Екклесиаст 1 глава

Книга Екклезиаста, или Проповедника
Под редакцией Кулаковых → Переклад Хоменка

Слова Экклезиаста,1 сына Давидова, царя в Иерусалиме:

Слова Когелета, Давидового сина, царя в Єрусалимі.

«Всё тщета,2 — сказал Экклезиаст, — напрасная тщета, всё понапрасну.

Марнота марнот, каже Когелет, марнота марнот — геть усе марнота.

Какой человеку прок от всех трудов его, коим предается он при свете солнца?3

Що за користь людині з усіх її трудів, які вона завдає собі під сонцем?

Род приходит, род уходит, а земля стоит вовек.

Рід відходить і рід приходить, земля ж перебуває повіки.

Восходит солнце, заходит оно и вновь спешит туда, где ему восходить.

Так само і сонце сходить, і сонце заходить і поспішає до свого місця, де має сходити.

Несется ветер на юг, поворачивает на север, кружит он, кружит, возвращается ветер на круги своя.

Вітер віє на південь, і звертає на північ: знай крутиться та й крутиться, повіваючи, та й знов повертається до своїх кругобігів.

Бегут все потоки к морю, но моря не переполнят они: куда бежали, туда и будут бежать.4

Усі ріки течуть у море, та море не наповнюється. До місця, звідки течуть ріки, туди вони повертаються знову.

Не подобрать нужного слова,5 да ведь и не скажешь всего словами; не насытится око увиденным, не наполнится ухо услышанным.

Усякі речі втомлюють людину, а чому — ніхто не каже. Око не насититься баченим, вухо не наповниться слуханим.

Будет то, что и было уже, что случалось, то и случится, и нет ничего нового под солнцем.

Те, що було, є те саме, що буде; те, що зробилось, є те саме, що зробиться. Нема нічого нового під сонцем.

Иной раз говорят: „Погляди: это новое!“ Но всё это было в иные века, задолго до нас.

Як є щось, про що кажуть: «Глянь: ось нове!» — то воно вже давно було у віках, які були перед нами.

Прежних уже не помнят, да и о тех, кто будет впредь, позабудут те, кто за ними придут.

Немає згадки про минулих, та й про тих, що будуть потім, — не згадають про них ті, що прийдуть опісля.

Я, Экклезиаст, царствовал над Израилем в Иерусалиме.

Я, Когелет, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

И повелел я сердцу своему6 мудростью исследовать и узнать всё, что делается под небесами. Тягостный труд задал Бог людям, чтобы занять их.7

Віддався я всім серцем розслідуванням та мудрим вивідуванням усього, що під сонцем. Це ж невдячне заняття, що Бог дав людям, щоб вони клопоталися.

И убедился я,8 что всё происходящее под солнцем — напрасная тщета, за ветром погоня.9

Я бачив усе, що діється під сонцем, і що ж? Усе марнота й гонитва за вітром.

Кривое не выпрямить; чего нет, того не восполнить.10

Криве не може стати прямим, і того, що бракує, не можна полічити.

Сказал я тогда себе самому:11 „Вот преумножил я мудрость и всех превзошел, кто царствовал до меня в Иерусалиме, теперь много мудрости и знаний в сердце моем“.12

Подумав я у серці: ось я придбав собі велику і глибоку мудрість, понад усіх, що були передо мною над Єрусалимом, і серце моє дознало велемудрости й знання.

И повелел я сердцу своему узнать, что есть мудрость и познанье, а что — безумие13 и глупость. Но узнал я, что и это погоня за ветром.

Я віддався моїм серцем, щоб спізнати мудрість, спізнати глупоту і безумство, і я довідався, що й це гонитва за вітром,

Ибо от многой мудрости и печали много, и кто умножает познание — умножает боль.

бо у великій мудрості — велика журба, хто додає знання, додає страждання.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Евр. кохэ́лет — собирающий общину (для проповеди), или: возглашающий в собрании, здесь может выступать и как имя собственное, в LXX: экклесиасте́с, что дало русское название книги; друг. возм. пер.: Учитель; традиционный перевод: Проповедник.

2 [2] — Евр. хавэ́ль хавали́м — традиционно переводилось как суета сует, в знач. абсолютная никчемность всего, бессмысленность; евр. хе́вель — пар, дуновение, дыхание; непостоянство, обманчивость, пустота, ничто.

3 [3] — Или: на свете; букв.: под солнцем.

7 [4] — Или: реки возвращаются к своим истокам.

8 [5] — Или: все слова истерлись; или: все дела утомляют.

13 [6] — Или: решил я разум свой направить. Сердце в евр. — это орган мышления и познания, а не только чувств, как в русском; ср. ст. 16, 17.

13 [7] — Друг. возм. пер.: на мученье; или: для смиренья; ср. 3:10.

14 [8] — Букв.: увидел я.

14 [9] — Или: поиски / стремление; подобное в ст. 17.

15 [10] — Так по друг. чтению; букв.: не исчислить.

16 [11] — Букв.: сердцу моему.

16 [12] — Букв.: и мое сердце видело много мудрости и знания.

17 [13] — Друг. возм. пер. (здесь и далее): безумные (удовольствия).

« 31 глава 2 глава »