По Луке 8 глава

Евангелие по Луке
Под редакцией Кулаковых → Українська Біблія. Турконяк

После этого Иисус ходил по городам и селениям, проповедуя и возвещая Благую Весть о Царстве Божием. Его сопровождали двенадцать учеников,

І сталося, що після того Він проходив містами й селами, проповідуючи і звіщаючи Царство Боже. А з Ним було дванадцять

а также некоторые женщины, исцеленные от злых духов и разных болезней: Мария, называемая Магдалиной, из которой вышло семь бесов;

та деякі жінки, які були оздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів,

Иоанна, жена Хузы, управляющего у Ирода; Сусанна и многие другие, которые, используя свои собственные средства, служили Иисусу и Его ученикам.1

Іванна, дружина Хузи, прибічника Ірода, Сусанна і багато інших, які служили Йому зі свого майна.

Люди стекались к Нему из разных городов; и однажды, когда собралась большая толпа народа, Он рассказал такую притчу:

Коли ж зібрався великий натовп і з усіх міст поприходили до Нього, Він розповів притчу:

«Вышел сеятель засеять поле семенами. И когда сеял, часть семян упала у дороги, где они были затоптаны, и птицы поднебесные склевали их.

Вийшов сіяч сіяти своє зерно. Коли сіяв його, одне впало при дорозі й було витоптане, і птахи небесні визбирали його.

Другие упали на каменистую почву2 и, как только взошли, засохли из-за недостатка влаги.

А друге впало на каміння та, зійшовши, всохло, бо не мало вологи.

Некоторые упали среди колючек, росли вместе с ними, и те заглушили их.

Інше впало серед терня, і як виросло терня, то заглушило його.

А иные упали в землю добрую, взошли и дали стократный урожай». И, сказав это, Он воскликнул: «У кого есть уши, чтобы слышать, пусть услышит!»

Ще інше впало в добру землю і, зійшовши, дало врожай у сто разів. Кажучи це, Він наголосив: Хто має вуха, щоб слухати, — нехай слухає!

Ученики же спрашивали Его, что могла бы значить эта притча.

Учні ж запитували Його, [кажучи]: Що означає ця притча?

Иисус ответил: «Вам от Бога дано тайны Царства Его узнать, а для остальных всё в притчах остается, чтобы, как сказано в Писании, смотрели — и не видели, слушали — и не понимали.3

А Ісус відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим — у притчах, щоби дивилися — і не бачили, щоби слухали — і не розуміли.

Вот что значит эта притча: семя — это слово Божие.

Ось що означає ця притча: Зерно — то Слово Боже.

С теми, кто слышит слово, бывает, как с зернами при дороге: слышат такие люди слово, потом приходит дьявол и забирает это слово из сердца каждого из них, чтоб не уверовали они и не были спасены.

А що при дорозі, — це ті, які почули, та потім приходить диявол і забирає Слово з їхнього серця, щоб не повірили й не спаслися.

Те же, что упали на камень, — это про людей, которые, услышав слово, с радостью принимают его. Но нет у них корня: они становятся верующими на какое-то короткое время, а в дни испытания4 отступают от веры.

А що на камені, — це ті, хто тільки почує, з радістю приймає Слово; але вони кореня не мають, до часу вірять, а під час випробування відступають.

Среди колючек посеянное — это о тех, кто слышит весть, но идут они своим путем, их духовный рост со временем заглушается заботами, богатством и удовольствиями жизни, так что плод их никогда не созревает.

А що в терня впало, — це ті, які почули, але, обтяжені клопотами, багатством та життєвими насолодами, відходять і не дозрівають.

А семена, упавшие на добрую землю, — это о тех, кто, услышав слово, хранит его в сердце благородном и добром; такие благодаря своей стойкости приносят урожай.

А те, що на добрій землі, — це ті, хто, почувши Слово щирим і добрим серцем, бережуть і приносять плід у терпінні.

Никто, зажегши светильник, не станет накрывать его сосудом или прятать под кроватью. Напротив, его ставят на подставку, чтобы входящие видели свет.

Запаливши світильник, ніхто не накриває його посудиною і не ставить під ліжко, але ставить на свічник, щоб ті, які входять, бачили світло.

Ибо нет ничего тайного, что не стало бы явным, и скрытого, что не стало бы известным и не вышло на свет.

Адже немає прихованого, що не стане явним, і немає таємного, що не стане відомим і не виявиться.

Итак, следите за тем, как вы слушаете, — еще больше будет дано тому, у кого есть внимание к слову, а у того, у кого нет, будет взято и то, что, как ему кажется, у него есть».

Тож уважайте, як ви слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, то й те, що начебто має, забереться від нього!

Когда к Нему пришли Его мать и братья, они не смогли пройти к Нему из-за толпы.

Прийшли ж до Ісуса Його мати й брати та не могли доступитися до Нього через натовп.

Иисусу сказали: «Там, позади всех,5 стоят Твои мать и братья. Они хотят видеть Тебя».

І сповістили Йому: Твоя мати і Твої брати стоять осторонь і бажають побачити Тебе.

