По Луке 9 глава

Евангелие по Луке
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

Созвав Двенадцать, Он дал им силу и право1 изгонять всех бесов и лечить болезни.

І скликав Він Дванадцятьо́х, і дав їм силу та вла́ду над усіма де́монами, і вздоровля́ти неду́ги.

И послал их возвещать Царство Божие и исцелять [больных].

І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.

«Ничего не берите в дорогу, — сказал Он им, — ни посоха, ни сумы, ни хлеба, ни денег, ни смены одежды.

І промовив до них: „Не беріть нічо́го в дорогу: ані па́лиці, ані торби, ні хліба, ні срі́бла, ані майте по двоє убра́нь.

И в какой бы дом вы ни вошли, в нем и оставайтесь, пока не покинете то место.

І в який дім уві́йдете, — зоставайтеся там, і звідти відходьте.

А там, где люди вас не примут, выходя из того города, отряхните пыль с ног ваших. Пусть это будет свидельством против них».2

А як хто вас не при́йме, то, вихо́дячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших по́рох на сві́дчення су́проти них“.

И апостолы отправились в путь, и пошли по селениям, возвещая Благую Весть и повсюду исцеляя больных.

І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Нови́ну та всюди вздоровля́ючи.

Ирод-правитель,3 услышав обо всем происходящем, пришел в полное замешательство, потому что одни говорили, что это Иоанн, воскрешенный из мертвых,

А І́род тетра́рх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,

другие — что явился Илия, а некоторые — что ожил4 один из древних пророков.

а інші, що Ілля́ то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.

Но Ирод говорил: «Иоанна я обезглавил, так кто же Этот Человек, о Котором я слышу такие вещи? » И стал искать встречи с Ним.

Тоді Ірод сказав: „Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі?“ І він намагався побачити Його.

Апостолы же, вернувшись, рассказали Иисусу обо всем, что они сделали. И Он, взяв их с Собой, пошел в сторону города, называемого Вифсаида,5 в то место, где они могли бы быть наедине с Ним.

А коли повернулись апо́столи, вони розповіли Йому, що́ зробили. І Він їх узяв, та й пішов самото́ю на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаі́да.

Но когда люди узнали об этом, они последовали за Ним. И Он принял их и говорил им о Царстве Божьем, а также исцелял тех, кто в этом нуждался.

А як люди дові́далися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровля́в, хто потребува́в уздоро́влення.

Когда день уже клонился к вечеру, ученики,6 подойдя к Нему, сказали: « Просим Тебя, отпусти народ, пусть сходят в окрестные селения и усадьбы, найдут себе пищу и приют на ночь, мы-то ведь здесь в безлюдном месте».

А день став схилятися. І Двана́дцятеро підійшли та й сказали Йому: „Відпусти вже людей, — нехай вони йдуть у довко́лишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлю́дному!“

«Вы дайте им есть!» — ответил Он им. Но они сказали: « Всё, что у нас есть, так это только пять хлебов и две рыбы, если, конечно, нам самим не сходить и не купить пищи для всех этих людей».

А Він їм сказав: „Дайте їсти їм ви“. Вони ж відказали: „Немає в нас більше, як п'я́теро хліба й дві рибі. Хіба пі́демо та купимо поживи для всього наро́ду цього́“.

( Там одних мужчин было около пяти тысяч.) Иисус же сказал Своим ученикам: «Рассадите их отдельными группами, человек по пятьдесят».

Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до у́чнів Своїх: „Розсадіть їх рядами — по п'ятидесяти́“.

Они это сделали, рассадив всех.

І зробили отак, і всіх їх розсади́ли.

Взяв пять хлебов и две рыбы, Он произнес над ними, подняв глаза к небу, благодарственную молитву, затем стал преломлять хлеб и давать ученикам, чтобы те разносили народу.

I Він узяв п'ять хлібі́в та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали наро́дові.

И поели и насытились все; и тем, что осталось, наполнили двенадцать корзин.

І всі їли й наси́тились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять коші́в.

Однажды, когда Он молился, и никого рядом не было, кроме учеников, Он спросил у них: «За кого принимают Меня люди?»

І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були́. І спитав Він їх, кажучи: „За кого Мене люди вважають?“

Они же сказали в ответ: « Одни — за Иоанна Крестителя, другие — за Илию, а иные говорят, что ожил один из древних пророков».

Вони ж відповіли́ та сказали: „За Івана Христителя, а ті за Іллю́, а інші, — що воскрес один із давніх пророків“.

«А вы? — спросил Он их. — За кого вы Меня принимаете?» «За Мессию7 Божьего», — ответил Петр.

А Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро ж відповів та сказав: „За Христа Божого!“

Тогда Иисус строго повелел им никому о том не говорить,

Він же їм заказав, і звелів не казати ніко́му про це.

