По Луке 8 глава

Евангелие по Луке
Под редакцией Кулаковых → Переклад Хоменка

После этого Иисус ходил по городам и селениям, проповедуя и возвещая Благую Весть о Царстве Божием. Его сопровождали двенадцать учеников,

По тому Ісус проходив через міста та села, проповідуючи й звіщаючи Добру Новину про Царство Боже. З ним були дванадцять

а также некоторые женщины, исцеленные от злых духов и разных болезней: Мария, называемая Магдалиной, из которой вышло семь бесов;

і деякі жінки, що були оздоровлені ним від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалина, з якої вийшло сім бісів,

Иоанна, жена Хузы, управляющего у Ирода; Сусанна и многие другие, которые, используя свои собственные средства, служили Иисусу и Его ученикам.1

Йоанна, жінка Хузи, Іродового урядовця, Сусанна та багато інших, що їм допомагали з своїх маєтків.

Люди стекались к Нему из разных городов; и однажды, когда собралась большая толпа народа, Он рассказал такую притчу:

А коли зібралася сила народу, і з усіх міст приходили до нього, Ісус сказав їм у притчі:

«Вышел сеятель засеять поле семенами. И когда сеял, часть семян упала у дороги, где они были затоптаны, и птицы поднебесные склевали их.

“Вийшов сіяч сіяти своє зерно. І як він сіяв, одне впало край дороги й було потоптане, і птиці небесні його видзьобали.

Другие упали на каменистую почву2 и, как только взошли, засохли из-за недостатка влаги.

Друге упало на камінь і, зійшовши, висхло, бо вогкости не мало.

Некоторые упали среди колючек, росли вместе с ними, и те заглушили их.

Інше впало між тернину, і тернина, вигнавшися з ним вкупі, його заглушила.

А иные упали в землю добрую, взошли и дали стократный урожай». И, сказав это, Он воскликнул: «У кого есть уши, чтобы слышать, пусть услышит!»

Врешті, інше впало на добру землю і, зійшовши, сторицею вродило.” Кажучи це, Ісус голосно мовив: “Хто має вуха слухати, нехай слухає.”

Ученики же спрашивали Его, что могла бы значить эта притча.

Учні його спитали, що б вона могла значити, оця притча.

Иисус ответил: «Вам от Бога дано тайны Царства Его узнать, а для остальных всё в притчах остается, чтобы, как сказано в Писании, смотрели — и не видели, слушали — и не понимали.3

Він сказав їм: “Вам дано знати тайни Божого Царства; іншим же в притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили, і слухаючи, не розуміли.

Вот что значит эта притча: семя — это слово Божие.

Ось що значить оця притча: зерно це слово Боже.

С теми, кто слышит слово, бывает, как с зернами при дороге: слышат такие люди слово, потом приходит дьявол и забирает это слово из сердца каждого из них, чтоб не уверовали они и не были спасены.

Тії, що край дороги, це ті, що слухають, та потім приходить диявол і вириває геть з їх серця слово, щоб вони не увірували та й не спаслися.

Те же, что упали на камень, — это про людей, которые, услышав слово, с радостью принимают его. Но нет у них корня: они становятся верующими на какое-то короткое время, а в дни испытания4 отступают от веры.

Ті ж, що на камені, це тії, що, почувши, з радістю приймають слово, але не маючи коріння, вірують дочасу й під час спокуси відпадають.

Среди колючек посеянное — это о тех, кто слышит весть, но идут они своим путем, их духовный рост со временем заглушается заботами, богатством и удовольствиями жизни, так что плод их никогда не созревает.

А те, що впало між тернину, це ті, що вислухавши, ідуть, та клопоти, багатства і життєві розкоші їх душать, і вони не дають плоду.

А семена, упавшие на добрую землю, — это о тех, кто, услышав слово, хранит его в сердце благородном и добром; такие благодаря своей стойкости приносят урожай.

Нарешті, те, що на землі добрій, це ті, що чувши слово серцем щирим, добрим, його держать і дають плід у терпінні.

Никто, зажегши светильник, не станет накрывать его сосудом или прятать под кроватью. Напротив, его ставят на подставку, чтобы входящие видели свет.

Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло.

Ибо нет ничего тайного, что не стало бы явным, и скрытого, что не стало бы известным и не вышло на свет.

Нічого бо нема захованого, що б не стало явним, ані нічого тайного, що б не стало знаним і на яв не вийшло.

Итак, следите за тем, как вы слушаете, — еще больше будет дано тому, у кого есть внимание к слову, а у того, у кого нет, будет взято и то, что, как ему кажется, у него есть».

Вважайте, отже, як слухаєте: бо хто має, тому дасться; а хто не має, заберуть і те, що йому здається, нібито має.”

Когда к Нему пришли Его мать и братья, они не смогли пройти к Нему из-за толпы.

Мати його й брати прийшли були до нього, та зачерез народ не могли до нього доступитись.

Иисусу сказали: «Там, позади всех,5 стоят Твои мать и братья. Они хотят видеть Тебя».

