2 Царств 1 глава

Вторая книга Царств
Под редакцией Кулаковых → Українська Біблія. Турконяк

После смерти Саула, когда Давид, одолев Амалека, вернулся в Циклаг и провел там уже два дня,

І сталося, після того, як помер Саул, Давид повернувся. Розгромивши Амалика, Давид перебував у Секелаку два дні.

пришел к нему на следующий день из стана Саула человек: одежда разорвана, голова посыпана прахом. Он подошел к Давиду и поклонился ему до земли.

І сталося третього дня, що ось прийшов чоловік з табору, з людей Саула, його одяг роздертий, а на його голові — земля. І сталося, коли він підходив до Давида, то впав на землю і поклонився йому.

«Откуда ты пришел?» — спросил его Давид. «Я из израильского войска, — ответил тот, — мне удалось спастись!»

А Давид його запитав: Звідки ти прийшов? А він відповів йому: Я врятувався з табору Ізраїля.

«Что случилось? — продолжал спрашивать Давид. — Поведай мне!» И тот рассказал о случившемся: «Народ бежал с поля боя, и многие из них пали мертвыми. Погибли и Саул, и сын его Ионафан».

І сказав йому Давид: Яке це слово, сповісти мені? Той відповів: Народ утік з бою, полягло багато народу і загинуло. Загинув також і Саул, і його син Йонатан загинув.

«Откуда ты знаешь, что погибли Саул и сын его Ионафан?» — допытывался Давид у юноши, принесшего ему эту весть.

Тоді Давид сказав слузі, який йому сповіщав: Як ти довідався, що загинув Саул і його син Йонатан?

«Я случайно оказался на горе Гильбоа, — ответил он, — и вдруг вижу: Саул опирается на копье, а на него несутся колесницы и конница.

А слуга, який про це сповіщав йому, відповів: Випадково потрапив я на гору в Ґелвуї, і ось Саул опирався на свій спис, а колісниці й вельможі на нього напирали.

Оглянулся он, увидел меня и подозвал. Я откликнулся: „Вот я!“

Він озирнувся позаду себе, побачив мене і покликав мене, а я сказав: Ось я!

Он спросил у меня, кто я. „Амалекитянин“, — ответил я.

Він же сказав мені: Хто ти? Я сказав: Я — амаликієць.

„Прошу, подойди ко мне, — велел он, — и добей меня: силы покидают меня, но жизнь всё еще теплится во мне“.

Стань же наді мною і вбий мене, — сказав він мені, — бо мене огорнула страшна темрява, і вся моя душа в мені!

Тогда я подошел к нему и добил его: видно было, что он умирает1 и живым ему уже не встать. Взял я венец у него с головы, браслет с его руки и принес сюда, тебе, мой владыка».

Тож я став над ним, і я вбив його, бо знав, що він не житиме після свого падіння. І я взяв царський вінець, який на його голові, та браслет, що на його руці, і я приніс їх сюди моєму володареві.

Услышав это, Давид разодрал на себе одежды, и все, кто был с ним, сделали то же самое;

Давид схопився за свій одяг і роздер його, і всі мужі, які були з ним, роздерли їхній одяг.

они рыдали, и вопили, и постились до вечера, скорбя о Сауле, сыне его Ионафане и обо всем народе ГОСПОДНЕМ — обо всех израильтянах, павших от меча.

І плакали, і ридали, і постили аж до вечора за Саула і за його сина Йонатана, за народ Юди і за ізраїльський дім, бо були побиті мечем.

А у юноши, принесшего ему эту весть, Давид спросил: «Откуда ты родом? » Тот ответил: «Я сын амалекитянина, жившего среди вас».

І сказав Давид слузі, який йому сповіщав: Звідки ти? Той відповів: Я — син мужа з роду Амалика.

Давид сказал ему: «Как ты посмел поднять руку на помазанника ГОСПОДНЕГО?!»

