По Луке 2 глава

Евангелие по Луке
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

В те дни император Август издал указ о переписи по всей его империи.1

І трапилося тими днями, — вийшов нака́з царя А́вгуста переписати всю землю.

Это была первая перепись такого рода, и проводилась она в то время, когда Квириний правил Сирией.

Цей пе́репис перший відбувся тоді, коли вла́ду над Си́рією мав Квірі́ній.

И на перепись каждый пошел в город свой.

І всі йшли записатися, кожен у місто своє.

Так и Иосиф из города Назарета, что в Галилее, отправился в Иудею, в город Давида, называемый Вифлеемом, потому что был он из рода Давида, его потомком.

Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового,

Пошел он на перепись вместе с Марией, обрученной с ним. Она ожидала ребенка,

щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́.

и пока они находились в Вифлееме, пришло ей время родить.

І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити.

Родила она Сына, своего Первенца, спеленала Его и положила в ясли в хлеву, потому что на постоялом дворе места для них не нашлось.

І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді місця не стало для них.

В окрестностях же Вифлеема были пастухи, которые жили в поле и, ночью сменяя друг друга, стерегли свое стадо.

А в тій стороні були́ пастухи, які пильнували на полі, і нічно́ї пори вартували отару свою.

И предстал перед ними ангел Господень. Сияние света Господня2 озарило их. Они очень испугались,

Аж ось а́нгол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня ося́яла їх. І вони перестра́шились стра́хом великим,

но ангел сказал им: «Не бойтесь! Я несу вам добрую весть — весть о великой радости для всего народа:

Та а́нгол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу́ вам радість велику, що станеться лю́дям усім.

сегодня в городе Давида родился ваш Спаситель — Христос,3 Господь!

Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.

И вот вам знак: вы найдете Ребенка спеленатого, лежащего в яслях».

А ось вам ознака: Дитину сповиту ви зна́йдете, що в я́слах лежатиме“.

И внезапно вместе с ангелом явилось многочисленное небесное воинство, прославлявшее Бога. Ангелы пели:

І ось ра́птом з'явилася з а́нголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:

«Слава Богу в высях небесных и мир земле! Благоволит Бог людям!»4

„Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“

Когда ангелы, оставив их, возвратились на небо, пастухи стали говорить друг другу: «Пойдемте в Вифлеем и посмотрим на то, о чем возвестил нам Господь».

І сталось, коли анголи́ відійшли від них в небо, пастухи зачали́ говори́ти один о́дному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що́ сталося там, про що́ сповістив нас Господь“.

Они поспешно отправились в путь и нашли Марию, Иосифа и Младенца, лежащего в яслях.

І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала.

Увидев их, пастухи возвестили им то, что узнали они об Этом Ребенке;

А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено.

и все, кто слышал пастухов, удивлялись их рассказу.

І всі, хто почув, дивувались тому, що́ їм пастухи говорили.

Мария же хранила в своей памяти все эти слова, много думая о них.5

А Марія оці всі слова́ зберігала, розважаючи, у серці своїм.

А пастухи возвратились, хваля и прославляя Бога за то, что они увидели и услышали: всё произошло так, как им было сказано.

Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.

Восемь дней спустя пришло время совершить обрезание Младенца, и тогда Он был назван Иисусом — тем именем, которое еще до зачатия было дано Ему ангелом.

Коли ж ви́повнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був а́нгол назвав, перше ніж Він в утро́бі зачався.

Когда завершились дни их очищения по Закону Моисея,6 они принесли Младенца в Иерусалим, чтобы представить Его Господу

А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом,

(как написано в Законе Господнем: «Всякий первенец мужского пола должен быть посвящен Господу»),7

як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“,

а также чтобы, как предписано Законом Господним, принести жертву: пару горлиц или двух птенцов голубя.8

і щоб жертву скла́сти, як у Зако́ні Господньому сказано, — „пару горлича́т або двоє голубеня́т“.

В то время в Иерусалиме жил человек по имени Симеон, праведный и богобоязненный человек, ожидающий спасения для Израиля;9 и Дух Святой был на нем.

І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.

И ему было открыто Духом Святым, что он не умрет, пока не увидит Христа Господня.

І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.

