По Луке 2 глава

Евангелие по Луке
Под редакцией Кулаковых → Українська Біблія. Турконяк

В те дни император Август издал указ о переписи по всей его империи.1

І сталося тими днями, що вийшов указ кесаря Августа переписати всю землю.

Это была первая перепись такого рода, и проводилась она в то время, когда Квириний правил Сирией.

Цей перепис уперше відбувся, як Сирією володів Кириній.

И на перепись каждый пошел в город свой.

І йшли всі записатися, кожний до свого міста.

Так и Иосиф из города Назарета, что в Галилее, отправился в Иудею, в город Давида, называемый Вифлеемом, потому что был он из рода Давида, его потомком.

Пішов і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеємом, — бо був він з дому та з роду Давидового, —

Пошел он на перепись вместе с Марией, обрученной с ним. Она ожидала ребенка,

записатися з Марією, зарученою з ним [жінкою], яка була вагітна.

и пока они находились в Вифлееме, пришло ей время родить.

І сталося ж так, що коли вони були там, сповнилися дні, щоб їй народити.

Родила она Сына, своего Первенца, спеленала Его и положила в ясли в хлеву, потому что на постоялом дворе места для них не нашлось.

І вона народила свого Первістка — Сина, сповила Його й поклала в яслах, оскільки в гостиниці не було для них місця.

В окрестностях же Вифлеема были пастухи, которые жили в поле и, ночью сменяя друг друга, стерегли свое стадо.

А в тій місцевості були пастухи, які вночі перебували в полі та стерегли свою отару.

И предстал перед ними ангел Господень. Сияние света Господня2 озарило их. Они очень испугались,

Аж [ось] Господній ангел став між ними, і слава Господня осяяла їх, і вони були охоплені великим страхом.

но ангел сказал им: «Не бойтесь! Я несу вам добрую весть — весть о великой радости для всего народа:

Та ангел сказав їм: Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу:

сегодня в городе Давида родился ваш Спаситель — Христос,3 Господь!

для вас сьогодні в місті Давида народився Спаситель, Який є Христос Господь.

И вот вам знак: вы найдете Ребенка спеленатого, лежащего в яслях».

А ось вам ознака: знайдете сповите Немовля, Яке лежить у яслах.

И внезапно вместе с ангелом явилось многочисленное небесное воинство, прославлявшее Бога. Ангелы пели:

І раптом з’явилася біля ангела сила-силенна небесного війська; вони хвалили Бога і проголошували:

«Слава Богу в высях небесных и мир земле! Благоволит Бог людям!»4

Слава Богові на висоті, а на землі — мир у людях доброї волі!

Когда ангелы, оставив их, возвратились на небо, пастухи стали говорить друг другу: «Пойдемте в Вифлеем и посмотрим на то, о чем возвестил нам Господь».

І сталося, що коли ангели відійшли від них на небо, пастухи почали говорити один одному: Ходімо у Вифлеєм і погляньмо, що там сталося, про що Господь сповістив нам!

Они поспешно отправились в путь и нашли Марию, Иосифа и Младенца, лежащего в яслях.

Поспішаючи, вони прийшли та знайшли Марію, Йосифа й Немовля, Яке лежало в яслах.

Увидев их, пастухи возвестили им то, что узнали они об Этом Ребенке;

Побачивши, вони розповіли про те, що було сказано їм про цю Дитину.

и все, кто слышал пастухов, удивлялись их рассказу.

І всі ті, які чули, здивувалися зі сказаного їм пастухами.

Мария же хранила в своей памяти все эти слова, много думая о них.5

Марія ж зберігала всі ці слова, беручи до свого серця.

А пастухи возвратились, хваля и прославляя Бога за то, что они увидели и услышали: всё произошло так, как им было сказано.

А пастухи повернулися, славлячи й вихваляючи Бога за все, що чули та бачили, як їм було сказано.

