Екклесиаст 8 глава

Книга Екклезиаста, или Проповедника
Синодальный перевод → Переклад Огієнка

Кто — как мудрый, и кто понимает значение вещей? Мудрость человека просветляет лицо его, и суровость лица его изменяется.

Хто, як той мудрий, і зна́чення речі хто знає? Розсвітлює мудрість люди́ни обличчя її, і суворість лиця її змінюється.

Я говорю: слово царское храни, и это ради клятвы пред Богом.

Я раджу: Наказа царсько́го виконуй, і то ради прися́ги перед Богом.

Не спеши уходить от лица его, и не упорствуй в худом деле; потому что он, что захочет, всё может сделать.

Не квапся від нього відходити, не стій при злій справі, бо все, що захоче, він зробить,

Где слово царя, там власть; и кто скажет ему: «что ты делаешь?»

бо слово царе́ве — то вла́да, і хто йому скаже: „Що́ робиш?“

Соблюдающий заповедь не испытает никакого зла: сердце мудрого знает и время и устав;

Хто виконує заповідь, той не пізна́є нічого лихого, серце ж мудрого знає час і право.

потому что для всякой вещи есть своё время и устав; а человеку великое зло оттого,

Бо для кожної речі час і право своє, бо лихо люди́ни числе́нне на ній,

что он не знает, что будет; и как это будет — кто скажет ему?

бо не знає, що буде, і я́к саме буде, хто їй розпові́сть?

Человек не властен над духом, чтобы удержать дух, и нет власти у него над днём смерти, и нет избавления в этой борьбе, и не спасёт нечестие нечестивого.

Немає люди́ни, яка панувала б над вітром, щоб стримати вітер, і вла́ди нема над днем смерти, і на війні нема зві́льнення, і пана свого́ не врятує безбожність.

Всё это я видел, и обращал сердце моё на всякое дело, какое делается под солнцем. Бывает время, когда человек властвует над человеком во вред ему.

Усе це я бачив, і серце своє прикладав я до кожного чину, що відбувався під сонцем. І був час, коли запанувала люди́на над люди́ною на лихо для неї.

Видел я тогда, что хоронили нечестивых, и приходили и отходили от святого места, и они забываемы были в городе, где они так поступали. И это — суета!

І я бачив безбожних похо́ваних, і до їхнього гро́бу прихо́дили, а ті, що чинили добро́, повики́дані з місця святого, і в місті забуті. Марно́та й оце!

Не скоро совершается суд над худыми делами; от этого и не страшится сердце сынов человеческих делать зло.

Що скоро не чиниться при́суд за вчинок лихий, тому́ серце лю́дських синів повне ними, щоб чинити лихе́.

Хотя грешник сто раз делает зло и коснеет в нём, но я знаю, что благо будет боящимся Бога, которые благоговеют пред лицом Его;

Хоч сто раз чинить грішний лихе́, а Бог суд відкладає йому, однако я знаю, що ти́м буде добре, хто Бога боїться, хто перед обличчям Його має страх!

а нечестивому не будет добра, и, подобно тени, недолго продержится тот, кто не благоговеет пред Богом.

А безбожному добре не буде, і мов тінь, довгих днів він не матиме, бо він перед Божим лицем стра́ху не має!

Есть и такая суета на земле: праведников постигает то, чего заслуживали бы дела нечестивых, а с нечестивыми бывает то, чего заслуживали бы дела праведников. И сказал я: и это — суета!

Є марно́та, яка на землі ді́ється, — що є справедливі, що лихо спадає на них, мов за вчинок безбожних, а є безбожні, що добрео спадає на них, мов за чин справедливих! Я сказав, що марно́та й оце!

И похвалил я веселье; потому что нет лучшего для человека под солнцем, как есть, пить и веселиться: это сопровождает его в трудах во дни жизни его, которые дал ему Бог под солнцем.

І радість я похваляв: що немає люди́ні під сонцем добра́, хіба тільки щоб їсти, та пити та ті́шитися, і оце супрово́дить її в її праці за ча́су життя її, що під сонцем Бог дав був їй.

Когда я обратил сердце моё на то, чтобы постигнуть мудрость и обозреть дела, которые делаются на земле, и среди которых человек ни днём, ни ночью не знает сна, —

Коли я поклав своє серце, щоб мудрість пізнати, і побачити чин, що діється він на землі, бо ні вдень ні вночі сну не бачить люди́на своїми очима,

тогда я увидел все дела Божии и нашёл, что человек не может постигнуть дел, которые делаются под солнцем. Сколько бы человек ни трудился в исследовании, он всё-таки не постигнет этого; и если бы какой мудрец сказал, что он знает, он не может постигнуть этого.

і коли я побачив усякий чин Бога, тоді я пізнав, що не може люди́на збагнути чину, під сонцем учи́неного! Тому скільки люди́на не тру́диться, щоб дошукатись цього, то не зна́йде, і коли й мудрий скаже, що знає, — не зможе знайти!

« 7 глава 9 глава »