А Давид йому сказав: Як же ти не побоявся підняти своєї руки, щоб убити Господнього помазаника?

Подозвал Давид одного из своих воинов и приказал: «Иди убей его!» Тот ударил его мечом, и он умер.

І тоді Давид покликав одного зі своїх слуг, і сказав: Підійди і напади на нього! І він наніс йому удар, і той помер.

А Давид сказал ему: «Ты сам повинен в своей гибели,2 ведь ты собственными устами засвидетельствовал, что убил помазанника ГОСПОДНЕГО».

І промовив до нього Давид: Твоя кров на твоїй голові, бо твої уста засвідчили проти тебе, кажучи: Я вбив Господнього помазаника!

Давид сложил плач о Сауле и сыне его Ионафане и оплакал их.

Такою скорботною піснею Давид оплакував Саула і його сина Йонатана,

Он велел научить этой песни3 всех сынов Иудеи (она записана в Книге Праведного):4

і сказав навчити синів Юди, ось записано в Книзі праведного:

«Краса твоя, Израиль, на холмах твоих повержена — о, пали могучие!

Постав стовпа, Ізраїлю, за померлих на твоїх висотах, за ранених. Як полягли сильні!

Не возвещайте об этом в Гате, не рассказывайте на улицах Ашкелона, чтобы не радовались филистимлянки, дочери необрезанных не ликовали!

Не сповіщайте в Ґеті й не розповідайте на роздоріжжях Аскалона, щоби часом не зраділи дочки филистимців, аби часом не втішилися дочки необрізаних.

Горы Гильбоа! Да не падет на вас ни роса, ни дождь, полям вашим не знать урожая — щит могучих, щит Саула повержен5 там, не был он помазан елеем.6

Гори, що в Ґелвуї, хай на вас не буде роси чи дощу, ні поля первоплодів, бо там зневажливо розправилися зі щитом сильних, — щит Саула не був помазаний олією.

Покуда кровь не потечет из ран, покуда сильные не падут — лук Ионафана разить не уставал, меч Саула без добычи не возвращался.

Від крові поранених, від жиру сильних лук Йонатана не повертався порожнім, і меч Саула не приходив назад порожнім.

В любви и согласии жили Саул и Ионафан, не разлучились они и в смерти; быстрее орлов, сильнее львов они были.

Саул і Йонатан, улюблені й прекрасні, нерозлучні, гарні були за їхнього життя і в їхній смерті не розділилися, легші за орлів і сильніші за левів.

Дочери Израилевы! Плачьте о Сауле, что облекал вас в алые наряды, надевал на вас золотые уборы.

Плачте, ізраїльські дочки, за Саулом, який одягав вас у кармазин з вашими прикрасами, який приносив золоті прикраси для вашого одягу.

О, пали могучие на поле брани! На высотах твоих Ионафан сражен —

Як полягли сильні посеред бою, Йонатан убитий на твоїх висотах.

скорблю о тебе, брат мой Ионафан, как ты был дорог мне! Выше женской любви я ценил любовь твою.

Вболіваю за тобою, мій брате Йонатане! Ти для мене найпрекрасніший, прекраснішою за любов жінок є для мене твоя любов.

О, могучие пали, и оружие их бранное погибло!»

Як полягли сильні, і загинула бойова зброя!

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

10 [1] — Букв.: после своего падения.

16 [2] — Букв.: кровь твоя на голове твоей.

18 [3] — Или: (этой песни) о луке.

18 [4] — Книга Праведного — предположительно, не дошедший до нас сборник др.-евр. поэзии, включавший, наряду с плачем Давида о Сауле и Ионафане, слова Иисуса Навина, остановившие солнце и луну (Нав 10:12−14).

21 [5] — Или: был опозорен / запятнан.

21 [6] — Не помазанный елеем щит означает, что Бог не благословил Саула в битве с филистимлянами.

« 31 глава 2 глава »