Но Он ответил им: «Мать Моя и братья Мои — это те, кто слушает слово Божие и повинуется ему».

А Він у відповідь сказав їм: Моя мати й Мої брати — це ті, котрі слухають Слово Боже й виконують.

Однажды Иисус сел со Своими учениками в лодку и сказал им: «Переправимся на другой берег». И они отплыли.

Сталося, що одного дня Він та Його учні ввійшли до човна, і Він сказав їм: Перепливімо на другий бік озера! І вони відпливли.

А во время их плавания Он уснул. Между тем поднялась буря, и на озере начался сильный шторм. Вода стала заливать лодку, и их жизнь оказалась в опасности.

Коли вони пливли, Ісус заснув. І здійнялася на озері буря з вітром; вода заливала їх, і вони були в небезпеці.

Подойдя к Иисусу, ученики стали будить Его: «Наставник, Наставник, мы погибаем!» — кричали они. Пробудившись, Он словом Своим усмирил ветер и бушующие волны: они улеглись, и наступила тишина.

Тож вони підійшли й розбудили Його, кажучи: Учителю, Учителю, ми гинемо! А Він, підійнявшись, наказав бурі й хвилям, — і вони стихли, і настала тиша.

«Где ваша вера?» — спросил Он учеников. А они со страхом и удивлением говорили друг другу: «Кто же Он такой, что приказывает ветру и воде, и те повинуются Ему?!»

Він же сказав їм: Де ваша віра? Злякавшись, вони дивувалися і говорили один одному: Ким же є Він, що й вітрам наказує, і воді, а вони слухають Його?

И они, переплыв через озеро, оказались в земле герасинской,6 той, что расположена напротив Галилеи.

І припливли вони до землі Герасинської, яка напроти Галилеї.

Как только Иисус сошел на берег, Его встретил некий человек из города, одержимый бесами. Он давно уже не носил никакой одежды и жил не в доме, а в могильных пещерах.

А коли Він ступив на суходіл, зустрів їх один чоловік із міста, якого впродовж багатьох років мучили демони: він не носив одягу і мешкав не в домі, а в гробницях.

Увидев Иисуса, он с воплем упал к ногам Его и закричал: «Ну что Тебе нужно от меня, Иисус, Сын Бога Всевышнего? Молю Тебя, не мучь меня!»

Побачивши Ісуса, він вигукнув, припав до Нього і гучним голосом прокричав: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч Ти мене!

Он так кричал, потому что Иисус уже повелел нечистому духу выйти из этого человека. (Очень много раз дух овладевал им, и хотя пытались держать его под стражей, в цепях и кандалах, он разрывал их и убегал, гонимый бесом, в места пустынные.)

Бо Ісус наказав нечистому духові вийти з того чоловіка. Тривалий час він хапав його, — його в’язали залізними ланцюгами й путами, стерегли, але він розривав кайдани, будучи гнаний бісом по пустелях.

Иисус спросил его: «Как тебя зовут?» Тот ответил: «Легион»,7 так как в него вошло много бесов.

Ісус його запитав, [кажучи]: Як тебе звати? Той відповів: Легіон! Бо багато бісів увійшло в нього.

И они просили Его не отсылать их в бездну.

І просили Його, щоб не наказував їм іти до безодні.

Там же, на горе, паслось большое стадо свиней; бесы просили у Иисуса позволения войти в этих свиней, и Он позволил.

А було там велике стадо свиней, яке паслося на горі. І вони благали Його, щоб наказав їм увійти в них. І Він дозволив їм.

Оставив8 человека, бесы вошли в свиней, и стадо ринулось с кручи в озеро и утонуло.

Біси ж, вийшовши із чоловіка, перейшли у свиней. І кинулося стадо з кручі в озеро, і утопилося.

Увидев всё это, свинопасы бросились бежать и рассказали о происшедшем в городе и окрестностях.

А пастухи, побачивши те, що сталося, повтікали й сповістили в місті й по селах.

Тогда люди вышли, чтобы своими глазами увидеть случившееся. Когда пришли они к Иисусу и увидели человека, из которого вышли бесы, сидящим у ног Иисуса, одетым и в здравом уме, они испугались.

І люди вийшли побачити те, що сталося; вони прийшли до Ісуса і знайшли чоловіка, з якого вийшли біси: він сидів одягнений, при розумі, біля ніг Ісуса — і налякалися,

А очевидцы рассказали им, как был исцелен9 бесноватый.

бо ті, які бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий.

И все жители округи герасинской стали просить Христа удалиться от них — так велик был их страх. Он вошел в лодку и отправился назад.

І попросили Його всі люди Герасинської землі відійти від них, бо були охоплені великим страхом. Він увійшов до човна й повернувся.

Человек, из которого вышли бесы, просил у Иисуса позволения остаться с Ним, но Он отослал его.

Той же чоловік, з якого вийшли біси, просив Його, щоби бути з Ним. Та Він відіслав його, кажучи:

«Возвращайся к себе домой, — сказал Он ему, — и расскажи там о том, что сделал для тебя Бог». И человек этот пошел, по всему городу рассказывая о том, что сделал Иисус для него.