сказав при этом: «Сын Человеческий должен перенести много страданий: Он будет отвергнут старейшинами, первосвященниками и книжниками, будет убит и на третий день воскрешен».

І сказав Він: „Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, — але третього дня Він воскресне!“

Затем, обращаясь ко всем, Он сказал: «Кто хочет быть последователем Моим,8 должен отречься от себя самого и каждый день брать на себя свой крест и следовать за Мной.

А до всіх Він промовив: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зрече́ться само́го себе, і хай ві́зьме щоденно свого́ хреста, та й за Мною йде.

Всякий же, кто хочет жизнь9 свою спасти, потеряет ее, а кто потеряет жизнь свою ради Меня, спасет ее.

Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою́, той її збереже́.

Что пользы человеку, если он приобрел весь мир, а себя погубит или навредит себе?10

Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але́ занапа́стить чи згубить себе?

Если кто постыдится Меня и слов Моих, того постыдится и Сын Человеческий, когда придет в славе Своей и во славе Отца, и святых ангелов.

Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Своїй, і Отчій, і святих анголі́в.

Вот что вам скажу: некоторые из стоящих здесь не умрут, пока не увидят Царства Божия.

Правдиво ж кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого“.

Дней через восемь после того, как были сказаны эти слова, Иисус, взяв Петра, Иоанна и Иакова, взошел на гору, чтобы там помолиться.

І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на го́ру.

И когда Он молился, лицо Его стало иным, и одежда — ослепительно белой.

І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобрази́вся, а одежа Його стала біла й блиску́ча.

И вдруг возле Него оказались двое, говорящие с Ним. Это были Моисей и Илия,

І ось два му́жі з Ним розмовляли, — були то Мойсей та Ілля́,

которые явились в небесной славе и говорили о том пути, который Ему предстояло завершить Своей смертью11 в Иерусалиме.

що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчи́ти.

Петра и тех, кто был с ним, одолел сон, но, пробудившись, они увидели сияние Его славы, а также Моисея и Илию, стоящих с Ним.

А Петро та прия́вні з ним були змо́рені сном, але, пробуди́вшись, бачили славу Його й обох му́жів, що стояли при Ньому.

Когда они расставались с Ним, Петр, сам не зная, что говорит, сказал Иисусу: «Наставник! Хорошо нам здесь! Поставим три шатра:12 один — Тебе, Моисею — один и один — Илии».

І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: „Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатра: для Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі!“ Він не знав, що говорить...

Он еще говорил это, как появилось облако и накрыло их; они очень испугались, когда полностью погрузились в него.

А як він говорив це, насу́нула хмара та їх заслони́ла. І вони полякались, як стали ті вхо́дити в хмару.

И из облака донесся голос: «Это — Сын Мой, Избранник13 Мой, Его слушайте».

І почувся ось голос із хмари, який промовляв: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“

А когда голос умолк, оказалось, что Иисус снова один. Ученики хранили молчание и в то время никому не сказали ничего о том, что видели.

А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовча́ли, і ніко́му нічо́го тих днів не казали, що́ бачили.

На следующий день, когда они спустились с горы, встретила Его большая толпа народа.

А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його на́товп великий.

Кто-то из толпы вдруг закричал: «Учитель, прошу, взгляни на сына моего, один он у меня!

І закричав ось один чоловік із наро́ду й сказав: Учителю, благаю Тебе, — зглянься над сином моїм, бо одина́к він у мене!

Какой-то дух овладевает им, и тогда он внезапно вскрикивает, его сводит судорогами, изо рта идет пена, и дух, истерзав его, уходит только после усиленной борьбы.

А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той пі́ну пускає. І, вимучивши він його, насилу відхо́дить.

Просил я учеников Твоих изгнать беса, но они не смогли».

І у́чнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли“.

«О неверующий и развращенный род людской! — воскликнул Иисус. — Как долго Мне еще быть с вами и терпеть вас! Приведи сюда сына твоего».

А Ісус відповів і промовив: „О, роде невірний й розбе́щений, — доки бу́ду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи́ свого сина сюди!“

Но когда мальчик был еще на пути, бес поверг его на землю, и мальчик стал биться в судорогах. Иисус, пригрозив нечистому духу, исцелил мальчика и отдал его отцу.

А як той іще йшов, де́мон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, — і вздоро́вив дитину, і віддав її батькові її.

Все были поражены могуществом силы Божьей.14 В то время как люди удивлялись всему, что делал Иисус, Он сказал ученикам Своим:

І всі дивувалися ве́личі Божій! А як усі дивувались усьо́му, що чинив був Ісус, Він промовив до у́чнів Своїх:

«Не забудьте того, что скажу вам: Сын Человеческий будет предан в руки людей».

„Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук“.

Они же не знали, что значили эти слова: смысл их был сокрыт от них, так что они не могли понять сказанного, а переспросить Его об этом боялись.

