По Луке 8 глава

Евангелие по Луке
Под редакцией Кулаковых → Сучасний переклад

После этого Иисус ходил по городам и селениям, проповедуя и возвещая Благую Весть о Царстве Божием. Его сопровождали двенадцать учеников,

Після того Ісус ходив по містах і селах, проповідуючи й розповідаючи людям Благовість про Царство Боже. І дванадцятеро апостолів були з Ним.

а также некоторые женщины, исцеленные от злых духов и разных болезней: Мария, называемая Магдалиной, из которой вышло семь бесов;

2-3 Разом з ними подорожувало й кілька жінок, котрих Ісус зцілив від хвороб або з яких Він вигнав злих духів: Марія з міста Маґдали, з якої Ісус вигнав сімох бісів; Іоанна, дружина Хуза, який був Іродовим домоправителем; Сузанна й багато інших. Вони власним коштом підтримували Ісуса та Його учнів.

Иоанна, жена Хузы, управляющего у Ирода; Сусанна и многие другие, которые, используя свои собственные средства, служили Иисусу и Его ученикам.1

Люди стекались к Нему из разных городов; и однажды, когда собралась большая толпа народа, Он рассказал такую притчу:

Коли посходилися до Ісуса люди з кожного міста, то зібрався великий натовп, Ісус розповів їм притчу:

«Вышел сеятель засеять поле семенами. И когда сеял, часть семян упала у дороги, где они были затоптаны, и птицы поднебесные склевали их.

«Вийшов селянин і заходився сіяти. І коли він кинув на ріллю зерно, то деяке впало край дороги і було витоптано, ще й птахи налетіли і склювали його.

Другие упали на каменистую почву2 и, как только взошли, засохли из-за недостатка влаги.

Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, і коли вони проросли, то одразу ж паростки засохли через брак вологи.

Некоторые упали среди колючек, росли вместе с ними, и те заглушили их.

Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки.

А иные упали в землю добрую, взошли и дали стократный урожай». И, сказав это, Он воскликнул: «У кого есть уши, чтобы слышать, пусть услышит!»

А решта зерна впала на добру землю й проросла, і зерно вродило в сотні разів більше від посіяного». Розповівши цю притчу, Ісус завершив: «Той, хто має вуха, нехай почує!»

Ученики же спрашивали Его, что могла бы значить эта притча.

Учні запитали Ісуса, що означає ця притча.

Иисус ответил: «Вам от Бога дано тайны Царства Его узнать, а для остальных всё в притчах остается, чтобы, как сказано в Писании, смотрели — и не видели, слушали — и не понимали.3

Тоді Він відповів: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а для всіх інших вони скриваються в притчах, щоб дивились вони, але не бачили, чули, але не розуміли».

Вот что значит эта притча: семя — это слово Божие.

«Ось вам пояснення притчі: зерно — то Слово Боже.

С теми, кто слышит слово, бывает, как с зернами при дороге: слышат такие люди слово, потом приходит дьявол и забирает это слово из сердца каждого из них, чтоб не уверовали они и не были спасены.

Зерно, що впало при дорозі — це ті, хто чує Слово, але з’являється диявол і віднімає Слово з їхніх сердець, щоб не мали віри. І не буде вже їм спасіння.

Те же, что упали на камень, — это про людей, которые, услышав слово, с радостью принимают его. Но нет у них корня: они становятся верующими на какое-то короткое время, а в дни испытания4 отступают от веры.

Інші люди, як зерна, що впали у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його, але не мають міцного коріння. Вони вірять якийсь час, але настає час випробувань, і вони відвертаються від Господа.

Среди колючек посеянное — это о тех, кто слышит весть, но идут они своим путем, их духовный рост со временем заглушается заботами, богатством и удовольствиями жизни, так что плод их никогда не созревает.

Зерно, що впало серед теренів — це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи, спокуса багатства, та інші радощі життя душать Слово, і воно не дає плодів.[18]

А семена, упавшие на добрую землю, — это о тех, кто, услышав слово, хранит его в сердце благородном и добром; такие благодаря своей стойкости приносят урожай.