Побуждаемый Духом, пришел он в Храм, и, когда родители принесли туда Младенца Иисуса, чтобы там сделать для Него всё, что предписывает Закон,

І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним,

Симеон взял Его на руки, восхвалил Бога и сказал:

тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:

«Ныне с миром отпускаешь Ты раба Своего, Владыка, по слову Твоему,

„Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,

ибо увидели очи мои дарованное Тобой Спасение,

бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє,

которое приготовил Ты перед лицом всех народов:

яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами,

Свет, несущий откровение язычникам, и Славу Израиля, народа Твоего!»

Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“

Отец и мать Иисуса очень удивились, услышав эти слова о Нем,

І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене.

а Симеон благословил их и сказал Марии, матери Иисуса: «Дитя это Богом предназначено многих в Израиле привести к тому, что они либо падут, либо поднимутся. Он — знамение Божие, знамение, которое окажется отвергнутым,10

А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, —

так что откроются помыслы многих сердец. И тебе самой меч пронзит душу».

і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“

И была там пророчица Анна, дочь Фануила из колена11 Асира, женщина весьма преклонного возраста. Прожив с мужем семь лет, будучи еще молодой,

Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння,

она осталась вдовой и жила так до восьмидесяти четырех лет. Анна не покидала Храма и служила Богу день и ночь, пребывая в постах и молитвах.

удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами.

Подойдя к ним в это же самое время, она благодарила Бога и говорила о Младенце всем, кто ожидал избавления для Иерусалима.

І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав.

Когда Иосиф и Мария исполнили всё, положенное по Закону Господню, они возвратились в Галилею, в свой город Назарет.

А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.

Ребенок рос, креп,12 исполняясь мудрости, и благословение Божие было на Нем.

А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла.

Родители Иисуса каждый год ходили в Иерусалим на праздник Пасхи.

А батьки́ Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.

Когда Ему исполнилось двенадцать лет, они, по обычаю, пошли на праздник.

І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли.

По окончании праздничных дней они отправились домой, не зная, что Мальчик Иисус остался в Иерусалиме.

Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того.

Они думали, что Он с идущими вместе с ними родными, и лишь после дня пути стали искать Его среди родственников и знакомых.

Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими.

Не найдя Иисуса, они в поисках Его возвратились в Иерусалим.

Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.

Через три дня Его нашли в Храме, где Он сидел среди учителей, слушая их и задавая им вопросы.

І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх.

Все, кто слышал Его, удивлялись Его разуму и ответам.

Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.

Увидев Его, родители были поражены, и мать сказала Ему: «Сын мой, почему Ты так с нами поступил? Мы13 так извелись, пока искали Тебя».

І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“.

«Зачем же вы искали Меня? — сказал им Иисус. — Разве вы не знали, что Я должен быть в Доме Отца Моего?»14

А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“

Но они не поняли того, что Он им сказал.

Та не зрозуміли вони того сло́ва, що Він їм говорив.

И Он пошел с родителями и возвратился в Назарет с ними и всегда был им послушен. А мать Его все эти слова хранила в своем сердце.

І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́ в своїм серці.

Иисус же, подрастая, преуспевал в мудрости и любви у Бога и людей.

А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Букв.: по всей обитаемой земле.

9 [2] — Букв.: слава Господня.

11 [3] — Или: Мессия.

14 [4] — По принятому современной текстологией варианту греч. текста возможны следующие переводы: на земле мир среди людей, которым Он благоволит/которыми Он доволен/для людей доброй воли. TR: и на земле мир, в людях благоволение.

19 [5] — Букв.: слова, слагая их в сердце своем.

22 [6] — Лев 12:2−4. См. в Словаре Закон и Моисей.

23 [7] — Букв.: назван святым, (принадлежащим) Господу. Исх 13:2,12,15.

24 [8] — Лев 12:8.

25 [9] — Букв.: утешения Израиля. См. Ис 40:1; Ис 61:2.

34 [10] — Букв.: знамение оспариваемое.

36 [11] — См. в Словаре Колена Израиля.

40 [12] — Некот. рукописи добавляют: духом.

48 [13] — Букв.: вот отец Твой и я.

49 [14] — Друг. возм. пер.: заниматься делами Отца Своего.

« 1 глава 3 глава »