Проте́ не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запита́ти про це слово.

Однажды возник среди учеников спор, кто из них больше.

І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?

Иисус же, зная,15 чем были заняты их мысли,16 взял ребенка, поставил его возле Себя

А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.

и сказал им: «Кто примет этого ребенка во имя Мое, Меня принимает, а тот, кто Меня примет, принимает Пославшего Меня. Ибо кто меньше всех из вас, тот истинно велик».

І промовив до них: „Як хто при́йме дитину оцю в Ім'я́ Моє, Мене він приймає, а як хто Мене при́йме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма́, — той великий!“

Тогда Иоанн сказал: «Наставник, мы видели одного человека, который именем Твоим изгоняет бесов. И раз он не с нами,17 мы попытались остановить его».

А Іван відповів і сказав: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, що Ім'я́м Твоїм де́монів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить“.

Иисус же ответил Иоанну: «Не препятствуйте ему! Ведь кто не против вас, тот за вас».

Ісус же йому́ відказав: „Не забороняйте, — бо хто не проти вас, той за вас!“

Когда подошло время, когда Он будет взят на небо, Иисус твердо вознамерился идти в Иерусалим

І сталось, коли дні вознесіння Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.

и послал вперед вестников Своих. Отправившись в путь, они пришли в село самаритянское, чтобы приготовить Ему ночлег.

І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули́ до села самарянського, щоб ночі́влю Йому пригото́вити.

Но жители того села не приняли Его, потому что Он направлялся в Иерусалим.

А ті не прийняли Його, бо йшов Він у на́прямі Єрусалиму.

Ученики Его Иаков и Иоанн, увидев это, сказали: «Господи, хочешь, мы вызовем огонь с неба, чтобы истребить их?»

Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: „Господи, — хочеш, то ми скажемо, „щоб огонь зійшов з неба та винищив“ їх, як і Ілля був зробив“.

Он же, повернувшись к ним, укорил их,

А Він оберну́вся до них, їм докорив та й сказав: „Ви не знаєте, якого ви духа.

и они пошли в другое селение.

Бо Син Лю́дський прийшов не губи́ть душі лю́дські, а спасати!“ І пішли вони в інше село.

И когда они шли, один человек сказал Ему: « Господи, я готов следовать за Тобой, куда бы Ты ни пошел!»

І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: „Я піду́ за Тобою, хоч би куди Ти пішов“.

«У лис есть норы и у птиц поднебесных — гнезда, — ответил ему Иисус, — а Сыну Человеческому негде голову преклонить».

Ісус же йому́ відказав: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда — небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має ніде́ й голови прихили́ти!“

Другому же Он сказал: «Следуй за Мной». Но тот человек ответил: «[Господи], позволь мне прежде вернуться и похоронить отца моего».

I промовив до другого Він: „Іди за Мною“. А той відказав: „Дозволь мені перше піти, і батька свого́ похова́ти“.

«Предоставь мертвым хоронить своих мертвецов, — сказал ему Иисус, — ты же должен идти и возвещать Царство Божие».

Він же йому відказав: „Зостав мертвим ховати мерці́в своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже“.

Еще один человек сказал Ему: «Я пойду за Тобой, Господи, но сначала позволь мне проститься с моими родными».

А інший сказав був: „Господи, я піду́ за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми дома́шніми“.

«Тот, кто, положив руку на плуг, оглядывается назад, непригоден для Царства Божия», — сказал [ему] Иисус.

Ісус же промовив до нього: „Ніхто з тих, хто кладе́ свою руку на плуга та назад озира́ється, не надається до Божого Царства!“

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Или: власть.

5 [2] — Букв.: с ног ваших во свидетельство против них. Поступая так, они должны были показать, что считают жителей этого места язычниками, которые сами понесут ответственность за отвержение вести апостолов.

7 [3] — Букв.: четвертовластник/тетрарх; см. примеч. к 3:1.

8 [4] — Или: восстал; то же в ст. 19.

10 [5] — В некот. рукописях: в место пустынное (близ) города, называемого Вифсаида.

12 [6] — Букв.: двенадцать.

20 [7] — Греч.: Христа.

23 [8] — Букв.: если кто хочет идти за Мной.

24 [9] — Или: душу.

25 [10] — Или: или накажет себя.

31 [11] — Букв.: говорили об исходе/кончине Его, который Он должен был совершить.

33 [12] — Греч. скэнэ — палатка, шатер, шалаш.

35 [13] — В некот. рукописях: Возлюбленный.

43 [14] — Букв.: поражены величием Бога.

47 [15] — В некот. рукописях: видя.

47 [16] — Букв.: сердца.

49 [17] — Букв.: потому что он не следует с нами (за Тобой).

« 8 глава 10 глава »