А зерно, що впало на добру землю — це люди з добрими й чесними серцями, які чують Слово й підкоряються йому. Тож наполегливістю своєю вони приносять щедрий врожай».

Никто, зажегши светильник, не станет накрывать его сосудом или прятать под кроватью. Напротив, его ставят на подставку, чтобы входящие видели свет.

«Ніхто не ставить запаленний світильник під перевернуту посудину або під ліжко. Навпаки, його ставлять на підставку, щоб кожен, хто зайде в приміщення, бачив світло.

Ибо нет ничего тайного, что не стало бы явным, и скрытого, что не стало бы известным и не вышло на свет.

Адже немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і немає нічого таємного, щоб не вийшло на чисту воду.

Итак, следите за тем, как вы слушаете, — еще больше будет дано тому, у кого есть внимание к слову, а у того, у кого нет, будет взято и то, что, как ему кажется, у него есть».

Будьте уважні й обмірковуйте те, що ви чуєте. Бо хто має розуміння, тому додасться ще більше, а хто не має, в того відніметься і той дріб’язок, який, як йому здається, йому належить».

Когда к Нему пришли Его мать и братья, они не смогли пройти к Нему из-за толпы.

Прийшли до Ісуса Його мати й брати, але не могли наблизитися до Нього через те, що Його оточував натовп.

Иисусу сказали: «Там, позади всех,5 стоят Твои мать и братья. Они хотят видеть Тебя».

Ісусові сказали: «Поглянь! Он мати й брати Твої чекають зовні і бажають бачити Тебе».

Но Он ответил им: «Мать Моя и братья Мои — это те, кто слушает слово Божие и повинуется ему».

У відповідь Ісус сказав: «Моя мати і брати — це ті, хто слухає Слово Боже й виконує його».

Однажды Иисус сел со Своими учениками в лодку и сказал им: «Переправимся на другой берег». И они отплыли.

Одного дня було так, що Ісус сів у човен разом зі Своїми учнями й мовив до них: «Нумо, перепливемо на інший берег озера!» І вони вирушили.

А во время их плавания Он уснул. Между тем поднялась буря, и на озере начался сильный шторм. Вода стала заливать лодку, и их жизнь оказалась в опасности.

Поки вони пливли, Ісус заснув, а на озеро налетів штормовий вітер. Човен почав наповнюватися водою.

Подойдя к Иисусу, ученики стали будить Его: «Наставник, Наставник, мы погибаем!» — кричали они. Пробудившись, Он словом Своим усмирил ветер и бушующие волны: они улеглись, и наступила тишина.

Учні розбудили Ісуса зі словами: «Господи, Господи, ми гинемо!» Ісус прокинувся і наказав вітру й хвилям вгамуватися. Вітер вщух, і на озері запала тиша.

«Где ваша вера?» — спросил Он учеников. А они со страхом и удивлением говорили друг другу: «Кто же Он такой, что приказывает ветру и воде, и те повинуются Ему?!»

А Ісус звернувся до Своїх учнів: Та вони були налякані й збентежені, й питали один одного: «Хто ж це Такий, що навіть вітер й води підкоряються Йому?»

И они, переплыв через озеро, оказались в земле герасинской,6 той, что расположена напротив Галилеи.

І припливли вони до землі Ґерасинської,[19] що на протилежному березі озера від Ґалилеї.

Как только Иисус сошел на берег, Его встретил некий человек из города, одержимый бесами. Он давно уже не носил никакой одежды и жил не в доме, а в могильных пещерах.

Тільки-но Ісус зійшов з човна, як один чоловік з того міста зустрів Його. Він був одержимий нечистим духом. Тривалий час він не носив одягу й не жив у будинку, а жив серед гробниць.

Увидев Иисуса, он с воплем упал к ногам Его и закричал: «Ну что Тебе нужно от меня, Иисус, Сын Бога Всевышнего? Молю Тебя, не мучь меня!»

Побачивши Ісуса, одержимий упав долілиць перед Ним, а потім голосно закричав: «Що Тобі треба від мене, Ісусе, Сину Господа Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене».