Його повідомили: “Мати твоя і брати твої стоять надворі, хочуть побачитися з тобою.”

Но Он ответил им: «Мать Моя и братья Мои — это те, кто слушает слово Божие и повинуется ему».

Він же у відповідь сказав їм: “Мати моя і брати мої це ті, що слухають слово Боже й його виконують.”

Однажды Иисус сел со Своими учениками в лодку и сказал им: «Переправимся на другой берег». И они отплыли.

Одного дня Ісус увійшов до човна з учнями своїми і сказав їм: “Переплиньмо на той бік озера.” І відплили.

А во время их плавания Он уснул. Между тем поднялась буря, и на озере начался сильный шторм. Вода стала заливать лодку, и их жизнь оказалась в опасности.

Як же вони плили, він заснув. Тим часом буря з вітром накинулась на озеро, їх почало заливати, і вони були в небезпеці.

Подойдя к Иисусу, ученики стали будить Его: «Наставник, Наставник, мы погибаем!» — кричали они. Пробудившись, Он словом Своим усмирил ветер и бушующие волны: они улеглись, и наступила тишина.

І, приступивши, вони збудили його й кажуть: “Наставниче, наставниче, ми гинемо!” Він устав, погрозив вітрові й розбурханим хвилям, і вони ущухли, і настала тиша.

«Где ваша вера?» — спросил Он учеников. А они со страхом и удивлением говорили друг другу: «Кто же Он такой, что приказывает ветру и воде, и те повинуются Ему?!»

Тоді сказав їм: “Де ваша віра?” Вони ж, налякані й здивовані, один до одного казали: “Хто це такий, що вітрам і воді повеліває, і вони слухають його?”

И они, переплыв через озеро, оказались в земле герасинской,6 той, что расположена напротив Галилеи.

Вони пристали в краю Геразинськім, що проти Галилеї.

Как только Иисус сошел на берег, Его встретил некий человек из города, одержимый бесами. Он давно уже не носил никакой одежды и жил не в доме, а в могильных пещерах.

Як Ісус вийшов на берег, трапився йому назустріч один чоловік з міста, що мав бісів. Він з давнього часу вже не носив одежі й мешкав не в хаті, а по гробах.

Увидев Иисуса, он с воплем упал к ногам Его и закричал: «Ну что Тебе нужно от меня, Иисус, Сын Бога Всевышнего? Молю Тебя, не мучь меня!»

Побачивши Ісуса, закричав, припав йому до ніг і сказав голосом сильним: “Що мені й тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього? Благаю тебе, не муч мене!”

Он так кричал, потому что Иисус уже повелел нечистому духу выйти из этого человека. (Очень много раз дух овладевал им, и хотя пытались держать его под стражей, в цепях и кандалах, он разрывал их и убегал, гонимый бесом, в места пустынные.)

Бо він велів нечистому духові вийти з чоловіка. Дух той часто хапав чоловіка, і його тоді в'язали кайданами та ланцюгами й стерегли, та він трощив окови, і демон гонив його по пустинях.

Иисус спросил его: «Как тебя зовут?» Тот ответил: «Легион»,7 так как в него вошло много бесов.

Ісус же спитав його: “Як тобі на ім'я?” “Легіон!” — відповів той, багато бо бісів увійшло в нього.

И они просили Его не отсылать их в бездну.

І вони благали його, щоб він не велів їм іти в безодню.

Там же, на горе, паслось большое стадо свиней; бесы просили у Иисуса позволения войти в этих свиней, и Он позволил.

А було там велике стадо свиней, що паслося на горі. І демони просили його, щоб він дозволив їм увійти в них. І він дозволив їм.

Оставив8 человека, бесы вошли в свиней, и стадо ринулось с кручи в озеро и утонуло.

Вийшли ті демони з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро та й потонуло.

Увидев всё это, свинопасы бросились бежать и рассказали о происшедшем в городе и окрестностях.

Побачивши, що сталося, пастухи кинулись урозтіч і розповіли про це в місті та по селах.

Тогда люди вышли, чтобы своими глазами увидеть случившееся. Когда пришли они к Иисусу и увидели человека, из которого вышли бесы, сидящим у ног Иисуса, одетым и в здравом уме, они испугались.

І вийшли люди подивитися, що сталось. Вони прибули до Ісуса й знайшли, що чоловік, з якого вийшли біси, сидів при ногах Ісуса, зодягнений та при умі — і злякались.

А очевидцы рассказали им, как был исцелен9 бесноватый.

Наочні свідки їм розповіли, як вилікувався біснуватий.

И все жители округи герасинской стали просить Христа удалиться от них — так велик был их страх. Он вошел в лодку и отправился назад.

Тоді все населення Геразинської округи почало його просити, щоб відійшов від них, бо великий страх огорнув їх. І він увійшов до човна й повернувся.

Человек, из которого вышли бесы, просил у Иисуса позволения остаться с Ним, но Он отослал его.

