По Луке 1 глава

Евангелие по Луке
Под редакцией Кулаковых → Українська Біблія. Турконяк

Видя, что многие уже принялись описывать события, которые произошли у нас

Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас, [1]

и о которых мы узнали от тех, что были с самого начала их очевидцами и затем стали служителями слова,1

і як нам передали їх ті, які з самого початку були очевидцями й служителями Слова,

решил и я, тщательно изучив всё, как оно происходило,2 описать это по порядку для тебя, досточтимый Феофил,

то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,

чтобы ты лучше узнал, насколько достоверно всё то, в чем ты был наставлен.

щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.

Во времена Ирода, царя Иудеи, был некий священник по имени Захария; он нес свое служение в Авиевой смене недельных служб. Его жена, которую звали Елизавета, также происходила из священнического рода.3

У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета.

Оба они были праведными в глазах Божиих, живя безупречно по всем заповедям и установлениям Господним.

Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.

Но у них не было детей: Елизавета была бесплодной, и уже достигли они преклонного возраста.

Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.

Однажды, когда Захария в порядке очередности совершал свое священническое служение перед Богом,

Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,

ему, как было принято среди священников, выпало по жребию войти в Святилище Господне и курить благовония,

за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.

а весь народ во время курения благовоний молился вне Храма.

А весь народ під час кадіння молився знадвору.

И явился Захарии ангел Господень, он стоял по правую сторону жертвенника, на котором курились благовония.

І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.

Растерялся и смутился Захария, увидев ангела, и охватил его страх.

Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.

Ангел же сказал ему: «Не бойся, Захария: твоя молитва услышана! Жена твоя Елизавета родит тебе сына, и ты назовешь его Иоанном.

Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.

И будешь ты радоваться и ликовать, и многие будут рады его рождению.

І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.

Ибо он будет велик в глазах Господа, не будет пить ни вина, ни крепких напитков и преисполнится Духом Святым еще до рождения своего,4

Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.

и обратит5 многих из сыновей Израиля к Господу, Богу их.

І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;

Это он, исполненный духом и силой Илии, будет идти впереди Господа, чтобы примирить отцов с детьми6 своими, а непокорных привести к образу мыслей праведных, приготовить народ, который был бы угоден Господу».7

і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.

Захария же сказал ангелу: «Как мне узнать, что это сбудется? Ведь я стар и жена моя уже в годах».

І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.

«Я — Гавриил, стоящий в присутствии Бога,8 — ответил ему ангел, — и послан говорить с тобой и принести тебе эту радостную весть.

У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.

Но вот за то, что ты не поверил моим словам, которые исполнятся в свое время, ты будешь молчать и не сможешь говорить до того дня, пока не сбудется это».

І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!

Народ же тем временем ждал Захарию и недоумевал, почему он так долго задерживается в Святилище.

Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі.

Когда наконец он вышел, то говорить ни с кем не мог. И люди поняли, что в Святилище было ему видение. Он же объяснялся с ними одними жестами, оставаясь немым.

Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.

И как только подошли к концу дни его служения в Храме, он вернулся к себе домой.

І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.

[24-25] Вскоре после этого жена его, Елизавета, зачала и первые пять месяцев провела в полном уединении. «Господь это сделал для меня, — говорила она, — Он позаботился9 о том, чтобы снять с меня позор перед людьми».

А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:

Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.

На шестой месяц после видения Захарии ангел Гавриил был послан Богом в галилейский город Назарет

А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,

к деве, обрученной с человеком по имени Иосиф из рода Давидова.10 Звали эту деву Мария.11

до діви, зарученої із чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви — Марія.

И, войдя к ней, Гавриил сказал: «Радуйся!12 С тобой Господь, ты удостоилась Его особой милости!»

І, прийшовши до неї, сказав: Радій [2] , сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].

Эти слова очень смутили ее, и она старалась понять, что могло бы означать такое приветствие.

Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.

Тогда ангел сказал ей: «Не бойся, Мария! Ты обрела особую милость13 у Бога.

Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.

И ты зачнешь, и родишь Сына, и дашь Ему имя Иисус.14

І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.

Он будет велик, и назовут Его Сыном Всевышнего; Господь Бог даст Ему престол Давида, праотца Его.

Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,

Он будет царствовать над потомками Иакова15 вечно, и Царству Его не будет конца».

і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!

«Как же это возможно, если я еще не замужем?» — спросила Мария у ангела.

І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?

«Дух Святой снизойдет на тебя, — ответил ей ангел, — и сила Всевышнего тебя осенит,16 а потому и Святое Дитя, рожденное тобою, будет названо Сыном Божьим.

У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.

Знай, что и Елизавета, родственница твоя, несмотря на свою старость, также ждет сына: она уже на шестом месяце, хотя ее и называли бесплодной.

Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;

Ибо для Бога нет ничего невозможного».17

тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!

«Ты видишь, — сказала Мария, — я готова служить Господу;18 пусть будет так, как ты сказал». И ангел оставил ее.

А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.

Вскоре после этого Мария собралась и спешно отправилась в город, расположенный в нагорье Иудеи.

Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.

Она вошла в дом Захарии и приветствовала Елизавету.

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

И как только Елизавета услышала приветствие Марии, ребенок во чреве ее встрепенулся. Исполнилась тогда Елизавета Духом Святым

Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом

и громко воскликнула: «Благословенна ты более всех женщин, и благословен плод чрева твоего!

і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!

И откуда мне такое счастье? Ко мне пришла мать Господа моего!

І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?

Знай же, в тот миг, когда я услыхала твое приветствие, встрепенулся от радости ребенок во чреве моем.

Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.

Как блаженна19 поверившая, что20 исполнится сказанное ей Господом!»

Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!

