Екклесиаст 8 глава

Книга Екклезиаста, или Проповедника
Под редакцией Кулаковых → Переклад Куліша та Пулюя

Кто, как не мудрый, может всё разъяснить? Мудростью освещается лик человека и смягчается суровость лица.1

Хто рівен премудрому — а все ж таки хто розуміє значіннє річей? — Мудрість у чоловіка розяснює лице його й перемінює насуплений вид його.

Так я скажу: слово уст царевых исполняй ради клятвы пред Богом.

Я кажу: Чини волю царську, а се — задля присяги перед Богом.

От лица царева уйти не спеши, но и дел дурных не отстаивай. Ибо что царь захочет, то и сделает.

Не квап оддалятись од його; не будь упрямим в ледачому дїлї; бо він, що схоче, все може зробити.

Слово царское властью обладает, и кто возразит царю: „Что ты творишь“?

Слово царське потужне; хто зважиться сказати йому: Що ти робиш?

Кто заповедь соблюдает — тому царь не причинит зла, сердце мудрого знает и сроки, и порядок.2

Хто певнить накази, той не дознає лиха; серце в мудрого знає й час і спосіб;

У всего есть свой срок и свой порядок, однако выпадают на долю человека и тяжкие бедствия.

Про всяку бо річ є час і спосіб, тільки чоловікові лихо з тим,

Да и не знает человек, что будет впереди. И кто о будущем ему возвестит?

Що він не знає, що станеться, а хто ж скаже йому, як воно станеться?

И не властен человек над ветром,3 не может его удержать, не властен он и над временем собственной смерти, отпуска нет на войне, и не спасется злодей злодейством своим.

Нїхто не властен над духом, щоб здержати дух, і нема в його сили проти дня смертї, нема й пільги в службі віськовій, і провина не вирятує винуватого.

И всё это я перевидал, сердцем вникая в дела, что творятся под солнцем, постигая, как с жестокостью4 господствует над человеком человек.

Все це я вбачав, звертаючи ввагу на те, що дїється під сонцем. Буває часом, що один чоловік панує над другим чоловіком на шкоду йому.

Но повидал я и другое: погребают люди злодея и расходятся от места погребения,5 и забывает город о его злодействах… И это тщета.

Так бачив я, що ховали чесно безбожників, приходили й відходили з сьвятого місця, й забувано їх у містї, де вони так поводились. Та й се марнота.

Где не спешат карать злодеянья, там и тягою к злодеяньям наполняются людские сердца.

Суд над лихими вчинками не хутко судиться; через те й не лякаєсь серце людське, чинити зло.

По сто раз творит грешник злые дела, и всё же продлевается его жизнь. Но знаю я: благо будет тем, кто благоговеет пред Богом, в благоговенье пред Ним пребывает.

Та хоч грішник сто раз коїть лихе й тріває в йому, то я знаю, що тільки богобоязливим буде добре, хто почуває почесть перед лицем його;

И не будет блага злодею, и недолговечен он, словно тень, потому что нет в нем благоговенья перед Богом.

А безбожному не буде щастя й, немов би тїнь, не довго пробуде такий, хто не боїться Бога.

Вот еще какая тщета творится на земле: праведным порой выпадает удел злодеев, а злодеям — удел праведных. Я сказал и об этом: тщета!

Ще ж, буває й ось така марнота на землї: Праведних постигає те, що заслуговали б учинки безбожних, а з безбожними дїється таке, що заслуговали б учинки праведних. І сказав я: та й се — марнота!

И воспел я хвалу веселью, ибо нет ничего лучшего для человека под солнцем, как есть, пить да веселиться… Пусть сопровождает это труды человека во все отпущенные ему Богом дни под солнцем.

От і вхвалив я веселощі; бо нема нїчого лучшого чоловікові під сонцем, як їсти, пити й веселим серцем уживати; се ж супроводить його в працї в днях життя його, що дав йому Бог під сонцем.

Устремил я сердце свое к познанию мудрости и всех дел, что творятся на земле, и не смыкал очей ни днем ни ночью.6

Як звернув я серце моє на те, щоб зрозуміти мудрість і розгледїти все, що дїється на землї, де то чоловік нї в день нї в ночі не має сну, —

И видел я все дела Божьи, только вот не постичь человеку всего того, что творится под солнцем, сколько б ни старался он. И как не хвались мудрый всеми познаниями своими — всего не постичь!

Тодї спізнав я по всїх дїлах Божих, що людина не второпає того, що дїється під сонцем. Скільки б нї силкувався чоловік дослїдити, він все таки не здолїє виглибити того; і коли б який мудрець сказав, що він знає, то таки він не може того дослїдити.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Или: бесстыдство лица; ср. Притч 7:13.

5 [2] — Или: правосудие / справедливость; то же в след. стихе.

8 [3] — Или: духом.

9 [4] — Или: во зло / к ущербу.

10 [5] — Букв.: от места святого; пер. всего стиха предположителен.

16 [6] — Или (ближе к букв.): и ни днем ни ночью не видят их очи сна.

« 7 глава 9 глава »