По Луке 2 глава

Евангелие по Луке
Под редакцией Кулаковых → Пераклад Л. Дзекуць-Малея

 
 

В те дни император Август издал указ о переписи по всей его империи.1
 
І сталася ў тыя дні: выйшла ад ке́сара Аўгуста павяле́ньне зрабіць сьпіса́ньне па ўсёй зямлі.

Это была первая перепись такого рода, и проводилась она в то время, когда Квириний правил Сирией.
 
Гэты сьпіс быў пе́ршы за гаспадараньня Кірынэя ў Сірыі.

И на перепись каждый пошел в город свой.
 
І пайшлі ўсе́ запісвацца, кожны ў сваё ме́ста.

Так и Иосиф из города Назарета, что в Галилее, отправился в Иудею, в город Давида, называемый Вифлеемом, потому что был он из рода Давида, его потомком.
 
Пайшоў таксама і Язэп з Галіле́і, з ме́ста Назарэту, у Юдэю, у ме́ста Давідавае, званае Віфлеем, бо ён быў з дому і роду Давідавага,

Пошел он на перепись вместе с Марией, обрученной с ним. Она ожидала ребенка,
 
запісацца з Марыяю, заручанай з Ім жонкай, што была цяжарная.

и пока они находились в Вифлееме, пришло ей время родить.
 
Калі-ж яны былі там, надыйшоў час радзіць ёй;

Родила она Сына, своего Первенца, спеленала Его и положила в ясли в хлеву, потому что на постоялом дворе места для них не нашлось.
 
і ўрадзіла Сына Свайго Пе́ршага, і палажыла яго ў жолаб, бо ня было ім ме́сца ў зае́зьдзе.

В окрестностях же Вифлеема были пастухи, которые жили в поле и, ночью сменяя друг друга, стерегли свое стадо.
 
У той старане́ былі на полі пастухі, што вартавалі ўначы ля статку свайго.

И предстал перед ними ангел Господень. Сияние света Господня2 озарило их. Они очень испугались,
 
І вось зьявіўся ім Ангел Гасподні, і слава Госпадава асьвяціла іх; і ўбаяліся страхам вялікім.

но ангел сказал им: «Не бойтесь! Я несу вам добрую весть — весть о великой радости для всего народа:
 
І сказаў ім Ангел: ня бойцеся! бо вось я абвяшчаю вам вялікую радасьць, што будзе ўсім людзям:

сегодня в городе Давида родился ваш Спаситель — Христос,3 Господь!
 
бо цяпе́р нарадзіўся вам у ме́сьце Давідавым Спасіцель, Каторы ёсьць Хрыстос Госпад;

И вот вам знак: вы найдете Ребенка спеленатого, лежащего в яслях».
 
і вось вам знак: вы зно́йдзеце Дзіця ў пялёнках, ляжучы́ ў я́сьлях.

И внезапно вместе с ангелом явилось многочисленное небесное воинство, прославлявшее Бога. Ангелы пели:
 
І неўспадзе́ўкі зьявілася з Ангелам вялікае войска нябе́снае, сла́вячы Бога і гаворачы:

«Слава Богу в высях небесных и мир земле! Благоволит Бог людям!»4
 
Сла́ва на вы́шынах Богу і на зямлі мір сярод людзе́й добрае волі.

Когда ангелы, оставив их, возвратились на небо, пастухи стали говорить друг другу: «Пойдемте в Вифлеем и посмотрим на то, о чем возвестил нам Господь».
 
І сталася, як адыйшлі ад іх Ангелы на не́ба, пастухі сказалі адзін аднаму: пойдзем у Віфлеем і паглядзім, што там зда́рылася, што абвясьціў нам Госпад.

Они поспешно отправились в путь и нашли Марию, Иосифа и Младенца, лежащего в яслях.
 
І пасьпе́шна выйшлі, і знайшлі Марыю і Язэпа, і Дзіцятка, ляжучы ў жолабе.

Увидев их, пастухи возвестили им то, что узнали они об Этом Ребенке;
 
Угле́дзіўшы-ж, расказалі аб тым, што было абве́шчана ім пра Дзіцятка гэнае.

и все, кто слышал пастухов, удивлялись их рассказу.
 
І ўсе́, чуўшы, дзівіліся з таго, што расказвалі ім пастухі.

Мария же хранила в своей памяти все эти слова, много думая о них.5
 
А Марыя захавала ўсе́ словы гэтыя, складаючы ў сэрцы сваім.

А пастухи возвратились, хваля и прославляя Бога за то, что они увидели и услышали: всё произошло так, как им было сказано.
 
І вярнуліся пастухі, сла́вячы й выхваля́ючы Бога за ўсё, што чулі й бачылі, як ім сказана было.