Он так кричал, потому что Иисус уже повелел нечистому духу выйти из этого человека. (Очень много раз дух овладевал им, и хотя пытались держать его под стражей, в цепях и кандалах, он разрывал их и убегал, гонимый бесом, в места пустынные.)

Ісус звелів нечистому духові вийти з того чоловіка. Нечистий часто хапав його, та коли це траплялося, то доводилося заковувати його в кайдани та ланцюги й тримати під вартою. Та щоразу він рвав ланцюги й трощив кайдани і, гнаний бісом, тікав у безлюдні місця.

Иисус спросил его: «Как тебя зовут?» Тот ответил: «Легион»,7 так как в него вошло много бесов.

Тож Ісус запитав його: «Як тебе звати?» І той відповів: «Леґіон» [20] — бо багато бісів вселилося в того чоловіка.

И они просили Его не отсылать их в бездну.

Вони благали Ісуса не виганяти їх у безодню.[21]

Там же, на горе, паслось большое стадо свиней; бесы просили у Иисуса позволения войти в этих свиней, и Он позволил.

Неподалік на узвишші паслося велике стадо свиней. Тож біси благали Ісуса дозволити їм переселитися у свиней, й Ісус їм дозволив.

Оставив8 человека, бесы вошли в свиней, и стадо ринулось с кручи в озеро и утонуло.

Тож нечисті духи залишили чоловіка і вселилися в свиней. Тоді стадо кинулося з крутого берега в озеро й потонуло.

Увидев всё это, свинопасы бросились бежать и рассказали о происшедшем в городе и окрестностях.

Коли свинопаси, які доглядали за стадом, побачили, що сталося, то побігли геть і розповіли про все по місту й околицях.

Тогда люди вышли, чтобы своими глазами увидеть случившееся. Когда пришли они к Иисусу и увидели человека, из которого вышли бесы, сидящим у ног Иисуса, одетым и в здравом уме, они испугались.

І люди сходилися, щоб подивитися, що сталося. Вони прийшли до Ісуса й, побачивши того біснуватого біля Його ніг одягненим і при здоровому глузді, дуже злякалися.

А очевидцы рассказали им, как был исцелен9 бесноватый.

Свідки розповіли їм, як одержимий бісом був зцілений.

И все жители округи герасинской стали просить Христа удалиться от них — так велик был их страх. Он вошел в лодку и отправился назад.

То всі люди землі Ґерасинської попросили Ісуса залишити їх, бо великий страх охопив їх. Тоді Він увійшов у човен, щоб повернутися до Ґалилеї,

Человек, из которого вышли бесы, просил у Иисуса позволения остаться с Ним, но Он отослал его.

а чоловік, з якого вийшли нечисті духи, благав Ісуса узяти його з Собою. Та Ісус відіслав його зі словами:

«Возвращайся к себе домой, — сказал Он ему, — и расскажи там о том, что сделал для тебя Бог». И человек этот пошел, по всему городу рассказывая о том, что сделал Иисус для него.

«Повертайся додому й розкажи всім, що Бог зробив для тебе». І чоловік пішов, по цілому місту розповідаючи про те, що Ісус зробив для нього.

Когда Иисус вернулся на другой берег, там Его встретила большая толпа: все ожидали Его.

Коли Ісус повернувся до Ґалилеї, великий натовп вітав Його.

И пришел к Нему человек по имени Иаир, старейшина синагоги, и, пав к ногам Иисуса, просил Его прийти к нему в дом,

41-42 Саме тоді прийшов голова синагоги на ймення Яїр. Він упав до Ісусових ніг і благав піти до нього додому, оскільки там помирала його єдина дочка, якій було дванадцять років. І коли Ісус йшов з Яїром, величезний натовп з усіх сторін щільно оточував Його.

потому что умирал его единственный ребенок, девочка лет двенадцати. И когда Он шел с Иаиром, толпы людей теснили Его со всех сторон.

Среди них была женщина, двенадцать лет страдавшая кровотечением. [Она истратила на врачей всё, что было у нее ], и никто не смог вылечить ее.

