2 Samuel 1 глава

Samuel
New Living Translation → Переклад Огієнка

After the death of Saul, David returned from his victory over the Amalekites and spent two days in Ziklag.

І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амали́ка, то він сидів у Цікла́ґу два дні.

On the third day a man arrived from Saul’s army camp. He had torn his clothes and put dirt on his head to show that he was in mourning. He fell to the ground before David in deep respect.

І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табо́ру від Саула, — а одежа його роздерта, і по́рох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на зе́млю й поклони́вся.

“Where have you come from?” David asked. “I escaped from the Israelite camp,” the man replied.

І сказав йому Давид: „Звідки це ти прихо́диш?“ А той відказав: „Я втік з Ізра́їлевого табо́ру“.

“What happened?” David demanded. “Tell me how the battle went.” The man replied, “Our entire army fled from the battle. Many of the men are dead, and Saul and his son Jonathan are also dead.”

І сказав до нього Давид: „Що́ це сталося, — розкажи́ но мені!“ А той відказав: Наро́д утік із бо́ю, а також багато з народу попа́дало й повмирало, і теж Саул та син його Йоната́н померли“.

“How do you know Saul and Jonathan are dead?” David demanded of the young man.

А Давид сказав юнако́ві, що розповідав йому: „Як ти пізна́в, що помер Саул та син його Йоната́н?“

The man answered, “I happened to be on Mount Gilboa, and there was Saul leaning on his spear with the enemy chariots and charioteers closing in on him.

І сказав той юна́к, що розповідав йому: Припа́дком натрапив я на горі Ґілбоа, — аж ось Саул, настро́млений на списа свого, а колесни́ці та їздці доганяють його́.

When he turned and saw me, he cried out for me to come to him. ‘How can I help?’ I asked him.

І він оберну́вся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я!

“He responded, ‘Who are you?’ “‘I am an Amalekite,’ I told him.

І сказав він до ме́не: Хто ти? А я відказав йому́: Я амалики́тянин.

“Then he begged me, ‘Come over here and put me out of my misery, for I am in terrible pain and want to die.’

І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопи́в мене корч, а вся душа ще в мені!

“So I killed him,” the Amalekite told David, “for I knew he couldn’t live. Then I took his crown and his armband, and I have brought them here to you, my lord.”

І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не бу́де живи́й по упадку свої́м. І взяв я вінця́, що на голові його, та напле́чника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого́“.

David and his men tore their clothes in sorrow when they heard the news.

І схопи́вся Давид за одежі свої, та й розде́р їх, і теж усі люди, що були з ним.

They mourned and wept and fasted all day for Saul and his son Jonathan, and for the LORD’s army and the nation of Israel, because they had died by the sword that day.

І голоси́ли вони й плакали, та по́стили аж до ве́чора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за наро́дом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попа́дали від меча́.

Then David said to the young man who had brought the news, “Where are you from?” And he replied, “I am a foreigner, an Amalekite, who lives in your land.”

І сказав Давид юнако́ві, що розповідав йому: „Звідки ти?“ А той відказав: „Я син одного прихо́дька, амалики́тянина“.

“Why were you not afraid to kill the LORD’s anointed one?” David asked.

І сказав йому Давид: „Як ти не побоя́вся простягти́ руку свою, щоб убити Господнього пома́занця?“

Then David said to one of his men, “Kill him!” So the man thrust his sword into the Amalekite and killed him.

І покликав Давид одно́го з слуг своїх і сказав: „Підійди, — убий його́!“ І той уда́рив його, і він помер.

“You have condemned yourself,” David said, “for you yourself confessed that you killed the LORD’s anointed one.”

І сказав до нього Давид: „Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посві́дчили проти тебе, гово́рячи: Я вбив Господнього пома́занця“.

Then David composed a funeral song for Saul and Jonathan,

І Давид заголоси́в за Саулом та за його сином Йоната́ном такою жало́бною піснею,

and he commanded that it be taught to the people of Judah. It is known as the Song of the Bow, and it is recorded in The Book of Jashar.a

та й сказав навчи́ти Юдиних синів пісні про лу́ка. Ось вона напи́сана в книзі Праведного:

Your pride and joy, O Israel, lies dead on the hills! Oh, how the mighty heroes have fallen!

„О пишно́то Ізраїлева, побита із лука на згі́р'ях своїх, ой попа́дали ли́царі!

Don’t announce the news in Gath, don’t proclaim it in the streets of Ashkelon, or the daughters of the Philistines will rejoice and the pagans will laugh in triumph.

Не розказуйте в Ґа́ті про це, не сповіща́йте на ву́лицях Ашкало́ну, щоб не ті́шилися филисти́млянські до́чки, щоб не раді́ли до́чки необрізаних!

O mountains of Gilboa, let there be no dew or rain upon you, nor fruitful fields producing offerings of grain.b For there the shield of the mighty heroes was defiled; the shield of Saul will no longer be anointed with oil.

Ґілбоа́вські гори, — щоб на вас не було́ ні роси, ні дощу́, ані по́ля для жертви прине́сення! Бо спля́млений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не пома́заний!

The bow of Jonathan was powerful, and the sword of Saul did its mighty work. They shed the blood of their enemies and pierced the bodies of mighty heroes.

Від крови забитих, від ло́ю хоробрих не відрива́вся був лук Йонатанів, і не верта́вся меч Саулів напо́рожньо!

How beloved and gracious were Saul and Jonathan! They were together in life and in death. They were swifter than eagles, stronger than lions.

Саул та Йоната́н, ці улю́блені й милі за свойо́го життя, — і в смерті своїй нерозлу́чні, прудкі́ші були́ від орлі́в та сильніші від ле́вів!

O women of Israel, weep for Saul, for he dressed you in luxurious scarlet clothing, in garments decorated with gold.

До́чки Ізра́їлеві, — за Саулом запла́чте, що вас зодягав у багряни́цю з прикра́сами, що оздо́блював золотом вашу оде́жу!

Oh, how the mighty heroes have fallen in battle! Jonathan lies dead on the hills.

Ой, попа́дали ли́царі посеред бо́ю! Йоната́н на пагі́рках твоїх ось забитий!

How I weep for you, my brother Jonathan! Oh, how much I loved you! And your love for me was deep, deeper than the love of women!

Скорблю по тобі, Йоната́не, мій брате! Ти для мене був ве́льми улю́блений, — коха́ння твоє розкішні́ше для мене було від коха́ння жіно́чого!

Oh, how the mighty heroes have fallen! Stripped of their weapons, they lie dead.

Ой, попа́дали ли́царі, і заги́нула збро́я військо́ва!“

« 31 глава 2 глава »