2 Samuel 1 глава

Samuel
New Living Translation → Переклад Хоменка

After the death of Saul, David returned from his victory over the Amalekites and spent two days in Ziklag.

По смерті Саула Давид, повертаючись по розгромі амалекитян, перебув два дні в Ціклазі.

On the third day a man arrived from Saul’s army camp. He had torn his clothes and put dirt on his head to show that he was in mourning. He fell to the ground before David in deep respect.

Аж ось третього дня приходить чоловік із табору, від Саула; одіж на ньому розірвана, а голова порохом покрита. Приступивши до Давида, він припав обличчям до землі й поклонився.

“Where have you come from?” David asked. “I escaped from the Israelite camp,” the man replied.

Спитав його Давид: “Звідки ти прийшов?” А той йому відповів: “Я врятувався з ізраїльського табору.”

“What happened?” David demanded. “Tell me how the battle went.” The man replied, “Our entire army fled from the battle. Many of the men are dead, and Saul and his son Jonathan are also dead.”

Давид спитав його: “Що там сталось? Повідай мені.” А той мовив: “Військо втекло з бою, й багато з війська полягло; та й Саула з сином Йонатаном нема в живих.”

“How do you know Saul and Jonathan are dead?” David demanded of the young man.

Тоді спитав Давид юнака, що приніс йому вістку: “Як ти знаєш, що Саул і його сини неживі?”

The man answered, “I happened to be on Mount Gilboa, and there was Saul leaning on his spear with the enemy chariots and charioteers closing in on him.

Юнак-звістовник на те: “Я був випадком на горі Гільбоа, коли ж дивлюсь — Саул оперся об свій спис, а колісниці й комонники на нього натискають.

When he turned and saw me, he cried out for me to come to him. ‘How can I help?’ I asked him.

Він обернувсь назад, й побачивши мене, кликнув до мене; я ж відповів: Я тут.

“He responded, ‘Who are you?’ “‘I am an Amalekite,’ I told him.

І він спитав мене: Хто ти? Я відповів йому: Я амалекитянин.

“Then he begged me, ‘Come over here and put me out of my misery, for I am in terrible pain and want to die.’

Сказав він тоді до мене: Приступи но до мене та й убий мене, бо тривога смертна мене огорнула, хоч і життя ще все в мені.

“So I killed him,” the Amalekite told David, “for I knew he couldn’t live. Then I took his crown and his armband, and I have brought them here to you, my lord.”

І приступив я й завдав йому смерть, бо знав, що він не переживе своєї поразки. Далі я зняв у нього з голови царський вінець і запинку з руки та й оце приніс сюди моєму панові.”

David and his men tore their clothes in sorrow when they heard the news.

Тоді Давид ухопився за свою одежу й роздер її, а й усі люди, що були при ньому.

They mourned and wept and fasted all day for Saul and his son Jonathan, and for the LORD’s army and the nation of Israel, because they had died by the sword that day.

І сумували, плачучи, й постили до вечора за Саулом, за його сином Йонатаном, за Господнім народом і за домом Ізраїля, вони бо полягли від меча.

Then David said to the young man who had brought the news, “Where are you from?” And he replied, “I am a foreigner, an Amalekite, who lives in your land.”

Давид спитав юнака-звістовника: “Звідки ти?” А той: “Я син амалекитянина, поселенця.”

“Why were you not afraid to kill the LORD’s anointed one?” David asked.

Давид сказав до нього: “Як же ти не боявся простягти руку, щоб убити помазаника Господнього?”

Then David said to one of his men, “Kill him!” So the man thrust his sword into the Amalekite and killed him.

Кликнув Давид до одного зо слуг і звелів: “Приступи до нього й убий його!” Той рубнув, і вмер він.

“You have condemned yourself,” David said, “for you yourself confessed that you killed the LORD’s anointed one.”

Давид сказав до нього: “Кров твоя на твоїй голові, бо твої уста свідчили проти тебе, коли ти сказав: Я вбив Господнього помазаника.”

Then David composed a funeral song for Saul and Jonathan,

Давид співав тужливу пісню над Саулом і над його сином Йонатаном;

and he commanded that it be taught to the people of Judah. It is known as the Song of the Bow, and it is recorded in The Book of Jashar.a

він учинив так, щоб навчити синів Юди, — вона записана в “Книзі Праведного”, — тож примовляв він:

Your pride and joy, O Israel, lies dead on the hills! Oh, how the mighty heroes have fallen!

“Ой, слава твоя, Ізраїлю, лежить прошита стрілами на твоїх горах! Як же то полягли хоробрі?

Don’t announce the news in Gath, don’t proclaim it in the streets of Ashkelon, or the daughters of the Philistines will rejoice and the pagans will laugh in triumph.

Не оповідайте про це в Гаті, не звіщайте по вулицях Аскалону, щоб не раділи дочки філістимлян, щоб дочки необрізаних не веселились!

O mountains of Gilboa, let there be no dew or rain upon you, nor fruitful fields producing offerings of grain.b For there the shield of the mighty heroes was defiled; the shield of Saul will no longer be anointed with oil.

Ой Гільбоа-гори! Ані роса, ні дощ нехай на вас не спадає, о поля смерти, бо там заплямлений був щит хоробрих, щит Саула, не помазаний олією ніколи,

The bow of Jonathan was powerful, and the sword of Saul did its mighty work. They shed the blood of their enemies and pierced the bodies of mighty heroes.

лише кров'ю поранених, туком хоробрих. Лук Йонатана не повертавсь назад ніколи, ні меч Саула — не повертався намарно.

How beloved and gracious were Saul and Jonathan! They were together in life and in death. They were swifter than eagles, stronger than lions.

Сауле та Йонатане, любі та милі, і за життя й по смерті нерозлучні! Вони були понад орлів прудкіші, сильніші понад левів.

O women of Israel, weep for Saul, for he dressed you in luxurious scarlet clothing, in garments decorated with gold.

Дочки Ізраїля, ридайте над Саулом, що одягав вас у пурпуру й дорогі тканини, чіпляв вам на одежу золоті прикраси.

Oh, how the mighty heroes have fallen in battle! Jonathan lies dead on the hills.

Як полягли хоробрі в битві? О Йонатане, смерть твоя зранила мене важко.

How I weep for you, my brother Jonathan! Oh, how much I loved you! And your love for me was deep, deeper than the love of women!

Тужу я за тобою, мій брате Йонатане! Ти був для мене такий милий! Твоя любов була мені дорожча, ніж любов жіноча.

Oh, how the mighty heroes have fallen! Stripped of their weapons, they lie dead.

Як полягли хоробрі, як загинуло військове знаряддя?”

« 31 глава 2 глава »