У натовпі була жінка, яка вже дванадцять років страждала від кровотечі. Вона витратила все, що мала, на лікарів, [22] та ніхто з них не зміг допомогти їй.

Подойдя сзади, она прикоснулась к краю Его одежды, и кровотечение тотчас прекратилось.

Жінка підійшла ззаду до Ісуса й торкнулася краю Його плаща. Тієї ж миті кровотеча припинилася.

«Кто ко Мне прикоснулся?» — спросил Иисус. Когда все стали отказываться, Петр10 сказал: «Наставник, толпа со всех сторон теснит Тебя…»

Ісус запитав: «Хто це торкнувся Мене?» Оскільки всі відмовлялися, Петро відповів: «Господи, натовп зусебіч напирає на Тебе і тисне».

«Нет, кто-то прикоснулся ко Мне, — сказал Иисус. — Я почувствовал, что сила изошла от Меня».

Та Ісус сказав: «Хтось торкнувся Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене».

Женщина поняла, что утаиться ей не удастся. Она с трепетом подошла и, пав ниц перед Иисусом, при всем народе призналась, по какой причине коснулась Его и как тотчас была исцелена.

Коли жінка зрозуміла, що їй не вдасться залишитися непоміченою, затремтіла і впала долілиць перед Ісусом. Перед усіма присутніми вона сказала, чому торкнулася Його і як миттю одужала.

Он же сказал ей: «Дочь Моя, вера твоя спасла11 тебя. Иди с миром».

Ісус сказав їй: «Дочко, віра твоя зцілила тебе! Йди з миром».

Он еще говорил эти слова, как пришел некто из дома старейшины синагоги к Иаиру с вестью: «Твоя дочь умерла, не утруждай больше Учителя».

Поки Ісус ще говорив, чоловіки прийшли з дому Яїра й сказали йому: «Твоя дочка померла. Навіщо турбувати Учителя?»

Но Иисус, услышав это, сказал ему: «Не бойся. Только верь, и будет она спасена».

Та Ісус почув ці слова й мовив до Яїра: «Не бійся. Лиш вір, і вона одужає».

Придя в дом его, Иисус не позволил войти вместе с Ним никому, кроме Петра, Иоанна, Иакова и родителей девочки.

Прийшовши до дому, Ісус нікому не дозволив заходити з Ним, крім Петра, Іоана, Якова та батьків дитини.

Дом был полон людей, все глубоко скорбели и плакали по умершей. Иисус сказал: «Не плачьте. Она не умерла — она спит».

Усі присутні плакали й сумували за дівчинкою. Ісус мовив: «Не плачте! Вона не померла, а просто спить».

И они стали смеяться над Ним, зная, что девочка мертва.

Та люди почали насміхатися з Нього, знаючи, що вона таки померла.

Но Он,12 взяв ее за руку, громко произнес: «Дитя Мое, встань!»

Тоді Ісус узяв її за руку й мовив: «Дівчинко, вставай!»

И вернулась к ней жизнь.13 Она тотчас поднялась, а Иисус велел покормить ее.

Дух її повернувся в тіло, і вона тут же підвелася. Ісус звелів нагодувати дівча.

Родители ее были вне себя от изумления и радости, Он же повелел им никому не говорить о произошедшем.

Батьки дівчинки були приголомшені тим великим дивом, але Ісус наказав їм, щоб нікому не розповідали про те, що сталося.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

3 [1] — Букв.: служили им имуществом своим.

6 [2] — Букв.: скалу.

10 [3] — Ис 6:9,10.

13 [4] — Или: искушения.

20 [5] — Букв.: вне/снаружи.

26 [6] — В некот. рукописях: гадаринской/гергесинской; то же в ст. 37.

30 [7] — См. в Словаре Легион.

33 [8] — Букв.: вышедши из.

36 [9] — Или: спасен.

45 [10] — В некот. рукописях: Петр и бывшие с ним.

48 [11] — Или: исцелила.

54 [12] — В некот. рукописях: Он же, выслав всех прочь.

55 [13] — Или: дыхание.

« 7 глава 9 глава »