел и убил его, потому что знал, что после своего поражения он не сможет жить. Я взял венец, который был у него на голове, и браслет с его руки и принес их сюда, к моему господину.

Тож я став над ним, і я вбив його, бо знав, що він не житиме після свого падіння. І я взяв царський вінець, який на його голові, та браслет, що на його руці, і я приніс їх сюди моєму володареві.

Тогда Давид и все, кто был с ним, разорвали на себе одежду.

Давид схопився за свій одяг і роздер його, і всі мужі, які були з ним, роздерли їхній одяг.

Они рыдали, плакали и постились до вечера о Сауле, и о его сыне Ионафане, и о войске Господа, и о доме Израиля, потому что все они пали от меча.

І плакали, і ридали, і постили аж до вечора за Саула і за його сина Йонатана, за народ Юди і за ізраїльський дім, бо були побиті мечем.

Давид сказал юноше, который принес ему известие: — Откуда ты? — Я сын чужеземца — амаликитянина, — ответил он.

І сказав Давид слузі, який йому сповіщав: Звідки ти? Той відповів: Я — син мужа з роду Амалика.

Давид сказал ему: — Как же ты не побоялся поднять руку, чтобы погубить Господнего помазанника?

А Давид йому сказав: Як же ти не побоявся підняти своєї руки, щоб убити Господнього помазаника?

Давид позвал одного из своих людей и сказал ему: — Подойди и убей его! Тот убил его, и он умер.

І тоді Давид покликав одного зі своїх слуг, і сказав: Підійди і напади на нього! І він наніс йому удар, і той помер.

А Давид сказал, повернувшись к амаликитянину: — Твоя кровь на твоей голове. Ты сам свидетельствовал против себя, когда сказал: «Я убил Господнего помазанника».

І промовив до нього Давид: Твоя кров на твоїй голові, бо твої уста засвідчили проти тебе, кажучи: Я вбив Господнього помазаника!

Давид оплакивал Саула и его сына Ионафана этой горестной песней

Такою скорботною піснею Давид оплакував Саула і його сина Йонатана,

и приказал научить жителей Иудеи этой «Песне лука» (она записана в «Книге Праведного»[1]):

і сказав навчити синів Юди, ось записано в Книзі праведного:

«Слава твоя, о Израиль, сражена на твоих высотах. Как пали могучие!

Постав стовпа, Ізраїлю, за померлих на твоїх висотах, за ранених. Як полягли сильні!

Не говорите об этом в Гате, не разглашайте на улицах Ашкелона, чтобы не радовались дочери филистимлян, чтобы не ликовали дочери необрезанных.

Не сповіщайте в Ґеті й не розповідайте на роздоріжжях Аскалона, щоби часом не зраділи дочки филистимців, аби часом не втішилися дочки необрізаних.

О горы Гильбоа, да не будет вам ни росы, ни дождя, ни щедрых полей,[2] ведь там осквернен был щит могучих, щит Саула — не натираемый больше маслом.

Гори, що в Ґелвуї, хай на вас не буде роси чи дощу, ні поля первоплодів, бо там зневажливо розправилися зі щитом сильних, — щит Саула не був помазаний олією.

От крови сраженных, от плоти могучих лук Ионафана не отворачивался, меч Саула не возвращался несыт.

Від крові поранених, від жиру сильних лук Йонатана не повертався порожнім, і меч Саула не приходив назад порожнім.

Саул и Ионафан — столь любимы и чтимы при жизни, и в смерти не разлучились. Были они быстрее орлов, львов сильнее.

Саул і Йонатан, улюблені й прекрасні, нерозлучні, гарні були за їхнього життя і в їхній смерті не розділилися, легші за орлів і сильніші за левів.

О, дочери Израиля, оплакивайте Саула, который одевал вас в роскошные алые наряды, который украшал ваши платья золотым убранством.

Плачте, ізраїльські дочки, за Саулом, який одягав вас у кармазин з вашими прикрасами, який приносив золоті прикраси для вашого одягу.

Как пали могучие в бою! Ионафан сражен на высотах твоих.

Як полягли сильні посеред бою, Йонатан убитий на твоїх висотах.

Я скорблю по тебе, Ионафан, брат мой, ты был мне очень дорог. Твоя любовь была для меня прекрасна, прекраснее любви женщин.

Вболіваю за тобою, мій брате Йонатане! Ти для мене найпрекрасніший, прекраснішою за любов жінок є для мене твоя любов.

Как пали могучие! Погибло оружие брани!»

Як полягли сильні, і загинула бойова зброя!

Примечания:

Новый русский перевод

18 [1] — Или: в Книге Яшар. Эта древняя книга, не вошедшая в состав Писания, не сохранилась до наших времен.

21 [2] — В евр. тексте это место неясно.

« 31 глава 2 глава »