Екклесиаст 8 глава

Книга Екклезиаста, или Проповедника
Под редакцией Кулаковых → Переклад Хоменка

Кто, как не мудрый, может всё разъяснить? Мудростью освещается лик человека и смягчается суровость лица.1

Хто знає пояснення речей, як той мудрий? Мудрість людини освітлює її обличчя і відмінює суворість її виду.

Так я скажу: слово уст царевых исполняй ради клятвы пред Богом.

Чини волю царя і це з-за присяги перед Богом.

От лица царева уйти не спеши, но и дел дурных не отстаивай. Ибо что царь захочет, то и сделает.

Не квапся відійти від нього; в погану справу не втручайся, бо він що схоче, зробить.

Слово царское властью обладает, и кто возразит царю: „Что ты творишь“?

Бо слово царя могутнє. Хто зважиться йому сказати: «Що чиниш?»

Кто заповедь соблюдает — тому царь не причинит зла, сердце мудрого знает и сроки, и порядок.2

Хто береже наказ, той не дізнає лиха; серце мудрого час і суд розрізняє.

У всего есть свой срок и свой порядок, однако выпадают на долю человека и тяжкие бедствия.

На всяку бо річ є час і суд, і лихо, що над чоловіком висить, тяжке,

Да и не знает человек, что будет впереди. И кто о будущем ему возвестит?

бо він не знає, що буде; хто йому скаже, як воно настане?

И не властен человек над ветром,3 не может его удержать, не властен он и над временем собственной смерти, отпуска нет на войне, и не спасется злодей злодейством своим.

Ніхто не має влади над вітром, щоб стримати його, і ніхто не має влади над днем смерти. Від бою відпустки немає, і зло не вирятує того, хто його коїть.

И всё это я перевидал, сердцем вникая в дела, что творятся под солнцем, постигая, как с жестокостью4 господствует над человеком человек.

Усе це я бачив, прихиляючи увагу до всього, що діється під сонцем, у час, коли людина панує над людиною — їй на шкоду.

Но повидал я и другое: погребают люди злодея и расходятся от места погребения,5 и забывает город о его злодействах… И это тщета.

Бачив я далі, що грішників ховали, і вони входили до спочинку, а ті, що чесно чинили, відходили далеко від святого місця, і їх у місті забували. Це теж марнота.

Где не спешат карать злодеянья, там и тягою к злодеяньям наполняются людские сердца.

Що вирок над лихим учинком не виконується швидко, тим то серце людське й повне бажання чинити зло.

По сто раз творит грешник злые дела, и всё же продлевается его жизнь. Но знаю я: благо будет тем, кто благоговеет пред Богом, в благоговенье пред Ним пребывает.

І хоча б грішник сто раз чинив зло, і то довго, однак я знаю добре, що щасливі будуть ті, що бояться Бога, власне тому, що вони його бояться.

И не будет блага злодею, и недолговечен он, словно тень, потому что нет в нем благоговенья перед Богом.

Безбожному ж не буде щастя, і мов тінь проминуть його дні, бо не боїться Бога.

Вот еще какая тщета творится на земле: праведным порой выпадает удел злодеев, а злодеям — удел праведных. Я сказал и об этом: тщета!

Є й така марнота, що діється на землі: праведним стається те, що заслужили своїми вчинками безбожні, а безбожним трапляється те, що заслужили своїми вчинками праведні. Я сказав: І це теж марнота.

И воспел я хвалу веселью, ибо нет ничего лучшего для человека под солнцем, как есть, пить да веселиться… Пусть сопровождает это труды человека во все отпущенные ему Богом дни под солнцем.

І я почав хвалити радість, бо нема щастя для чоловіка під сонцем, як їсти, пити й веселитись, і щоб це супроводжувало його при його праці за час його віку, який Бог дав йому під сонцем.

Устремил я сердце свое к познанию мудрости и всех дел, что творятся на земле, и не смыкал очей ни днем ни ночью.6

Коли я спрямував мій розум на те, щоб спізнати мудрість та щоб додивитись на справи, які діються на землі, — бо ні удень, ані вночі не бачать сну очі —

И видел я все дела Божьи, только вот не постичь человеку всего того, что творится под солнцем, сколько б ни старался он. И как не хвались мудрый всеми познаниями своими — всего не постичь!

тоді побачив я, розглянувши всі діла Божі, що ніхто не може збагнути діл, які діються під сонцем. Як би чоловік не силкувався, не може їх дослідити. Та й мудрий теж, навіть коли думає, що знає, не може їх дослідити.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Или: бесстыдство лица; ср. Притч 7:13.

5 [2] — Или: правосудие / справедливость; то же в след. стихе.

8 [3] — Или: духом.

9 [4] — Или: во зло / к ущербу.

10 [5] — Букв.: от места святого; пер. всего стиха предположителен.

16 [6] — Или (ближе к букв.): и ни днем ни ночью не видят их очи сна.

« 7 глава 9 глава »