Восемь дней спустя пришло время совершить обрезание Младенца, и тогда Он был назван Иисусом — тем именем, которое еще до зачатия было дано Ему ангелом.

Як виповнилося вісім днів, — коли мали обрізати Його, — то дали Йому Ім’я Ісус, як проголосив ангел ще перед Його зачаттям в утробі.

Когда завершились дни их очищения по Закону Моисея,6 они принесли Младенца в Иерусалим, чтобы представить Его Господу

І коли, згідно із Законом Мойсея, минули дні очищення, то принесли Його до Єрусалима, щоби поставити перед Господом,

(как написано в Законе Господнем: «Всякий первенец мужского пола должен быть посвящен Господу»),7

як то записано в Господньому Законі: кожне немовля чоловічої статі, яке є первородним, назветься святим для Господа.

а также чтобы, как предписано Законом Господним, принести жертву: пару горлиц или двух птенцов голубя.8

І щоб скласти жертву, згідно зі сказаним у Законі Господнім, — дві горлиці або два молодих голуби.

В то время в Иерусалиме жил человек по имени Симеон, праведный и богобоязненный человек, ожидающий спасения для Израиля;9 и Дух Святой был на нем.

В Єрусалимі був один чоловік на ім’я Симеон, людина праведна й побожна, який очікував утіхи Ізраїля, і Святий Дух був на ньому.

И ему было открыто Духом Святым, что он не умрет, пока не увидит Христа Господня.

І було йому обіцяно Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього.

Побуждаемый Духом, пришел он в Храм, и, когда родители принесли туда Младенца Иисуса, чтобы там сделать для Него всё, что предписывает Закон,

І привів його Дух до храму. Коли батьки внесли Немовля Ісуса, щоби зробити з Ним за законним звичаєм,

Симеон взял Его на руки, восхвалил Бога и сказал:

він узяв Його на руки, віддав хвалу Богові, та й сказав:

«Ныне с миром отпускаешь Ты раба Своего, Владыка, по слову Твоему,

Нині відпускаєш Свого раба, Владико, згідно зі Своїм словом, у мирі,

ибо увидели очи мои дарованное Тобой Спасение,

бо мої очі побачили Твоє Спасіння,

которое приготовил Ты перед лицом всех народов:

яке Ти приготовив перед обличчям усіх народів:

Свет, несущий откровение язычникам, и Славу Израиля, народа Твоего!»

Світло відкриття для язичників і славу Твого народу Ізраїля!

Отец и мать Иисуса очень удивились, услышав эти слова о Нем,

І Його батько та мати дивувалися тим, що говорилося про Нього.

а Симеон благословил их и сказал Марии, матери Иисуса: «Дитя это Богом предназначено многих в Израиле привести к тому, что они либо падут, либо поднимутся. Он — знамение Божие, знамение, которое окажется отвергнутым,10

А Симеон поблагословив їх і сказав Марії, Його матері: Ось, Цей поставлений на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі, як ознака суперечок;

так что откроются помыслы многих сердец. И тебе самой меч пронзит душу».

і тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися думки багатьох сердець!

И была там пророчица Анна, дочь Фануила из колена11 Асира, женщина весьма преклонного возраста. Прожив с мужем семь лет, будучи еще молодой,

І була тут Анна — пророчиця, дочка Фануїла з роду Асира; вона дожила до глибокої старості, а з чоловіком прожила сім років від дівоцтва свого;

она осталась вдовой и жила так до восьмидесяти четырех лет. Анна не покидала Храма и служила Богу день и ночь, пребывая в постах и молитвах.

вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, служачи вдень і вночі постом та молитвами.

Подойдя к ним в это же самое время, она благодарила Бога и говорила о Младенце всем, кто ожидал избавления для Иерусалима.

Прийшовши в той час, вона прославляла Господа і говорила про Нього всім, хто чекав на викуплення Єрусалима.

