2 Samuel 1 глава

Samuel
New Living Translation → Українська Біблія. Турконяк

After the death of Saul, David returned from his victory over the Amalekites and spent two days in Ziklag.

І сталося, після того, як помер Саул, Давид повернувся. Розгромивши Амалика, Давид перебував у Секелаку два дні.

On the third day a man arrived from Saul’s army camp. He had torn his clothes and put dirt on his head to show that he was in mourning. He fell to the ground before David in deep respect.

І сталося третього дня, що ось прийшов чоловік з табору, з людей Саула, його одяг роздертий, а на його голові — земля. І сталося, коли він підходив до Давида, то впав на землю і поклонився йому.

“Where have you come from?” David asked. “I escaped from the Israelite camp,” the man replied.

А Давид його запитав: Звідки ти прийшов? А він відповів йому: Я врятувався з табору Ізраїля.

“What happened?” David demanded. “Tell me how the battle went.” The man replied, “Our entire army fled from the battle. Many of the men are dead, and Saul and his son Jonathan are also dead.”

І сказав йому Давид: Яке це слово, сповісти мені? Той відповів: Народ утік з бою, полягло багато народу і загинуло. Загинув також і Саул, і його син Йонатан загинув.

“How do you know Saul and Jonathan are dead?” David demanded of the young man.

Тоді Давид сказав слузі, який йому сповіщав: Як ти довідався, що загинув Саул і його син Йонатан?

The man answered, “I happened to be on Mount Gilboa, and there was Saul leaning on his spear with the enemy chariots and charioteers closing in on him.

А слуга, який про це сповіщав йому, відповів: Випадково потрапив я на гору в Ґелвуї, і ось Саул опирався на свій спис, а колісниці й вельможі на нього напирали.

When he turned and saw me, he cried out for me to come to him. ‘How can I help?’ I asked him.

Він озирнувся позаду себе, побачив мене і покликав мене, а я сказав: Ось я!

“He responded, ‘Who are you?’ “‘I am an Amalekite,’ I told him.

Він же сказав мені: Хто ти? Я сказав: Я — амаликієць.

“Then he begged me, ‘Come over here and put me out of my misery, for I am in terrible pain and want to die.’

Стань же наді мною і вбий мене, — сказав він мені, — бо мене огорнула страшна темрява, і вся моя душа в мені!

“So I killed him,” the Amalekite told David, “for I knew he couldn’t live. Then I took his crown and his armband, and I have brought them here to you, my lord.”

Тож я став над ним, і я вбив його, бо знав, що він не житиме після свого падіння. І я взяв царський вінець, який на його голові, та браслет, що на його руці, і я приніс їх сюди моєму володареві.

David and his men tore their clothes in sorrow when they heard the news.

Давид схопився за свій одяг і роздер його, і всі мужі, які були з ним, роздерли їхній одяг.

They mourned and wept and fasted all day for Saul and his son Jonathan, and for the LORD’s army and the nation of Israel, because they had died by the sword that day.

І плакали, і ридали, і постили аж до вечора за Саула і за його сина Йонатана, за народ Юди і за ізраїльський дім, бо були побиті мечем.

Then David said to the young man who had brought the news, “Where are you from?” And he replied, “I am a foreigner, an Amalekite, who lives in your land.”

І сказав Давид слузі, який йому сповіщав: Звідки ти? Той відповів: Я — син мужа з роду Амалика.

“Why were you not afraid to kill the LORD’s anointed one?” David asked.

А Давид йому сказав: Як же ти не побоявся підняти своєї руки, щоб убити Господнього помазаника?

Then David said to one of his men, “Kill him!” So the man thrust his sword into the Amalekite and killed him.

І тоді Давид покликав одного зі своїх слуг, і сказав: Підійди і напади на нього! І він наніс йому удар, і той помер.

“You have condemned yourself,” David said, “for you yourself confessed that you killed the LORD’s anointed one.”

І промовив до нього Давид: Твоя кров на твоїй голові, бо твої уста засвідчили проти тебе, кажучи: Я вбив Господнього помазаника!

Then David composed a funeral song for Saul and Jonathan,

Такою скорботною піснею Давид оплакував Саула і його сина Йонатана,

and he commanded that it be taught to the people of Judah. It is known as the Song of the Bow, and it is recorded in The Book of Jashar.a

і сказав навчити синів Юди, ось записано в Книзі праведного:

Your pride and joy, O Israel, lies dead on the hills! Oh, how the mighty heroes have fallen!

Постав стовпа, Ізраїлю, за померлих на твоїх висотах, за ранених. Як полягли сильні!

Don’t announce the news in Gath, don’t proclaim it in the streets of Ashkelon, or the daughters of the Philistines will rejoice and the pagans will laugh in triumph.

Не сповіщайте в Ґеті й не розповідайте на роздоріжжях Аскалона, щоби часом не зраділи дочки филистимців, аби часом не втішилися дочки необрізаних.

O mountains of Gilboa, let there be no dew or rain upon you, nor fruitful fields producing offerings of grain.b For there the shield of the mighty heroes was defiled; the shield of Saul will no longer be anointed with oil.

Гори, що в Ґелвуї, хай на вас не буде роси чи дощу, ні поля первоплодів, бо там зневажливо розправилися зі щитом сильних, — щит Саула не був помазаний олією.

The bow of Jonathan was powerful, and the sword of Saul did its mighty work. They shed the blood of their enemies and pierced the bodies of mighty heroes.

Від крові поранених, від жиру сильних лук Йонатана не повертався порожнім, і меч Саула не приходив назад порожнім.

How beloved and gracious were Saul and Jonathan! They were together in life and in death. They were swifter than eagles, stronger than lions.

Саул і Йонатан, улюблені й прекрасні, нерозлучні, гарні були за їхнього життя і в їхній смерті не розділилися, легші за орлів і сильніші за левів.

O women of Israel, weep for Saul, for he dressed you in luxurious scarlet clothing, in garments decorated with gold.

Плачте, ізраїльські дочки, за Саулом, який одягав вас у кармазин з вашими прикрасами, який приносив золоті прикраси для вашого одягу.

Oh, how the mighty heroes have fallen in battle! Jonathan lies dead on the hills.

Як полягли сильні посеред бою, Йонатан убитий на твоїх висотах.

How I weep for you, my brother Jonathan! Oh, how much I loved you! And your love for me was deep, deeper than the love of women!

Вболіваю за тобою, мій брате Йонатане! Ти для мене найпрекрасніший, прекраснішою за любов жінок є для мене твоя любов.

Oh, how the mighty heroes have fallen! Stripped of their weapons, they lie dead.

Як полягли сильні, і загинула бойова зброя!

« 31 глава 2 глава »