Повернися до свого дому й розкажи, що для тебе зробив Бог. І він пішов, розголошуючи по всьому місту, що зробив для нього Ісус.

Когда Иисус вернулся на другой берег, там Его встретила большая толпа: все ожидали Его.

Коли ж Ісус повернувся, натовп зустрів Його, бо всі чекали на Нього.

И пришел к Нему человек по имени Иаир, старейшина синагоги, и, пав к ногам Иисуса, просил Его прийти к нему в дом,

І ось прийшов чоловік на ім’я Яір, який був старшим у синагозі. Він, припавши до ніг Ісуса, благав Його зайти до його дому,

потому что умирал его единственный ребенок, девочка лет двенадцати. И когда Он шел с Иаиром, толпы людей теснили Его со всех сторон.

бо мав єдину дочку, років зо дванадцять, і вона помирала. Коли Він ішов, натовп тіснив Його.

Среди них была женщина, двенадцать лет страдавшая кровотечением. [Она истратила на врачей всё, что было у нее ], и никто не смог вылечить ее.

А жінка, яка хворіла на кровотечу дванадцять років, котра віддала лікарям усе майно, однак ніхто не міг її вилікувати,

Подойдя сзади, она прикоснулась к краю Его одежды, и кровотечение тотчас прекратилось.

підійшовши ззаду, доторкнулася до краю Його одягу. І вмить спинилася її кровотеча.

«Кто ко Мне прикоснулся?» — спросил Иисус. Когда все стали отказываться, Петр10 сказал: «Наставник, толпа со всех сторон теснит Тебя…»

А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялися, Петро [і ті, хто з ним], сказали: Наставнику, люди товпляться навколо Тебе і тіснять, [а Ти питаєш: Хто той, який доторкнувся до Мене?]

«Нет, кто-то прикоснулся ко Мне, — сказал Иисус. — Я почувствовал, что сила изошла от Меня».

Ісус же сказав: Доторкнувся до Мене хтось, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене.

Женщина поняла, что утаиться ей не удастся. Она с трепетом подошла и, пав ниц перед Иисусом, при всем народе призналась, по какой причине коснулась Его и как тотчас была исцелена.

А жінка, побачивши, що не втаїться, з тремтінням підійшла і впала перед Ним, розповідаючи перед усім народом, чому вона доторкнулася до Нього і як умить стала здоровою.

Он же сказал ей: «Дочь Моя, вера твоя спасла11 тебя. Иди с миром».

Він же сказав їй: Дочко, віра твоя спасла тебе; іди в мирі!

Он еще говорил эти слова, как пришел некто из дома старейшины синагоги к Иаиру с вестью: «Твоя дочь умерла, не утруждай больше Учителя».

Коли він ще говорив, прийшов хтось від старшого синагоги, кажучи [йому]: Твоя дочка померла; не турбуй Учителя!

Но Иисус, услышав это, сказал ему: «Не бойся. Только верь, и будет она спасена».

А Ісус, почувши це, відповів: Не бійся, тільки віруй, і вона буде здорова!

Придя в дом его, Иисус не позволил войти вместе с Ним никому, кроме Петра, Иоанна, Иакова и родителей девочки.

Прийшовши в дім, Він нікому не дозволив з Ним увійти, тільки Петрові, Іванові, Якову та батькові й матері дитини.

Дом был полон людей, все глубоко скорбели и плакали по умершей. Иисус сказал: «Не плачьте. Она не умерла — она спит».

Усі плакали й голосили над нею. Він же сказав: Не плачте, вона не померла, але спить!

И они стали смеяться над Ним, зная, что девочка мертва.

Та вони почали глузувати з Нього, бо знали, що вона померла.

Но Он,12 взяв ее за руку, громко произнес: «Дитя Мое, встань!»

А Він, [вигнавши всіх і] взявши її за руку, сказав: Дівчино, встань!

И вернулась к ней жизнь.13 Она тотчас поднялась, а Иисус велел покормить ее.

І повернувся до неї дух, і вона вмить воскресла. І звелів Ісус дати їй їсти.

Родители ее были вне себя от изумления и радости, Он же повелел им никому не говорить о произошедшем.

Її батьки були сильно вражені, та Він наказав нікому не розповідати про те, що сталося.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

3 [1] — Букв.: служили им имуществом своим.

6 [2] — Букв.: скалу.

10 [3] — Ис 6:9,10.

13 [4] — Или: искушения.

20 [5] — Букв.: вне/снаружи.

26 [6] — В некот. рукописях: гадаринской/гергесинской; то же в ст. 37.

30 [7] — См. в Словаре Легион.

33 [8] — Букв.: вышедши из.

36 [9] — Или: спасен.

45 [10] — В некот. рукописях: Петр и бывшие с ним.

48 [11] — Или: исцелила.

54 [12] — В некот. рукописях: Он же, выслав всех прочь.

55 [13] — Или: дыхание.

« 7 глава 9 глава »