Когда Иосиф и Мария исполнили всё, положенное по Закону Господню, они возвратились в Галилею, в свой город Назарет.

А як виконали все за Законом Господнім, вони повернулися до Галилеї, до свого міста Назарета.

Ребенок рос, креп,12 исполняясь мудрости, и благословение Божие было на Нем.

Дитина ж росла й міцніла, сповнюючись мудрості, і благодать Божа була на Ній.

Родители Иисуса каждый год ходили в Иерусалим на праздник Пасхи.

Його батьки щороку ходили в Єрусалим на свято Пасхи.

Когда Ему исполнилось двенадцать лет, они, по обычаю, пошли на праздник.

І коли виповнилося Йому дванадцять років, вони за звичаєм пішли на свято [в Єрусалим].

По окончании праздничных дней они отправились домой, не зная, что Мальчик Иисус остался в Иерусалиме.

А як закінчилися дні свята, вони поверталися, а Хлопець Ісус залишився в Єрусалимі; та не знали того Його батьки, [Йосиф і мати].

Они думали, что Он с идущими вместе с ними родными, и лишь после дня пути стали искать Его среди родственников и знакомых.

Вони думали, що Він десь у натовпі. Пройшли день дороги і стали шукати Його поміж родичами та знайомими;

Не найдя Иисуса, они в поисках Его возвратились в Иерусалим.

і, не знайшовши, вони повернулися до Єрусалима й там шукали Його.

Через три дня Его нашли в Храме, где Он сидел среди учителей, слушая их и задавая им вопросы.

І сталося, що через три дні знайшли Його в храмі; Він сидів серед учителів, слухав їх та розпитував.

Все, кто слышал Его, удивлялись Его разуму и ответам.

Усі, які слухали, дивувалися з Його розуму та відповідей.

Увидев Его, родители были поражены, и мать сказала Ему: «Сын мой, почему Ты так с нами поступил? Мы13 так извелись, пока искали Тебя».

Побачивши Його, вони здивувалися; і мати Його сказала Йому: Дитино, чому Ти нам таке вчинив? Ось Твій батько і я, страждаючи, шукали Тебе.

«Зачем же вы искали Меня? — сказал им Иисус. — Разве вы не знали, что Я должен быть в Доме Отца Моего?»14

А Він відповів їм: Чому ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що Мені треба бути при справах Мого Отця?

Но они не поняли того, что Он им сказал.

Та вони не зрозуміли тих слів, які Він їм сказав.

И Он пошел с родителями и возвратился в Назарет с ними и всегда был им послушен. А мать Его все эти слова хранила в своем сердце.

І пішов Він з ними, і прибув у Назарет, і слухався їх. А Його мати зберігала всі ті слова у своєму серці.

Иисус же, подрастая, преуспевал в мудрости и любви у Бога и людей.

А Ісус набував мудрості, віку та благодаті — у Бога і в людей.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Букв.: по всей обитаемой земле.

9 [2] — Букв.: слава Господня.

11 [3] — Или: Мессия.

14 [4] — По принятому современной текстологией варианту греч. текста возможны следующие переводы: на земле мир среди людей, которым Он благоволит/которыми Он доволен/для людей доброй воли. TR: и на земле мир, в людях благоволение.

19 [5] — Букв.: слова, слагая их в сердце своем.

22 [6] — Лев 12:2−4. См. в Словаре Закон и Моисей.

23 [7] — Букв.: назван святым, (принадлежащим) Господу. Исх 13:2,12,15.

24 [8] — Лев 12:8.

25 [9] — Букв.: утешения Израиля. См. Ис 40:1; Ис 61:2.

34 [10] — Букв.: знамение оспариваемое.

36 [11] — См. в Словаре Колена Израиля.

40 [12] — Некот. рукописи добавляют: духом.

48 [13] — Букв.: вот отец Твой и я.

49 [14] — Друг. возм. пер.: заниматься делами Отца Своего.

« 1 глава 3 глава »