Восемь дней спустя пришло время совершить обрезание Младенца, и тогда Он был назван Иисусом — тем именем, которое еще до зачатия было дано Ему ангелом.
 
І як прайшло восем дзён, калі трэба было абрэзаць Дзіцятка, далі Яму імя Ісус, названае Ангелам да зача́цьця Яго ў чэ́раве.

Когда завершились дни их очищения по Закону Моисея,6 они принесли Младенца в Иерусалим, чтобы представить Его Господу
 
А калі скончыліся дні ачышчэньня іх па закону Майсе́яваму, прыне́сьлі Яго ў Ерузалім, каб прадставіць перад Госпадам,

(как написано в Законе Господнем: «Всякий первенец мужского пола должен быть посвящен Господу»),7
 
як сказана ў законе Гасподнім, каб усякае дзіця мужчынскага полу, разрываючае чэрава, было ахвярава́на Госпаду (Выхад 13:2);

а также чтобы, как предписано Законом Господним, принести жертву: пару горлиц или двух птенцов голубя.8
 
і каб прыне́сьці ў ахвяру, як сказана ў законе Гасподнім, дзьве́ гарліцы, ці двое галубяня́так.

В то время в Иерусалиме жил человек по имени Симеон, праведный и богобоязненный человек, ожидающий спасения для Израиля;9 и Дух Святой был на нем.
 
І вось быў у Ерузаліме чалаве́к, на імя Сымэон. Ён быў чалавек справядлівы й пабожны, чака́ў пацяшэньня Ізраілявага; і Дух Сьвяты быў на ім.

И ему было открыто Духом Святым, что он не умрет, пока не увидит Христа Господня.
 
Яму было прадказана Духам Сьвятым, што ён ня ўгле́дзіць сьме́рці, дакуль ня ўгле́дзіць Хрыста Гасподняга.

Побуждаемый Духом, пришел он в Храм, и, когда родители принесли туда Младенца Иисуса, чтобы там сделать для Него всё, что предписывает Закон,
 
І прыйшоў ён па натхне́ньню ў царкву. І, калі бацькí прыне́сьлі Дзіцятка Ісуса, каб выканаць над Ім законны абрад,

Симеон взял Его на руки, восхвалил Бога и сказал:
 
ён узяў Яго на рукі, багаславіў Бога і сказаў:

«Ныне с миром отпускаешь Ты раба Своего, Владыка, по слову Твоему,
 
Цяпе́р адпускаеш слугу́ Твайго, Валада́ру, па слову Твайму, з мірам;

ибо увидели очи мои дарованное Тобой Спасение,
 
бо бачылі вочы мае́ спасе́ньне Тваё,

которое приготовил Ты перед лицом всех народов:
 
каторае Ты прыгатаваў перад абліччам усіх народаў,

Свет, несущий откровение язычникам, и Славу Израиля, народа Твоего!»
 
сьвятло для асьве́ты паганаў, і славу народу Твайго Ізраіля.

Отец и мать Иисуса очень удивились, услышав эти слова о Нем,
 
Язэп жа й Маці Яго дзівіліся сказанаму аб Ім.

а Симеон благословил их и сказал Марии, матери Иисуса: «Дитя это Богом предназначено многих в Израиле привести к тому, что они либо падут, либо поднимутся. Он — знамение Божие, знамение, которое окажется отвергнутым,10
 
І багаславіў іх Сымэон і сказаў Марыі, Матцы Яго: вось, ляжыць Гэты на ўпадак і паўстаньне многіх у Ізраілю і на знак, якому працівіцца будуць,

так что откроются помыслы многих сердец. И тебе самой меч пронзит душу».
 
і табе́ самай ме́ч пранікне ў душу, — каб выявіліся памышле́ньні многіх сэрцаў.

И была там пророчица Анна, дочь Фануила из колена11 Асира, женщина весьма преклонного возраста. Прожив с мужем семь лет, будучи еще молодой,
 
Тут была таксама Ганна прарочыца, дачка́ Фануілавая, з кале́на Асіравага; была яна ў ве́льмі старым ве́ку, з мужам ад дзявоцтва свайго пражыла сем гадоў,

она осталась вдовой и жила так до восьмидесяти четырех лет. Анна не покидала Храма и служила Богу день и ночь, пребывая в постах и молитвах.
 
удава́ гадоў васьмідзесяцёх чатырох, каторая не адыходзіла ад царквы, постам ды малітваю служачы Богу дзе́нь і ноч.

Подойдя к ним в это же самое время, она благодарила Бога и говорила о Младенце всем, кто ожидал избавления для Иерусалима.
 
І яна ў той час прыйшоўшы славіла Госпада і гаварыла аб Ім усім, што ждалі выбаўле́ньня ў Ерузаліме.

