Екклесиаст 8 глава

Книга Екклезиаста, или Проповедника
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

Кто, как не мудрый, может всё разъяснить? Мудростью освещается лик человека и смягчается суровость лица.1

Хто, як той мудрий, і зна́чення речі хто знає? Розсвітлює мудрість люди́ни обличчя її, і суворість лиця її змінюється.

Так я скажу: слово уст царевых исполняй ради клятвы пред Богом.

Я раджу: Наказа царсько́го виконуй, і то ради прися́ги перед Богом.

От лица царева уйти не спеши, но и дел дурных не отстаивай. Ибо что царь захочет, то и сделает.

Не квапся від нього відходити, не стій при злій справі, бо все, що захоче, він зробить,

Слово царское властью обладает, и кто возразит царю: „Что ты творишь“?

бо слово царе́ве — то вла́да, і хто йому скаже: „Що́ робиш?“

Кто заповедь соблюдает — тому царь не причинит зла, сердце мудрого знает и сроки, и порядок.2

Хто виконує заповідь, той не пізна́є нічого лихого, серце ж мудрого знає час і право.

У всего есть свой срок и свой порядок, однако выпадают на долю человека и тяжкие бедствия.

Бо для кожної речі час і право своє, бо лихо люди́ни числе́нне на ній,

Да и не знает человек, что будет впереди. И кто о будущем ему возвестит?

бо не знає, що буде, і я́к саме буде, хто їй розпові́сть?

И не властен человек над ветром,3 не может его удержать, не властен он и над временем собственной смерти, отпуска нет на войне, и не спасется злодей злодейством своим.

Немає люди́ни, яка панувала б над вітром, щоб стримати вітер, і вла́ди нема над днем смерти, і на війні нема зві́льнення, і пана свого́ не врятує безбожність.

И всё это я перевидал, сердцем вникая в дела, что творятся под солнцем, постигая, как с жестокостью4 господствует над человеком человек.

Усе це я бачив, і серце своє прикладав я до кожного чину, що відбувався під сонцем. І був час, коли запанувала люди́на над люди́ною на лихо для неї.

Но повидал я и другое: погребают люди злодея и расходятся от места погребения,5 и забывает город о его злодействах… И это тщета.

І я бачив безбожних похо́ваних, і до їхнього гро́бу прихо́дили, а ті, що чинили добро́, повики́дані з місця святого, і в місті забуті. Марно́та й оце!

Где не спешат карать злодеянья, там и тягою к злодеяньям наполняются людские сердца.

Що скоро не чиниться при́суд за вчинок лихий, тому́ серце лю́дських синів повне ними, щоб чинити лихе́.

По сто раз творит грешник злые дела, и всё же продлевается его жизнь. Но знаю я: благо будет тем, кто благоговеет пред Богом, в благоговенье пред Ним пребывает.

Хоч сто раз чинить грішний лихе́, а Бог суд відкладає йому, однако я знаю, що ти́м буде добре, хто Бога боїться, хто перед обличчям Його має страх!

И не будет блага злодею, и недолговечен он, словно тень, потому что нет в нем благоговенья перед Богом.

А безбожному добре не буде, і мов тінь, довгих днів він не матиме, бо він перед Божим лицем стра́ху не має!

Вот еще какая тщета творится на земле: праведным порой выпадает удел злодеев, а злодеям — удел праведных. Я сказал и об этом: тщета!

Є марно́та, яка на землі ді́ється, — що є справедливі, що лихо спадає на них, мов за вчинок безбожних, а є безбожні, що добрео спадає на них, мов за чин справедливих! Я сказав, що марно́та й оце!

И воспел я хвалу веселью, ибо нет ничего лучшего для человека под солнцем, как есть, пить да веселиться… Пусть сопровождает это труды человека во все отпущенные ему Богом дни под солнцем.

І радість я похваляв: що немає люди́ні під сонцем добра́, хіба тільки щоб їсти, та пити та ті́шитися, і оце супрово́дить її в її праці за ча́су життя її, що під сонцем Бог дав був їй.

Устремил я сердце свое к познанию мудрости и всех дел, что творятся на земле, и не смыкал очей ни днем ни ночью.6

Коли я поклав своє серце, щоб мудрість пізнати, і побачити чин, що діється він на землі, бо ні вдень ні вночі сну не бачить люди́на своїми очима,

И видел я все дела Божьи, только вот не постичь человеку всего того, что творится под солнцем, сколько б ни старался он. И как не хвались мудрый всеми познаниями своими — всего не постичь!

і коли я побачив усякий чин Бога, тоді я пізнав, що не може люди́на збагнути чину, під сонцем учи́неного! Тому скільки люди́на не тру́диться, щоб дошукатись цього, то не зна́йде, і коли й мудрий скаже, що знає, — не зможе знайти!

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Или: бесстыдство лица; ср. Притч 7:13.

5 [2] — Или: правосудие / справедливость; то же в след. стихе.

8 [3] — Или: духом.

9 [4] — Или: во зло / к ущербу.

10 [5] — Букв.: от места святого; пер. всего стиха предположителен.

16 [6] — Или (ближе к букв.): и ни днем ни ночью не видят их очи сна.

« 7 глава 9 глава »