Тогда Мария сказала: «Превозносит душа21 моя Господа,

А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

и дух мой ликует и радуется Богу, Спасителю моему,

і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,

ибо Он удостоил вниманием рабу Свою, такую ничтожную. И отныне все поколения людей будут называть меня блаженной,

бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,

ибо великое совершил для меня Сильный. Свято имя Его,

бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,

и милость Его — из рода в род к почитающим22 Его.

і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.

Явил Он мощь руки Своей, рассеял возомнивших о себе гордецов,23

Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,

свергнул сильных с престолов их и возвысил униженных.

скинув сильних з престолів і підняв покірних,

Голодающих Он насытил благами, а богатых отослал ни с чем.

голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.

Он пришел на помощь Израилю, слуге Своему, не забыв о милости,24 —

Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,

как и обещал праотцам нашим, — о вечной милости к Аврааму25 и потомкам его».

як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!

Мария пробыла у Елизаветы около трех месяцев, а затем вернулась домой.

Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.

Елизавете же пришло время родить, и родила она сына.

А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.

Ее соседи и родственники услышали о том, какую великую милость явил ей Господь, и радовались вместе с нею.

Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.

На восьмой день они пришли совершить обрезание ребенку и собирались назвать его по отцу Захарией.

Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією.

Однако Елизавета возразила: «Нет, назовем его Иоанном».

Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!

«Но ведь в твоей родне нет никого с таким именем!» — сказали ей собравшиеся.

А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.

И с помощью знаков стали спрашивать у отца, какое имя он хотел бы дать сыну.

Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.

Попросив дощечку, Захария, ко всеобщему удивлению, написал: «Имя ему Иоанн».

Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися.

И тотчас к нему вернулась речь: он заговорил и стал славить Бога.

У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.

Благоговейный трепет охватил тогда всех его соседей, и молва о том, что случилось, распространилась по всей горной Иудее.

І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.

И все, кто слышал о происшедшем, хранили это у себя в сердце и спрашивали: «Кем же станет этот ребенок?» — ведь над ним26 явно была рука Господня.

Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!

Тогда отец Иоанна Захария, исполненный Святого Духа, произнес пророческие слова:

Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:

«Благословен Господь, Бог Израиля, ибо Он пришел и принес искупление27 народу Своему,

Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,

и дал нам могущественного Спасителя28 из дома Давида, слуги Своего.

Він підніс нам ріг [3] спасіння у домі Свого слуги Давида,

Так и обещал Он издавна,29 когда говорил устами святых пророков30 Своих,

як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,

что спасет нас от врагов наших и от рук всех ненавидящих нас

що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,

и что, помня святой Завет31 Свой, явит милость отцам нашим.

щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,

[73-74] Клятвенно заверил Он Авраама, праотца нашего, что мы, избавленные от рук врагов своих, сможем безбоязненно служить Ему

Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,

щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху

в святости и праведности перед лицом Его во все дни жизни нашей.

служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.

А ты, дитя, пророком Всевышнего станешь именоваться, ибо будешь идти перед Господом, чтобы проложить путь Ему

І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;

и привести народ Его к познанию спасения через прощение грехов народа сего.

щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;

По любви и милосердию32 Бога нашего Восходящее Светило посетит33 нас свыше,

аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,

чтобы просветить живущих во тьме и тени смертной и направить нас на путь мира».

освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру!

А ребенок рос и укреплялся духом;34 жил он в пустыне35 до дня явления его народу израильскому.

А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

2 [1] — Букв.: так как уже многие попытались составить рассказ/отчет о делах, свершившихся среди нас, 2 как передали нам те, которые стали от начала очевидцами и служителями слова.

3 [2] — Букв.: исследовав всё с самого начала.

5 [3] — Букв.: из дочерей Аароновых.

15 [4] — Или: уже во чреве матери своей.

16 [5] — См. в Словаре Обращение.

17 [6] — Букв.: обратить сердца отцов к детям.

17 [7] — Букв.: приготовленный для Господа.

19 [8] — Или: находящийся в окружении Божием.

24 [9] — Букв.: Он посмотрел (благосклонно на меня).

27 [10] — См. в Словаре Давид.

27 [11] — Букв.: Мариам; «Мария» и «Мариам» — греч. формы евр. имени «Мириам».

28 [12] — Или: приветствую.

30 [13] — Или: обрела благодать. См. в Словаре Благодать.

31 [14] — Иисус — греч. форма евр. имени «Йехошуа» или «Йешуа», что значит «Господь Спаситель».

33 [15] — См. в Словаре Иаков.

35 [16] — Или: словно тень найдет на тебя.

37 [17] — Друг. возм. пер.: потому что у Бога не будет бессильным/бездейственным ни одно слово/дело.

38 [18] — Букв.: смотри, (я) раба Господня.

45 [19] — См. в Словаре Блаженный.

45 [20] — Или: потому что.

46 [21] — См. в Словаре Душа.

50 [22] — Или: боящимся.

51 [23] — Или: рассеял тех, кто надменен в своих сокровенных помышлениях.

54 [24] — Или: в память о милости.

55 [25] — См. в Словаре Авраам.

66 [26] — Букв.: с ним.

68 [27] — См. в Словаре Искупление.

69 [28] — Букв.: Он поднял для нас рог спасения/избавления; см. Пс 18 (17):3.

70 [29] — Или: от вечности.

70 [30] — См. в Словаре Пророк.

72 [31] — См. в Словаре Завет.

78 [32] — Или: по милосердному сердцу.

78 [33] — В некот. рукописях: посетило.

80 [34] — Друг. возм. пер.: посредством Духа.

80 [35] — См. в Словаре Пустыня.

« 16 глава 2 глава »