Когда Иосиф и Мария исполнили всё, положенное по Закону Господню, они возвратились в Галилею, в свой город Назарет.
 
І калі яны́ выканалі ўсё па закону Гасподняму, дык вярнуліся ў Галіле́ю, у ме́ста сваё Назарэт.

Ребенок рос, креп,12 исполняясь мудрости, и благословение Божие было на Нем.
 
Дзіцятка-ж узрастала і ўзмацоўвалася духам, напаўняючыся розумам; і дабрадая́ньне Божае было на Ім.

Родители Иисуса каждый год ходили в Иерусалим на праздник Пасхи.
 
І кожны год бацькí Яго хадзілі ў Ерузалім на сьвята Пасхі.

Когда Ему исполнилось двенадцать лет, они, по обычаю, пошли на праздник.
 
І, калі Ён быў дванаццацёх гадоў, прыйшлі яны таксама, як звычайна, у Ерузалім на сьвята;

По окончании праздничных дней они отправились домой, не зная, что Мальчик Иисус остался в Иерусалиме.
 
калі-ж, па сканчэньні дзён сьвята, варочаліся, застаўся хлопчык Ісус у Ерузаліме; і не заўважылі таго Язэп ды маці Яго;

Они думали, что Он с идущими вместе с ними родными, и лишь после дня пути стали искать Его среди родственников и знакомых.
 
але думалі, што Ён ідзе́ з другімі; прайшоўшы-ж дзе́нную дарогу, сталі шукаць Яго між сваяка́мі ды знаёмымі.

Не найдя Иисуса, они в поисках Его возвратились в Иерусалим.
 
І, не знайшоўшы Яго, вярнуліся ў Ерузалім, шукаючы Яго.

Через три дня Его нашли в Храме, где Он сидел среди учителей, слушая их и задавая им вопросы.
 
Праз тры дні знайшлі Яго ў царкве́, се́дзячы сярод вучыцялёў, слухаючы іх і пытаючыся ў іх;

Все, кто слышал Его, удивлялись Его разуму и ответам.
 
усе́ слухаўшыя дзівіліся з розуму і адка́заў Яго.

Увидев Его, родители были поражены, и мать сказала Ему: «Сын мой, почему Ты так с нами поступил? Мы13 так извелись, пока искали Тебя».
 
І, угле́дзіўшы Яго, зьдзівіліся; і маці Яго сказала Яму: Дзіця! што ты зрабіў з намі? Вось бацька Твой і я з вялікаю туго́ю шукалі Цябе́.

«Зачем же вы искали Меня? — сказал им Иисус. — Разве вы не знали, что Я должен быть в Доме Отца Моего?»14
 
Ён сказаў ім: на што́ было вам шукаць Мяне́? ці-ж вы ня ве́далі, што Мне́ трэба быць у тым, што нале́жыць Айцу́ Майму?

Но они не поняли того, что Он им сказал.
 
Але яны не зразуме́лі сказаных ім словаў.

И Он пошел с родителями и возвратился в Назарет с ними и всегда был им послушен. А мать Его все эти слова хранила в своем сердце.
 
Ён пайшоў з імі і прыйшоў да Назарэту; і быў паслухмя́ны ім. І маці Яго захавала ўсе́ словы гэтыя ў сэрцы сваім.

Иисус же, подрастая, преуспевал в мудрости и любви у Бога и людей.
 
Ісус жа рос розумам і ўзростам ды ў ласцы ў Бога і людзе́й.

Примечания:

 
Под редакцией Кулаковых
1  [1] — Букв.: по всей обитаемой земле.
9  [2] — Букв.: слава Господня.
11  [3] — Или: Мессия.
14  [4] — По принятому современной текстологией варианту греч. текста возможны следующие переводы: на земле мир среди людей, которым Он благоволит/которыми Он доволен/для людей доброй воли. TR: и на земле мир, в людях благоволение.
19  [5] — Букв.: слова, слагая их в сердце своем.
22  [6] — Лев 12:2−4. См. в Словаре Закон и Моисей.
23  [7] — Букв.: назван святым, (принадлежащим) Господу. Исх 13:2,12,15.
24  [8] — Лев 12:8.
25  [9] — Букв.: утешения Израиля. См. Ис 40:1; Ис 61:2.
34  [10] — Букв.: знамение оспариваемое.
36  [11] — См. в Словаре Колена Израиля.
40  [12] — Некот. рукописи добавляют: духом.
48  [13] — Букв.: вот отец Твой и я.
49  [14] — Друг. возм. пер.: заниматься делами Отца Своего.
 
Пераклад Л. Дзекуць-Малея
27 + вершы 37, 46 — царква = храм.
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.