А чоловік, з якого вийшли біси, просив Ісуса, щоб бути з ним, але він відпустив його, кажучи:

«Возвращайся к себе домой, — сказал Он ему, — и расскажи там о том, что сделал для тебя Бог». И человек этот пошел, по всему городу рассказывая о том, что сделал Иисус для него.

“Вернися додому й розкажи все те, що Бог зробив тобі.” Пішов той, сповіщаючи по всьому місті, що Ісус зробив йому.

Когда Иисус вернулся на другой берег, там Его встретила большая толпа: все ожидали Его.

По повороті Ісус був прийнятий народом, бо всі його чекали.

И пришел к Нему человек по имени Иаир, старейшина синагоги, и, пав к ногам Иисуса, просил Его прийти к нему в дом,

Аж ось прийшов чоловік, Яір на ім'я, який був головою синагоги. Припавши до ніг Ісуса, він почав його просити зайти до нього в хату,

потому что умирал его единственный ребенок, девочка лет двенадцати. И когда Он шел с Иаиром, толпы людей теснили Его со всех сторон.

бо була в нього дочка одиначка, яких дванадцять років, і вона вмирала. І як він ішов туди, люди тиснулися до нього.

Среди них была женщина, двенадцать лет страдавшая кровотечением. [Она истратила на врачей всё, что было у нее ], и никто не смог вылечить ее.

Аж тут жінка якась, що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити,

Подойдя сзади, она прикоснулась к краю Его одежды, и кровотечение тотчас прекратилось.

підійшовши ззаду, доторкнулась краю його одежі й умить стала здоровою — спинилась її кровотеча.

«Кто ко Мне прикоснулся?» — спросил Иисус. Когда все стали отказываться, Петр10 сказал: «Наставник, толпа со всех сторон теснит Тебя…»

Ісус спитав: “Хто доторкнувся мене?” А що всі відпекувались, Петро мовив: “Наставниче, то люди коло тебе юрмляться і тиснуться.”

«Нет, кто-то прикоснулся ко Мне, — сказал Иисус. — Я почувствовал, что сила изошла от Меня».

Ісус же сказав: “Хтось доторкнувся до мене, бо я чув, як сила вийшла з мене.”

Женщина поняла, что утаиться ей не удастся. Она с трепетом подошла и, пав ниц перед Иисусом, при всем народе призналась, по какой причине коснулась Его и как тотчас была исцелена.

Побачивши жінка, що не втаїлася, тремтячи підійшла й упавши йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до нього доторкнулась і як негайно одужала.

Он же сказал ей: «Дочь Моя, вера твоя спасла11 тебя. Иди с миром».

Сказав їй Ісус: “Дочко, віра твоя спасла тебе, йди в мирі!”

Он еще говорил эти слова, как пришел некто из дома старейшины синагоги к Иаиру с вестью: «Твоя дочь умерла, не утруждай больше Учителя».

Він говорив ще, як приходить хтось від голови синагоги і каже: “Твоя дочка померла, не турбуй більш Учителя.”

Но Иисус, услышав это, сказал ему: «Не бойся. Только верь, и будет она спасена».

Ісус почувши це, озвався до нього: “Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться.”

Придя в дом его, Иисус не позволил войти вместе с Ним никому, кроме Петра, Иоанна, Иакова и родителей девочки.

Прийшовши до хати, він не пустив нікого з собою всередину, крім Петра, Йоана та Якова з батьком та матір'ю дитини.

Дом был полон людей, все глубоко скорбели и плакали по умершей. Иисус сказал: «Не плачьте. Она не умерла — она спит».

Всі плакали за нею і голосили. Він же мовив: “Не плачте, вона не вмерла, вона тільки спить.”

И они стали смеяться над Ним, зная, что девочка мертва.

І ті сміялися з нього, бо знали, що вмерла.

Но Он,12 взяв ее за руку, громко произнес: «Дитя Мое, встань!»

А він узяв її за руку й голосно промовив: “Дівчино, пробудися!”

И вернулась к ней жизнь.13 Она тотчас поднялась, а Иисус велел покормить ее.

І дух її повернувсь до неї, і вона миттю встала. Тоді він звелів дати їй їсти.

Родители ее были вне себя от изумления и радости, Он же повелел им никому не говорить о произошедшем.

Батьки ж її були здивовані вельми, та він наказав їм нікому не говорити, що сталося.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

3 [1] — Букв.: служили им имуществом своим.

6 [2] — Букв.: скалу.

10 [3] — Ис 6:9,10.

13 [4] — Или: искушения.

20 [5] — Букв.: вне/снаружи.

26 [6] — В некот. рукописях: гадаринской/гергесинской; то же в ст. 37.

30 [7] — См. в Словаре Легион.

33 [8] — Букв.: вышедши из.

36 [9] — Или: спасен.

45 [10] — В некот. рукописях: Петр и бывшие с ним.

48 [11] — Или: исцелила.

54 [12] — В некот. рукописях: Он же, выслав всех прочь.

55 [13] — Или: дыхание.

« 7 глава 9 глава »